Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №695/5029/25 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/5029/25

номер провадження 2-а/695/35/26

09 березня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – Ватажок-Сташинської А.В.,

за участі: секретаря судового засідання – Біліченко С.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Золотоноша адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про накладення адміністративного стягнення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що оскаржувана постанова винесена усупереч норм Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), оскільки у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відповідно до оскаржуваної постанови відсутні докази вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Ухвалою суду від 29.12.2025 відкрито провадження у справі на підставі вказаного позову, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, з особливостями встановленими параграфом 2 глави 11 КАС України, призначено судове засідання для розгляду справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, 28.01.2026 відповідачем подано до суду відзив, в якому вказує про безпідставність позовних вимог, оскільки 02.11.2025 близько 13 год 25 хв на дорожній станції патрульної поліції, розташованої на 11 км автодороги Н-16 Золотоноша – Черкаси – Сміла – Умань, що на території с. Благодатне Золотоніського району Черкаської області ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом SKODA OKTAVIA A5, державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.41 «Контроль» (забороняється проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (дорожня станція патрульної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо), що вказувало на порушення ним п.8.4.в Правил дорожнього руху України, та відповідно до п.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» слугувало підставою для його зупинки. Інспектор взводу №2 роти №2 батальйону управління патрульної поліції у Черкаській області Департаменту патрульної поліції Подольський Богдан Сергійович на виконання вимог ч.3 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», звертаючись до водія, яким як виявилось є ОСОБА_1 , представився: назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання, проінформував про вказане порушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, а також відповідно до п.2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», п.2.4 Правил дорожнього руху України оголосив законні вимоги щодо пред`явлення посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. На що позивач відповів відмовою та не надав для перевірки посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП. Як зазначено у відзиві оспорювана постанова складена відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені КУпАП та іншими нормативними актами, які регулюють дані відносини. Таким чином, на думку сторони відповідача, встановлені обставини свідчать про наявність в діянні позивача ознак та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.

У судовому засіданні позивач на задоволенні позову наполягав повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Також позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що при складанні оспорюваної постанови позивачу не було надано доказів на підтвердження порушення ним Правил дорожнього руху щодо проїзду без зупинки перед контрольним пунктом, що стало підставою для його зупинки інспектором патрульної поліції. Як наполягав позивач підстави зупинки незаконні. Крім того позивач наполягав, що при складанні оспорюваної постанови, він був позбавлений змоги скористатися правничою допомогою та заявити клопотання.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи явку свого представника не забезпечив, що згідно з положеннями ч.3 ст.268 КАС України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для вирішення справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що 02.11.2025 близько 13 год 25 хв на дорожній станції патрульної поліції, розташованої на 11 км автодороги Н-16 Золотоноша – Черкаси – Сміла – Умань, що на території с. Благодатне Золотоніського району Черкаської області ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом SKODA OKTAVIA A5, державний номерний знак НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 3.41 «Контроль» (забороняється проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (дорожня станція патрульної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо), що вказувало на порушення ним п.8.4.в Правил дорожнього руху України, та відповідно до п.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» слугувало підставою для його зупинки.

Помітивши вказане порушення ПДР України водієм автомобіля марки SKODA OKTAVIA A5, державний номерний знак НОМЕР_1 інспектор взводу №2 роти №2 батальйону управління патрульної поліції у Черкаській області Департаменту патрульної поліції Подольський Богдан Сергійович зупинив вказаний транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 .

Відразу після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , останньому було повідомлено про причини зупинки автомобіля.

ОСОБА_1 категорично заперечував факт порушення ним Правил дорожнього руху.

Також на виконання вимог ч.3 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», звертаючись до водія, яким як виявилось є ОСОБА_1 інспектор взводу №2 роти №2 батальйону управління патрульної поліції у Черкаській області Департаменту патрульної поліції Подольський Богдан Сергійович представився: назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання, проінформував про вказане порушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, а також відповідно до п.2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», п.2.4 Правил дорожнього руху України оголосив законні вимоги щодо пред`явлення посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, полісу страхування.

Однак, позивач жодними чином не реагував на прохання надати відповідні документи. Більш ніж пів години інспектор звертався до Марухіна Володимира Костянтиновича з вимогою надати відповідні документи.

Проте останній фактично відмовився. Поводив себе зухвало.

02 листопада 2025 року інспектор взводу №2 роти №2 батальйону управління патрульної поліції у Черкаській області Департаменту патрульної поліції Подольський Богдан Сергійович виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 6069699.

Згідно з вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 425 грн 00 коп.

Відповідно до оскаржуваної постанови серія ЕНА № 6069699 від 02.11.2025 02.11.2025 о 13 год 58 хв с. Благодатне, дорога Н16 11 км водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом SKODA OKTAVIA A5, державний номерний знак НОМЕР_1 , на вимогу поліцейського не пред`явив посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.4.а Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Вважаючи, що оскаржувана постанова винесена протиправно, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч.6 ст.55 Конституції України закріплено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі про порушення правил дорожнього руху, визначених ч.1 ст.126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів та підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Пунктом 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 року (далі – Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч.1 ст.126 КУпАП.

Згідно з п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

У силу п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі – ПДР України), передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з п. 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Служби безпеки, Управління державної охорони – технічний талон).

Згідно з пп. а) п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.1 ст.7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З наявних у матеріалах справи відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, переглянутих у судовому засіданні, судом встановлено, що 02.11.2025 близько 13 год 25 хв на дорожній станції патрульної поліції, розташованої на 11 км автодороги Н-16 Золотоноша – Черкаси – Сміла – Умань, що на території с. Благодатне Золотоніського району Черкаської області ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом SKODA OKTAVIA A5, державний номерний знак НОМЕР_1 був зупинений інспектором патрульної поліції, та повідомлений, що причиною зупинки є не виконання вимог дорожнього знаку 3.41 «Контроль» (забороняється проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (дорожня станція патрульної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо), що вказувало на порушення ним п.8.4.в Правил дорожнього руху України, та відповідно до п.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» слугувало підставою для його зупинки.

Помітивши вказане порушення ПДР України водієм автомобіля марки SKODA OKTAVIA A5, державний номерний знак НОМЕР_1 інспектор взводу №2 роти №2 батальйону управління патрульної поліції у Черкаській області Департаменту патрульної поліції Подольський Богдан Сергійович зупинив вказаний транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 .

Відразу після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , останньому було повідомлено про причини зупинки автомобіля.

ОСОБА_1 категорично заперечував факт порушення ним Правил дорожнього руху.

Також на виконання вимог ч.3 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», звертаючись до водія, яким як виявилось є ОСОБА_1 інспектор взводу №2 роти №2 батальйону управління патрульної поліції у Черкаській області Департаменту патрульної поліції Подольський Богдан Сергійович представився: назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання, проінформував про вказане порушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, а також відповідно до п.2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», п.2.4 Правил дорожнього руху України оголосив законні вимоги щодо пред`явлення посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, полісу страхування.

Однак, позивач жодними чином не реагував на прохання надати відповідні документи. Більш ніж пів години інспектор звертався до ОСОБА_1 з вимогою надати відповідні документи.

Проте останній фактично відмовився. Поводив себе зухвало.

Як безпосередньо відразу після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , так і під час складання оспорюваної постанови, останньому інспектором поліції було повідомлено про причини зупинки автомобіля, також інспектор поліції неодноразово просив останнього назвати своє прізвище, ім`я та по батькові, надати посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, поліс страхування. Однак, позивач жодними чином не реагував на прохання надати відповідні документи та назвати себе.

Особу водія автомобіля марки SKODA OKTAVIA A5, державний номерний знак НОМЕР_1 встановлено за допомогою альтернативних засобів – інформаційно-комунікаційної системи баз даних.

Порушень порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача, судом не встановлено.

Відповідно до статті 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.

Статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Спеціальною нормою, яка регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Таким чином, відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, подані відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, є належними доказами того, що позивач керував транспортним засобом, та не надав працівникам поліції посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, поліс страхування.

Також суд відхиляє як неспроможні твердження позивача про порушення порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності, з огляду на не ознайомлення його з правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, та ненадання можливості подати клопотання, оскільки відповідно до ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Така категорія адміністративних справ має певні особливості розгляду, та розглядається одразу на місці вчинення правопорушення та виявлення факту події, яку уповноважена посадова особа інкримінує як правопорушення. Тобто водій, якого звинувачують у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, має саме на місці розгляду справи, що передує складенню постанови про накладення адміністративного стягнення, заявити будь-які клопотання, у тому числі про ознайомлення з доказами (відео-, фотозаписом вчиненого правопорушення), про необхідність та бажання скористатися правовою допомогою, надати пояснення (усні, письмові) щодо власної версії обставин справи.

Між тим, з досліджених у судовому засіданні відеозаписів судом встановлено, що позивач відмовився від надання будь-яких пояснень по суті правопорушення, клопотання заявив після завершення розгляду справи.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 17 травня 2018 року у справі № 753/4366/17 не спростовує здійсненого позивачем адміністративного правопорушення факт не надання йому під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху роз`яснень, передбачених положеннями статей КУпАП. Ці недоліки не можуть бути підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Отже в даному випадку, основною та обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, факт вчинення якого підтверджено відеоматеріалами, відсутність якого б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення.

А відтак не є достатньою та єдиною підставою для скасування спірної постанови не роз`яснення позивачу його прав, визначених ст. 268 КУпАП.

У постанові Верховного Суду у справі № 825/2328/16 від 22.05.2020 викладений висновок про те, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultraviresaction - invalidact).

Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оспорювана постанова, ухвалена уповноваженою посадовою особою, в порядку та спосіб, встановлені законодавством, стягнення накладено в межах санкції статті КУпАП та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення, а тому підстави для задоволення позовної заяви відсутні.

При цьому суд критично ставиться до твердження позивача про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки доводи позивача спростовуються вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджуються та зводяться до намагання уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення за частиною першою статті 126 КУпАП.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 та від 14.02.2018 по справі № 536/583/17.

Відповідачем на дотримання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, адже зміст оскаржуваної постанови відображає склад адміністративного правопорушення.

При складанні оскаржуваної постанови поліцейський діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, отже правові підстави для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відсутні.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України, суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 605 грн 60 коп.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, витрати зі сплати судового збору належить віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 78, 134, 139, 241-246, 250, 255, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.В. Ватажок-Сташинська