Постанова від 05 березня 2026 р. у справі №361/6108/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 361/6108/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/5022/2026Головуючий у суді першої інстанції - Петришин Н.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Бойкінічем Романом Сергійовичем, на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2025 року про передачу справи на розгляд іншого суду по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.10.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.11.2025 матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про стягнення боргу за договором позики передано на розгляд до Господарського суду Київської області (т. 2 а.с. 185-188).

Не погоджуючись із ухвалою суду, позивачка, звернулася із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні заяви про передачу справи до Господарського суду Київської області.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суб`єктний склад сторін у справі № 361/6108/23 є відмінним від суб`єктного складу сторін у справі № 911/2089/25, що розглядається Господарським судом Київської області про банкрутство фізичної особи - ОСОБА_3 . У даній справі сторонами є інші фізичні особи, щодо яких заявлено солідарне стягнення, зокрема з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Вказує, що відносно двох відповідачів у даній справі відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника, проте судом першої інстанції не деталізовано в яке провадження слід направити дану цивільну справу, що, на переконання позивачки, є порушенням принципу правової визначеності.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 21.01.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

30.01.2026 до Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Литвин А.П. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

19.02.2026 до Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_3 - адвоката Охріменка О.О. надійшли письмові пояснення, в яких відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, щодо передачі справи на розгляд іншого суду, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд іншого суду, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що на підставі ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, матеріали справи № 361/6108/23 необхідно передати за підсудністю до Господарського суду Київської області, оскільки відносно відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відкрито провадження у справах про банкрутство.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до частин першої та другої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною третьою статті 7 КУзПБ матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Отже, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19.

Визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може, за умови своєчасного звернення, реалізувати свої права і отримати задоволення своїх вимог та дотримання прав боржника щодо визначення обсягу кредиторської заборгованості та черговості її погашення.

У постановах від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі № 289/233/18, від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 і № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог. Таким чином, зокрема, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію КУзПБ має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає. До того ж, вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають не тільки керуватися тим, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 ГПК України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) (провадження № 12-14гс21) зазначено, що якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19 (905/1159/20) (провадження № 12-92гс20) вказано, що визначаючи юрисдикційність спорів з майновими вимогами боржника та до боржника, щодо якого здійснюється процедура банкрутства, Велика Палата Верховного Суду уже неодноразово зазначала про необхідність розгляду спорів між боржником та іншими суб`єктами (як органами, наділеними владними повноваженнями, так і суб`єктами приватноправових відносин) щодо майна боржника в межах процедури банкрутства.

Системний аналіз положень законодавства про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми КУзПБ мають пріоритет у застосуванні під час розгляду справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Норми КУзПБ передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

У цій справі судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Київської області від 21.07.2025 у справі № 911/2089/25 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), введено процедуру реструктуризації боргів боржника, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Кирик О.В. (т. 2 а.с. 152-153).

Також, ухвалою Господарського суду Київської області від 16.09.2025 у справі № 911/2300/25 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), введено процедуру реструктуризації боргів боржників, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Дейнегіну К.М. (т. 2 а.с. 154-163).

Таким чином, суд першої інстанції встановивши, що Господарським судом Київської області відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для передачі матеріалів цієї справи на розгляд господарського суду.

Колегія суддів зауважує на тому, що встановлення у чинному законодавстві особливої процедури розгляду справи, стороною в яких виступає боржник, має на меті дотримання принципу визначення юрисдикції та підсудності справ одному суду, який акумулює усі майнові спори, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, а тому дотримання такого порядку є обов`язковим.

Доводи апеляційної скарги про те, що позов пред`явлено і до інших відповідачів, які не є учасниками справи про банкрутство, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки положенням статті 7 КУзПБ наголошується на тому, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц та від 28.01.2020 у справі № 50/311-б дійшла висновку, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було визначено конкретного провадження, у межах якого слід направити дану цивільну справу, з огляду на порушення провадження відносно двох відповідачів, що є порушенням принципу правової визначеності, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у відповідності до ч. 3 статті 7 КУзПБ, матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

З огляду на викладене, Броварський міськрайонний суд Київської області дійшов обґрунтованого висновку про передачу матеріалів справи до Господарського суду Київської області, на розгляді якого перебувають справи № 911/2089/25 про неплатоспроможність ОСОБА_3 та № 911/2300/25 про неплатоспроможність ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги вірних висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не вбачається.

За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Бойкінічем Романом Сергійовичем - залишити без задоволення.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2025 року про передачу справи на розгляд іншого суду по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про стягнення боргу за договором позики - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова