Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №204/12765/25 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/12765/25

Провадження № 2/204/1237/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2024 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого – судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання – Єрмак Д.О.,

позивачки – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року позивачка ОСОБА_1 , через представницю, звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , із вимогою про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини (а. с. 1-4).

В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що з 2000 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому у них народилося двоє доньок – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2013 року у справі № 200/6363/13-ц шлюб між сторонами розірвано, а рішенням від 23 травня 2017 року у справі № 200/5317/17 стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі 3 000 гривень, починаючи стягнення з 29 березня 2017 року та до досягнення дітьми повноліття. Вказує, що з примусового виконання вказаного рішення суду Шевченківським ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження ВП № 56101385. Зазначає, що 29 вересня 2018 року старшій донці сторін ОСОБА_5 виповнилося 18 років, тому 31 жовтня 2019 року позивачка звернулася до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом про зміну розміру аліментів на утримання молодшої доньки у твердій грошовій сумі 3 500 гривень, а відповідач із зустрічною позовною заявою – про зменшення розміру аліментів до 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2021 року у справі № 932/16264/19 у задоволенні первісного та зустрічного позовів судом було відмовлено. При цьому, стверджує, що до лютого 2024 року аліменти на утримання молодшої доньки відповідачем сплачувалися у розмірі 3 000 гривень, а з лютого 2024 року він перестав сплачувати аліменти взагалі, у зв`язку з чим, у червні 2024 року вона звернулася з відповідною заявою до виконавчої служби. Вказує, що у відповідь на вказану заяву їй було видано довідку від 12 червня 2024 року, з якої, як вона стверджує, остання дізналася про те, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 СК України ВДВС був проведений перерахунок аліментів з 01 вересня 2018 року з 3 000 гривень на 1 500 гривень. При цьому, зазначає, що жодних заяв сторін з цього приводу, матеріали виконавчого провадження не містять, а 18 років старшій доньці виповнилося тільки 29 вересня 2018 року. Не погодившись з такою позицією державного виконавця вона звернулася до начальника ВДВС, що стало підставою для проведення перевірки виконавчого провадження, однак за результатами перевірки порушень в частині зменшення нарахування аліментів за ініціативою державного виконавця виявлено не було. Водночас, зазначає, що до 01 січня 2024 року розмір аліментів на утримання молодшої доньки сторін після перерахунку став становити 1 500 гривень, що відповідало мінімальному їх розміру, натомість починаючи з 01 січня 2024 року – він вже становив меншу суму за встановлений і гарантований мінімум, який повинен був дорівнювати 1 598 гривень. Стверджує, що в результаті зменшення розміру аліментів до 1 500 гривень, виявилося, що відповідач нібито переплатив їй аліменти на 74 000 гривень (заплатив аліменти на два роки вперед), що дало йому підстави взагалі припинити виконувати свій обов`язок у утриманні дитини. Вважає, що таким чином, відповідач, усвідомлюючи той факт, що в результаті ситуації, яка виникла з перерахунком ВДВС аліментів, їх розмір став становити мінімальний гарантований розмір – 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, приховав факт наявності рішення суду від 17 лютого 2021 року про зміну розміру аліментів, згідно з яким у їх зменшенні до мінімального розміру, йому було відмовлено. Стверджує, що відповідач, скориставшись даною ситуацією, з лютого 2024 року припинив сплачувати аліменти на утримання молодшої дитини, при цьому, у вихованні, додаткових витратах на дитину участі не приймає, повністю відсторонився від виконання своїх батьківських обов`язків, тому молодша дитина фактично знаходиться на утриманні матері. Вказує, що відповідач не перебуває на обліку у лікарні, стан його здоров1я добрий, він не є інвалідом або непрацездатною особою, інших дітей та/або осіб, які б знаходилися на його утриманні не має, він може працювати та утримувати свою неповнолітню дитину не покладаючись при цьому лише на її проживання з матір`ю, яка практично несе весь тягар її утримання, враховуючи, що розмір аліментів складає всього 1 568 гривень, що є мінімальним розміром. Разом з цим, вказує на те, що відповідачу достеменно відомо, що молодша донька хворіє на астму, алергію, алергічний риніт, а антигістамінні препарати коштують дорого, астма не виліковується повністю, що потребує систематичного контролю. Також, вказує про те, що їх донька ОСОБА_6 має проблеми із зубами , що також призвело до значних витрат при їх лікуванні (47 000 гривень). Стверджує, що встановлений раніше рішенням суду у твердій грошовій формі розмір аліментів становить менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і є недостатнім для утримання неповнолітньої дитини шістнадцятирічного віку. Тому прохає суд змінити визначений рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2017 року у справі № 200/5317/17-ц спосіб стягнення аліментів у твердій грошовій сумі шляхом стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дати набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 05 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху, позивачці надано термін на усунення недоліків (а. с. 40).

12 грудня 2025 року недоліки, зазначені в ухвалі суду від 05 грудня 2025 року, позивачкою усунуто (а. с. 44-60).

Ухвалою суду від 18 грудня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а. с. 62), копія якої направлена учасникам справи 18 грудня 2025 року за вихідним № 30906/25-вих/2/204/5815/25 (а. с. 63).

Ухвалою суду від 02 лютого 2026 року у справі здійснено перехід від розгляду справи у спрощеному позовному провадженні без виклику осіб до спрощеного позовного провадження з викликом осіб та призначено судове засідання на 17 лютого 2026 року на 13 годину (а. с. 68).

19 лютого 2026 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву (а. с. 80-81), в якому він позовні вимоги не визнає, проти їх задоволення заперечує.

В обґрунтування відзиву зазначає, що доводи, викладені позивачкою у позові, не відповідають дійсності. Так, зокрема, стверджує про те, що він розуміє свій обов`язок сплачувати аліменти та не має наміру від нього ухилятися, але не погоджується з вимогою про зміну способу їх стягнення, оскільки, по-перше, він не має заборгованості зі сплати аліментів; по-друге, вважає, що батьки (обоє) у повній мірі повинні утримувати дитину до досягнення нею повноліття, натомість донька сторін з позивачкою з 2018 року не проживає, живе у її батьків у м. Олександрія Кіровоградської області. Чи утримує вона її він не знає, водночас він має переплату зі сплати аліментів у сумі 19 545 гривень 84 копійки. Вважає, що розмір стягнутих рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2017 року аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 є достатнім, а зміна способу їх стягнення, в даному випадку, є намаганням позивачки збагатитися за рахунок відповідача, при тому, що його матеріальне становище не покращилося. Тому прохає суду у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі, прохала суд їх задовольнити, обґрунтування надала аналогічні тексту позовної заяви. Додатково зазначила, що зі скаргою на дії державного виконавця щодо зменшення розміру аліментів на утримання молодшої доньки з 3 000 гривень до 1 500 гривень, вона не зверталася. Стверджувала, що їхня донька ОСОБА_6 хворіє на астму, у зв`язку з чим вона вимушена нести додаткові витрати на її лікування, в яких відповідач жодної участі не бере, так само як і у лікуванні зубів дитини. Підтвердила, що дійсно, донька з 2017 року до червня 2025 року жила з її батьками у м. Олександрія Кіровоградської області, там вона відвідувала школу, але з червня 2025 року донька мешкає у Австрії разом зі старшою сестрою.

У судове засідання відповідач не з`явився, у відзиві прохав про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про залишення без задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2017 року з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі 3 000 гривень, починаючи стягнення з 29 березня 2017 року та до досягнення дітьми повноліття. Вирішено питання розподілу судових витрат (а. с. 11 та на звороті).

05 квітня 2018 року головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Григорчуком П.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 56101385 з примусового виконання виконавчого листа № 200/5317/17 від 14 листопада 2017 року (а. с. 13 та на звороті).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2021 року у справі № 932/16264/19 у задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому листу № 200/5317/17 від 14 листопада 2017 року (а. с. 26) вбачається, що станом на 01 березня 2023 року, відповідач мав заборгованість зі сплати аліментів у сумі 143 999 гривень 52 копійки.

З виписки з матеріалів виконавчого провадження ВП № 56101385 (а. с. 27 та на звороті) вбачається, що станом на 01 червня 2024 року заборгованість зі сплати аліментів у відповідача відсутня. Наявна переплата у сумі 74 070 гривень 12 копійок.

З виписки з матеріалів виконавчого провадження ВП № 56101385 (а. с. 28 та на звороті) вбачається, що станом на 01 червня 2025 року заборгованість зі сплати аліментів у відповідача відсутня. Наявна переплата у сумі 31 574 гривні.

З відповіді начальника Першого правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра № 28.25/111146 від 09 серпня 2024 року на запит представниці позивачки (а. с. 30 та на звороті), з-поміж іншого, вбачається, що якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо, після досягнення повноліття найстаршою дитиною, ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, то аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

З відповіді в.о. начальника Першого правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра № 28.25/86501/5 від 05 червня 2025 року на запит представниці позивачки (а. с. 33 та на звороті), з-поміж іншого, вбачається, що станом на 26 травня 2025 року з боржника стягуються аліменти в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що становить 1 598 гривень, при цьому, заборгованість по виконавчому листу № 200/5317/17 від 14 листопада 2017 року, відсутня.

З виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 05 листопада 2024 року (а. с. 34) вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має діагноз J45.0 астма з переважанням алергічного компоненту, J.30.2 інший сезонний алергічний риніт; з 2011 року спостерігається з приводу бронхіальної астми, має сенсибілізацію на домашній пил, цвітіння рослин.

З довідки ФОП ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_1 ) від 02 листопада 2024 року (а. с. 35) вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пройшла лікування прикусу металевими брикет-системами на дві щелепи, вартістю 35 000 гривень.

З довідки ФОП ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_1 ) від 12 листопада 2024 року (а. с. 36) вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пройшла лікування карієсу зубів (37, 27) та видалення чотирьох зубів (38, 48, 28, 18), загальною вартістю 12 000 гривень.

З довідки військової частини НОМЕР_2 НГ України від 03 лютого 2026 року № 410 (а. с. 75) вбачається, що солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З довідки про відсутність заборгованості зі сплати аліментів № 28.25/16499/10 від 17 лютого 2026 року (а. с. 82) вбачається, що станом на 01 лютого 2026 року заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим листом № 200/5317/17 від 14 листопада 2017 року у ОСОБА_2 відсутня.

З виписки з матеріалів виконавчого провадження ВП № 56101385 (а. с. 83 та на звороті) вбачається, що станом на 01 лютого 2026 року заборгованість зі сплати аліментів у відповідача відсутня, наявна переплата у сумі 19 545 гривень 84 копійки.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Приписами ст. 5 СК України встановлено що, держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Статтею 7 СК України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права та обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Нормою ст. 15 СК України чітко регламентовано, що сімейні обов`язки не можуть бути перекладені на іншу особу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Таке право кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дитину до її повноліття, який закріплений у ст. 51 Конституції України, а також у ст. 180 Сімейного кодексу України та гарантується Державою,

Відповідно до вимог ст. ст. 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Приписами ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідних для розвитку дитини.

Положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України визначено, що при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання.

Такий висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладено у постанові від 30 квітня 2021 року у справі № 283/1309/17.

Відповідно до вимог ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року, відповідно до вимог ст. 192 СК розмір аліментів, зазначено, що визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів судом враховується стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів. При визначенні розміру аліментів суд враховує вимоги щодо мінімального розміру аліментів, який не може бути менший ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що передбачено ч. 2 ст. 182 СК України. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 80 СК України визначено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі; розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Верховний Суд у своїй постанові від 19 лютого 2025 року у справі № 367/10126/19 у зазначив, що «з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При цьому вказав на те, що при розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»)».

Як встановлено судом, рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2017 року у справі № 200/5317/17-ц з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі 3 000 гривень, починаючи стягнення з 29 березня 2017 року та до досягнення дітьми повноліття. Вирішено питання розподілу судових витрат (а. с. 11 та на звороті).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є повнолітньою.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У позовній заяві позивачка фактично просить збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2017 року у справі № 200/5317/17-ц на утримання молодшої доньки, шляхом зміни способу їх стягнення з твердої грошової суми на частку зі всіх видів заробітку відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Однак, суд зазначає, що по-перше, позивачкою заявлено вимогу, яка фактично зводиться не до зміни способу стягнення аліментів, а до зміни їх розміру, при цьому остання не надає суду жодних належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що її майновий стан змінився, а відповідач має можливість та спроможний сплачувати аліменти на утримання дитини у іншому розмірі.

По-друге, позивачка в обґрунтування вказаних вимог посилається на необхідність дитини у постійному лікуванні та понесенні нею додаткових витрат, пов`язаних із цим, однак вказане не може слугувати підставою для збільшення розміру аліментів, бо із зазначеними вимогами, у порядку, визначеному ст. 185 СК України, позивачка має право звернутись до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину, що в свою чергу не є предметом розгляду даної справи.

Водночас, доводи в частині того, що після винесенням Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська рішення про стягнення аліментів суттєво зросли ціни на продовольчі товари, не можуть слугувати підставою для задоволення позову, тим більше, коли у судовому засіданні судом встановлено та позивачкою підтверджено те, що дитина, на утримання якої вона прохає суд змінити спосіб стягнення аліментів, з 2017 року з нею взагалі не проживає (з 2017 року по червень 2025 року проживала з її батьками у м. Олександрія Кіровоградської області, а з червня 2025 року – у Австрії зі старшою сестрою).

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачкою не надано суду жодних належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що її майновий стан змінився, а відповідач має можливість та спроможний сплачувати аліменти на утримання дитини у іншому розмірі, суд дійшов переконливого висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим у їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

На підставі приписів ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що у задоволенні позовних вимог позивачці відмовлено, судовий збір не відшкодовується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) про зміну способу стягнення аліментів – залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна