Постанова від 18 січня 2026 р. у справі №205/17786/25 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Суд: Новокодацький районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Невиконання водіями вимог про зупинку

Дата: 18 січня 2026 р.

Справа: №205/17786/25

Суддя: Дахно М. М.

Єдиний унікальний номер 205/17786/25

Номер провадження3/205/5380/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.01.2026 м. Дніпро

Суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра Дахно М.М., розглянувши матеріали, що надійшли з Відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До суду з Відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції надійшов протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1№511422 від 13.11.2025.

Згідно вказаного протоколу 12.11.2025 о 23:58 за адресою: м.Дніпро, вул.Ламана, 66, виявлено авто ВАЗ 21013 номерний знак НОМЕР_1 , яке мало технічні несправності зовнішніх освітлювальних приладів. Було увімкнено світлові та звукові сигнали з метою зупинки транспортного засобу, водій не здійснив зупинку авто, чим порушив п.2.4 Правил дорожнього руху.

До протоколу про адміністративне правопорушення уповноваженою особою на доведення його вчинення долучено рапорт заступника командира роти 4 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про те, що 12.11.2025 у м.Дніпро з провулку Ламаного на вул.Ламану виїхало авто ВАЗ 21013 номерний знак НОМЕР_1 , яке мало технічну несправність зовнішніх світлових приладів, вимога про зупинку була надана увімкнення проблискового маячку синього та червоного кольору та звуковим сигналом, проте авто пришвидшило рух, вже біля буд.66 було зупинено. Після зупинки особа, яка керувала транспортним засобом, яку встановлено як ОСОБА_1 , намагалась пересісти на заднє сидіння транспортного засобу.

ОСОБА_1 в судові засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, подав клопотання про відкладення судового розгляду, ознайомився із матеріалами справи, скористався правовою допомогою захисника.

Захисник Федорець Є.Є. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, обґрунтував його тим, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортного засобу, подання поліцейським вимоги про зупинку транспортного засобу та її невиконання саме ОСОБА_1 . Просив розглянути справу без участі ОСОБА_1 .

Дослідивши обставини справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен належним чином з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті.

Частиною 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно вимог п.15 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1376 06.11.2015, складання протоколів про адміністративні правопорушення, отримання пояснення від осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків здійснюють уповноважені на те посадові особи органів поліції; до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).

Отже, процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого процесуального законодавства покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно вимог ч.1 ст.122-2 КУпАП відповідальність за вказане правопорушення настає за невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.

В судовому засідання досліджено наданий працівниками Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції диск із відеозаписом «export-zjcru.mp4», який містить відеозаписи бодікамер працівників патрульної поліції №472278 (початок о 00:01, завершення о 01:21) та №473514 (початок о 00:01, завершення о 01:24) у нижній частині запису міститься дата 13/11/2025.

Суд звертає увагу на те, що на відеозаписі видно, як після подання звукового сигналу працівники поліції підбігають до автомобіля, що вже зупинився (згідно інформації на екрані автомобіль зупинено о 00:01 13.11.2025). Проте саме подання поліцейським сигналу зупинки та його невиконання водієм автомобіля 12.11.2025 о 12:58 жодним доказом не зафіксовано, а обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, зокрема, в порушення вимог Інструкції у матеріалах справи відсутні пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, показання свідків, зважаючи на те, що згідно відеозапису в автомобілі перебували пасажири, які були очевидцями події правопорушення та висловлювали бажання нажати пояснення, що заіксовано на відеозаписі.

Проте, згідно вказаного протоколу свідки до справи не залучались.

Щодо наявного в матеріалах справи рапорту працівника патрульної поліції, суд вважає, що він не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки працівник поліції є зацікавленою особою при розгляді цієї справи, а тому вказане ставить під сумнів дотримання вимог щодо об`єктивності з`ясування обставин (постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №524/4668/17).

Оцінюючи зазначені докази, суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одним із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України», п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»).

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене, і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 N 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в України та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» вказується, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпції факту. Тобто таких, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

У справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У постанові Верховного суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, висловлена правова позиція про те, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Враховуючи відсутність у даній справі належних та беззаперечних доказів факту невиконання ОСОБА_1 вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу, беручи до уваги відсутність у суду права відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу, суд дійшов висновку про те, що за таких обставин факт вчинення останнім правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, є недоведеним, що має наслідком закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП

Керуючись ст.7, 38, ст.247, 251, 280 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ :

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду через Новокодацький районний суд міста Дніпра.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя М.М.Дахно

Оригінал: reyestr.court.gov.ua