Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №480/5643/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 р.Справа № 480/5643/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.12.2025, (головуючий суддя І інстанції: О.М. Кунець, повний текст складено 11.12.25 року) по справі № 480/5643/25

за позовом ОСОБА_1

до Сумської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці про коригування митної вартості товарів № UА805090/2025/000010/1 від 17.06.2025.

В обґрунтування позову зазначила, що під час митного оформлення транспортного засобу надала всі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових його митної вартості. Натомість митниця, в порушення норм МК України, безпідставно прийняла оскаржуване рішення, що потягло за собою підвищення розміру митних платежів.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 позов задоволено.

Сумська митниця (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, просила його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про неповне встановлення судом першої інстанції обставин справи, не надання належної оцінки доводам відповідача, щодо наявності в наданих документах розбіжностей, відсутності в них всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару та ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за нього.

Вказує, що декларантом до митного оформлення не надано платіжні документи, що підтверджують оплату товару.

Звертає увагу, що у рахунку-фактурі від 27.05.2025 № 463043 зазначено, що спірний транспортний засіб має аварійні пошкодження без конкретизації ступеня пошкодження. При цьому, акт про проведення митного огляду під час перетину митного кордону України не складався, а встановити ступінь пошкоджень та вартість відновлюваного ремонту без залучення товарознавчої експертизи та оцінки дорожнього транспортного засобу немає можливості.

Просить врахувати, що довіреність від 05.06.2025, якою позивачем уповноважено ОСОБА_2 придбати транспортний засіб за кордоном, складена пізніше дати рахунка від 27.05.2025 №463043.

Наведені вище обставини є підставою для неможливості використання основного методу визначення митної вартості товару – за ціною договору.

В свою чергу, вказує, що митним органом визначено митну вартість товару, враховуючи цінову інформацію, наявну в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів (за фактом попередніх митних оформлень), здійснені у максимально наближений термін, а саме за МД №25UA805090001219U9 від 26.05.2025.

Як наслідок, вважає, що ним правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 на підставі рахунку-фактури від 27.05.2025 № 463043 придбала у компанії Gedsted Autohandel a/s транспортний засіб Ford Kuga, VIN - НОМЕР_1 , дата першої реєстрації 25.04.2022, вартість 7 500 Євро.

17.06.2025 з метою митного оформлення товару, представник позивача – Остапенко Є.В. подав до Сумської митниці митну декларацію № 25UA805090001370U1, в якій митну вартість визначено за основним методом - за ціною рахунку в розмірі 7 500 Євро.

На підтвердження митної вартості, разом з декларацією надано, зокрема: рахунок-фактура від 27.05.2025 № 463043; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 25.04.2022; повідомлення про транспортні витрати від 16.06.2025, експортну декларацію від 12.06.2025 № 25DKDIRH6NJCAA0ZB7; копія паспорту; висновок про якісні характеристики товарів № 16060438 від 16.06.2025, договір про надання послуг митного брокера 2025/06/12/1-Д від 12.06.2025; довіреність №735 від 05.06.2025; квитанція № 125484717 від 12.06.2025.

За результатами розгляду декларації митний орган надіслав декларанту електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів на підтвердження митної вартості товарів.

Сторонами не заперечується, що на електронне повідомлення митниці декларантом не надано додаткових документів.

За наслідками розгляду документів, наданих декларантом, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості № UА805090/2025/000010/1 від 17.06.2025.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення прийнято відповідачем необґрунтовано, а тому є протиправним.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.

Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).

Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18.

Судовим розглядом установлено, що митне оформлення транспортного засобу здійснювалось позивачем за основним методом з урахуванням рахунку-фактури від 27.05.2025 № 463043.

Позивачем до митного оформлення подано митну декларацію, а також документи на підтвердження вартості автомобіля, що поставлявся в Україну.

Відповідачем за результатами розгляду митної декларації та документів прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товару.

У графі 33 рішення в якості причин, через які митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору, зазначено:

- згідно Довіреності від 05.06.2025, зареєстрованої в реєстрі за номером № 735, ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_2 придбати (купити) за кордоном України в будь – яких країнах світу за будь – яким встановленим законом засобом транспортний засіб (автомобіль) будь – якої марки, моделі, модифікації за ціну та на умовах їх власний розсуд, перегнати цей транспортний засіб до місця мого постійного проживання, провести митне оформлення. В рахунку – фактурі від 27.05.2025 №463043 зазначено, що умови оплати за товар – готівка. Тобто, станом на дату декларування товару рахунок має бути сплачений. Водночас, ні банківський платіжний документ про сплату коштів, що суперечить пунктам 4,5 ч. 2 ст. 53 МК України в частині того, що для підтвердження митної вартості подаються банківські або інші платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, ні касові або товарні чеки, які містять відомості про вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 368 МКУ до митного оформлення не подано;

- довіреність від 05.06.2025, зареєстрована в реєстрі за номером №735 складена пізніше дати рахунка від 27.05.2025 №463043;

- у рахунку-фактурі від 27.05.2025 №463043 зазначено, що транспортний засіб має аварійні пошкодження. Разом з тим, ступінь пошкоджень у рахунку-фактурі не зазначається. Встановити ступінь цих пошкоджень та вартість відновлюваного ремонту без залучення товарознавчої експертизи та оцінки дорожнього транспортного засобу немає можливості. Акт про проведення митного огляду під час перетину митного кордону України не складався. Водночас, наявність акту митного огляду є однією з підстав для прийняття рішення у застосуванні понижуючого коефіцієнту визначення вартості транспортного засобу.

Джерелом інформації по товарам слугувала цінова інформація, що наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін, а саме: МД №UA805090/2025/001219 від 26.05.2025, автомобіль легковий, пасажирський, бувший в використанні, марка FORD, модель KUGA, календарний рік виготовлення -2022, модельний рік виготовлення – 2022, кузов номер НОМЕР_3 , тип кузова – легковий універсал, об`єм двигуна – 2 488 куб см, тип – бензин/електро, потужність – 96,4 кВт, загальна кількість місць, включаючи водія – 5, колісна формула – 4 х 2, категорія ТЗ за документами виробника – М1, пошкоджено переднє ліве крило, передня ліва стійка, передня дверка, задня ліва дверка, арка заднього лівого крила, країна походження – DE, з країни експорту – Данія, у кількості – 1 шт, вартістю 14 200 Євро.

Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції надані позивачем документи містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товару.

Доводи скаржника щодо не надання позивачем банківських платіжних документів, що підтверджують вартість автомобіля марки Ford Kuga, VIN - НОМЕР_1 2022 року випуску колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.

Так, ОСОБА_1 придбала у компанії Gedsted Autohandel a/s транспортний засіб Ford Kuga, VIN - НОМЕР_1 , дата першої реєстрації 25.04.2022 на підставі рахунку-фактури від 27.05.2025 №463043. Визначена покупцем та продавцем вартість товару становить 7 500 Євро. Рахунок від 27.05.2025 №463043 скріплено печаткою та підписом продавця.

Дослідивши рахунок-фактуру, колегія суддів зазначає, що вказаний документ містить відомості про вартість автомобіля – 7 500 Євро, необхідні реквізити сторін: продавця – Gedsted Autohandel a/s та покупця – ОСОБА_1 , особистий підпис продавця; відомості стосовно ідентифікації транспортного засобу Ford Kuga, VIN - НОМЕР_1 , 2022 року.

Як пояснила позивач та не спростував відповідач, оплата за придбаний автомобіль нею здійснена готівкою, а отже надати додаткові документи на підтвердження передачі продавцю коштів вона не мала можливості.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що рахунком-фактурою не визначено умов оплати товару, зокрема, лише в безготівковий спосіб, а отже оплата позивачем товару готівкою не суперечить рахунку-фактурі.

В свою чергу, рахунок-фактура від 27.05.2025 №463043 є належним документом, що підтверджує вартість придбаного товару та містить всі необхідні реквізити для його ідентифікації, тобто відповідає вимогам частини другої статті 53 МК України, а саме: містить відомості щодо придбаного автомобіля, які в повному обсязі відповідають відомостям, зазначеним в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.

Висновки щодо належності рахунку-фактури в якості документу, що підтверджує вартість придбаного товару висловлені Верховним Судом у постанові від 08.08.2025 у справі № 460/164/24.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про надання позивачем всіх необхідних документів на підтвердження вартості придбаного автомобіля.

Доводи апелянта щодо складання рахунку-фактури № 463043 раніше в часі ( 27.05.2025) за довіреність, якою позивач уповноважила іншу особу придбати автомобіль (05.06.2025) колегія суддів вважає такими, що не впливають на митну вартість транспортного засобу.

Щодо посилань скаржника на відсутність у рахунку-фактурі від 27.05.2025 №463043 відомостей про ступінь пошкодження автомобіля, не складання акту проведення митного огляду колегія суддів зазначає, що на підтвердження наявності пошкоджень ввезеного транспортного засобу декларантом надано висновок про походження товару, виданий уповноваженим органом № 16060438 від 16.06.2025.

Наявність зазначеного документу на розгляді митниці під час розмитнення ТЗ підтверджує митний орган як в суді першої, так і апеляційної інстанції.

Як наслідок, відповідач мав можливість встановити ступінь пошкоджень на підставі висновку, тоді як не надання акту проведення митного огляду не є беззаперечною та достатньою підставою вважати, що позивачем занижено митну вартість товару.

Інших підстав неможливості визначення митної вартості товару за основним методом відповідачем ні в рішенні про коригування митної вартості, ні судам першої та апеляційної інстанції не наведено.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару вважає, що останні кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Доводи апеляційної скарги, що задекларований позивачем рівень митної вартості автомобіля нижче, ніж рівень митної вартості на подібний транспортний засіб, оформлений митницею раніше з посиланням на митну декларацію колегія суддів оцінює критично, оскільки відповідачем взято за порівняння лише модель ТЗ з відомостями про об`єм двигуна та потужність, країну походження та частину пошкоджень.

Водночас, на митну вартість товару впливають й інші показники, такі комплектність автомобіля, фактичний технічний стан, строк експлуатації, величина пробігу, умови, у яких він експлуатувався (зберігався), особливості кон`юнктури ринку регіону.

Як наслідок, лише подібність ввезеного позивачем товару з тим, що порівнювала митниця беззаперечно та достеменно не свідчить про те, що задекларований позивачем рівень митної вартості ТЗ нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні, подібні (аналогічні) товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями раніше.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що Митниця не надала доказів на підтвердження обставин, що позивачем у митній декларації зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості транспортного засобу.

В свою чергу, позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості, проте митний орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірне рішення про коригування митної вартості прийнято відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сумської митниці залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 по справі № 480/5643/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова

Повний текст постанови складено 09.03.2026 року