Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №753/12111/24 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 753/12111/24

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/5228/2026

Головуючий у суді першої інстанції О. Ф. Сирбул

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

25 лютого 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання Комар Л. А.

учасники справи

заявник ОСОБА_1

заінтересована особа Акціонерне товариство «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО»

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Дарницького районного суду м.Києва від 11 листопада 2025 року, постановлену у складі судді Сирбул О. Ф., в примішенні Дарницького районного суду м.Києва,

у с т а н о в и в :

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25.07.2025 року ухваленого у справі № 753/12111/24 за позовом АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування заяви зазначив, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25.07.2024 у справі № 753/12111/24, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17.12.2024, задоволено позов АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Судові рішення мотивовані тим, що згідно кредитного договору № 22032000199782 сторони в письмовій формі досягли згоди щодо істотних умов кредитування, відповідачем частково виконано взяті на себе зобов`язання.

Залишаючи рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25.07.2024 у справі № 753/12111/24 без змін, Київський апеляційний суд у постанові від 17.12.2024 зазначив, що у провадженні суду першої інстанції (Голосіївського районного суду м. Києва) розглядається справа щодо визнання недійсними окремих пунктів Кредитного договору за позовом ОСОБА_1 , де він не позбавлений можливості ставити питання перерахунків, зокрема і в порядку виконання даного рішення, в разі визнання окремих пунктів договору недійсними.

Заявник вказує, що визначальною є обставина, що у межах справи № 753/12111/24 не розглядалось питання про визнання недійсними певних пунктів Кредитного договору. Відповідно це питання судами не вирішувалось, обставини дійсності чи недійсності пунктів Кредитного договору не встановлювались. Висновок про задоволення позовних вимог Банку в межах справи № 753/12111/24 був зроблений судами в обставинах відсутності чинного судового рішення про визнання недійсними певних пунктів Кредитного договору, а також відсутності відповідної позовної вимоги у справі № 753/12111/24.

ОСОБА_1 вказує, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 27 березня 2025 року ухваленим у справі № 752/15770/24 частково задоволено його позов до АТ «Банк Кредит Дніпро» про захист прав споживачів шляхом визнання умов кредитного договору № 22032000199782 від 22.10.2019 недійсними, зобов`язання вчинити дії. Визнано недійсним п. 1.2 та розділ 4 Кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Банк Кредит Дніпро», в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Зобов`язано АТ «Банк Кредит Дніпро» здійснити перерахунок заборгованості по Кредитному договору та зарахувати вже сплачені ОСОБА_1 кошти за обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу (кредиту) по Кредитному договору. Постановою Київського апеляційного суду від 26 червня 2025 року апеляційну скаргу Банку на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27.03.2025 задоволено частково, рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсними пункту 1.2 та розділу 4 Кредитного договору №22032000199782 від 22.10.2019, якими встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредиту - скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині; рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання Банку здійснити перерахунок заборгованості по кредитному договору № 22032000199782 від 22.10.2019 та зарахувати вже сплачені ОСОБА_1 кошти за обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу (кредиту) по кредитному договору - змінено, викладено мотиви в редакції постанови апеляційного суду; апеляційну скаргу Банку на додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14.05.2025 залишено без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - залишено без змін. Висновок апеляційного суду, викладений у постанові від 26.06.2025 у справі №752/15770/24, щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсними пункту 1.2 та розділу 4 Кредитного договору було обґрунтовано судом тим, що зазначені умови Кредитного договору на переконання колегії суддів є нікчемними, відповідно не потребують визнання їх недійсними.

З огляду на встановлені у постанові Київського апеляційного суду від 26 червня 2025 року по справі №752/15770/24 обставини щодо нікчемності пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту та враховуючи вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд дійшов висновку, що у цій справі підлягають застосуванню правові наслідки виконання нікчемного правочину шляхом зобов`язання АТ «Банк Кредит Дніпро» здійснити перерахунок заборгованості по кредитному договору № 22032000199782 від 22 жовтня 2019 року, укладеному між ОСОБА_1 та АТ «Банк Кредит Дніпро», та зарахувати вже сплачені ОСОБА_1 кошти за обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу (кредиту) по кредитному договору № 22032000199782 від 22 жовтня 2019 року, що забезпечить захист інтересів позивача. Враховуючи, що рішенням суду по справі № 752/15770/24, яке набрало законної сили, встановлено, що умови пункту 1.2 та розділу 4 Кредитного договору №22032000199782 від 22.10.2019 є нікчемними, а АТ «Банк Кредит Дніпро» зобов`язаний здійснити перерахунок заборгованості по кредитному договору № 22032000199782 від 22.10.2019 року та зарахувати вже сплачені ОСОБА_1 кошти за обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу (кредиту) по кредитному договору, то законні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку грошових коштів в частині комісії за обслуговування кредиту - відсутні. Внаслідок зарахування на погашення основного боргу сплачених сум комісії у розмірі 115 320,00 грн борг ОСОБА_1 перед Банком є погашеним у повному обсязі та наявна переплата у сумі 3876,75 грн. Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Банк Кредит Дніпро» за кредитним договором № 22032000199782 від 22.10.2019, щодо стягнення якої Банк звернувся до Дарницького районного суду м. Києва, і яку стягнуто рішенням суду від 25.07.2024 у справі № 753/12111/24, є сплаченою в повному обсязі.

На підставі наведеного, заявник просив суд відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 429 ЦПК України скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25.07.2024 у справі №753/12111/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвалою Дарницького районного суд від 11 вересня 2025 року відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Призначеносудове засідання для розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11 листопада 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинамивідмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги те, що заборгованість позичальника перед кредитором погашена у повному обсязі внаслідок встановлення нікчемності п. 1.2 та розділу 4 кредитного договору в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту, сплачені позивачем за договором грошові кошти мають бути зараховані банком на погашення основного боргу по кредитному договору.

Апелянт вважає, що у даному випадку наявні усі необхідні передумови нововиявлених обставин: підстави нікчемності умов пункту 1.2 та розділу 4 Кредитного договору існували на час розгляду справи №753/1211/24; обставина встановлення постановою Київського апеляційного суду від 26.06.2025 у справі №752/15770/24 нікчемності зазначених умов договору не могла бути відома ОСОБА_1 на час розгляду справи №753/12111/24; обставини дійсності чи недійсності умов кредитного договору, якими встановлено сплату на користь банка комісії за обслуговування кредиту входять до предмета доказування у справі №753/12111/24 та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи №753/12111/24.

Крім того вказує, що для цілей встановлення наявності нововиявлених обставин у справі №753/12111/24 правова кваліфікація спріних умов кредитного договору, як недійсних чи нікчемних, не повинна мати визначального значення, адже у спріних правовідносинах суди виходили з необхідності окремого судового рішення, яким цим умовам договору була б надана правова оцінка. Спірні правовідносини повинні розглядатися не лише з точки зору виконання формальних вимог, а й з позиції верховенства права як основоположного принципу судочинства. Крім того, суд зобов`язав банк здійснити перерахунок заборгованості по кредитному договору № 22032000199782 від 22.10.2019 року та зарахувати вже сплачені ОСОБА_1 кошти за обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу (кредиту) по кредитному договору. Дана обставина є нововиявленою, оскільки про неї не було відомо ні сторонам по справі, а ні суду під час вирішення справи про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Також апелянт вказує на понесення ним витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, попередній (орієнтовний) розраунок яких складає 5 000,00 грн.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Жило І. А. у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити на підставі викладених в ній доводів.

Представник АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» - адвокат Алєксєєнко Н. О., яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції просила залишити без змін як законну та обґрунтовану.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 25.07.2024 у справі 753/12111/24 позов АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 а на користь АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» заборгованість за кредитним договором № 22032000199782 від 22.10.2019 у розмірі 156 494,69 грн, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн. У стягнуту з ОСОБА_1 суму заборгованості входить і комісія у розмірі 45 049,20 грн.

Так, даним рішенням встановлено, що 22 жовтня 2019 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 22032000199782, відповідно до якого позивач надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти на споживчі потреби, а відповідач зобов`язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим договром, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановленому цим договором розмірах і строках та виконати зобов`язання за цим договором.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору банк надає клієнту грошові кошти у розмірі 148 800,00 грн, строк кредитування 60 місяців, кінцева дата повернення 22.10.2024, цільове призначення на споживчі потреби, процентна ставка за користування кредитом на строкову заборгованість становить 0,001% річних, процентна ставка за користування кредитом на прострочену заборгованість становить 56,0% річних.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору передбачено, що відповідач мав здійснювати платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та щомісячної комісії у вигляді щомісячних рівномірних платежів, які є обов`язковим платежем.

З підписанням договору № 22032000199782 сторони в письмовій формі досягли згоди щодо істотних умов кредитування поточного рахунку.

З наданої банком виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що кредит банком надавався шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок клієнта №НОМЕР_1 отже банк зобов`язання за договором № 2203200019978 від 22.10.2019 виконав відповідно до умов договору.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що позичальник ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 2203200019978 від 22.10.2019, яка станом на 03.05.2024 складає 156 494,69 грн, з яких: 111 443, 25 грн - залишок простроченого кредиту, 2,24 грн - залишок прострочених відсотків, 45 049,20 грн - залишок прострочених комісій.

Постановою Київського апеляційного суду від 17.12.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 липня 2024 року, залишено без задоволення, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 липня 2024 року залишено без змін.

Так, Київський апеляційний суд вказав у постанові, що доводи апеляційної скарги щодо недійсності окремих умов договору, апеляційним судом також відхиляються, оскільки недійсність окремих умов не робить недійсним кредитний договір вцілому, у провадженні суду першої інстанції розглядається така справа за позовом апелянта, де він не позбавлений можливості ставити питання перерахунків, зокрема і в порядку виконання даного рішення, в разі визнання окремих пунктів договору недійсними; доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 27.03.2025 у справі 753/15770/24 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано недійсним п. 1.2. та розділ 4 Кредитного договору № 22032000199782 від 22.10.2019, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Банк Кредит Дніпро», в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту (розрахункове-касове обслуговування), зобов`язано Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» здійснити перерахунок заборгованості по кредитному договору № 22032000199782 від 22.10.2019, укладеному між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро», та зарахувати вже сплачені ОСОБА_1 кошти за обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу (кредиту) по кредитному договору №22032000199782 від 22.10.2019, стягнуто з АТ «Банк Кредит Дніпро» на користь держави судові витрати у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп, відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного суду від 26.06.2025 апеляційну скаргу представника АТ «Банк Кредит Дніпро» адвоката Борейко Н. О. на рішення суду задоволено частково, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 березня 2025 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору, якими встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредиту скасовано та ухвалено в нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 березня 2025 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про зобов`язання АТ «Банк Кредит Дніпро» здійснити перерахунок заборгованості по кредитному договору № 22032000199782 від 22 жовтня 2019 року, укладеному між ОСОБА_1 та АТ «Банк Кредит Дніпро», та зарахувати вже сплачені ОСОБА_1 кошти за обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу (кредиту) по кредитному договору № 22032000199782 від 22 жовтня 2019 року зміннено, виклавши мотиви в редакції цієї постанови.

Так, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду, зокрема, вказала, що з огляду на встановлені у справі обставини щодо нікчемності пункту 1.2 та розділ 4 кредитного договору в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту та враховуючи вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором, у цій справі підлягають застосуванню правові наслідки виконання нікчемного правочину шляхом зобов`язання АТ «Банк Кредит Дніпро» здійснити перерахунок заборгованості по кредитному договору № 22032000199782 від 22 жовтня 2019 року, укладеному між ОСОБА_1 та АТ «Банк Кредит Дніпро», та зарахувати вже сплачені ОСОБА_1 кошти за обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу (кредиту) по кредитному договору № 22032000199782 від 22 жовтня 2019 року, що забезпечить захист інтересів позивача. У справі № 753/12111/24 судами не розглядалося питання про визнання недійсними певних пунктів кредитного договору та відповідно це питання судами не вирішувалася, обставини дійсності чи недійсності пунктів кредитного договору не встановлювалися, а правова оцінка судами конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, не є обов`язковою для суду. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що у цій справі наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанцій у частині визнання недійсним пункт 1.2 та розділ 4 кредитного договору, якою встановлено щомісячної комісії за обслуговування кредиту з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову та зміни оскаржуваного рішення в частині мотивів задоволення вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором на підставі статті 216 ЦК України.

Постановляючи ухвалу про відмову у перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд дійшов висновку про те, що обставини, на які посилається заявник, як на підставу для перегляду у зв`язку із нововиявленими обставинами судового рішення, не є нововиявленими обставинами у розумінні п.1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, та вказав на відсутність однієї із обов`язкових ознак нововиявлених обставин, а саме того, що такі обставини є істотними для справи та такими, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Проте колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно з ч.1 ст.423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 2 цієї статті визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (ч.4 ст.423 ЦПК України).

Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 919/11027/18.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України свідчить, що нововиявленими обставинами є обставини, які: існували на час розгляду справи, не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; є істотними для розгляду справи, тобто належать до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Обставини, які вважаються нововиявленими, повинні одночасно відповідати цим вимогам.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вказані правові норми передбачають, що це мають бути обставини, які є істотними, тобто, такими, що якби вони були відомі раніше, то суд ухвалив би інше рішення; вони є нововиявленими, а не новими обставинами, тобто, існували на час розгляду судом спору; вони входять до предмету доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Підставою перегляду будь-якого судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Аналогічна позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі №552/137/15-ц, від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18.

Отже, нововиявленою може бути визнана лише та обставина, яка існувала в об`єктивній дійсності на момент ухвалення рішення, проте не була відома заявнику, а підставою перегляду є наявність обставини, що може істотно вплинути на вирішення справи. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

В свою чергу, нe вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

В Постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №755/32663/14-ц, провадження №61-44397св18 вказано на те, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених ч. 2 ст. 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в ст. ст. 424, 426 ЦПК України.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» нагадав, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див., рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).

У рішенні від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії» ЄСПЛ вказав на те, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступним, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя

Звертаючись до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі №753/12111/24 ОСОБА_1 як на ново виявлену обставину посилався на постанову Київського апеляційного суду від 26.06.2025 у справі 753/15770/24 в частині констатації нікчемності положень пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) в силу частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Отже, метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є не ревізія судових рішень або усунення судових помилок, а перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.

Інститут перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами за своєю природою передбачає баланс між принципами правової визначеності та res judicata і правом на справедливий суд.

Ураховуючи викладене, сутність перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами - це встановлення наявності або відсутності нововиявлених обставин і повторний розгляд справи у разі їх встановлення з метою досягнення істини у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі №826/20239/16).

Колегія суддів вважає, що у даному випадку зазначене ОСОБА_1 у заяві є нововиявленою обставиною, оскільки в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 432 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом на час розгляду справи №753/12111/24. Ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Та обставина, що Банк зобов`язаний здійснити перерахунок заборгованості по кредитному договору № 22032000199782 від 22.10.2019 року та зарахувати вже сплачені ОСОБА_1 кошти за обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу (кредиту) по кредитному договору не була відомою а ні сторонам по справі, а ні суду.

Таким чином,наведені заявником обставини можна кваліфікувати як нововиявлені, в розумінні ст. 423 ЦПК України, оскільки вони є такими, що якби вони були відомі (встановлені) при розгляді справи, то суд ухвалив би принципово інше рішення. До того ж такі обставини є доведеними належним чином, і належать до нововиявлених, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2026 року у справі№ 361/161/13-ц (провадження № 14-35цс25) вказано, що за наслідками перегляду в апеляційному порядку ухвал, визначених у пункті 23 частини першої статті 353 ЦПК України, апеляційний суд може їх скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 цього Кодексу або застосувати інші процесуальні наслідки, визначені у цій статті, виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги.

Згідно статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, який ухвалив рішення у цій справі.

Оскільки справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції, відповідно до положень статті 141 ЦПК України колегія суддів не здійснює розподіл судових витрат учасників справи.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 379, 381-382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 ,задовольнити частково.

Ухвалу Дарницького районного суду м.Києва від 11 листопада 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 06 березня 2026 року.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна