Постанова від 08 березня 2026 р. у справі №400/10257/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/10257/25

Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М. Дата і місце ухвалення: 27.11.2025р., м. Миколаїв

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо виключення позивача з військового обліку за результатами постанови ВЛК від 29 березня 2024 року;

- визнати неправомірною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 за №К-652 від 29 липня 2025 року відносно підлеглого йому державного закладу та його керівника;

- зобов`язати відповідачів солідарно внести інформацію щодо виключення ОСОБА_1 із військового обліку за не придатністю до військової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що за результатами його медичного огляду згідно карти обстеження за постановою ВЛК від 29 березня 2024 року ОСОБА_1 визнано не придатним до військової служби із виключенням з військового обліку. Однак, станом на 22.07.2025р. ІНФОРМАЦІЯ_3 не виконано вимоги чинного законодавства та не виключено позивача з військового обліку. На звернення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою від 22.07.2025р. про виключення з військового обліку з 29.03.2024р. на підставі постанови ВЛК, листом від 28.07.2025р. ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив ОСОБА_1 про те, що постанова ВЛК не затверджена ВЛК регіону на підставі пункту 22.6 глави 22 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р. №402. При цьому, відповідач навмисно ототожнює постанову ВЛК з експертизою ВЛК. На звернення ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою від 29.07.2025р. на неправомірні дії керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач відповіді не отримав, що є протиправною бездіяльністю відповідача. Протиправна бездіяльність відповідачів щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку порушує його права, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, не правильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 27.11.2025р. з ухваленням по справі нового судового рішення – про задоволення його позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням позивача на те, що у відповідності до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р. №402, постанова ВЛК затвердженню ВЛК регіону на всіх військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів не підлягає. В оскаржуваному рішенні від 27.11.2025р. Миколаївський окружний адміністративний суд застосував редакцію Положення №402, яка вступила в силу після проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії 29.03.2024р.

Також, апелянт посилається на те, що він не був обізнаний про оскарження відповідачем довідки ВЛК за №114 від 29.03.2024р. до 18 регіональної військово-лікарської комісії, а також про підстави такого оскарження. Про наявність трьох постанов 18 регіональної військово-лікарської комісії про скасування позаштатної постійно діючої Баштанської ВЛК позивач дізнався зі змісту оскаржуваного рішення суду. До того ж, судом залишено поза увагою, що між позаштатною постійно діючою Баштанською ВЛК та 18 регіональною військово-лікарською комісією були суперечки у визначенні стану здоров`я ОСОБА_1 та придатності / непридатності його до військової служби.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що 18 регіональна військово-лікарська комісія не направляла ОСОБА_1 на додаткове обстеження під час перевірки роботи підпорядкованої комісії з метою забезпечення якісної та обґрунтованої військово-лікарської експертизи.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що старший прапорщик військової служби ОСОБА_1 проходив службу в державній установі «Казанківська виправна колонія (№93)».

Наказом від 21.03.2024р. №147 о/с-24 позивача звільнено з органів Державної кримінально-виконавчої служби України за п.2 ст.77 (через хворобу – за рішенням медичної комісії про непридатність до служби) Закону України «Про Національну поліцію» та ст.12 «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 22.03.2024р.

Постановою ВЛК від 29 березня 2024 року позивача визнано не придатним до військової служби із виключенням з військового обліку.

Вiдповiдно до довiдки вiйськово-лiкарської комісії №114 від 01.04.2024р. №3/943 ОСОБА_1 , на підставі статей 40А, 39А, 2ЗВ, 64Г графи ІІ Розкладу хвороб наказу МОУ №402 від 14.08.2008р. визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

У зв`язку з тим, що у додатку «Резерв+» статус позивача зазначено як військовозобов`язаний, 22.07.2025р. ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про повідомлення причин не виключення його з військового обліку за постановою ВЛК від 29.03.2024р.

