Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №183/12515/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Суд: Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про позбавлення батьківських прав

Дата: 02 березня 2026 р.

Справа: №183/12515/25

Суддя: Городецький Д. І.

Справа № 183/12515/25

№ 2/183/7207/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д. І.

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Самарівської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_2 , Комунальний заклад «Центр надання соціальних послуг» Самарівської міської ради» про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дитини, -

в с т а н о в и в:

03 грудня 2025 року Виконавчий комітет Самарівської міської ради звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалася на те, що відповідач ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відомості про батька в свідоцтві про народження дитини записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Родина відповідача ОСОБА_1 знаходилася в полі зору служби у справах дітей виконавчого комітету Самарівської міської ради з червня 2025 року. Відповідно до наказу начальника служби від 11.08.2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поставлена на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Підставами взяття дитини на облік стало те, що її мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , недобросовісно виконує покладені на неї батьківські обов`язки, а саме: мати веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, не вживає заходів щодо покращення умов проживання дитини, не забезпечила дитині отримання освіти, створила небезпечні умови перебування дитині, тим самим порушує ст. 150 Сімейного кодексу України.

Під час проведення суб`єктами соціальної роботи м. Самар профілактичних заходів в сім`ї ОСОБА_1 по створенню сприятливих умов для розвитку та виховання дитини, метою яких було вжиття заходів по недопущенню виходу дитини з родини, та при неодноразових обстеженнях умов проживання сім`ї, зафіксовані випадки, що дитина була залишена без нагляду законного представника.

04.08.2025 року працівниками служби у справах дітей та сектору ювенальної превенції ВП Самарівського РВП було здійснено спільний виїзд за адресою мешкання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : АДРЕСА_1 . За результатами виїзду було складено акт обстеження умов проживання та встановлено, що мати дитини, ОСОБА_1 , залишила доньку на свою бабусю, вихованням дитини не займається, місце проживання її невідоме.

Згідно листа КНП «МЦ ПМСД» СМР від 07.08.2025 року № 466, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходиться під наглядом сімейного лікаря. Останній раз дитина була на прийомі 16.05.2024 року.

Відповідно до листа КЗ «Центр надання соціальних послуг» СМР від 04.08.2025 року № 309, у зв`язку з тим, що місцезнаходження ОСОБА_1 невідоме, контактний телефон матері відсутній, неможливо провести оцінку потреб дитини ОСОБА_3 та її матері, а також організувати надання соціальних послуг сім`ї.

До служби у справах дітей 04.09.2025 року надійшло повідомлення від адміністрації ліцею № 6 Самарівської міської ради про те, що учениця 9-Г класу, ОСОБА_2 не приступила до навчальних занять з 01.09.2025 року.

За інформацією навчального закладу мати відсторонилась від здобуття освіти донькою. На телефонні дзвінки класного керівника мати та ОСОБА_4 не відповідають. Заклад освіти та служба у справах дітей вимушені були звертатися до правоохоронних органів щодо встановлення місця перебування дитини та повернення її до навчання.

Відповідно до листа Самарівського районного відділу поліції від 16.10.2025 року працівники СЮП ВП Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області було встановлено місце проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) та проведено з нею поглиблену профілактичну роботу щодо належного виконання своїх батьківських обов`язків та повернення ОСОБА_3 до навчання. На відповідачку складено адміністративний протокол за ч. 1 ст.184 КУпАП.

23.10.2025 року до служби у справах дітей надійшло повідомлення від КЗ «Центр надання соціальних послуг» СМР (далі - Центр) про те, що 22.10.2025 року був здійснений спільний виїзд з представниками сектору ювенальної превенції ВП Самарівського районного відділу поліції за адресою: м. Самар, пров. Херсонський, 7 до родини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в сім`ї якої виховуються діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За результатами виїзду встановлено, що за вищевказаною адресою дійсно мешкає ОСОБА_1 зі співмешканцем. Житло занедбане, знаходиться у антисанітарному стані, комунікації в будинку відключені, в приміщенні різкий сморід.

ОСОБА_1 перебувала в тривожному стані, це було помітно за її поведінкою, висловлюваннями та розкоординованими рухами.

На момент відвідування сім`ї, діти були відсутні. За усним повідомленням ОСОБА_1 , діти знаходились за іншою адресою: АДРЕСА_3 .

22.10.2025 року о 18:30 представниками Центру та ювенальної превенції було здійснено виїзд за вказаною адресою. Там дійсно знаходились діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Разом з дітьми в приміщенні перебували двоє невідомих чоловіків без документів, які представилися знайомими матері дітей. В кімнаті брудно, немає шпалер, наявні таргани. Санітарно-гігієнічний та побутовий стан житла незадовільний. Продукти харчування відсутні. На столі лежали медичні препарати, шприци та речовини незрозумілого походження.

24.10.2025 року служба у справах дітей спільно з фахівцем із соціальної роботи КЗ «Центр надання соціальних послуг» Самарівської міської ради, медичним працівником КНП «МЦ ПМСД» Самарівської міської ради та інспекторами сектору ювенальної превенції ВП Самарівського районного відділу поліції здійснили виїзд за адресою: АДРЕСА_3 . Інформація, яка надана соціальною службою знайшла своє підтвердження. В межах повноважень служби у справах дітей та в присутності вищезазначених спеціалістів складений акт проведення оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_6 , оскільки ОСОБА_7 була відсутня.

Після цього ОСОБА_1 зі своєю неповнолітньою дитиною ОСОБА_8 змінила своє місце перебування, контактні телефони відсутні. Встановити місце їх мешкання не вдавалося.

Відповідно до листа КЗ «Центр надання соціальних послуг» Самарівської міської ради від 10.11.2025 року № 496, близько 13:00 години 10.11.2025 року до фахівців Центру звернулася неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з повідомленням, що її побила мати, ОСОБА_1 , разом зі своїм співмешканцем. В терміновому порядку фахівцями Центру було здійснено виклик бригади швидкої медичної допомоги, поліції та служби у справах дітей.

10.11.2025 року близько 15:00 год. бригадою швидкої медичної допомоги в супроводі представника служби у справах дітей до КНТ «Регіональний медичний центр родинного здоров`я» ДОР була відправлена неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була в алкогольному сп`янінні та зі слідами побиття на лиці.

В цей же день в медичному закладі дитина була обстежена відповідними лікарями. З діагнозом: «Токсична дія неуточненої речовини. Поверхнева травма носа, забій. Множинні поверхневі травми голови. Множинні поверхневі травми, забій спини, забійне садно правого коліна», дитина була госпіталізована до відділення високоспеціалізованої педіатричної допомоги.

Згідно повідомлення КНТ «Регіональний медичний центр родинного здоров`я» ДОР» про дитину, яка постраждала від жорстокого поводження або стосовно якої існує загроза його вчинення від 11.11.2025 року № 2409 та яка на даний час перебуває в педіатричному відділенні цього медичного закладу, 14.11.2025 року фахівцями управління - служби у справах дітей адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради та Дніпровського міського центру соціальних служб було здійснено вихід за місцем перебування неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За результатами спільного виходу складено акт оцінки рівня безпеки дитини відповідно до Порядку забезпечення захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 року № 585 та акт із надання соціальної послуги кризового та екстреного втручання. Під час спілкування із неповнолітньою, з`ясовано, що дівчина постраждала від жорстокого поводження (отримала фізичні травми) у м. Самар під час вживання спиртних напоїв разом із матір`ю та її знайомим.

Дитина перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні високоспеціалізованої педіатричної допомоги КНТ «Регіональний медичний центр родинного здоров`я» ДОР» до 16.11.2025 року. Близько 18:30 цього ж дня дівчинка самовільно покинула відділення та зникла в невідомому напрямку. По факту зникнення дитини були повідомлені поліція та служба у справах дітей Самарівської міської ради.

17.11.2025 року неповнолітня ОСОБА_2 була розшукана та влаштована до дитячого відділення КНП «Самарівська центральна міська лікарня» Самарівської міської ради» для здійснення подальшого медичного обстеження у зв`язку з необхідністю органом опіки та піклування Самарівської міської ради вжиття заходів щодо влаштування дитини до сімейних форм виховання.

Враховуючи вищезазначене, та згідно акту оцінки рівня безпеки дитини від 14.11.2025 року було винесене рішення виконавчого комітету Самарівської міської ради від 26.11.2025 року № 950/0/6-25 про негайне відібрання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від матері відповідно до ч. 2 ст. 164, ст. 170 Сімейного кодексу, так як залишення дитини з матір`ю є небезпечним для її життя, здоров`я та морального виховання.

Відповідно до повідомлення Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області від 24.11.2025 року № 382408-2025, згідно даних обліків Інформаційного порталу Національної поліції України встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , притягалась до адміністративної відповідальності, а саме: 22.03.2019 за ч. 2 ст. 178 КУпАП, 07.06.2024 року за ст. 183 КУпАП, 25.09.2025 року за ч. 1 ст.184 КУпАП, 23.10.2025 року за ч. 1 ст. 184 КУпАП, 14.11.2025 року за ч. 1 ст. 178 КУпАП, ч. 2 ст. 184 КУпАП, а також зареєстровані кримінальні провадження до ЄРДР за ознаками злочину, передбачені ч. 2 ст. 185 КК України від 21.08.2021 року та за ч. 1 ст. 190 КК України.

Службою у справах дітей виконавчого комітету Самарівської міської ради 19.11.2025 року до Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області подана заява про можливе вчинення кримінального правопорушення щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно інформації Самарівського РВП, від 25.11.2025 року № 383971-2025, працівниками сектору ювенальної превенції було встановлено, що ОСОБА_1 веде бродяжницький спосіб життя та постійного місця мешкання не має. Також повідомлено, що ЄО № 50001 від 10.11.2025 року та ЄО № 50028 від 10.11.2025 року Самарівського РВП за фактом звернення з органів охорони здоров`я, ЄО 51272 від 19.11.2025 року за фактом звернення служби у справах дітей виконавчого комітету Самарівської міської ради, приєднано до ЄО № 51266 від 19.11.2025 року, за яким внесені відомості до ЄРДР № 12025047350000256 від 19.11.2025 року, оскільки вбачається склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

З 27.11.2025 року неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 тимчасово влаштована до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_9 , в якому дитині забезпечено належний догляд, стабільні умови життя та позитивний вплив на виховання та навчання.

Станом на час подання позовної заяви мати дитини до органу опіки та піклування виконавчого комітету Самарівської міської ради не звернулася, долею дитини не цікавилася, таким чином, повністю самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, визначених статтями 150, 180 Сімейного кодексу України, а саме обов`язку піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний та моральний розвиток, утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Всі зусилля соціальних служб міста зійшли нанівець. ОСОБА_1 перестала реагувати на зауваження спеціалістів служби у справах дітей, працівників КЗ «Центр надання соціальних послуг» Самарівської міської ради, працівників сектору ювенальної превенції Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, вона не вживає заходів щодо поліпшення умов проживання дитини та її матеріального забезпечення, не займається її вихованням, таким чином самоусунулась від виконання батьківських обов`язків.

В зв`язку з наведеним, в позовній заяві Виконавчий комітет Самарівської міської ради просить суд:

- позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Новомосковськ Дніпропетровської області (актовий запис про народження № 399, зроблений 24 червня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Новомосковську Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області);

- стягнути з ОСОБА_1 на користь опікуна або дитячого закладу, де буде перебувати дитина, аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 грудня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 08 грудня 2025 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27 січня 2026 року закрите підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача Виконавчого комітету Самарівської міської ради не з`явився, згідно заяви просив суд розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, у разі повторної неявки відповідача в судове засдіанн не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, згідно опублікованого 18.02.2026 року оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про дату, час та місце розгляду повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подала.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Представник третьої особи Комунального закладу «Центр надання соціальних послуг» Самарівської міської ради» в судове засідання не з`явився, згідно заяви просив розглядати справу без його участі, вимоги підтримав, не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, приходить до наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є матір`ю неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Новомосковськ Дніпропетровської області (актовий запис про народження № 399, зроблений 24 червня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Новомосковську Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області), що підтверджується свідоцтвом про народження.

Встановлено, що відомості про батька в свідоцтві про народження дитини записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України № 00055022711 від 28 листопада 2025 року.

Встановлено, що родина відповідача ОСОБА_1 знаходилася в полі зору служби у справах дітей виконавчого комітету Самарівської міської ради з червня 2025 року. Відповідно до наказу начальника служби від 11.08.2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поставлена на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах. Підставами взяття дитини на облік стало те, що її мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , недобросовісно виконує покладені на неї батьківські обов`язки, а саме: мати веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, не вживає заходів щодо покращення умов проживання дитини, не забезпечила дитині отримання освіти, створила небезпечні умови перебування дитині, тим самим порушує ст. 150 Сімейного кодексу України.

Встановлено, що 04.08.2025 року працівниками служби у справах дітей та сектору ювенальної превенції ВП Самарівського РВП було здійснено спільний виїзд за адресою мешкання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : АДРЕСА_1 . За результатами виїзду було складено акт обстеження умов проживання та встановлено, що мати дитини, ОСОБА_1 , залишила доньку на свою бабусю, вихованням дитини не займається, місце проживання її невідоме.

Встановлено, що до служби у справах дітей 04.09.2025 року надійшло повідомлення від адміністрації ліцею № 6 Самарівської міської ради про те, що учениця 9-Г класу, ОСОБА_2 не приступила до навчальних занять з 01.09.2025 року.

Встановлено, що 23.10.2025 року до служби у справах дітей надійшло повідомлення від КЗ «Центр надання соціальних послуг» СМР (далі - Центр) про те, що 22.10.2025 року був здійснений спільний виїзд з представниками сектору ювенальної превенції ВП Самарівського районного відділу поліції за адресою: м. Самар, пров. Херсонський, 7 до родини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в сім`ї якої виховуються діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . За результатами виїзду встановлено, що за вищевказаною адресою дійсно мешкає ОСОБА_1 зі співмешканцем. Житло занедбане, знаходиться у антисанітарному стані, комунікації в будинку відключені, в приміщенні різкий сморід. ОСОБА_1 перебувала в тривожному стані, це було помітно за її поведінкою, висловлюваннями та розкоординованими рухами. На момент відвідування сім`ї, діти були відсутні. За усним повідомленням ОСОБА_1 , діти знаходились за іншою адресою: АДРЕСА_3 .

Судом встановлено, що 22.10.2025 року о 18:30 представниками Центру та ювенальної превенції було здійснено виїзд за вказаною адресою. Там дійсно знаходились діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Разом з дітьми в приміщенні перебували двоє невідомих чоловіків без документів, які представилися знайомими матері дітей. В кімнаті брудно, немає шпалер, таргани. Санітарно-гігієнічний та побутовий стан житла незадовільний. Продукти харчування відсутні. На столі лежали медичні препарати, шприци та речовини незрозумілого походження.

Встановлено, що 24.10.2025 року служба у справах дітей спільно з фахівцем із соціальної роботи КЗ «Центр надання соціальних послуг» Самарівської міської ради, медичним працівником КНП «МЦ ПМСД» Самарівської міської ради та інспекторами сектору ювенальної превенції ВП Самарівського районного відділу поліції здійснили виїзд за адресою: АДРЕСА_3 . Інформація, яка надана соціальною службою знайшла своє підтвердження. В межах повноважень служби у справах дітей та в присутності вищезазначених спеціалістів складений акт проведення оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_6 , оскільки ОСОБА_7 була відсутня. Після цього ОСОБА_1 зі своєю неповнолітньою дитиною ОСОБА_8 змінила своє місце перебування, контактні телефони відсутні. Встановити місце їх мешкання не вдавалося.

Встановлено, що 10.11.2025 року близько 15:00 год. бригадою швидкої медичної допомоги в супроводі представника служби у справах дітей до КНТ «Регіональний медичний центр родинного здоров`я» ДОР була відправлена неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була в алкогольному сп`янінні та зі слідами побиття на лиці. В цей же день в медичному закладі дитина була обстежена відповідними лікарями. З діагнозом: «Токсична дія неуточненої речовини. Поверхнева травма носа, забій. Множинні поверхневі травми голови. Множинні поверхневі травми, забій спини, забійне садно правого коліна», дитина була госпіталізована до відділення високоспеціалізованої педіатричної допомоги.

Встановлено, що дитина перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні високоспеціалізованої педіатричної допомоги КНТ «Регіональний медичний центр родинного здоров`я» ДОР» до 16.11.2025 року. Близько 18:30 цього ж дня дівчинка самовільно покинула відділення та зникла в невідомому напрямку. По факту зникнення дитини були повідомлені поліція та служба у справах дітей Самарівської міської ради.

Встановлено, що 26.11.2025 року Виконавчим комітетом Самарівської міської ради було винесене рішення № 950/0/6-25 про негайне відібрання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від матері відповідно до ч. 2 ст. 164, ст. 170 Сімейного кодексу, так як залишення дитини з матір`ю є небезпечним для її життя, здоров`я та морального виховання.

Встановлено, що Службою у справах дітей виконавчого комітету Самарівської міської ради 19.11.2025 року до Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області подана заява про можливе вчинення кримінального правопорушення щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судом встановлено, що з 27.11.2025 року неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 тимчасово влаштована до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_9 , в якому дитині забезпечено належний догляд, стабільні умови життя та позитивний вплив на виховання та навчання.

Позивач наголошує на тому, що відповідач ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків, зокрема обов`язку виховувати та утримувати дитину до досягнення повноліття не виконує протягом тривалого часу та не здійснює жодних дій, спрямованих на її виховання. Остання веде асоціальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями. Профілактична робота, яка проводилася з нею, не дала жодних позитивних результатів. При спілкуванні з останньою, на всі пропозиції та поради вона не реагувала. З нею постійно проводились бесіди виховного характеру щодо належного виховання своєї дитини, відповідального ставлення до своїх батьківських обов`язків та ведення здорового способу життя, але ОСОБА_1 всіляко ігнорувала вимоги органу опіки та піклування.

Згідно довідки-характеристики, відповідач ОСОБА_1 за місцем проживання та реєстрації характеризується негативно.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 протягом тривалого часу не змінила свого ставлення до виконання батьківських обов`язків, не попіклується про подальшу долю неповнолітньої доньки, не забезпечила їй соціальний захист, не захистила права та інтереси дитини, не створила необхідні умови для проживання та повноцінного розвитку своєї доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не цікавиться її здоров`ям, фізичним, духовним та моральним розвитком, а тому самоусунулася від здійснення своїх батьківських обов`язків щодо неповнолітньої доньки.

Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, лю6ові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину.

Статтею 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та и людської гідності; батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини; відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства; ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 165 Сімейного кодексу України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Оскільки неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 влаштована до тимчасово влаштована до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_9 на часткове державне утримання, як дитина, яка опинилася в складних життєвих обставинах, де і перебуває по теперішній час, Виконавчий комітет Самарівської міської ради в особі органу опіки та піклування має право на звернення до суду з позовом про позбавлення відповідача ОСОБА_1 батьківства.

Відповідно до ст. 164 Сімейного Кодексу України, батько (мати) можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він (вона) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків. В пункті 16 даної Постанови зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. А тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він є хронічними алкоголіками або наркоманами.

Згідно з висновком Виконавчого комітету Самарівської міської ради в особі органу опіки та піклування від 27 січня 2026 року за № 292/0/2-26 встановлені обставини, викладені позивачем у позові.

У своєму висновку орган опіки та піклування Виконавчого комітету Самарівської міської ради вважає доцільним позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно неповнолітньої доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Оцінивши докази, які досліджені в судовому засіданні, суд приходить до переконання, що позивачем доведений той факт, що відповідач самоусунулася від виконання батьківських обов`язків по відношенню до своєї неповнолітньої доньки, не змінила свого ставлення до виконання батьківських обов`язків, не попіклується про подальшу долю дитини, не забезпечила її соціальний захист, не захистила права інтереси доньки, не створила необхідні умови для проживання та повноцінного її розвитку, не цікавиться здоров`ям дитини, її фізичним, духовним та моральним розвитком.

В зв`язку з наведеним, суд приходить до переконання, що позовні вимоги обґрунтовані та підтверджені належними доказами, а тому в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 необхідно позбавити відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав.

Водночас суд роз`яснює відповідачу, що вона як матір дитини, яка позбавлена батьківських прав, відповідно до приписів ч. 1, 4 ст. 169 СК України має право на звернення до суду з позовом про поновлення своїх батьківських прав у разі, якщо вона змінила своє ставлення до виконання батьківських обов`язків по відношенню до своєї доньки.

Крім того, згідно до ст.ст. 180, 181 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

У відповідності до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 № 2037-VIII, який набув чинності 08 липня 2017 року були внесені зміни до частини 2 ст. 182 СК України, відповідно до якої розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є працездатною, у останньої на утриманні є ще одна дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як зазначалося вище, мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Оскільки позивачем не надано доказів сум заробітку (доходу) відповідача, суд позбавлений можливості визначити, чи має відповідач достатній заробіток (дохід).

Крім того, відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а вразі подання заяви про видачу судового наказу -із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

В зв`язку з наведеним, суд приходить до переконання, що розмір аліментів на утримання дитини на користь опікуна або дитячого закладу, де буде перебувати дитина, повинен становити 1/6 частку доходів відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 03 грудня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, в зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині також підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач на підставі п. 12 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» при зверненні до суду за вимогу про позбавлення батьківських прав був звільнений від сплати судового в сумі 1 211,20 грн., зокрема на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» за вимогу про стягнення аліментів в сумі 1 211,20 грн., а тому судові витрати в загальному розмірі 2 422,40 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 155, 164, 165, 180-183, 191 СК України,ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги Виконавчого комітету Самарівської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_2 , Комунальний заклад «Центр надання соціальних послуг» Самарівської міської ради» про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дитини,- задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Новомосковськ Дніпропетровської області (актовий запис про народження № 399, зроблений 24 червня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Новомосковську Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь опікуна або дитячого закладу, де буде перебувати дитина, аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 грудня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Виконавчого комітету Самарівської міської ради, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в сумі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.).

Учасники справи:

-позивач: Виконавчий комітет Самарівської міської ради, код ЄДРПОУ 04052206, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Самар, вул.. Гетьманська, буд. 14;

-відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ;

-третя особа: Комунальний заклад «Центр надання соціальних послуг» Самарівської міської ради», код ЄДРПОУ 21945851, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Самар, вул. Паланкова, буд. 29;

-третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повне судове рішення складене 03 березня 2026 року.

Суддя Д.І. Городецький

Оригінал: reyestr.court.gov.ua