Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №359/2402/24 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2026 року м. Київ

Справа №359/2402/24

Апеляційне провадження №22-ц/824/4465/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Липченко О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області, постановлену під головуванням судді Яковлєвої Л.В. 07 листопада 2025 року у м. Бориспіль,

у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Агатюк Олега Олександровича, заінтересована особа (боржник): ОСОБА_2 щодо неврахування доходу отриманого боржником,

В С Т А Н О В И В

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася у суд із скаргою на дії державного виконавця, у якій просила:

- визнати незаконною бездіяльністю державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Агатюк О.О. по ВП НОМЕР_1 щодо не врахування доходу отриманого боржником - ОСОБА_2 від підприємницької діяльності за 2024 року, з урахуванням утримання з цього доходу податків, при розрахунку заборгованості за аліментами;

- зобов`язати державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Агатюк О.О. провести перерахунок заборгованості по сплаті аліментів по ВП № НОМЕР_2 з урахуванням доходу отриманого боржником - ОСОБА_2 від підприємницької діяльності за 2024 року, з урахуванням утримання з цього доходу податків, при розрахунку заборгованості за аліментами.

Скарга обґрунтована тим, що Бориспільським міськрайонним судом Київської області видано судовий наказ №359/2402/24 від 20 березня 2024 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання їх спільних малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення заяви, тобто з 11 березня 2024 року.

В процесі виконання ВП НОМЕР_1 державним виконавцем встановлено, що боржник ОСОБА_2 на час стягнення аліментів є фізичною-особою підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку другої групи, керуючись ч.2 ст.195 СК України, стягнення аліментів з боржника від початку відкриття виконавчого провадження й до цього часу відбувається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Разом з тим, за даними Державної податкової служби України протягом 2024 року боржник отримав дохід від підприємницької діяльності в сумі 1612200 грн, що підтверджується декларацією платника єдиного податку - фізичної особи наданою ФОП ОСОБА_2 контролюючим органам за 2024 рік.

Отримавши таку інформацію, керуючись абз. ч.2 ст.195 СК України, ОСОБА_1 через свого представника звернулася до державного виконавця із заявою від 31 березня 2025 року про перерахунок заборгованості та вимогою включити (врахувати) дохід від підприємницької діяльності боржника, отриманий ним протягом 2024 року. Однак, державний виконавець фактично відмовляється виконати вимоги стягувача.

Крім того, 15 квітня 2025 року представником стягувача до державного виконавця була направлена заява про отримання відомостей про хід виконавчого провадження та витребування інформації з банківських установ щодо відкритих рахунків на ім`я боржника по ВП НОМЕР_1 та виписок з наявних відкритих рахунків. Не отримавши відповіді на яку, представник стягувача ще раз звернувся до державного виконавця вже з відповідним адвокатським запитом від 09 червня 2025 року.

18 червня 2025 року засобами поштового зв`язку отримано відповідь від 16 червня 2025 року, з якої вбачається, що державний виконавець продовжує нараховувати розмір аліментів по середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а саме у розмірі 6 158 грн щомісяця, тобто не включає дохід боржника, отриманий ним протягом 2024 року від підприємницької діяльності. Разом з тим, запитувана інформація щодо відкритих на ім`я боржника рахунків в установах банків та рух коштів по цим ним за період відкриття ВП (банківські виписки), зокрема по рахунку, який відкрито на ім`я боржника для здійснення ним підприємницької діяльності, як фізичною особою-підприємцем державним виконавцем так і не надано.

Враховуючи, що ОСОБА_1 вичерпала всі можливі досудові способи захисту своїх прав та прав своїх малолітніх дітей, оскільки неодноразово письмово зверталась до державного виконавця із відповідними заявами про врахування доходу боржника отриманого ним від підприємницької діяльності при нарахуванні розміру аліментів та перерахування заборгованості при нарахуванні аліментів, але отримала неодноразові відмови, вимушена звертатись до суду за захистом своїх та дітей прав.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 листопада 2025 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Агатюк О.О., заінтересована особа (боржник): ОСОБА_2 щодо неврахування доходу отриманого боржником - відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, суд дійшов висновку, що розмір щомісячного платежу за аліментами повинен був нарахований, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, відповідно вимог ч. 2 ст. 195 СК України.

Не погодилася із ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій вона зазначає, що суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, що призвело до незаконності висновків суду.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що до 03 березня 2025 року ФОП ОСОБА_2 не був зобов`язаний звітувати перед контролюючими органами щодо отриманого ним доходу від підприємницької діяльності за 2024 рік, отже ані державний виконавець, ані контролюючий орган не знав, і не міг знати розмір, доходу боржника від здійснення ним підприємницької діяльності.

Посилається на те, що після отримання інформації від ДПС України на запит від 24 березня 2025 року державному виконавцю стало відомо про суми отриманого доходу та сплачених податків за 2024 рік ФОП ОСОБА_2 , крім того державному виконавцю було направлено представником стягувача заяву від 31 березня 2025 року про перерахунок заборгованості та вимогою включити дохід від підприємницької діяльності боржника, отриманий ним протягом 2024 року з урахуванням утримання з цього доходу податків, при розрахунку заборгованості по сплаті аліментів. Проте державний виконавець відмовив в цьому і аліменти продовжують нараховуватися виключно по ч. 2 ст. 195 СК України із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Звертає увагу, що у скарзі зазначено чітко, що ОСОБА_1 оскаржує дії державного виконавця в частині «не врахування доходу отриманого боржником - ОСОБА_2 від підприємницької діяльності за 2024 року, з урахуванням утримання з цього доходу податків, при розрахунку заборгованості за аліментами».

Вважає, що має місце бездіяльність державного виконавця Бориспільського відділ ДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Агатюка О.О. щодо безпідставного не врахування доходу отриманого боржником - ОСОБА_2 від підприємницької діяльності за 2024 року з урахуванням утримання з цього доходу податків, при розрахунку заборгованості по сплаті аліментів.

На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким скаргу на дії державного виконавця задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Малахова В.О. підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просила її задовольнити.

Інші особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Тому, керуючись ч.2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого.

Судом встановлено, що 20 березня 2024 року Бориспільським міськрайонним судом винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх синів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення заяви, тобто з 11 березня 2024 року та до досягнення дітьми повноліття (а.с. 14-15).

04 квітня 2024 року державним виконавцем Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Агатюком О.О. на підставі судового наказу №359/2402/24 виданого 20 березня 2024 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх синів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за НОМЕР_3 (а.с. 17).

01 квітня 2025 року, 15 квітня 2025 року представник стягувача - адвокат Малахова В.О. звернулась до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з заявами про перерахунок заборгованості, оскільки в матеріалах виконавчого провадження станом на 31 березня 2025 року міститься інформація надана ДПІ про те, що дохід боржника ОСОБА_2 від підприємницької діяльності у 4 кварталі 2024 році склав 161 2200 грн (а.с. 33-36, 44-45).

З листа начальника відділу Пироженко Л. № 46872 від 31 березня 2025 року вбачається, що згідно відповіді Державної податкової служби України боржник - ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем який перебуває на спрощеній системі оподаткування, а тому нарахування заборгованості згідно наданої декларації про дохід у 2024 році до Державної податкової служби України є не можливим (а.с. 37-41).

Відповідно до довідок-розрахунків заборгованості з аліментів заборгованість по аліментам станом на квітень та червень 2025 року відсутня (а.с. 42-43, 51-52).

Згідно з частинами першою та другою статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За приписами положень пункту 3 частини п`ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" боржник має обов`язок за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, шостої, восьмої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України.

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до ФОП, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, ФОП відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.

Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, ФОП, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.

Спрощена система оподаткування - це особливий механізм справляння податків і зборів, що замінює сплату окремих податків і зборів на сплату єдиного податку з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (пункт 291.2 статі 291 ПКУ).

Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.

За приписами ч. 1 статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Приписами частин 2-3 статті 195 СК України обумовлено, що заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Поняття "середня заробітна плата для даної місцевості" є макроекономічним показником, який як і інші макроекономічні показники, збирається та складається Державною службою статистики України і використовується, у тому числі, при проведенні грошово-кредитної політики та аналізу фінансової стабільності. Макроекономічні показники розраховуються за допомогою системи національних рахунків як комплексу взаємопов`язаних балансових таблиць, показники яких призначені для визначення розміру доходу, споживання, накопичення і величини капітальних витрат.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих з інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості. Тобто довідка про інформацію про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості є самостійним документом, який береться до уваги при розрахунку заборгованості.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У подібній категорії справ Верховний Суд сформував сталу судову практику щодо застосування частини другої статті 195 СК України, згідно з якою здійснення розрахунку заборгованості за аліментами платника аліментів, який є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, необхідно проводити відповідно до вимог частини другої статті 195 СК України, тобто виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а не виходячи з повного доходу боржника як фізичної особи-підприємця (див. постанови від 05 серпня 2020 року у справі № 464/6206/18, від 05 серпня 2021 року у справі № 757/35562/18-ц, від 03 листопада 2021 року у справі № 521/260/20, від 09 лютого 2022 року у справі № 522/8173/19, від 24 листопада 2022 року у справі № 754/12768/2).

У постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 522/8173/19 зазначено, що "колегія суддів вважає, що частина друга статті 195 СК України чітко встановлює порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), зокрема заборгованість за аліментами платника аліментів, який є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2021 року у справі № 757/35562/18-ц, від 03 листопада 2021 року № 521/260/20.

У постанові від 28 травня 2025 року у справі № 303/7578/23 Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду про те, що заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів на дітей за період з вересня 2012 року по червень 2017 року підлягає визначенню виходячи з положень статті 195 СК України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, тобто виходячи з фактичного заробітку (доходу) боржника, а з липня 2017 року - виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Відповідно до абз. 5 п. 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність було прийнято або вчинено відповідно до закону, у межах повноважень суб`єкта оскарження і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. При цьому, визнаючи доводи скарги необґрунтованими і відмовляючи в її задоволенні, суд має зазначити в ухвалі, у зв`язку з чим і на підставі яких саме норм закону він дійшов такого висновку.

З наведених обставин справи вбачається, що боржник оскаржує дії державного виконавця пов`язані відмовою врахування доходу отриманого боржником - ОСОБА_2 від підприємницької діяльності за 2024 року, з урахуванням утримання з цього доходу податків, при розрахунку заборгованості за аліментами.

Свою відмову державний виконавець обґрунтовує тим, що боржник на час стягнення аліментів є фізичною-особою підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку другої групи, керуючись ч.2 ст.195 СК України й стягнення відбувається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Районний суд вирішуючи спір визнав, що з боку державного виконавця відсутні будь-які порушення норм чинного законодавства, з чим погоджується й апеляційний суд.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє, оскільки в цій категорії справ існує стала судова практика й заборгованість зі сплати аліментів для фізичної особи-підприємця, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, проводиться, виходячи із середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості, і винятки з цього правила закон не містить.

Суд першої інстанції звернув увагу на вказані обставини, дослідив матеріали справи та дійшов до вірного висновку з приводу відмови в задоволенні поданої скарги.

До того ж наведені в апеляційній скарзі мотиви були предметом дослідження в суді першої інстанції в якості вимог заявника із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням та посилання, які містяться в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів уважає, що підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні, а отже, слід відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: О.В. Желепа

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 09 березня 2026 року.