Листом від 28.07.2025р., за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 повідомлено, що на виконання вимог пункту 2.4.3 Наказу №402 матерiали щодо проходження ОСОБА_1 ВЛК були направлені для затвердження до 18 регіональної ВЛК м.Одеси. Відповідно до постанови 18 регіональної ВЛК м.Одеси №4256 від 22.04.2024р. рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 №3/943 від 01.04.2024р. не затверджується. Причини не затвердження: згідно наказу МОУ №402 від 2008 року для підтвердження аналізу надати виписні епікризи про перенесений інфаркт за 2015 рік та лікування наслідків до 2023 року. Документи надати на повторний розгляд 18 регіональної ВЛК.

29.07.2025р. ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою, в якій просив повідомити, чому він на даний час не знятий з обліку військовозобов`язаних у зв`язку з непридатністю до військової служби.

Вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо виключення позивача з військового обліку за результатами постанови ВЛК від 29 березня 2024 року, а також протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви за №К-652 від 29 липня 2025 року ОСОБА_1 оскаржив їх в судовому порядку.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , виходив з того, що на підставі пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про тимчасову непридатність або непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку підлягає затвердженню штатною ВЛК, якою, з огляду на норми п. 2.3.4, 2.4.5. розділу І Положення №402, за обставин цієї справи, є 18 регіональна військово - лікарська комісія. Однак, у даному випадку 18 регіональною військово - лікарською комісією за результатами розгляду постанови позаштатної ВЛК прийнято постанову №4256 від 22.04.2024р. про незатвердження рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 від 29.03.2024р. №1/114. За таких обставин, за висновками суду, відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо виключення позивача з військового обліку за результатами постанови ВЛК від 29 березня 2024 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у відповідній частині з огляду на наступне.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який у подальшому був продовжений Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України.

Згідно ст.1 Закону України «Про оборону України», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень; особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

Згідно ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до ч.13 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р. №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно п.1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Відповідно до п.2.1 розділу І Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Згідно п.2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.

До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).

Відповідно до п. 2.4.4, 2.4.5 розділу І Положення №402, на ВЛК регіону покладаються, зокрема, організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.

ВЛК регіону, серед іншого, має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК та давати їм роз`яснення з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров`я (установах), військових частинах; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК.

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку. (п.2.4.10 розділу І Положення №402)

Згідно пп. 2.5.1, 2.5.3, 2.5.4 розділу І Положення №402, до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

До складу ВЛК (ЛЛК) ТЦК та СП входять медичні працівники закладу охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (голови обласної, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів), за погодженням з головою відповідної штатної ВЛК регіону.

Штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.

Відповідно до п.1.1 розділу ІІ Положення №402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний та воєнний час.Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Згідно п.1.2 розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3). Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).

Відповідно до п.3.1 розділу ІІ Положення №402, медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.

Згідно п.3.8 розділу ІІ Положення №402 постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК (додаток 4 до цього Положення) у двох примірниках, яка дійсна протягом одного року з дня медичного огляду. Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про тимчасову непридатність або непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку підлягає затвердженню штатною ВЛК. Копія довідки видається особі, яка пройшла медичний огляд.

Таким чином, положеннями пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 у редакції, чинній станом на 29.03.2024р., передбачалося, що постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про тимчасову непридатність або непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку підлягає затвердженню штатною ВЛК, якою, з огляду на норми п. 2.3.4, 2.4.5. розділу І Положення № 402, за обставин цієї справи, є 18 регіональна військово - лікарська комісія.

Згідно обставин даної справи, 18 регіональною військово - лікарською комісією, за результатами розгляду постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 від 29.03.2024р. за №1/114 про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, прийнято постанову №4256 від 22.04.2024р. про незатвердження відповідного рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не затвердження постанови підпорядкованих ВЛК знаходиться в межах повноважень регіональної ВЛК у відповідності до приписів абзацу п`ятого підпункту 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення №402.

При цьому, згідно з абзацом 2 пункту 20.2 глави 20 розділу II Положення №402, постанови штатних ВЛК можуть прийматися як за результатом проведеного медичного огляду в цих ВЛК, так і на підставі проведеного медичного огляду у позаштатних ВЛК та наданих на розгляд медичних документів.

Як правильно звернув увагу суд першої інстанції, нормативно-правовими актами не встановлено чітких строків, впродовж яких штатна ВЛК має прийняти остаточне рішення. Передбачений лише строк, впродовж якого висновок ВЛК передається на затвердження (не пізніше 5-денного строку після закінчення медичного огляду).

На підставі викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність у спірних правовідносинах протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо виключення позивача з військового обліку за результатами постанови ВЛК від 29 березня 2024 року.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що правомірність постанови 18 регіональної військово - лікарської комісії №4256 від 22.04.2024р., якою не затверджено рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 від 01.04.2024р., не являється предметом даного спору, як і дії штатної ВЛК щодо її прийняття.

Колегія суддів звертає увагу, що разі не погодження з висновками штатної ВЛК ОСОБА_1 не позбавлений права її оскаржити до Центральної ВЛК, яка і приймає остаточне рішення про придатність чи непридатність військовослужбовця до військової служби.

Також, позивач не позбавлений права надати до 18 регіональної військово - лікарської комісії додаткові документи для підтвердження аналізу, про що ОСОБА_1 повідомлено листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.07.2025р. №5/1448.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2018р. по справі №806/526/16 зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі. Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2020р. у справі №810/5009/18 зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на відповідне Положення. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом із цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.

В постанові від 10.02.2022р. по справі №160/7153/20 Верховний Суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду. Так, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 26.02.2025р. по справі №240/13173/22, від 26.02.2025р. по справі №600/3273/22-а, де зазначено, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду.

Верховний Суд зазначив, що дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Тобто, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суд не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідності дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.02.2025р. по справі №240/13173/22, від 26.02.2025р. по справі №600/3273/22-а.

При цьому, суд зауважує, що остаточне рішення про придатність чи непридатність військовослужбовця до військової служби може бути прийнято Центральною ВЛК, яка відповідно до Положення №402 має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії) Збройних Сил України.

Враховуючи наведене у сукупності, відсутні підстави і для задоволення вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідачів солідарно внести інформацію щодо його виключення із військового обліку за не придатністю до військової служби.

Що ж до вимог позову про визнання неправомірною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 за №К-652 від 29 липня 2025 року, то колегія суддів зазначає, що в оскаржуваному рішенні відсутнє мотивування висновку суду про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 у відповідній частині.

При цьому, факт отримання ІНФОРМАЦІЯ_3 зави позивача від 29.07.2025р. підтверджується відтиском печатки відповідача із зазначення вхідного номеру.

Відповідно до п.9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, серед іншого, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 , як суб`єктом владних повноважень, на якого частиною другою статті 72 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності його дій, бездіяльності, прийнятих рішень, ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій не надано доказів розгляду зави ОСОБА_1 від 29.07.2025р. та надання на неї відповіді, тому колегія суддів доходить висновку про протиправну бездіяльність відповідача.

А відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 у відповідній частині підлягають задоволенню.

Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, не повне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на зазначене колегія суддів доходить висновку, що постановлене Миколаївським окружним адміністративним судом рішення від 27.11.2025р. підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 за №К-652 від 29 липня 2025 року, з ухвалення в цій частині нового судового рішення – про задоволення позову.

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2025р. колегія суддів залишає без змін.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною шостою статті 139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При зверненні з даним позовом до суду першої інстанції позивачем сплачено 3673,60 грн. судового збору, а при поданні апеляційної скарги – 1859,00 грн. судового збору, а тому, у зв`язку із частковим задоволенням позову, на підставі ч.3 ст.139 КАС України, з ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1844,20 грн. судового збору, що є пропорційним задоволеним вимогам.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги позову про визнання неправомірною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 за №К-652 від 29 липня 2025 року відносно підлеглого йому державного закладу та його керівника.

Ухвалити в цій частині по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 за №К-652 від 29 липня 2025 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_9 розглянути заяву ОСОБА_1 за №К-652 від 29 липня 2025 року та надати позивачу відповідь на наслідками такого розгляду.

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року залишити без змін.

Стягнути ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 1844,20 грн. судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 березня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук