Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №711/6119/25 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6119/25

Номер провадження2/711/141/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретарів судового засідання Овезової Ю.В., Дмитренка О.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Смоляра А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей, що викликані особливими обставинами,

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м.Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі, що складає 106 522,57 грн (вхідний №26681, а.с.1-4).

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 05 вересня 2009 року між сторонами укладено шлюб. Перебуваючи у шлюбі, у сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.05.2018 шлюб між сторонами був розірваний та визначено місце проживання неповнолітніх дітей з позивачем як їх матір`ю.

18 червня 2018 року рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси в справі №711/1476/18 було частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та додаткових витрат на дітей, зокрема, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі по 3000 (три тисячі) гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи з 01.02.2018 і до повноліття кожного з дітей; розмір аліментів визначений судом у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до закону.

Як стверджує позивач у мотивувальній частині позовної заяви, відповідач аліменти з перших днів не виплачував, допускав значну заборгованість з їх сплати, а тому позивач була змушена неодноразово звертатися до Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси з метою своєчасної сплати ОСОБА_2 аліментів. Крім того позивач зазначає про те, що оскільки відповідач ухилявся від сплати аліментів, то відносно відповідача відкривалися кримінальні провадження органами поліції, однак справи до суду не направлялися, оскільки відповідач погашав заборгованість зі сплати аліментів у наслідок чого кримінальні провадження закривалися.

Зважаючи на збройну агресію російської федерації проти України та введення в Україні воєнного стану, постійні оголошення про повітряні тривоги в м. Черкаси суттєво погіршився психологічний стан всього населення, яке проживає в Україні, в тому числі і дітей сторін. Проте, як стверджує позивач, вона не має відповідних коштів щоб виїхати з дітьми за кордон і там проживати. Діти ходять до місцевої школи і під час повітряної тривоги вимушено повинні йти в укриття та в результаті великого скупчення в ньому дітей та вчителів у них часто виникають вірусні захворювання.

У мотивувальній частині позову позивач зазначає про те, що діти протягом останніх років часто хворіли різними захворюваннями під час епідемії, спричиненої корона вірусною інфекцією, викликаної захворюванням «Covid-19». Крім того оголошення повітряних тривог (постійне виття сирен тривоги), в тому числі і в нічний час, приводить до того, що позивач з дітьми вимушені прокидатися серед ночі і йти в укриття. Ці обставини, як стверджує позивач, дуже впливають на фізичний та психологічний стан дітей.

Вказані обставини, на переконання позивача, вказують на особливі обставини і вони є загальновідомими.

З метою оздоровлення та покращення психологічного стану дітей, позивач за власні кошти організувала та оплатила за період з 10.04.2025 до 24.04.2025 оздоровчо-туристичну поїздку до Єгипту (курорт Марса-Алам). Туристичні послуги були придбані відповідно до договору №76288330 від 16.03.2025 з туроператором ТОВ «Джоін-Ап!» через турагента ФОП ОСОБА_5 . Загальна вартість путівок склала 195 400 грн.

Крім того позивач також понесла витрати на організацію поїздки. У цьому контексті позивач у позові зазначає, що у зв`язку зі збройною агресією рф проти України, в Україні не працюють аеропорти, тому для поїздки позивач обрала найближчий аеропорт «Кишинів» Республіка Молдова. Для того щоб доїхати до аеропорту позивач використала власний автомобіль для чого була змушена сплатити всі необхідні платежі для виїзду за кордон, а саме: за технічний стан автомобіля (2300 грн), за проїзд по дорогах держави за кордоном (1056,43 грн), страховку на автомобіль при виїзді за кордон («Зелена карта») (1139 грн), за стоянку в м.Кишинів (5529,71 грн), витрати на дизпаливо (4500 грн), а також за оформлення трьох віз для в`їзду до Арабської Республіки Єгипет (3120 грн), а всього на суму 17 645,14 грн.

Підсумовуючи, позивач зазначає, що вартість оздоровчої поїздки складає загальну суму 213 045,14 грн.

У зв`язку з цим, позивач вважає, що відповідач повинен сплатити половину витрачених нею коштів на організацію оздоровлення дітей та їх все сторонній розвиток, що складає 106 522,57 грн. Водночас, до цієї суми не включено ночівлю в одному з готелів в м. Кишинів, придбання сніданків, обідів та вечері.

У цьому контексті позивач зазначає, що відповідач є працездатною особою, має постійний дохід, оскільки все майно після розірвання шлюбу залишилося у відповідача. Фактично він володіє торговельним павільйоном по АДРЕСА_1 , має торговельне приміщення по АДРЕСА_2 , а також у спадок від матері отримав спадщину, до складу якої входить: двокімнатна квартира в АДРЕСА_3 , земельна ділянка по АДРЕСА_4 , однак свідоцтва про право на спадщину не оформив.

Отже, як стверджує позивач, відповідач має можливість оплатити половину додаткових витрат на синів: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Підсумовуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги, стягнувши з відповідача додаткові витрати на утримання неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі, що складає 106 552,57 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 липня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей, що викликані особливими обставинами; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 10 год 00 хв 18 серпня 2025 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.52-53).

18 серпня 2025 року засобами поштового зв`язку відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в прохальній частині якого просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (вхідний №32853/25, а.с.117-122).

Заперечення проти задоволення позову відповідач обгрунтовує тим, що договір про надання туристичних послуг №76288330 від 16 березня 2025 року, копія якого додана позивачем до позову, містить ряд незаповнених граф, а також не містить підпису ОСОБА_1 . Також позивачем не долучено до позовної заяви копії платіжного доручення яке б підтверджувало б оплату ОСОБА_1 туристичних послуг згідно умов договору про надання туристичних послуг №76288330 від 16 березня 2025 року. У цьому контексті, відповідач звертає увагу суду, що саме по собі зазначення в означеному правочині вартості послуг у сумі 195 400 грн не є доказом того, що остання була сплачена ОСОБА_1 .

Підсумовуючи викладене, відповідач у відзиві зазначає, що відсутність документу, який підтверджує оплату позивачем туристичних послуг згідно умов договору про надання туристичних послуг №76288330 від 16 березня 2025 року свідчить про те, що туристична поїздка до Єгипту (курорт Марса-Алам) спільних дітей сторін є документально не підтвердженою.

Щодо витрат за технічний огляд автомобіля в сумі 2300 грн, витрат за проїзд по дорогах за кордоном у сумі 1056,43 грн, витрат на платну стоянку в м. Кишинів у сумі 5529,71 грн, витрат на дизпаливо в сумі 4500 грн, витрат на три візи для в`їзду до Арабської Республіки Єгипет в сумі 3120 грн, а також витрат на страховку на автомобіль при виїзді за кордон у сумі 1139 грн, то відповідач у відзиві зазначає про те, що по-перше, матеріали справи не містять доказів тому, що автомобіль ОСОБА_1 потребував технічного огляду, а також доказів, що підтверджують перелік робіт, виконаних під час технічного огляду; по-друге – скриншоти про сплату 1056,43 грн та 5529,71 грн не містять відомостей щодо призначення платежу, а також інших реквізитів, які мають містити платіжні документи (реквізити платника, реквізити отримувача тощо); по-третє – витрати в сумі 4500 грн та 3120 грн не підлягають задоволенню, оскільки відсутність доказів, які підтверджують саму оплату туристичної поїздки спростовує наявність витрат на візи та витрати за придбання палива для автомобіля; по-четверте – сплата страхової премії у сумі 1139 грн не є додатковими витратами, пов`язаними з оздоровленням дітей.

Також відповідач у відзиві, заперечуючи проти задоволення позову, зазначає про те, що позивачем не підтверджено жодними доказами тих обставин, що діти часто хворіли на вірусні захворювання, а також доказів тому, що діти потребують покращення фізичного та психологічного стану здоров`я, зокрема призначення, рекомендацій лікарів, виписок з історій хвороби тощо. Крім того, на переконання відповідача, позивач не підтвердила жодними доказами необхідність дітям у такій далекій та виснажливій дорозі з метою оздоровлення (автомобілем до м. Кишинів, а потім літаком до Єгипту). У цьому контексті відповідач зазначає, що у випадку необхідності дітям у покращенні фізичного та психологічного стану здоров`я, то чому ж позивач не обрала санаторно-курортне лікування з комплексом медичних послуг в умовах лікувально-оздоровчої місцевості, а обрано туристичну путівку до Єгипту.

Відповідач у відзиві також зазначає про те, що ОСОБА_1 мала б узгодити з ним як батьком дітей таку дороговартісну туристичну поїздку на відпочинок до Єгипту. Проте, як стверджує відповідач у відзиві, він не знав про заплановану позивачем туристичну поїздку дітей до Єгипту та був позбавлений можливості запропонувати альтернативу такій виснажливій для дітей поїздці.

Під час ухвалення судового рішення відповідач просить врахувати, що 01.07.2021 між ним та ОСОБА_8 укладено шлюб. Дружина відповідача є особою з інвалідністю ІІ групи. ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_9 . Відповідач має поганий стан здоров`я, а саме у нього є проблеми із серцем, а також порушення шлунково-кишкового тракту і проблеми з нирками у зв`язку з чим він 15.11.2022 припинив здійснення підприємницької діяльності.

Натомість позивач має у власності квартиру, а також у 2024 році придбала у власність іще одну квартиру в м. Черкаси. Також із долучених до позову документів вбачається, що позивач у 2023 році придбала автомобіль.

Підсумовуючи викладене, відповідач констатує, що позивач не надала достатніх і обгрунтованих доказів на підтвердження позовних вимог, а обгрунтування відповідача і докази, що долучені до відзиву, свідчать про те, що положення ст.185 СК України не можуть бути застосовані у межах даної цивільної справи.

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 18.08.2025 розгляд справи був відкладений до 14 год 10 хв 22 жовтня 2025 року (а.с.161-162).

21 серпня 2025 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Смолярем А.О. подані до суду пояснення на відзив на позовну заяву (вхідний №33510/25, а.с.147-156), у мотивувальній частині яких наведено спростування тверджень відповідача, що викладені ним у відзиві на позовну заяву. Зокрема, представник позивача зазначає, що сини сторін ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мають ряд хронічних хвороб у зв`язку з чим вони неодноразово перебували на лікуванні в реабілітаційному центрі КНЗ «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради». У цьому контексті представник позивача зазначає, що відповідний перелік хвороб у дітей є переконливим підтвердженням тому, що вони потребують оздоровлення.

Також представник позивача у поясненнях на відзив на позовну заяву зазначає, що особливими обставинами, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, є та обставина, що в результаті війни, яку розв`язала російська федерація, безперервні оголошення повітряної тривоги, фактичні постійні обстріли міст і сіл України, викликають необхідність переховування в укриттях, і це буває практично кожного дня і ночі, що безумовно є загально відомим фактом, а тому не потребує доказування. Такі обставини викликають постійні переживання, незручності в навчанні, організації нормальних умов проживання, що безумовно відображається на морально-психологічному стані жителів України, а особливо це стосується дітей і це в повній мірі стосується і здоров`я дітей сторін. Тому виїзд дітей за кордон та відпочинок на морі, де немає воєнного стану, безперечно позитивно сприяє покращенню здоров`я дітей і їх психологічному стану.

Підсумовуючи викладене, представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 22.10.2025 розгляд справи був відкладений до 14 год 00 хв 20 листопада 2025 року (а.с.173-175).

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 20.11.2025 розгляд справи був відкладений до 11 год 30 хв 11 грудня 2025 року (а.с.179).

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 11.12.2025 оголошено перерву в розгляді справи до 09 год 50 хв 15 січня 2026 року (а.с.184).

Судове засідання, що було призначене о 09 год 50 хв 15.01.2026 не відбулося у зв`язку зі знеструмленням електромережі Будинку правосуддя про що секретарем судового засідання складена відповідна довідка (а.с.187). Розгляд справи відкладений до 10 год 00 хв 04.02.2026.

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 04.02.2026 оголошено перерву в розгляді справи до 10 год 00 хв 12 лютого 2026 року (а.с.191).

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 12.02.2026 розгляд справи був відкладений до 08 год 40 хв 02 березня 2026 року в зв`язку із розірванням між відповідачем та адвокатом Хмельницькою Л.М. договору про надання правничої допомоги та виявом волі відповідача на залучення іншого представника (а.с.195-196, 198).

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Смоляр А.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, що викладені в мотивувальних частинах як позовної заяви, так і пояснень на відзив на позовну заяву. Просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнувши з відповідача додаткові витрати на утримання дітей в розмірі 106 522,57 грн. Відповідаючи на питання суду, позивач повідомила, що розмір додаткових витрат визначається виключно договором про надання туристичних послуг №76288330 від 16 березня 2025 року.

Відповідач ОСОБА_2 у жодне судове засідання не з`явилися, однак про день, час та місце розгляду справи щоразу був повідомлений належним чином, а саме: шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», що були отримані цим учасником справи 15.07.2025 (а.с.61), 12.09.2025 (а.с.165), 08.11.2025 (а.с.176 зворот), 23.11.2025 (а.с.184 зворот), 12.12.2025 (а.с.186 зворот), 12.02.2026 (а.с.193 зворот) та 16.02.2026 (а.с.200 зворот).

Пунктом 2 ч.8 ст.128 ЦПК України встановлено, що днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 був щоразу належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Водночас у судових засіданнях, що відбулися до 12.02.2026, представник відповідача адвокат Хмельницька Л.М. позовні вимоги не визнала з підстав, що викладені у відзиві відповідача на позовну заяву. Просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

02 березня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 08 год 30 хв 09 березня 2026 року (а.с.202).

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальні позиції як позивача та її представника, так і безпосередньо відповідача висловлені письмово в заявах по суті спору, а також процесуальні позиції позивача, представника позивача та представника відповідача, проголошені під час вступного слова, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_10 та відповідач ОСОБА_2 05 вересня 2009 року уклали шлюб, який у цей же день був зареєстрований Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис №1274, який був розірваний рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.05.2018, що ухвалено за результатами розгляду цивільної справи №711/319/25. Крім того цим судовим рішенням було визначене місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з їх матір`ю ОСОБА_1 (а.с.10-15).

Частиною 3 ст.6 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262-IV передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Частиною 2 ст.3 означеного Закону встановлено, що Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Суд перевірив факт набрання рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 22.05.2018 у справі №711/319/185 законної сили шляхом використання даних Єдиного державного реєстру судових рішень і встановив, що означене судове рішення набрало законної сили 02 липня 2018 року (реєстраційний номер рішення:74436851).

Частиною 4 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обставина перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, починаючи з 05.09.2009 до 02.07.2018, а також місце проживання дітей сторін: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з їх матір`ю ОСОБА_1 , встановлена рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 22.05.2018 у справі №711/319/18, що набрало законної сили, а тому доказуванню не підлягає під час розгляду цивільної справи №711/6119/25.

Із безпосередньо досліджених копій як свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , що видане в травні 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції, так і свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , що видане в травні 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції, суд встановив, що, перебуваючи у шлюбі, у сторін народилося двоє синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.8,9).

Також судом встановлено, що 18 червня 2018 року рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси в справі №711/1476/18 було частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та додаткових витрат на дітей, зокрема, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі по 3000 (три тисячі) гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи з 01.02.2018 і до повноліття кожного з дітей; розмір аліментів визначений судом у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до закону (а.с.16-21).

Суд перевірив факт набрання рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 18.06.2018 у справі №711/1476/18 законної сили шляхом використання даних Єдиного державного реєстру судових рішень і встановив, що означене судове рішення набрало законної сили 24 липня 2018 року (реєстраційний номер рішення: 74889155).

Крім того в судовому засіданні був безпосередньо досліджений договір про надання туристичних послуг №76288330, що укладений 16.03.2025 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 як турагентом від імені і за дорученням туроператора ТОВ «Джоін-Ап!» та ОСОБА_11 , яка діє як від свого імені, так в інтересах і інших туристів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.23-29, далі - Договір). Також зі змісту означеного правочину суд встановив, що його предметом є те, що туроператор через турагента зобов`язується відповідно до заявки туриста на бронювання забезпечити надання комплексу туристичних послуг, а турист зобов`язується на умовах даного договору прийняти та оплатити їх. Строк перебування у місці надання туристичних послуг стронами визначений початком 10.04.2025 та закінченням 24.04.2025 (п.2.1 Договору). Крім того п.п.12 п.2.1 Договору сторони обумовили, що вартість туристичного обслуговування становить 195 400 грн.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що під час заповнення листа бронювання, турист здійснює туроператору через турагента передплату в розмірі не менше 30% від загальної вартості замовленого туристичного продукту та супутніх послуг.

Після отримання підтвердження замовлення, туроператор через турагента запрошує туриста для підписання договору на туристичне обслуговування та здійснення остаточної оплати замовленого турпродукту та супутніх послуг. Турист повинен здійснити повну оплату вартості за замовлений тур та супутні послуги за вирахуванням передоплати туроператору протягом 1-го банківського дня після підтвердження туру. Датою виконання зобов`язань з оплати є дата зарахування коштів на поточний рахунок турагента. У разі нездійснення оплати в зазначений строк, підтвердження на тур автоматично анулюється, збитки туроператора/турагента покладаються на туриста (п.5.2 Договору).

Отже, з аналізу Договору суд встановив, що без оплати туристом ( ОСОБА_1 , яка діє як у своїх інтересах, так і в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) 100% вартості туристичного продукту, останній не підлягав наданню туроператором туристу.

Із листа бронювання, що складений ФОП ОСОБА_5 16.03.2025, суд встановив, що ОСОБА_1 як турист, яка діє як у своїх інтересах, так і в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та ФОП ОСОБА_5 як турагент, яка діє в інтересах і за дорученням туроператора, погодили наступний турпродукт: відпочинок у Єгипті (курорт Марса-Алам), дата заїзду: 10.04.2025, готель: Sataya Resort Marsa Alam, вид та категорія транспортного засобу: літак, маршрут: Кишинів – Марса-Алам та Марса-Алам – Кишинів (а.с.30).

Також у судовому засіданні суд дослідив скриншот із додатку «Приват24» та встановив, що операція зі сплати 2300 грн, що мало місце 08.04.2025 о 16.33 год з картки для виплат, маска картки № НОМЕР_3 , була успішною (а.с.31).

Із витягу зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , що видане 29.12.2023 Територіальним сервісним центром №7141, суд встановив, що позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу 2021 року випуску з державним номерним знаком НОМЕР_5 (а.с.32). Водночас марку, модель тощо суд встановити позбавлений об`єктивної процесуальної можливості, оскільки позивач не долучила до позовної заяви, а також і протягом усього часу розгляду справи, означеного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу із повними відомостями про транспортний засіб.

Із дослідженого в судовому засіданні скриншоту з додатку «Приват24» суд встановив, що операція зі сплати 1056,43 грн (оплата з подвійною конвертацією), що мала місце 09.04.2025 о 19.14 год з картки для виплат, маска картки № НОМЕР_6 , була успішною (а.с.33).

Із картки міжнародного автомобільного страхування, що укладена між ОСОБА_11 та ПрАТ «Страхова група «ТАС» у взаємозв`язку з полісом UA/30034459 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена карта, суд встановив, що забезпеченим транспортним засобом у період часу з 09.04.2025 до 29.04.2025 є автомобіль з державним номерним знаком НОМЕР_5 , vin-код: НОМЕР_7 (а.с.34,35-36).

Факт оплати, наданих ПрАТ «Страхова група «ТАС» послуг ОСОБА_1 у загальному розмірі 1139 грн, судом встановлено на підставі платіжної інструкції №0.0.4294903360.1 від 08.04.2025 (а.с.37).

Також у судовому засіданні суд дослідив скриншот із додатку «Приват24» та встановив, що операція зі сплати 5529,71 грн, що мало місце 24.04.2025 о 17.06 год з картки для виплат, маска картки № НОМЕР_6 , була успішною (а.с.38).

Із виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №5545 від 19.05.2025 суд встановив, що з 05.05.2025 до 19.05.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради» з метою проходження планового курсу реабілітації (а.с.39-40).

Крім того з консультаційного висновку спеціаліста КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради» від 20.06.2024 суд встановив, що ОСОБА_3 рекомендовано нагляд ортопеда поліклініки за місцем проживання, ЛФК на укріплення м`язів спини курсами постійно, плавання, санаторно-курортне лікування та повторний огляд ортопеда консультативної поліклініки КНП «ЧОДЛ ЧОР» через 6 місяців (а.с.43).

Із виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №9621 суд встановив, що з 16.08.2024 до 30.08.2024 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради» у зв`язку зі скаргами на біль в грудному та поперековому відділі хребта після фізичного навантаження, головну біль, порушення осанки та деформацію стоп (а.с.44-45).

Також у судовому засіданні було досліджено копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_8 , що видане 01.07.2021 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), зі змісту якого суд встановив, що 01.07.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_12 було укладений шлюб (а.с.126).

Із копії довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ №767839 від 13.03.2020, якою документована ОСОБА_8 , суд встановив, що останній було встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново (а.с.130).

Крім того з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 , що видане 31.12.2021 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_9 , батьками якого є: ОСОБА_2 та ОСОБА_13 (а.с.132).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №434388360 від 07.07.2025 суд встановив, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_5 , земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий №0523186900:02:004:0052, а також квартири АДРЕСА_6 (а.с.133-134).

Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду, відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна презюмуються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

Із виписки денного стаціонару №279 від 15.02.2023, виписки денного стаціонару №461 від 08.03.2023, протоколу обстеження магнітно-резонансної томографії поперекового відділу хребта від 02.03.2023, огляду невролога від 26.03.2024, виписки з історії хвороби №13090, довідки КНП «Черкаська міська консультативно-діагностична поліклініка» філія №1 від 06.02.2023 суд встановив, що відповідач ОСОБА_2 , у період часу з 2016 року до 2024 року неодноразово звертався за медичною допомогою до медичних установ з метою відновлення стану свого здоров`я (а.с.138-142).

Із відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №21-03/36237 від 07.07.2025, що складена Департаментом «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради, суд встановив, що за адресою: АДРЕСА_7 , зареєстровані наступні фізичні особи: ОСОБА_4 , починаючи з 07.12.2011 і дотепер; ОСОБА_3 , починаючи з 03.11.2010 і дотепер; ОСОБА_9 , починаючи з 28.03.2023 і дотепер; ОСОБА_2 , починаючи з 20.05.2005 і дотепер (а.с.143).

Також у судому засіданні, що відбулося 02.03.2026, суд безпосередньо дослідив витяги з амбулаторних карток неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а також, керуючись ч.6 ст.95 ЦПК України, їх оригінали, та встановив, що ОСОБА_4 19.08.2021 та 03.06.2023 лікарем-ларингооторинологом рекомендовано, зокрема зміну клімату (морське повітря), а ОСОБА_3 тим же лікарем рекомендовано зміну клімату (морське повітря), що мало місце 19.08.2021 та 09.08.2021 (а.с.167-170).

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами як на підтвердження своїх позовних вимог, так і заперечень проти них, дійшов таких висновків.

Статтею 141 Сімейного кодексу України (далі – СК України) передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

Цей висновок Верховного Суду України щодо застосування норм Сімейного кодексу України в контексті стягнення додаткових витрат на утримання дитини є чинним, підтвердженням чому є постанови Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 334/7702/16 (провадження № 61-42142св18) та від 12.01.2022 у справі № 545/3115/19 (провадження № 61-18145св20), які застосовуються судом з метою виконання положень, передбачених ч.4 ст.263 ЦПК України.

Статтею 185 СК України передбачено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Аналогічний висновок щодо застосування положень сти.185 СК України викладений в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження №61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19).

Частинами 1, 2 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1,2 ст.78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.4 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України).

Частиною 6 ст.81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом зі змісту позовної заяви, позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 половину (50%) уже понесених нею додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а саме: 1) 195 400 грн - вартість оздоровчо-туристичної путівки до Арабської Республіки Єгипет; 2) витрати на технічний огляд автомобіля – 2300 грн; 3) 1056,43 грн – вартість проїзду по дорогах за кордоном (віньєтка); 4) 1139 грн – вартість страховки на автомобіль при виїзді за кордон «Зелена карта»; 5) 4500 грн – вартість дизпалива для автомобіля для доїзду до аеропорту м.Кишинів та повернення назад до м.Черкаси; 6) 3120 грн – вартість трьох віз для в`їзду до Арабської Республіки Єгипет (стр.4 позовної заяви, а.с.2 зворот).

Отже, визначальним у конкретній справі є те чи оздоровчо-туристична поїздка до Арабської Республіки Єгипет є додатковими витратами на дітей в розумінні ст.185 СК України, оскільки витрати на технічний огляд автомобіля, вартість проїзду по дорогах за кордоном, вартість страховки на автомобіль у формі «Зелена карта», вартість дизпалива та трьох віз для в`їзду до Арабської Республіки Єгипет є похідними (додатковими) витратами для реалізації основної мети – оздоровчого-туристичної поїздки неповнолітніх дітей до Арабської Республіки Єгипет, і не є самостійними додатковими витратами на дітей в розумінні ст.185 СК України.

Диспозицією частини 1 статті 185 ЦПК України передбачено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ч.1 ст.185 СК України викладений у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2020 року у справі №484/2230/17 (провадження № 61-1460св18).

На підтвердження необхідності поїздки неповнолітніх дітей до Арабської Республіки Єгипет з метою оздоровлення та відпочинку позивач ОСОБА_1 надала суду консультативний висновок спеціаліста від 20.06.2024, що складений відносно неповнолітнього ОСОБА_3 (а.с.43), та консультативний висновок спеціаліста без дати, що складений відносно неповнолітнього ОСОБА_4 (а.с.46), а також витяги з амбулаторних карток, якими документовані неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.167-170), зі змісту яких вбачається, що останнім рекомендовано санаторно-курортне лікування та зміна клімату (морське повітря).

Статтею 1 Закону України «Про курорти» від 05.10.2000 № 2026-III (далі – Закон №2026) передбачено, що курорт - освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об`єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні;

Частиною 1 ст.22 Закону №2026 встановлено, що санаторно-курортні заклади - це заклади охорони здоров`я, що розташовані на територіях курортів і забезпечують подання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів.

Отже, санаторно-курортне лікування - це комплекс лікувальних факторів, які застосовують у закладах охорони здоров`я. До них відносяться застосування фізичних методів лікування, санаторний режим, дієтотерапія, лікувальна фізкультура, психотерапія, фармакотерапія, а також деякі інші види медичних послуг (стоматологічні, косметологічні) тощо.

Як встановлено судом із листа бронювання, що оформлений турагентом ФОП ОСОБА_5 (а.с.30), позивач ОСОБА_1 замовила саме туристичні послуги з розміщенням у готелі Sataya Resort Marsa Alam, Арабська Республіка Єгипет.

Проте матеріали справи не містять належних і допустимих доказів тому, що готель Sataya Resort ОСОБА_14 є закладом охорони здоров`я, що розташований на території курорту і забезпечує подання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що в конкретному випадку позивач виконувала рекомендації лікарів для неповнолітніх дітей в контексті зміни клімату (морського повітря), а не їх санаторно-курортного лікування.

Водночас суд звертає увагу учасників справи, що в жодній із досліджених рекомендацій лікарів неповнолітнім дітям сторін: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не зазначено про вид клімату (екваторіальний, тропічний, помірний, арктичний/антарктичний, субекваторіальний, субтропічний, субарктичний/субантарктичний), який є необхідним для відновлення (покращення) стану їх здоров`я, а також і не зазначено про те, що саме Арабська Республіка Єгипет є тим місцем, що найбільш є сприятливим для відновлення (покращення) стану здоров`я дітей.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що оздоровчо-туристична поїздка до Арабської Республіки Єгипет у квітні 2025 року була безумовно викликана саме особливими обставинами (частина перша статті 185 СК України), оскільки не доведено, що неповнолітнім дітям сторін задля відновлення (покращення) їх стану здоров`я рекомендовано, зокрема зміну помірного кліматичного поясу, в якому розміщена України, на тропічний, в якому розміщена Арабська Республіка Єгипет, а також те, що відновлення (покращення) стану здоров`я дітей є можливим виключно морським повітрям на узбережжі Арабської Республіки Єгипет.

Водночас сам по собі відпочинок на морі не є особливою обставиною, яка потребує додаткових витрат з боку іншого з батьків, що узгоджується з правовим висновком щодо застосування положень ч.1 ст.185 СК України, що викладений у постанові Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі №720/1119/17 (провадження № 61-3891св18).

Також суд відхиляє твердження позивача про те, що організація поїздки дітей на відпочинок до моря обумовлена покращенням психологічного стану дітей у зв`язку з постійними сигналами «Повітряна тривога», необхідністю перебування в укритті, в тому числі і в нічний час та у час перебування дітей у школі, з огляду на таке.

Як вже суд зазначав у мотивувальній частині рішення, застосування положень ч.1 ст.185 СК України є процесуально можливим у випадку існування особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Частинами 1-4 ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).

Проте всупереч процесуальному обов`язку доведення обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, цим учасником справи не надано суду належних і допустимих доказів тому, що неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 через незадовільний психологічний стан, обумовлений введенням в Україні воєнного стану та через постійні і тривалі сигнали «Повітряна тривога», потребували відпочинку в Арабській Республіці Єгипет. Суд звертає увагу учасників справи на те, що матеріали справи не містять будь-яких висновків лікаря-психолога щодо незадовільного психологічного стану здоров`я неповнолітніх дітей сторін, який підлягає відновлення у спосіб тимчасової (короткочасної) зміни місця проживання шляхом відпочинку на морському узбережжі, в тому числі і Арабської Республіки Єгипет.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що витрати позивача на оздоровчо-туристичну поїздку до Арабської Республіки Єгипет, що мала місце у квітні 2025 року, не є тими особливими обставинами із якими законодавець у диспозиції ст. 185 СК України пов`язує необхідність участі іншого з батьків у додаткових витратах, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Також суд, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей на оздоровчо-туристичну поїздку до Арабської Республіки Єгипет, звертає увагу учасників справи на те, що матеріали справи не містять належних і допустимих засобів доказування щодо сплати позивачем вартості туристичних послуг на виконання умов договору про надання туристичних послуг №76288330 від 16.03.2025, які сторонами означеного правочину визначені в сумі 195 400 грн.

Водночас, суд, керуючись п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України, процесуально сприяв позивачу в реалізації процесуальних прав, зокрема, щодо надання суду засобів доказування, що підтверджують позовні вимоги (на стадії виконання положень ст.241 ЦПК України з`ясовував чи є у позивача та/або її представника заяви, клопотання). Проте позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Смоляр А.О. повідомили суду, що будь-яких заяви чи клопотань немає, усі докази надані суду. Водночас, позивач ОСОБА_1 повідомила суду, що доказом оплати вартості путівки до Арабської Республіки Єгипет є безпосередньо договір про надання туристичних послуг №76288330 від 16.03.2025.

Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви (частина друга статті 83 ЦПК України). Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу (частина перша статті 84 ЦПК України).

Проте всупереч процесуальному обов`язку доказування, позивач не надала суду належних і допустимих засобів доказування щодо понесених нею витрат на оздоровчо-туристичну поїздку до Арабської Республіки Єгипет у період часу з 10.04.2025 до 24.04.2025, вартість якої є предметом позову.

Частиною 4 ст.12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Проте матеріали справи не містять засобу доказування в розумінні ч.2 ст.76 ЦПК України, який би підтверджував ту обставину, що позивач ОСОБА_1 як турист сплатила вартість туристичних послуг (туристичного продукту) або турагенту (ФОП ОСОБА_5 ), або туроператору (ТОВ «Джоін-Ап!») в сумі 195 400 грн, а саме: квитанції, прибутково-касового ордеру, фіскального чеку, платіжної інструкції тощо.

Водночас договір про надання туристичних послуг №76288330 від 16.03.2025 не є належним засобом доказування сплати позивачем як туристом туристичної послуги, оскільки не містить інформації щодо предмету доказування: обставини сплати грошових коштів у сумі 195 400 грн. Цей засіб доказування містить лише умову щодо порядку і строків сплати вартості туристичного продукту.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача ОСОБА_2 , що викладені у відзиві на позовну заяву, в частині щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача витрат позивача на туристичну поїздку дітей до Арабської Республіки Єгипет, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому підлягають врахуванню під час ухвалення судового рішення.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача половини витрат в сумі 195 400 грн, пов`язаних із поїздкою на відпочинок до Арабської Республіки Єгипет як додаткових витрат на утримання дітей з підстав, того, що такі не є додатковими витратами в розумінні положень ч.1 ст.185 СК України, а також відсутні докази сплати позивачем означених коштів турагенту/туроператору, тому відсутні правові підстави і для стягнення з відповідача половини вартості витрат на технічний огляд автомобіля, проїзду по дорогах за кордоном, страховки на автомобіль у формі «Зелена карта», дизпалива та трьох віз для в`їзду до Арабської Республіки Єгипет, оскільки означені витрати є похідними (додатковими) витратами для реалізації основної мети – оздоровчого-туристичної поїздки неповнолітніх дітей до Арабської Республіки Єгипет, і не є самостійними додатковими витратами на дітей в розумінні ст.185 СК України.

За вказаних обставин, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

Що стосується судового збору, то суд зазначає про таке.

Частиною 6 ст.141 ЦПК України передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач як особа з інвалідністю ІІ групи звільнена від сплати судового збору згідно положень п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» (а.с.5), беручи до уваги, що позовні вимоги позивача залишені без задоволення, тому судовий збір має бути компенсований за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з цим, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 141, 185 СК України, ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 82, 89, 133, 141, 244, 247, 263, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей, що викликані особливими обставинами.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 09 березня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_10 , місце проживання: АДРЕСА_7 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_11 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_7 .

Головуючий: О. В. Петренко