Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №500/6198/25 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6198/25

27 лютого 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 від 15.08.2025 року.

В обґрунтування позову зазначено, що під час оновлення облікових даних шляхом формування електронного військово-облікового документа позивач дізнався про наявність запису щодо порушення ним правил військового обліку, а також звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 до Нацполіції для його доставки з метою складання протоколу. Позивач стверджує, що у відповіді № 5505 від 31.08.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 на вищезгаданий запит адвоката зазначено, що йому була доставлена повістка по розпорядженню міської ради №271/918 для прибуття з метою звірки або уточнення даних, по якій він не з`явився. Вказана причина розшуку не відповідає причині зазначеній у Військово-обліковому документі від « 16» вересня 2025 року сформованому засобами Електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста (його мобільного додатка). Отже, зазначена причина розшуку у Відповіді суттєво відрізняється від вказаної у мобільному застосунку Резерв+ та еВОД.

За період перебування на військовому обліку жодних рішень/направлень/повісток про необхідність уточнювати дані, проходження медичного огляду, відправки для проходження військової служби у військову частину (мобілізаційні розпорядження) позивач від ІНФОРМАЦІЯ_1 не отримував.

Позивач вважає дії відповідача протиправними, тому і звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 31.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

10.12.2025 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву та клопотання про поновлення процесуального строку для його подання з підстав значного обсягу навантаження та відсутності можливості своєчасного опрацювання всіх матеріалів, що надходять на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішуючи питання щодо поновлення процесуального строку для подання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Згідно частин п`ятої, шостої статті 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Як слідує з матеріалів справи, в ухвалі від 31.10.2025 про відкриття провадження у справі судом встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Таким чином, встановлений судом процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву закінчився 24.11.2025.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для поновлення пропущеного відповідачем строку для подання відзиву на позовну заяву суд враховує, що відзив є різновидом заяв по суті справи, подання якого є правом учасника справи (частини 2, 4 статті 159 КАС України), та в якому відповідач, як правило, викладає свої заперечення щодо позову із посиланням на відповідні докази та норми права.

Тобто по своїй суті відзив - це інструмент доведення відповідачем до суду своєї позиції (доводів, заперечень, спростувань) щодо суті спірних правовідносин та предмету спору, а у межах справи, розгляд якої здійснюється у письмовому провадження за відсутності сторін, - це фактично єдина можливість викласти свої аргументи щодо позовної заяви.

Суд зважає, що право кожною сторони бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України й статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа могла скористатись своїм правом висловити свою позицію щодо позову.

Отже, права на доступ до суду, на змагальний розгляд і на ефективний засіб захисту права є основоположними правами осіб, які гарантуються Конвенцією. Попри свою важливість, цілі досягнення ефективності та прискорення здійснення судочинства не виправдовують порушення цих прав.

У даному випадку суд враховує, що оскільки наразі в державі триває воєнний стан і відповідач виконує першочергові завдання щодо проведення мобілізації, метою яких є забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, а тому пропуск процесуального строку для подачі відзиву на позовну заяву в цьому випадку можливо визнати таким, що відбувся з поважних причин.

За вказаних обставин обмеження відповідача у праві подання відзиву на позовну заяву не буде відповідати загальним засадам справедливого судового розгляду

Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги, що розгляд цієї справи не є завершеним, суд з метою всебічного, повного і об`єктивного її розгляду вважає за необхідне клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити та поновити останньому строк для надання відзиву на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача доводи та вимоги позивача не визнає, просить відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що під час звіряння військово-облікових даних встановлено, встановлено, що відповідно до даних системи АІТС «Оберіг» Позивач з 07 липня 1988 року перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 та із 30.01.2017 року не проходив військово-лікарську комісію з метою визначення придатності до військової служби.

У зв`язку з чим відповідно до мобілізаційного розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 №4828 від 29.07.2025 року, з метою проходження військово-лікарської комісії Тернопільською міською радою здійснено оповіщення прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 08.08.2025 року. Однак, Позивач не з`явився у визначений у повістці №271/918 строк та не повідомив про причини неявки. У зв`язку з чим, 15.08.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 створено електронне звернення номер Е3231802 до Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільський області.

Позивач не виконав вимоги статті 22 вищезазначеного Закону, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Станом на момент написання відзиву протокол про адміністративне правопорушення на Позивача, за вказане порушення не складався та постанова відповідно не виносилась. Оскільки до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів вносяться відомості про порушення правил військового обліку, а відповідач є органом ведення такого реєстру, тому вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений законом. З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 30.12.2025 продовжено строк розгляду справи на 2 місяці.

Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що згідно записів у Військовому квитку НОМЕР_1 від 23.05.1986 року (далі - військовий квиток) позивача взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_6 07.07.1988 року і по тепер (безперервно) він перебуває на військовому обліку.

Остання пройдена ВЛК 30.01.2017 року ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 , де позивач визнаний придатним за гр 2 ст 30 «г», 49 «г» розкладу хвороб (наказу МОУ № 402 від 2008 року) (запис про це є у Військовому квитку (сторінка 16).

25.05.2024 року позивачем уточнено військово-облікові дані (у Військово-обліковому документі від « 23» жовтня 2025 року сформованому засобами Електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста (його мобільного додатка) є відмітка «Дані уточнено вчасно», зокрема: номер телефону НОМЕР_2 , email ІНФОРМАЦІЯ_7 , адресу проживання: АДРЕСА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

У мобільному застосунку Резерв+ появилась інформація: «Вас розшукує ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.08.2025 року: порушення військового обліку; причина розшуку: ви не прибули за мобілізаційним розпорядженням», а у Військово-обліковому документі від « 16» вересня 2025 року сформованому засобами Електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста (його мобільного додатка) зазначено, що «Розшукує ІНФОРМАЦІЯ_1: порушення військового обліку; причина розшуку: ви не прибули за мобілізаційним розпорядженням; дата початку розшуку: 15.08.2025 року».

22.08.2025 року адвокатом Боровою Любов`ю Володимирівною було надіслано в інтересах позивача адвокатський запит № 2108-3 від «21» серпня 2025 року, в якому просила надати у встановлені законодавством терміни, інформацію, з належним чином засвідченими копіями документів щодо:

- причин перебування ОСОБА_1 у розшуку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.08.2025 року та документів, які підтверджують цю причину;

- які саме правила військового обліку порушив/порушує ОСОБА_1 та документи, які це підтверджують;

- відомості про складання адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 тощо.

11.09.2025 року отримано відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_1 № 5505 від 31.08.2025 року (далі - Відповідь № 1) на адвокатський запит вих. № 2108-3 від « 21» серпня 2025 року, в якій зазначено, що позивачу була доставлена повістка по розпорядженню міської ради № 271/918 для прибуття з метою звірки або уточнення даних по якій він не з`явився. Вказана причина розшуку не відповідає причині зазначеній у Військово-обліковому документі від « 16» вересня 2025 року сформованому засобами Електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста (його мобільного додатка). Також до вищезгаданої відповіді на запит адвоката не додано копії жодного документу, який би підтверджував зазначену причину розшуку (повістку, опис, накладну та квитанції про відправку Укрпоштою, рекомендоване повідомлення із зазначенням причини повернення чи отримання повістки тощо).

17.09.2025 року позивачем надіслано засобами поштового зв`язку заяву про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, виправлення даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, звернення до органів Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання ОСОБА_1 від 16.09.2025 року (дата початку розшуку 15.08.2025 року) (далі - заява про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення від 16.09.2025 року).

13.10.2025 року отримав Відповідь №6114 від 22.09.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій повідомлено, що заяву позивача про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення від 16.09.2025 року залишено без розгляду з причини подання її не особисто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмітка про розшук (порушення правил військового обліку) в мобільному додатку Резерв+ не зникла.

Вказана причина розшуку не відповідає причині зазначеній у Військово-обліковому документі від « 16» вересня 2025 року сформованому засобами Електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста (його мобільного додатка). Отже, зазначена причина розшуку у Відповіді суттєво відрізняється від вказаної у мобільному застосунку Резерв+ та еВОД.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо внесення відомостей в Реєстр про порушення позивачем правил військового обліку, останній звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-XII(далі-Закон №2232-ХІІ).

Згідно із частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною 5 статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Порядок №1487), пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави.

Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів. (абзац 2 пункту 3 Порядку №1487)

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII(далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно частини першої статті 6 Закону №1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:

1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, до повноважень якого віднесено забезпечення актуалізації бази даних шляхом внесення до Реєстру персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Як слідує зі змісту описово-мотивувальної частини позовної заяви, позивач обґрунтовує порушення своїх прав протиправними, на його думку, діями відповідача, які полягають у внесенні в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, відповідальність за що передбачена статтею 210 КУпАП.

При цьому, обґрунтовуючи свою позицію, позивач стверджує, що не був притягнений до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, а тому за відсутності протоколу про адміністративне правопорушення та/або постанови про накладення адміністративного стягнення у відповідача були відсутні правові підстави для внесення таких відомостей до реєстру.

Суд критично оцінює вказаний довід позивача з огляду на наступне.

З наведеного вище правового регулювання слідує, що до повноважень відповідача, як орану ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів належить внесення відомостей про притягнення таких осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП.

КУпАП не містить визначення поняття «притягнення до адміністративної відповідальності».

Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.05.2021 у справі №824/1164/18-а досліджував визначення обставин, за яких особа вважається притягнутою до відповідальності.

Позиція Верховного Суду полягає в тому, що притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред`явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При обґрунтуванні такого висновку суд послався на таке.

Конституційний Суд України у рішенні від 27 жовтня 1999 року №9-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) зазначив, що поняття «притягнення до кримінальної відповідальності» не тотожне поняттю «кримінальна відповідальність», як і поняття «притягнення до юридичної відповідальності» не ідентичне поняттю «юридична відповідальність».

Притягнення до юридичної відповідальності передує юридичній відповідальності.

У згаданому рішенні Конституційний Суд України в аспекті порушених у конституційному поданні Міністерством внутрішніх справ України питань положення частини третьої статті 80 Конституції України розтлумачив так:

« 1.1. Кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду.

1.2. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину».

Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються зокрема відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Крім того, статтею 268 КУпАП регламентовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З системного аналізу наведених правових норм КУпАП слід дійти висновку про те, що притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред`явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Прийняття ж постанови за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення є вирішенням такої справи по суті, яка передбачає встановлення наявності складу адміністративного правопорушення або його відсутності та, відповідно, застосування санкції, закриття справи, що відповідає положенням статті 284 КУпАП.

З наведеного слідує, що обґрунтовуючи протиправність дій відповідача щодо внесення у Реєстр відомостей про порушення ним правил військового обліку позивач помилково ототожнює поняття «притягнення до адміністративної відповідальності» та «адміністративна відповідальність», оскільки для реалізації процедури притягнення до адміністративної відповідальності достатнім є складання протоколу про адміністративне правопорушення або інший спосіб фіксації правопорушення уповноваженим органом.

Повертаючись до обставин даної справи слід зазначити, що відповідно до положень статті 235 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), розглядаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Аналогічні положення містить пункт 79 Порядку №1487, яким передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, розвідувальних органів).

Статтею 259 КУпАП визначено, що з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону.

Абзацом 6 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що у випадку притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 210 КУпАП, вимога про складання протоколу про адміністративне правопорушення не є імперативною, оскільки законодавець передбачає обставини, за яких складання такого протоколу не вимагається.

У такому випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, встановлені районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, як уповноваженим на розгляд справи органом, обставини щодо вчинення особою правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП, є самостійною підставою для відкриття процедури притягнення до адміністративної відповідальності.

Як слідує зі змісту запису у військово-обліковому документі позивача, сформованому через додаток Резерв+, а також відзиву на позовну заяву, підставою для висновку ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо вчинення позивачем правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП (порушення правил військового обліку), стали встановлені відповідачем обставини щодо неприбуття ОСОБА_1 за попередньо надісланою повісткою.

Враховуючи, що за наведеного вище правового регулювання наявність протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 210 КУпАП не є обов`язковою, а ІНФОРМАЦІЯ_1 є органом, уповноваженим як на розгляд справ про адміністративні правопорушення за вказаною статтею, так і на ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, тому з урахуванням встановленим судом обставин відповідач мав правові підстави для внесення до такого Реєстру відомості про притягнення позивача до адміністративної відповідальності внаслідок порушення останнім правил військового обліку.

Слід зазначити, що аналізуючи обставини даної справи за посилаючись на положення КУпАП суд надає правову оцінку діям відповідача щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів виключно на предмет дотримання визначеної законом адміністративної процедури та в контексті критеріїв, визначених статтею 2 КАС України.

При цьому суд не бере до уваги доводи позивача щодо порушення відповідачем процедури притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП, а також не перевіряє наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП, оскільки вказане виходить за межі повноважень адміністративного суду.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 20 КАС України визначено розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів.

Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. (пункт 1 частини 1 статті 20 КАС України)

При цьому, особливість провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності передбачена статтею 286 КАС України. Згідно частини 1 вказаної статті, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, у випадку незгоди з рішеннями (діями) відповідача щодо притягнення до адміністративної відповідальності, позивач не позбавлений права на їх оскарження до місцевого загального суду як адміністративного, з дотриманням визначеної законом процедури.

Щодо доводів позивача про відсутність у нього обов`язку прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження ВЛК, то суд зазначає наступне.

Згідно абзацу третього частини десятої статті 1 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Аналогічні положення містить Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частиною першою статті 22 якого передбачено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. (частина 7 статті 23 Закону №3543-ХІІ)

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.04.2024 №560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. (далі - Порядок №560 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Зазначеним Порядком №560 визначені, зокрема, процедура надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організація медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.

Системний аналіз наведених правових норм (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить про те, що за наявності факту звернення військовозобов`язаного із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу, а також за наявності діючої відстрочки військовозобов`язані не направляються на проходження медичного огляду.

Як видно з матеріалів справи, під час звіряння військово-облікових даних встановлено, що відповідно до даних системи АІТС «Оберіг» Позивач з 07 липня 1988 року перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 та із 30.01.2017 року не проходив військово- лікарську комісію з метою визначення придатності до військової служби.

У зв`язку з чим відповідно до мобілізаційного розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 №4828 від 29.07.2025 року, з метою проходження військово-лікарської комісії Тернопільською міською радою здійснено оповіщення прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 08.08.2025 року. Однак, Позивач не з`явився у визначений у повістці №271/918 строк та не повідомив про причини неявки. У зв`язку з чим, 15.08.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 створено електронне звернення номер Е3231802 до Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільський області.

Відтак, Позивач не виконав вимоги статті 22 вищезазначеного Закону, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Станом на момент написання відзиву протокол про адміністративне правопорушення на Позивача, за вказане порушення не складався та постанова відповідно не виносилась.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачені заходи впливу. Так, у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частиною першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, постанова ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 про придатність військовозобов`язаного до військової служби, прийнята у мирний час під час визначення призначення військовозобов`язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ), дійсна протягом п`яти років з дня закінчення медичного огляду. Постанова ВЛК районних, міських ІНФОРМАЦІЯ_1 про придатність військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

Статтею 259 КУпАП визначено, що з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено до територіального центру комплектування та соціальної підтримки поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону.

За положеннями статті 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

На підставі вищевикладеного, з метою виключення відомостей про порушення правил військового обліку Позивач не позбавлений права прибути до Відповідача для складення адміністративного протоколу та занесення відомостей до АІТС «ОБЕРІГ» про розгляд адміністративної справи та зняття відомостей про порушення правил військового обліку на основі внесення даних про дату та номер протоколу про адміністративне правопорушення, з метою подальшого автоматичного анулювання звернення до органів Національної поліції України.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 27 лютого 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач:

- ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 ).

Головуючий суддя Подлісна І.М.