Постанова від 05 березня 2026 р. у справі №460/6459/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/6459/25 пров. № А/857/27383/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Матковської О.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року (головуючий суддя: Комшелюк Т.О., місце ухвалення - м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

ОСОБА_1 , 07.04.2025, звернувся з позовом до суду, в якому просив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його перебування на військової службі в рядах Радянської армії з 14.10.1982 по 04.11.1984 відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 .

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 02.10.2024 звернувся до територіального управління ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За наслідками розгляду такої заяви відповідачем рішенням від 09.10.2024 відмовлено у призначенні позивачу пенсії з підстав відсутності у нього необхідного страхового стажу. Також позивачу до страхового стажу не зараховано, зокрема, період проходження військової служби. Позивач не погоджується з не зарахуванням такого періоду до його страхового стажу. Зазначив, що основним документом про трудову діяльність є трудова книжка, а спірний період відображений в ній, тому підлягає зарахуванню до його стажу. З огляду на викладене, просить суд позовні вимог задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року позов задоволено.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової службі в лавах Радянської армії з 14.10.1982 по 04.11.1984.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що позивачем на підтвердження спірного періоду не надано уточнюючу довідку про період проходження військової служби територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Таким чином суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача

Позивач, 03.12.2025 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу відхилити.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою від 01.03.2024 № 3231-7001970471.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.10.2024 звернувся до територіального органу ПФУ з заявою про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності вказана заява та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням ПФУ в Рівненській області.

За наслідками розгляду заяви позивача від 02.10.2024, рішенням відповідача від 09.10.2024 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності у нього необхідного страхового стажу (31 рік).

Також зазначено, зокрема, про не зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби, оскільки відсутня дата видачі в/к. Для зарахування такого періоду необхідно надати уточнюючу довідку про періоди проходження військової служби територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо не зарахування до його страхового стажу періоду проходження військової служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позов, виходив з того, що позивач не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV).

Приписами статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Системний аналіз наведених норм доводить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Таким чином, надання уточнюючих довідок повинно здійснюватися лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не зараховано до страхового позивача період проходження військової службі в лавах Радянської армії з 14.10.1982 по 04.11.1984.

Суд апеляційної інстанції вважає, що такі висновки відповідача безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ, передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, період перебування на військовій службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно матеріалів справи в період з 14.10.1982 по 14.11.1984 позивач проходив строкову військову службу в Збройних Силах, що підтверджується записами трудової книжки позивача НОМЕР_2 (а. с. 17).

Запис про проходження військової служби здійснений на підстави відомостей військового квитка № НОМЕР_3 .

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у матеріалах справи наявна відповідь ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.11.2024 № 4505, згідно якої в зв`язку зі збройною агресією РФ уся картотека та документація ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно військовозобов`язаних, була вимушено знищена, Відповідно громадянину ОСОБА_1 для отримання довідки про періоди проходження військової служби потрібно з`явитися до найближчого Р(М)ТЦК та СП за місцем фактичного проживання.

Враховуючи, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 14) та взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_3 12.07.2024 (а. с. 15) звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 та просив надати йому довідку про період проходження служби в лавах Радянської армії.

Листом від 14.01.2025 року за № 2/3/1/548, ІНФОРМАЦІЯ_5 позивача повідомлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 , в межах своїх повноважень, розглянуто. По суті порушеного питання повідомлено, що у зв`язку з відсутністю в ІНФОРМАЦІЯ_7 відомостей про періоди проходження військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 надісланий запит від 02.12.2024 № 2273/460 до ІНФОРМАЦІЯ_9 щодо проходження військової служби ОСОБА_1 (а. с. 21).

Згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_10 від 09.12.2024 № 7402, громадянин ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 був призваний 14.10.1982 на військову службу в команді 2207. Інформації щодо звільнення зі строкової служби відсутня. Рекомендовано звернутися позивачу у ТЦК та СП в якому перебував на обліку після звільнення (а. с. 22).

Тобто, дата - 14.10.1982 (початок військової служби) відповідає запису трудової книжки.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що покликання відповідача на необхідність надати уточнюючу довідку про періоди проходження військової служби територіальним центром комплектування та соціальної підтримки не може бути підставою для відмови у зарахуванні військової служби до страхового стажу, оскільки запис у трудовій книжці НОМЕР_2 щодо періоду служби в Радянській армії є чітким, послідовним, запис не містять виправлень, спосіб внесення запису не надає підстав вважати, що мали місце будь-які неправомірні дії з метою штучного (безпідставного) формування спірного періоду стажу позивача.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової службі в лавах Радянської армії з 14.10.1982 по 04.11.1984.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року у справі № 460/6459/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська