Вирок від 08 березня 2026 р. у справі №645/736/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/736/26

Провадження № 1-кп/645/316/26

В И Р О К

Іменем України

09 березня 2026 р. м. Харків

Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурорів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4

обвинуваченого – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025221190001616 від 11.12.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, українця, із середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, малолітніх дітей на утриманні не маючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше в силу ст. 89 КК України не судимий.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обов`язковість судового рішення згідно зі ст. 129 Конституції України є однією з основних засад судочинства.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Як установлено ст. 298 КУпАП, яка кореспондується із ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Так, постановою Немишлянського районного суду м. Харкова від 09.08.2023 (справа № 645/2668/23), яка набрала законної сили 22.08.2023, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу та користь держави у розмірі 40800 гри. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років та адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу та користь держави у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Не зважаючи на це, ОСОБА_5 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови, та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 22.09.2023 року о 20 годині 13 хвилин, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, ігноруючи заборону встановлену ст.15 Закону України «Про дорожній рух», двічі протягом року, з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови) пройшов огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alkotest 682», результат огляду 1.32 %, відмовився проходити огляд в закладі охорони здоров`я КНП «ХОР ОНД», керував автомобілем «Volkswagen Golf» з реєстраційним номером НОМЕР_1 та рухався по вулиці Олімпійській, буд. 33, де був зупинений екіпажом УПП в Харківській області ДПП, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД 518409 від 22.09.2023 за ч. 2 ст. 130 КУпАП та ААД 455210 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

За вказані правопорушення, постановами Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22.12.2023 та 30.11.2023 (справа № 645/5599/23, провадження 3/645/1997/23, справа №645/5416/23, провадження № 3/645/1911/23), що набрали законної сили 12.12.2023 та 02.01.2024 відповідно, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 126, ч.3 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення за ч. 5 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 40800 грн. з позбавленням права керування всіма транспортними засобами на строк 5 років без конфіскації транспортного засобу та за ч. 3 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 40800 грн. з позбавленням права керування всіма транспортними засобами на строк 5 років без конфіскації транспортного засобу.

Таким чином, ОСОБА_5 , діючи усвідомлено, виконав усі необхідні дії, які вважав за необхідне для досягнення своєї мети, спрямовані на умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Дії обвинуваченого кваліфіковано за ч. 1 ст. 382 КК України, а саме умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Також, постановою Немишлянського районного суду м. Харкова від 09.08.2023 (справа №645/2668/23), яка набрала законної сили 22.08.2023, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу та користь держави у розмірі 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років та адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу та користь держави у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Не зважаючи на це, ОСОБА_5 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови, та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 29.09.2023 року о 21 годині 50 хвилин, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, ігноруючи заборону встановлену ст.15 Закону України «Про дорожній рух», двічі протягом року, з ознаками наркотичного сп`яніння (неприрода блідість обличчя, почервоніння очей, нестійка хода), відмовившись від проходження огляду в закладі охорони здоров`я КНП «ХОР ОНД», керував автомобілем «Volkswagen Golf» з реєстраційним номером НОМЕР_1 та рухався по вулиці Ощепкова, буд. 16/2-а, де був зупинений екіпажом УПП в Харківській області ДПП, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД 455171 від 29.09.2023 за ч.3 ст. 130 КУпАП та ААД 516057 за ч. 5 ст.126 КУпАП.

За вказані правопорушення, постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24.10.2023 (справа № 645/5526/23, провадження 3/645/1948/23), що набрала законної сили 06.11.2023 відповідно, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 126, ч.3 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 51000 грн. з позбавленням права керування всіма транспортними засобами на строк 10 років без конфіскації транспортного засобу.

Таким чином, ОСОБА_5 , діючи усвідомлено, виконав усі необхідні дії, які вважав за необхідне для досягнення своєї мети, спрямовані на умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Дії обвинуваченого кваліфіковано за ч. 1 ст. 382 КК України, а саме умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Також, постановою судді Немишлянського районного суду м. Харкова від 09.08.2023 (справа № 645/2668/23), яка набрала законної сили 22.08.2023, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу та користь держави у розмірі 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років та адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу та користь держави у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Не зважаючи на це, ОСОБА_5 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови, та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 03.10.2023 року о 18 годині 30 хвилин, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, ігноруючи заборону встановлену ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», двічі протягом року, з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови), відмовившись від проходження огляду в закладі охорони здоров`я КНП «ХОР ОНД» та за допомогою газоаналізатора, керував автомобілем «Volkswagen Golf» з реєстраційним номером НОМЕР_1 та рухався по вулиці Ощепкова, буд. 16/1, де був зупинений екіпажом УПП в Харківській області ДПП, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД 518402 від 03.10.2023 за ч. 5 ст. 126 КУпАП та ААД 518384 за ч. 3 ст. 130 КУпАП.

За вказані правопорушення, постановами Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22.12.2023 та 12.02.2024 (справа № 645/5599/23, провадження 3/645/1997/23, справа №645/5589/23, провадження № 3/645/47/24), що набрали законної сили 02.01.2024 та 23.02.2024 відповідно, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 126, ч.3 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення за ч. 5 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 40800 грн. з позбавленням права керування всіма транспортними засобами на строк 5 років без конфіскації транспортного засобу та адміністративне стягнення за ч. 5 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 51000 грн. з позбавленням права керування всіма транспортними засобами на строк 10 років без конфіскації транспортного засобу.

Таким чином, ОСОБА_5 , діючи усвідомлено, виконав усі необхідні дії, які вважав за необхідне для досягнення своєї мети, спрямовані на умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Дії обвинуваченого кваліфіковано за ч. 1 ст. 382 КК України, а саме умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

ІІ. Позиція обвинуваченого щодо пред`явленого обвинувачення та висновки суду

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 382 КК України визнав у повному обсязі, розкаявся у скоєному та пояснив, що дійсно вчинив кримінальні правопорушення які йому інкриміновано та зазначено в обвинувальному акті, фактичні обставини їх вчинення та правову кваліфікацію не оспорював.

Під час допиту у судовому засіданні обвинувачений пояснив, що дійсно керував автомобілем «Volkswagen Golf», з реєстраційним номером НОМЕР_1 , знаючи про факт притягнення до адміністративної відповідальності постановами суду, якими його було позбавлено права керування транспортними засобами.

Обвинувачений наголосив, що вину він визнає повністю, у вчиненому щиро розкаюється, нових злочинів обіцяє не вчиняти. Просив його суворо не карати, призначити покарання у виді штрафу, посилаючись на наявність фінансових заощаджень для його сплати.

Показання обвинуваченого ОСОБА_5 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи той факт, що обвинувачений визнав свою вину у повному обсязі та не оспорює фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як воно встановлено в обвинувальному акті, вислухавши думку прокурора та обвинуваченого, які надали згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.

Судовий розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого обвинувачення. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.

ІІІ. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 382 КК України, тобто умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

ІV. Мотиви суду при призначенні покарання

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до вимог, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідно до частини 1 статті 67 КК України - стороною обвинувачення в обвинувальному акті не зазначено та судом не встановлено.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він тяжких захворювань чи інвалідності не має, на час розгляду справи офіційно не працевлаштований, на обліку в лікаря-нарколога в КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» та обліку в лікаря-психіатра в КНП «Міський психоневрологічний диспансер № 3» ХМР не перебуває, має постійне місце проживання, не одружений, раніше в силу ст. 89 КК України не судимий.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд зазначає, що відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання.

При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення.

Згідно з вимогами КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12 червня 2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нею нових злочинів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого, засудженого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

При призначенні покарання суд враховує обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого- щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також відомості, що характеризують обвинуваченого.

Враховуючи викладене, з урахуванням заяви самого обвинуваченого та конкретних обставин справи, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення обвинувачуваного й попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначити йому покарання у виді штрафу передбаченого санкцією ч. 1 ст. 382 КК України, а саме у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На переконання суду, штраф як призначена міра покарання є справедливою і відповідатиме тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сприятиме виправленню винного та попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Речові докази відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 370, 371, 373, 374, 376, 392, 395 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Роз`яснити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до частини 1 статті 26 КВК України, засуджений зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.

Запобіжний захід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у даному кримінальному провадженні не обирається.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Немишлянський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя