Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №642/7776/25 — Холодногірський районний суд міста Харкова

09 березня 2026 року

Справа № 642/7776/25

Провадження № 2/642/78/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Проценко Л.Г.,

за участю секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року до суду звернулось Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування.

Позивач просив стягнути з відповідача 15065 (п`ятнадцять тисяч шістдесят п`ять) грн. 54 коп., з яких: сума виплаченого страхового відшкодування, що підлягає оплаті відповідачем в порядку регресу в розмірі 13000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп.; штрафні санкції, а саме: інфляційні втрати в розмірі 103 (сто три) грн. 78 коп.; пеня в розмірі 1788 (одна тисяча сімсот вісімдесят вісім) 66 коп.; три відсотки річних в розмірі 173 (сто сімдесят три) грн. 10 коп. Крім того, просив стягнути суму сплаченого судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7300,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.09.2024 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю CHEVROLET AVEO, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та SCHMITZ SKO 24, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.

В судовому порядку відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 та ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, таким чином було встановлено факт, що відповідач після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія транспортного засобу CHEVROLET AVEO, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР-3219567.

Позивач на виконання полісу страхування №АР-3219567, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування з метою відшкодування шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу SCHMITZ SKO 24,державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , здійснив виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 13000,00 грн.

Ухвалою суду від 08.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив суд їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 12.01.2026 та 14.01.2026 надав заяву про розгляд справи без його участі, зазначив, що проходить військову службу в лавах Збройних Сил України та перебуває у зоні бойових дій, про що надав копію витягу з наказу про призначення та посаду та копією військового квитка. Заперечував відносно вимог по сплаті судового збору, витрат на професійну правничу допомогу та пеню.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 10.09.2024 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю CHEVROLET AVEO, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та SCHMITZ SKO 24, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.

В судовому порядку відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 та ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, таким чином було встановлено факт, що відповідач після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Постанова Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30.10.2024 року по справі № 641/6499/24, провадження № 3/641/2130/2024, набрала законної сили 12.11.2024 року.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01 березня 2013 року: за ч. 4 статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Згідно частини 6 статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило обчислення суми належної до виплати в якості відшкодування Позивачем шкоди третій особі за полісом страхування №АР-3219567 у зв`язку з пошкодженнями внаслідок ДТП транспортного засобу SCHMITZ SKO 24, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . За полісом страхування №АР-3219567 було передбачено суму франшизи (за ризиком нанесенню шкоди майну третіх осіб - 0,00 грн.), яку було утримано з кінцевого розміру страхового відшкодування до виплати. Належний кінцевий розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи до виплати склав 13000,00 грн.

На виконання полісу страхування №АР-3219567, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування з метою відшкодування шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу SCHMITZ SKO 24, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , здійснив виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 13000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням

Враховуючи винуватість відповідача у настанні ДТП, а також здійснення виплати страхового відшкодування, таким чином ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» набуло права вимоги до винної особи або його страхової компанії.

Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» направило відповідачу досудову вимогу від 13.06.2025 про виплату грошових коштів. Станом на дату подання позову відповідач не сплатив кошти позивачу.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пп. а) п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 108 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вже було встановлено судом, позивач в повному обсязі виплатив потерпілому страхове відшкодування в розмірі 13000,00 грн.

Таким чином, оскільки позивач виплатив страхове відшкодування, то у нього на підставі ст. 1191 ЦК України та п. п. а) п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникло право вимоги до відповідача, який скоїв ДТП, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, пені та 3% річних, суд зазначає таке.

Відподідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово підкреслював, що 3% річних та інфляційні втрати не належать до штрафних санкцій у розумінні законодавства України. Це розмежування має принципове значення, оскільки для деяких видів договорів встановлені спеціальні мораторії саме на штрафні санкції.

Тобто, 3% річних та інфляційні втрати — це компенсаційні платежі.

Мораторій передбачений Законом №2120-ІХ, поширюється лише на кредитні та позикові відносини.

Розрахунок проводився за період з 19.06.2025 по 27.11.2025: розмір основного боргу 13000,00 грн.; інфляційні втрати 103,78 грн.; пеня 1788,66 грн.; три відсотки річних 173,10 грн.

Суд акцентує увагу, що вимоги про стягнення пені є необґрунтованими, оскільки позивач не наводить жодного нормативного обґрунтування підстав для нарахування такої пені для сплати відповідачем в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми страхового відшкодування.

В полісі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР-003219567 не зазначено розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання. Законом № 1961-IV (чинного на час виникнення спірних правовідносин), зокрема статтею 36.5. цього Закону, передбачено розмір пені, яка нараховується за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування. Стягнення пені із страхувальника цим Законом та іншими нормативно-правовими актами не передбачено. Не зазначені правові підстави для нарахування пені і в позовній заяві.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 1788,66 грн. слід відмовити.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат, трьох відсотків річних є вірним, відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних збитків в розмірі 103,78 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 173,10 грн. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Таким чином, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2134,86 грн, оскільки позовні вимоги задоволені на 88,13%.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як зазначено у пункті 1 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що адвокат Войціховський Антон Віталійович надавав позивачу Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» професійну правничу допомогу на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 16 липня 2025 року, укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» та фізично особою-підприємцем адвокатом Войціховським А.В.

Згідно ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з пункту 1.1. договору про надання професійної правничої допомоги, клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу та представляти інтереси клієнта у судах всіх інстанцій, з усіма правами, передбаченими процесуальним законодавством, по всім категоріям справ, пов`язаних із стягненням на користь клієнта страхових відшкодувань, які були сплачені згідно полісів, укладених клієнтом ( в тому числі, але не виключно по стягненню безпідставно набутих коштів, стягнення страхових відшкодувань у порядку регресу, стягнення страхових відшкодувань у порядку суброгації).

Відповідно до пункту 4.1. договору про надання професійної правничої допомоги, роботи/наданих послуг виконавець складає акт прийому передачі наданих послуг.

Згідно з пунктом 4.3. договору про надання професійної правничої допомоги у акті прийому-передачі наданих послуг зазначається перелік виконаних процесуальних дій, їх обсяг та відповідний розмір гонорару.

За змістом пункту 4.4.1. договору про надання професійної правничої допомоги підготовка та направлення позовної заяви 7300 гривень.

Пунктом 4.5. договору про надання професійної правничої допомоги оплата за даним договором здійснюється не пізніше 10 днів з дня отримання клієнтом від виконавця інформації щодо набрання законної сили судовим рішенням, яке ухвалено на користь клієнта.

Згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат на правову допомогу вартість наданих послуг складає 7300,00 гривень.

Як вбачається із вказаного Акт прийому-передачі наданих послуг № 52200/1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 16 липня 2025 року, виконавець виконав наступні роботи/надав наступні послуги по страховій справі № 52200/1, у загальному розмірі 7300,00 гривень.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

Розмір гонорару адвоката у сумі 7300,00 грн. неспівмірний зі складністю справи, яка відповідно до положень ЦПК України є малозначною, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження на підставі наявних у справі матеріалів, а також часом, необхідним представнику позивача для вчинення відповідних процесуальних дій.

У даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, виконавцем юридичних послуг не здійснювався розрахунок заборгованості або вчинення інших подібних дій, які б потребували додаткового часу або спеціальних професійних навичок. За своїм змістом, позовна заява вочевидь є подібною до інших позовних заяв, які стосуються стягнення страхового відшкодування.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, з урахуванням категорії справи, ціни позову, рівня складності спірних правовідносин, обсягу наданих позивач послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності, розумності та пропорційності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу грошових коштів у розмірі 3000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 76, 82, 95, 141, 228, 229, 235, 244, 245, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, ст. ст. 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст. ст. 29,38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд , -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» в порядку регресу витрати, пов`язані зі сплатою страхового відшкодування, в розмірі 13276 (тринадцять тисяч двісті сімдесят шість) грн. 88 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень) 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» судовий збір у розмірі 2134,86 грн.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 09.03.2026.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», код ЄДРПОУ 39433769, місцезнаходження юридичної особи: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд.14;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Суддя Л.Г. Проценко