Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №707/4931/25 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 707/4931/25

Провадження № 2-а/712/33/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого - судді Пономаря В.О.,

за участю секретаря судового засідання Рясик Д.Д.,

представника позивача Дмитренка Р.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування протоколу та постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

У грудні 2025 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправними та скасування протоколу та постанови № R198871 від 13.11.2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а також про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Позивач зазначає, що 12.11.2025 з додатку «Резерв+» дізнався про те, що перебуває у розшуку за інформацією ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв`язку з цим 13.11.2025 він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для з`ясування підстав такого розшуку. Під час перебування у ТЦК службова особа розпочала складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

За твердженням позивача, під час складання протоколу він повідомив, що не розуміється у чинному законодавстві, та просив допустити до участі у процедурі складання протоколу свого адвоката, з яким укладено договір про надання професійної правничої допомоги. Однак у цьому йому було відмовлено з посиланням на те, що на той момент лише складається протокол.

Також позивач вказує, що після складання протоколу його було повідомлено, що розгляд справи відбудеться того ж дня, через короткий проміжок часу, у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 . У подальшому начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 того ж дня винесено постанову № R 198871 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Позивач вважає зазначену постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, зокрема з підстав порушення процедури складання протоколу та розгляду справи про адміністративне правопорушення. Зокрема, на його думку, відповідачем не доведено належного повідомлення його про дату, час і місце розгляду справи, оскільки розгляд було проведено в день складання протоколу. Також позивач стверджує, що у матеріалах справи відсутні належні докази вручення йому повістки або іншого належного повідомлення про необхідність з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Окрім цього, ОСОБА_1 зазначає, що у його військово-облікових документах міститься запис про статус «непридатний до військової служби в мирний час», зроблений на підставі висновку медичної комісії від 03.11.2006, а тому, на його думку, положення законодавства щодо обов`язку проходження повторного медичного огляду для осіб, визнаних обмежено придатними, на нього не поширюються. Також позивач зазначає, що у травні 2025 року він декілька разів звертався до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію, однак через значну чергу не зміг потрапити до установи.

З урахуванням викладеного позивач просить суд: поновити строк на оскарження постанови; витребувати у відповідача матеріали справи про адміністративне правопорушення; визнати протиправними та скасувати протокол і постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

2. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Позов подано ОСОБА_1 28.11.2025 до Черкаського районного суду, який надійшов до суду 02.12.2025.

Ухвалою судді Черкаського районного суду від 04.12.2025 матеріали адміністративного позову направлено за підсудністю до Соснівського районного суду м. Черкаси, до якого справа надійшла 12.01.2026.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.01.2026 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків.

Представником позивача Дмитренком Р.М. 04.02.2026 подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.02.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Одночасно поновлено строк на звернення до суду з таким позовом.

Ухвалою суду від 16.02.2026 задоволено клопотання представника позивача та витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 докази.

В судовому засіданні представник позивача Дмитренко Р.М. позов в частині скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності підтримав в повному обсязі, в частині скасування протоколу про адміністративне правопорушення – просив залишити без розгляду.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, а також будь-яких заяв щодо причин відсутності в судовому засіданні на адресу суду не направив. Виходячи з приписів ч. 3 ст. 268 КАС України суд ухвалив слухати справу за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання.

У той же час 26.02.2026 відповідач подав до суду письмові пояснення, у яких вказав, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач 03.11.2006 пройшов військово-лікарську комісію та був визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. Громадяни віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби, зобов`язані пройти повторний медичний огляд для визначення придатності до військової служби.

Відповідач зазначає, що 13.11.2025 уповноваженою посадовою особою було складено протокол про адміністративне правопорушення № F3480060, а позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи, про що свідчить його підпис у протоколі. Також у протоколі позивач не зазначив зауважень або поважних причин непроходження військово-лікарської комісії.

Того ж дня начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову № R198871 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, копію якої позивач отримав особисто.

Відповідач вважає безпідставними доводи позивача щодо неможливості виконання обов`язку пройти військово-лікарську комісію через черги, оскільки, на думку відповідача, позивач мав можливість отримати направлення на проходження медичного огляду, у тому числі через мобільний додаток «Резерв+».

З огляду на викладене, відповідач вважає оскаржувану постанову законною та обґрунтованою і просить відмовити у задоволенні позову повністю, а судові витрати залишити за позивачем.

3. Фактичні обставини, встановлені судом

Оператором групи військового обліку сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 13.11.2025 складено протокол про адміністративне правопорушення № F3480060 щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

У протоколі зазначено, що 13.11.2025 о 09 год 00 хв ОСОБА_1 самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час перевірки його облікових даних установлено, що він не пройшов повторний медичний огляд до 05.06.2025 з метою визначення придатності до військової служби, що є порушенням п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3621-IX від 04.05.2024, та утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Протокол містить відмітку про роз`яснення ОСОБА_1 прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст.268 КУпАП, а також відомості про призначення розгляду справи на 10 год 00 хв 13.11.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 (каб. № 302). У відповідному місці протоколу наявний підпис особи, щодо якої складено протокол.

У подальшому 13.11.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 винесено постанову № R198871 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 .

У постанові зазначено, що при розгляді матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 за даними обліку мав висновок ВЛК від 03.11.2006 із формулюванням «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» та, будучи особою, яка підлягала проходженню повторного медичного огляду, не пройшов його до 05.06.2025, що кваліфіковано як адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Постановою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.

У постанови міститься відмітка про отримання її копії та підпис особи, щодо якої винесено постанову.

Відповідно до військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 03.11.2006 медичною комісією ОСОБА_1 визнаний непридатний до військової служби в мирний час за І групою ст. 71-в розладу хвороби (наказ МО України № 207).

Згідно з наданим позивачем витягу додатку «Резерв+» ТЦК та СП 17.04.2025 звернулося до Нацполіції, щоб доставити позивача для складання протоколу. Причина: не уточнили дані до 16.07.2024.

4. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини виникли внаслідок притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП внаслідок порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не проходження повторного медичного огляду.

Як слідує з оскаржуваної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за непроходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, та його дії кваліфіковані за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З наведеного слідує, що для кваліфікації дій за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП необхідним є встановлення кваліфікуючої ознаки правопорушення - вчинення такого порушення в особливий період.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014 № 1126-VІ, в Україні оголошено часткову мобілізацію, отже з того часу настав особливий період, який триває по теперішній час, оскільки рішення про демобілізацію, затвердженого Верховною Радою України (ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») не приймалось. Щодо факту запровадження особливого періоду в Україні з 18.03.2014 наголосив Верховний Суд України у постанові від 30.05.2018 у справі № 521/12726/16-ц.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і діє станом по сьогоднішній день.

Отже як на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності (13.11.2025), так і в період не проходження повторного медичного огляду, зазначеного в постанові, діяв особливий період.

Адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Тобто, диспозиція ст. 210-1 КУпАП є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 під № 2232-XII зі змінами (надалі - Закон № 2232-XII).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закон № 3543-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до пп. 4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

Отже, положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов`язок військовозобов`язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.

У свою чергу, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21.03.2024 виключено таку підставу для зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов`язаних громадян, яких за станом здоров`я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3621-IX було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04.02.2025) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

15.02.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12.02.2025 № 4235-ІХ (далі - Закон № 4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону № 3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2025 № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов`язані з 15.02.2025 (дати набрання чинності Закону № 4235-ІХ) до 05.06.2025 самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Як вбачається з матеріалів справи 03.11.2006 ОСОБА_1 визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. При цьому, станом на день винесення оскарженої постанови останньому виповнилося 37 років. Отже, ОСОБА_1 , будучи громадянином України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, який був визнаний обмежено придатними до військової служби у воєнний час, був зобов`язаний до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювавши проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК або звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Однак, до 05.06.2025 вказані дії позивачем не було вчинено.

Зазначені обставини підтверджують факт порушення позивачем в особливий період законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3621-IX.

Отже, в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що вимоги п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3621-IX у редакції Закону № 4235-IX на нього не поширювалися. Із матеріалів справи вбачається, що позивач за результатами медичного огляду був визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, тобто належав саме до тієї категорії громадян, щодо якої законом встановлено обов`язок до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд. На момент спливу цього строку позивач був особою чоловічої статі віком від 25 до 60 років, а доказів того, що він є особою з інвалідністю, матеріали справи не містять. Отже, саме по собі формулювання у військовому квитку «непридатний до військової служби в мирний час» не виключало поширення на позивача спеціального обов`язку, прямо встановленого Законом № 4235-IX.

Не заслуговують на увагу і доводи позивача про відсутність доказів вручення йому повістки чи іншого виклику до ТЦК та СП. У цій справі позивача притягнуто до адміністративної відповідальності не за неявку за повісткою, а за непроходження повторного медичного огляду у визначений законом строк. При цьому Закон № 4235-IX поклав на таких осіб обов`язок самостійно звернутися до ТЦК та СП або через електронний кабінет для отримання направлення на ВЛК. Тому відсутність у матеріалах справи окремих доказів виклику позивача до ТЦК та СП не спростовує встановленого факту невиконання ним власного законодавчо визначеного обов`язку до 05.06.2025.

Посилання позивача на те, що він нібито декілька разів звертався до ІНФОРМАЦІЯ_2 у травні 2025 року, але не зміг отримати направлення через значну чергу, суд також відхиляє. На підтвердження цих обставин позивач не надав жодного належного та допустимого доказу. Водночас чинна редакція п. 2 розділу ІІ Закону № 3621-IX передбачала альтернативний спосіб реалізації цього обов`язку – шляхом звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста. Отже, матеріали справи не містять даних про існування об`єктивних та непереборних перешкод, які б унеможливлювали виконання позивачем обов`язку щодо ініціювання проходження повторного медичного огляду.

Суд не приймає і доводи позивача про порушення процедури розгляду справи лише з тієї підстави, що розгляд відбувся в день складення протоколу. Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, позивачу були роз`яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП, а також у самому протоколі міститься відомість про дату, час і місце розгляду справи - 13.11.2025 о 10 год 00 хв у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено підписом позивача. Посилання на статтю 277-2 КУпАП є безпідставним, оскільки з її змісту випливає, що правило про вручення повістки не пізніш як за три доби стосується розгляду справи в суді, тоді як у даному випадку оскаржувану постанову винесено посадовою особою ТЦК та СП. За таких обставин сам по собі розгляд справи у день складення протоколу не свідчить про незаконність постанови.

Також суд відхиляє доводи позивача про порушення його права на правничу допомогу. Стаття 268 КУпАП дійсно гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право користуватися юридичною допомогою адвоката. Разом з тим із матеріалів справи не вбачається, що позивач подав письмове клопотання про відкладення розгляду справи для забезпечення участі захисника, надав будь-які письмові зауваження до протоколу або був позбавлений можливості викласти свою позицію. Саме по собі посилання позивача на усне прохання допустити адвоката, за відсутності будь-якого об`єктивного підтвердження того, що це істотно вплинуло на можливість реалізації ним прав, передбачених статтею 268 КУпАП, не є достатньою підставою для висновку про протиправність оскаржуваної постанови. При цьому в адміністративних справах про оскарження рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності рішення покладається на відповідача, який у цій справі надав суду протокол і постанову, що узгоджуються між собою за змістом і підтверджують підстави притягнення позивача до відповідальності.

Не є підставою для задоволення позовної заяви й доводи позивача про порушення відповідачем вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП. Вказаною нормою передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Із матеріалів справи вбачається, що протокол № F3480060 складено 13.11.2025, тобто в день, коли позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 і під час перевірки його облікових даних, за висновком посадової особи, було встановлено факт непроходження ним повторного медичного огляду.

Суд також не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги в частині скасування протоколу про адміністративне правопорушення. За змістом ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який складається уповноваженою особою у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення. Водночас відповідно до ст. 251 КУпАП протокол є одним із джерел доказів у справі про адміністративне правопорушення, а за результатами розгляду такої справи уповноважений орган чи посадова особа приймає саме постанову у справі про адміністративне правопорушення, що прямо випливає зі ст. 283, 284 КУпАП. Отже, протокол сам по собі не є актом, яким остаточно вирішується питання про наявність вини особи та застосування до неї адміністративного стягнення, і не породжує самостійних правових наслідків у вигляді притягнення до адміністративної відповідальності.

З урахуванням наведеного, суд виходить із того, що в межах спору щодо притягнення до адміністративної відповідальності самостійним предметом судового контролю є насамперед постанова про накладення адміністративного стягнення як рішення суб`єкта владних повноважень. Саме такий підхід узгоджується і з положеннями ст. 286 КАС України, яка визначає повноваження суду за наслідками розгляду справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Тому доводи позивача щодо необхідності окремого скасування протоколу є необґрунтованими, оскільки можливі недоліки його складення підлягають оцінці судом не як самостійна підстава для окремого скасування такого протоколу, а в контексті перевірки законності постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи положення ст. 139 КАС України, витрати позивача зі сплати судового збору потрібно залишити за позивачем.

Керуючись ст. 77, 229, 242, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування протоколу та постанови у справі про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 09.03.2026.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя В.О. Пономар