Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №344/23741/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/23741/25

Провадження № 2/344/2729/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Кіндратишин Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Комуніцької Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про стягнення матеріального збитку., -

ВСТАНОВИВ :

Представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача, у якому просить : стягнути з відповідача майнову шкоду у розмірі 98 106,53 грн., завданої ДТП та витрати на проведення експертизи згідно договору від 10.11.2025 № 267-2025/189 про надання послуг з проведення транспортно-товарознавчої експертизи транспортного засобу у сумі 5 348, 40 грн.

В обґрунтування позову зокрема зазначено, що близько 09 год. 25 хв. 08.10.2025 відряджений до відділу забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 кулеметник взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 старший солдат ОСОБА_2 під час здійснення переміщення із ППД ІНФОРМАЦІЯ_2 до обласного центру мобілізації який базується в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні вул. Федьковича, 91, м. Івано-Франківськ для виконання службових завдань на службовому автомобілі MITSUBISHI L200 військовий номер НОМЕР_1 , потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, а саме: по вулиці Набережна ім. Василя Стефаника, 32а, керуючи транспортним засобом марки FORD MONDEO, д.н.з. НОМЕР_2 громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 була не уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, виконуючи поворот ліворуч, не надала дорогу транспортному засобу марки MITSUBISHI L200 в.н.з. НОМЕР_1 , який рухався в зустрічному напрямку, в наслідок чого відбулося зіткнення автомобілів, що призвело до їх механічних пошкоджень з матеріальними збитками. Чим порушила п. 2.3.6. ПДР – порушення стеження за дорожньою обстановкою, реагування на її зміну, стеження за вантажем; п. 10.4. ПДР – інші порушення ПДР, порушення правил повороту праворуч та ліворуч. Як наслідок, постановою суду у справі №344/18277/25, відповідача визнано винною за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до відповідальності.

Під час проведення службового розслідування комісією був проведений огляд транспортного засобу та складений акт технічного стану від 10.11.2025 №63 відповідно якого визначено механічні пошкодження легкового автомобіля MITSUBISHI L200, шасі НОМЕР_3 , військовий номер НОМЕР_1 .

Відповідно до висновку експертного дослідження від 12.11.2025 № СЕ-19/109-25/16023-АВ вартість матеріального збитку завданої державі в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, що призвело до механічних пошкоджень легкового автомобіля MITSUBISHI L200, шасі НОМЕР_3 , військовий номер НОМЕР_1 , станом на 08.10.2025 становить 98 106,53 (дев`яносто вісім тисяч сто шість гривень п`ятдесят три копійки).

Загальна вартість наданих Послуг згідно договору від 10.11.2025 № 267-2025/189 становить 5348,40 грн. (П`ять тисяч триста сорок вісім гривень 40 копійок), у тому числі ПДВ 20 % - 891,40 грн.

Досудове врегулювання спору – не дало результату.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 31.12.2025 справу передано судді Кіндратишин Л.Р.

05.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

06.01.2026 – від відповідача надійшов відзив. Просить відмовити у задоволені позовних вимог у частині завищеного розміру шкоди або зменшити заявлену суму до обґрунтованого рівня, так як збитки є завищеними, нараховано вартість нових деталей замість урахування їх зносу, не враховано можливість використання б/в запчастин та альтернативного ремонту.

Також подано клопотання про призначення повторної судової автотоварознавчої експертизи. Ухвалою суду від 03.02.2026 у призначенні такої відмовлено.

Представник позивача у вступному слові позовні вимоги підтримав із підстав та мотивів, що викладено письмово.

Відповідач у вступному слові підтримала мотиви, що викладені у відзиві. При цьому, просила врахувати, що вона є студенткою і будь-яких заробітків немає.

Вислухавши вступне слово сторін, розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку :

Так, постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30.10.2025 у справі №344/18277/25, яка набрала законної сили встановлено, що ОСОБА_1 08.10.2025 року, о 09 год. 25 хв., в м. Івано-Франківську по вул. Набережна, 32А, керуючи транспортним засобом марки «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_2 , була не уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, виконуючи поворот ліворуч, не надала дорогу транспортному засобу марки «Mitsubishi L 200», н.з. НОМЕР_1 (на чорному фоні), який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого відбулось зіткнення автомобілів, що призвело до їх механічних пошкоджень з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.3 «б», п.10.4 Правил дорожнього руху України та вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП.

Разом з тим, згідно із такою постановою суду ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Згідно даних технічного талону транспортного серія ЗХ 088686 від 17.07.2023, автомобіль марки «Mitsubishi L 200», н.з. НОМЕР_1 належить ІНФОРМАЦІЯ_2 . А відповідно до даних сайту МТСБУ станом на 08.10.2025 на такий транспортний засіб страховий поліс відсутній, як і на транспортний засіб яким керувала ОСОБА_3

19.10.2025 за наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №2135, призначено та проведено службове розслідування, за результатами якого, між іншим зафіксовано механічні пошкодження службового транспортного засобу марки «Mitsubishi L 200», н.з. НОМЕР_1 . Складено акт №63 технічного стану автомобіля.

Разом з тим, згідно із висновком судового експерта Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Я.В. Рибенчук від 12.11.2025 №ЕД-19/109-25/16023-АВ, встановлено вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу MITSUBISHI L200, шасі НОМЕР_3 , д.н. НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу ( Ез-0,7) в розмірі 98 1106, 53 грн. та загальну вартість внаслідок його пошкодження – 287 870, 59 грн.

24.11.2025 за №6/1084 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 надіслано лист претензію про стягнення заподіяної майнової шкоди, однак така адресатом залишена без реагування.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини 1, 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

За правилами ст. 15 та ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У силу ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Загальні підстави відшкодування шкоди визначені ст.1166 ЦК України. Згідно з частинами першою, другою якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В силу ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Стаття 1192 ЦК України встановлює, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Отже, при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, потрібно враховувати положення статті 1192 ЦК.

Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням (постанова Верховного Суду від 15,10.2020 року у справі №755/7666/19).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

За змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України (надалі – «ЦПК України») вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зауважує, що у відповідності до частини 1 статті 43 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України:

1) транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та майну, яке перебувало в ньому.

Отже, у спірних правовідносинах у МТСБУ не виникло обов`язку щодо здійснення регламентної виплати.

Щодо належної оцінки завданої шкоди, слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у випадку завдання збитку проведення незалежної оцінки є обов`язковим.

Як зазначено у п. 1.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Згідно з п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, вказана Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.

Відповідно до п. 1.3 Методики, її вимоги є обов`язковими під час проведення авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Згідно з п. 4.3 Методики, за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ.

Виходячи з викладеного, висновок експерта складається у разі проведення судової авто товарознавчої експертизи, а звіт оцінювача - за результатами проведення оцінки КТЗ, при цьому, як висновок експерта, так і звіт оцінювача складаються на єдиних засадах, визначених Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092.

Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц (провадження № 61-28918св18) дійшов висновку, що «визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами).

Так, згідно із положеннями Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 року встановлюється, що фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).

Пункт 3.9 цієї Методики встановлює, що фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вина відповідача щодо завдання позивачу майнової шкоди підтверджена матеріалами справи, сам факт завдання шкоди, протиправність дій винуватця ДТП та причинний зв`язок між шкодою та діями відповідача, матеріали справи містять належний та допустимий доказ на підтвердження розміру матеріальної шкоди (висновок експерта), у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення матеріальної шкоди в сумі 98 106, 53 грн. підлягає задоволенню.

Проаналізувавши доводи сторін, вимоги чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, суд дійшов висновку про те, позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, відповідачу слід роз`яснити, що питання розстрочення рішення суду вирішується у порядку ст. 435 ЦПК України. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та повинні бути належним чином обґрунтованими, доведеними.

Судовий збір слід розподілити відповідно до статті 141 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог.

Частинами 6-9 статті 139 ЦПК України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Отже, оскільки в матеріалах справи містяться докази про сплату коштів проведення експертизи в сумі 5 348, 40 грн., то такі підлягають стягненню з відповідача в користь позивача.

Щодо судового збору, то вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір повинен бути сплачений із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 422,40 грн., що підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задоволити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 98 106 (дев`яносто вісім тисяч сто шість ) гривень 53 копійки, завданої дорожньо-транспортною пригодою майнової шкоди та 5 348 (п`ять тисяч триста сорок вісім) гривень 40 копійок витрат за проведення експертизи.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві ) гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач : ІНФОРМАЦІЯ_7 , ЄДРПОУ : НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач : ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повне рішення 09.03.2026.

Суддя

Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.