Вирок від 05 березня 2026 р. у справі №645/195/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/195/26

Провадження № 1-кп/645/293/26

В И Р О К

Іменем України

06 березня 2026 р. м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 25.10.2000 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 140, ч.1 ст. 145, ст. 42 КК України (1960 року) до 3 років позбавлення волі із конфіскацією майна;

- 28.02.2002 року Менським районним судом Чернігівської області за ч.1 ст. 393, ч. 3 ст. 185, ст. 70, ст. 71 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого 28.11.2005 року за відбуттям строку покарання;

- 01.12.2006 року Московським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 01.02.2010 року за відбуттям строку покарання;

- 21.06.2010 року Київським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 185, ч.3 ст.185, ст.70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 05.08.2013 року за відбуттям строку покарання;

- 03.04.2014 року Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч. 2,3 ст.185, ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого 15.07.2016 року за відбуттям строку покарання;

- 06.03.2017 року Московським районним судом м. Харкова за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі;

- 25.04.2017 року Київським районним судом м. Харкова за ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 71 КК України до 4 років позбавлення волі;

- 27.06.2018 року Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч.3 ст. 185, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого 19.08.2020 року за відбуттям строку покарання;

- 11.02.2021 року Московським районним судом м. Харкова за ч.3 ст. 185, ст. 71 КК України до 4 років позбавлення волі;

- 21.04.2021 року Київським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;

- 05.11.2021 року Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільненого 08.01.2025 року у зв`язку із усуненням караності діяння;

- 03.10.2025 року Салтівським районним судом м. Харкова за ст. 395 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1рік.

- 10.11.2025 року Основ`янським районним судом м. Харкова за ч.1 ст. 162, ст. 71 КК України до 2 років обмеження волі;

- 06.01.2026 року Салтівським районним судом м. Харкова за ч.1 ст. 162, ч.1 ст. 71 КК України до 2 років 6 місяців обмеження волі;

- 22.01.2026 року Новобаварським районним судом міста Харкова за ч. 4 ст. 185 КК ч. 4 ст. 70 КК України до 6 років позбавлення волі;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 , будучи раніше неодноразово судимим, засуджений 10.11.2025 Основ`янським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 162 КК України до 1 року обмеження волі, ч. 1, ч. 4 ст. 71 КК України 2 роки обмеження волі, в період іспитового строку, 26.11.2025 року близько 13:30 години, перебував біля домоволодіння АДРЕСА_2 , де у цей час у нього раптово виник умисел на порушення недоторканності житла, шляхом незаконного проникнення до вищевказаного будинку, який перебуває у фактичному володінні, розпорядженні та користуванні раніше не знайомому йому ОСОБА_4 та який належить останньому на праві приватної власності.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на порушення недоторканності житла, а саме: на незаконне проникнення до будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , всупереч волі ОСОБА_4 та без його дозволу, за наявності визначених законом підстав та в порушення встановленого законом порядку, за відсутності будь-яких причин для порушення недоторканості житла, діючи умисно, незаконно, протиправно, усвідомлюючи, що порушує недоторканність житла, переліз через паркан на територію вищевказаного домоволодіння, тим самим проник на прилеглу до домоволодіння територію.

Продовжуючи свій протиправний умисел, направлений на проникнення до чужого житла, з метою незаконного тимчасового знаходження в ньому,

ОСОБА_3 , пройшовши територією подвір`я, та всупереч волі законного користувача, усвідомлюючи, що порушує недоторканність житла особи, долаючи перешкоду, розбив вікно через яке потрапив в середину будинку – житло потерпілого ОСОБА_4 .

Тобто такими своїми діями ОСОБА_3 незаконно проник до житла, яке належить потерпілому ОСОБА_4 , тим самим грубо порушив ст. 8 Конституції України, а саме: дію принципу верховенства права, ст. 30 Конституції України, якою гарантується недоторканність житла, ст. 41 Конституції України, якою гарантується право на володіння, користування та розпорядження своєю власністю, а також порушив ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою гарантується право на повагу до свого приватного житла.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла особи.

Прокурор звернулась до суду з клопотанням про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без його участі.

Обвинувачений ОСОБА_3 подав заяву, складену у присутності захисника ОСОБА_5 , згідно якої він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження.

Потерпілий ОСОБА_4 , також подав заяву про ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та надав згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт про вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами частини 2 статті 381 КПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснюється.

Відповідно до ч.2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла особи.

Суд вважає, що встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, та докази на підтвердження встановлених судом обставин, долучені до обвинувального акту, доводять вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше судимий, неодружений, непрацюючий, впродовж останніх п`яти років за медичною допомогою до КНП ХОР «ОПНД №3» не звертався, під медичним наглядом у лікаря- психіатра не перебуває, на диспансерному (профілактичному) обліку в КНП ХОР «Обласна наркологічна лікарня» не перебуває, перебуває на обліку у КЗ «Харківський міський центр реінтеграції бездомних осіб» як бездомна особа.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими її змінами, суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

При призначенні покарання суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, який, за змістом ст. 12 КК України, є проступком, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченого, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене.

Призначення даного покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Підстав для застосування ст.ст.69, 75 КК України при призначенні покарання судом не встановлено.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в ч.ч. 1-3 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 162 КК України інкримінований обвинуваченому проступок вчинений 26.11.2025 року.

Згідно з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_3 засуджений вироком Салтівського районного суду міста Харкова від 03.10.2025 року за ст. 395 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

Також ОСОБА_3 засуджений вироком Основ`янського районного суду міста Харкова від 10 листопада 2025 року за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі. На підставі ч. 1,4 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Салтівського районного суду міста Харкова від 03 жовтня 2025 року у виді 1 (одного) року обмеження волі, та остаточно призначено покарання ОСОБА_3 у вигляді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

Вироком Салтівськовського районного суду міста Харкова від 06.01.2026 року ОСОБА_3 засуджено за ч.1 ст. 162 КК України, до покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Основ`янського районного суду міста Харкова від 10.11.2025 року у виді 6 місяців обмеження волі, та остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки 6 місяців.

Вироком Новобаварського районного суду міста Харкова від 22.01.2026 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Салтівського районного суду м. Харкова від 06.01.2026 року більш суворим покаранням, призначеним цим вироком, остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді 6 років позбавлення волі.

Оскільки проступок, за який ОСОБА_3 засуджено цим вироком, був вчинений до постановлення вироку Новобаварського районного суду міста Харкова від 22.01.2026 року, то йому необхідно призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень за правилами ч. 4 ст. 70 КК України.

Водночас, проступок, за який ОСОБА_3 засуджено цим вироком, був вчинений після постановлення вироку Основ’янського районного суду міста Харкова від 10 листопада 2025 року, а тому є підстави для призначення покарання за сукупністю вироків за правилами, встановленими ст. 71 КК України.

Згідно з п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одна з яких було вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК: спочатку - за правилами ч. 1 ст. 70 за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами ч. 4 ст. 70 КК, потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків.

Аналогічний алгоритм призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень та за сукупністю вироків визначено висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 червня 2018 року (справа №511/37/16-к, провадження № 51-830км18).

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 і попередження вчинення нових злочинів. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 не обирався, проте останній перебуває в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» за попереднім вироком. Вироком Новобаварського районного суду міста Харкова від 22.01.2026 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Салтівського районного суду м. Харкова від 06.01.2026 року більш суворим покаранням, призначеним цим вироком, остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді 6 років позбавлення волі. Продовжено стосовно ОСОБА_3 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», до набрання вироком законної сили, та строк відбування покарання ОСОБА_3 ухвалено рахувати з дня ухвалення вироку, тобто з 22.01.2026 року.

Таким чином, суд вважає за необхідне, у відповідності до ст. ст. 70, 72 КК України, в строк покарання, остаточно призначеного ОСОБА_3 за сукупністю злочинів, зарахувати покарання, відбуте частково за попереднім вироком від 22.01.2026 року, а саме: з 17.12.2025 року по 05.03.2026 року .

Судові витрати відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 107, 124, 373, 374, 382 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України і призначити йому покарання у виді 2 (двох) рокі обмеження волі.

На підставі ч. 4 ст. 70, ст.72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим покаранням за вироком Новобаварського районного суду міста Харкова від 22 січня 2026 року призначити ОСОБА_3 покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71, ст.72 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_3 за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Основ’янського районного суду міста Харкова від 10 листопада 2025 року, та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання за сукупністю вироків у виді 6 (шести) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 06 березня 2026 року.

Зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_3 частково відбуте ним покарання за вироком Новобаварського районного суду міста Харкова від 22.01.2026 року, а саме період з 17.12.2025 року по 05.03.2026 року.

Речовий доказ – ВЛС зі СПВ, поміщені до сейф-пакету ICR0048219 та змив з внутрішньої сторони ручки вікна у паперовому конверті, відеофайли з назвами: «export-56owr», «export-92jz9», «export-h6ced», які знаходяться на DVD-R дисках, після набрання вироком законної сили – залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі Харківського науково – дослідного експертно – криміналістичного центру МВС України судові витрати за проведення експертиз: № СЕ-19/121-25/31425-Д від 18.12.2025 року та № СЕ-19/121-25/30509-Д від 10.12.2025 року в сумі 8022 (вісім тисяч двадцять дві) грн. 60 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

На вирок учасниками кримінального провадження до Харківського апеляційного суду через Немишлянський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України.

Вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1