Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №460/13080/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 березня 2026 року м. Рівне№460/13080/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління ДПС у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якій просить суд, визнати протиправною та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.06.2025 №0347700-2410-1716-UA-5606003000005723.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він був власником нежитлового приміщення корівник, який знаходиться за адресую АДРЕСА_1 , однак він є знищеним із погашенням технічного паспорта та фізично знищений об`єкт нерухомості, що в свою чергу свідчить про відсутність бази оподаткування, як підстави для нарахування даного виду податку. Просить суд задовольнити позовні вимоги та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та таким що прийнято відповідно до норм чинного законодавства. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Згідно з інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухове майно від 09.03.2013 ОСОБА_1 є власником корівника за адресую АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 22.03.2013 на майно ОСОБА_1 накладено арешт на все нерухове майно.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 03.01.2020 ОСОБА_1 є власником корівника за адресую АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки КП «Березнівське районне бюро технічної інвентаризації» повідомили, що за результатами обстеження, проведеного 09.12.2019 виявлено знесення будівлі корівника, яка розміщена в АДРЕСА_1 . Даний об`єкт був зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстр. №4204580 на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 26.12.2003 виконавчим комітетом Городищенської сільської рад згідно рішення №71 від 25.12.2003.

05.06.2025 №0347700-2410-1716-UA-56060030000057923 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення щодо ОСОБА_1 на суму податкового зобов`язання 78526,00 грн.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень – ППР №0347700-2410-1716-UA-56060030000057923, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єктами нежитлової нерухомості є будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

У відповідності до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності

За змістом підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.

Відповідно до підпункту 266.7.1. пункту 266.6 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Як встановлено з матеріалів справи та відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта позивач є власником корівника загальною площею 1382,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 2003146356204.

Суд зазначає, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп.266.7.2. пункту 266.6 статті 266 ПК України).

Відповідно до матеріалів справи, контролюючим органом було прийнято та направлено ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 05.06.2025 №0347700-2410-716- UA56060030000057923 про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік на суму 78526,00 грн., яке вручено Позивачу 22.07.2025 (а.с. 42).

Також Головне управління ДПС у Рівненській області стверджує про те, що податковим органом було правомірно нараховано суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Як стверджує відповідач у своєму відзиві, що на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення – рішення були відсутні дані, які зазначені в довідці від 10.12.2019 вих.№54, виданої КП «Березнівське районне бюро технічної інвентаризації» Березнівської районної ради та за результатами обстеження, проведеного 09.12.2019, виявлено знесення будівлі корівника (літ. А), яка розміщена в АДРЕСА_1 .

Однак суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи , а саме - довідки про знесення будівлі корівника, що була видана ще 10.12.2019, проте до державного реєстратора Позивач звернувся лише 21.03.2025. Висновок про знищення/знесення майна, реєстраційний номер документу: DT01:7424-5213-5683-8601 видано за №300 від 13.03.2025 з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Також надано витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, з якої вбачається, що дані про державну реєстрацію обтяження внесена 22.03.2013, тобто ще до моменту знесення будівлі корівника.

Також в матеріалах справи наявне рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 780577130 від 27.03.2025 державного реєстратора прав на нерухоме майно Мадей В.Я., в якому зазначено, що відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 №1141, встановив наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій: наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною 4 статті 334 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, серед яких, зокрема знищення майна (п. 4 ч. 1 цієї статі).

Відповідно до статті 349 ЦК України, право власності на майно припиняється у разі його знищення.

Частиною 1 статті 182 ЦК України регламентовано, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України від 01.07.2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

Частиною 2 статті 3 Закону № 1952-IV визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону № 1952-IV визначено, що державній реєстрації прав підлягає право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на майбутній об`єкт нерухомості.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1952-IV, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

За змістом частин 1, 2, 5 статті 12 Закону № 1952-IV, державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.

Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі.

Отже, суд зазначає, що відповідно до наведених норм Закону, які свідчать про обов`язок особи провести державну реєстрацію прав на об`єкт нерухомого майна, зокрема внесення у встановленому законом порядку відомостей про речові права на нерухоме майно до Державного реєстру прав, що, власне, є підставою для виникнення відповідних прав. Відомості, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними за винятком випадків невідповідності таких даних первинним документам, на підставі яких проводяться реєстраційні дії.

За нормами частини 2 статті 18 Закону №1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Так, за загальним порядком проведення державної реєстрації прав, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Відповідно до пункту 75 Порядку № 1127, державна реєстрація припинення права власності на закінчений будівництвом об`єкт чи об`єкт будівництва у зв`язку з його знищенням здійснюється за заявою власника.

Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт чи об`єкт незавершеного будівництва у зв`язку з його знищенням проводиться за наявності відомостей про факт знищення, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Згідно частини 13 статті 18 Закону № 1952-IV датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Отже, наведені норми свідчать про обов`язок особи провести державну реєстрацію прав на об`єкт нерухомого майна, зокрема внесення у встановленому законом порядку відомостей про речові права на нерухоме майно до Державного реєстру прав, що, власне, є підставою для виникнення відповідних прав. Відомості, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними за винятком випадків невідповідності таких даних первинним документам, на підставі яких проводяться реєстраційні дії.

Відповідно підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресую для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресую платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Однак суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача з відповідною заявою для проведення звірки до контролюючого органу.

Також суд вказує, що відсутність даних про припинення права власності на об`єкт нежитлової нерухомості не повинно звільняти платника податків від законодавчо встановленого обов`язку сплачувати податки.

Більше того, як вже зазначалося, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Як встановлено з матеріалів справи позивач є власником корівника загальною площею 1382,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 2003146356204.

Однак лише у 2025 році позивачем отримано висновок про знищення/знесення майна, реєстраційний номер документу: DT01:7424-5213-5683-8601 за №300 від 13.03.2025 з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

А тому відсутні підстави вважати, що нежитлова будівля - корівник загальною площею 1382,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 2003146356204 була знесена/знищена раніше.

Водночас дана інформація про припинення права власності на нежитлову будівлю, що належить на праві приватної власності позивачу не внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не зроблено відповідного запису.

Суд зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про відсутність об`єкта нежитлової нерухомості за період 2024 року.

За загальним правилом право власності на майно припиняється в момент його знищення, проте на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, таке право припиняється з моменту внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за заявою власника на умовах Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Реєстр прав власності на нерухоме майно є складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі даних якого Головним управлінням ДПС у Рівненській області позивачу здійснено розрахунок податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки відповідно до положень статті 266 ПК України.

Станом на дату формування спірного рішення нежитлова будівля перебувала у власності позивача, що підтверджується з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відтак є об`єкт оподаткування. Тому контролюючим органом було визначено базу оподаткування об`єкту нежитлової нерухомості на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких позивач протягом 2024 року був власником корівника загальною площею 1382,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 2003146356204.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №2240/3410/18.

З огляду на норми частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відомостей щодо того, що об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення (мініковбасний цех), не є об`єктом оподаткування, перелік яких визначених пунктом 266.2 статті 266 ПК України, Позивач ні податковому органу, ні суду не подав.

Інших правових підстав, передбачених Податковим кодексом України, які звільняли би Позивача від сплати податку за належне йому нежитлове приміщення, у позові не зазначено.

Вказане дає підстави для висновку, що позивач, маючи у власності об`єкт нежитлової нерухомості, право власності чи інше речове право на яке не припинено, зобов`язаний сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним. Приймаючи його, контролюючий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Враховуючи вищевикладене, необгрунтованими є доводи позивача про протиправність спірного рішення з огляду на відсутність у нього права власності на нежитлову будівлю корівника за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відомості державного реєстру вказують на офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, яке на час прийняття оскаржуваного рішення було зареєстровано за позивачем, а відтак у податкового органу існував обов`язок прийняти податкове повідомлення-рішення щодо нарахування податку на нерухоме майно.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення контролюючим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З урахуванням висновку суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 09 березня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Суддя У.М. Нор