Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №400/5041/25 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2026 р. № 400/5041/25

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частин НОМЕР_2 (далі – відповідач 1), військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач 2) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

З урахуванням заяви про зміну позовних вимог судом прийнято до розгляду такі вимоги:

визнати протиправними дії посадових осіб військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування заниженої календарної, пільгової та загальної вислуги років військової служби станом на 25.02.2025 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 обчислити календарну, пільгову та загальну вислугу років військової служби станом на 25.02.2025 року згідно пунктів 2і, 3 та 4і Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» із зарахуванням на пільгових умовах один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого ОСОБА_1 брав безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану в період з 25 лютого 2022 року по 25.02.2025 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між виплатою грошового забезпечення з надбавкою у розмірі 45 відсотків від військового звання і посадового окладу за вислугу років та грошового забезпечення з надбавкою у розмірі 50 відсотків від військового звання і посадового окладу за вислугу років за період з 01.01.2024 року по 25.02.2025 року в сумі 4174 грн. (чотири тисячі сто сімдесят чотири гривні 00 коп.);

визнати протиправними дії посадових осіб військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 заниженого розміру додаткової винагороди за періоди з 01.12.2024 року по 26.12.2024 року, з 13.01.2025 року по 31.01.2025 року та з 01.02.2025 року по 25.02.2025 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити різницю між виплатою додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. та 30000 грн. за періоди з 01.12.2024 року по 26.12.2024 року, з 13.01.2025 року по 31.01.2025 року та з 01.02.2025 року по 25.02.2025 року в розрахунку на місяць пропорційне часу участі у бойових діях, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення в сумі 33127 грн. 23 коп. (тридцять три тисячі сто двадцять сім гривні 23 коп.);

визнати протиправними дії посадових осіб військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 надбавки у розмірі 10 відсотків від посадового окладу за доступ до державної таємниці, яка має ступінь секретності «таємно», в період з 14.12.2022 року по 25.02.2025 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку у розмірі 10 відсотків від посадового окладу за доступ до державної таємниці, яка має ступінь секретності «таємно», в період з 14.12.2022 року по 25.02.2025 року в сумі 12579 грн. (дванадцять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять гривень 00 коп.);

визнати протиправними дії посадових осіб військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 заниженого розміру грошової компенсації за невикористаний ОСОБА_1 кожен день основної та додаткової відпусток в період з 25.02.2022 року по 25.02.2025 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між виплаченою грошовою компенсацією без врахування 3,3 календарних дня за невикористаний кожен день основної і додаткової відпусток та грошової компенсації з врахуванням 3,3 календарних дня за невикористаний ОСОБА_1 кожен день основної і додаткової відпусток в період з 25.02.2022 року по 25.02.2025 року в сумі 348557 грн. (триста сорок вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят сім гривень 00 коп.);

визнати протиправними дії посадових осіб військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 заниженого розміру грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць в період з 25.02.2022 року по 25.02.2025 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між виплаченою грошовою допомогою в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення, без врахуванням надбавки у розмірі 10 відсотків до посадового окладу за доступ до державної таємниці, яка має ступінь секретності «таємно», та без врахування надбавки за вислугу років на військовій службі у розмірі 50 відсотків від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням, за кожний повний календарний місяць та нарахованою грошовою допомогою в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення, з врахуванням надбавки у розмірі 10 відсотків до посадового окладу за доступ до державної таємниці, яка має ступінь секретності «таємно», та врахуванням надбавки за вислугу років на військовій службі у розмірі 50 відсотків від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням, за кожний повний календарний місяць в період з 25.02.2022 року по 25.02.2025 року в сумі 1181,77 грн. (одна тисяча сто вісімдесят одна гривня 77 коп.)

ІІ. Виклад позицій учасників справи.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він проходив військову службу з 25.02.2022 року у військовій частині НОМЕР_2 . Позивач стверджує, що при його звільненні у відставку 25.02.2025 відповідачем 2 (правонаступник відповідача 1) невірно розраховано його вислугу років, компенсацію за невикористану відпустку та грошову допомогу при звільненні. Також, позивач вважає, що відповідачем 2 протиправно не виплачено в повному обсязі додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 за грудень 2024 року - лютий 2025 року. На думку позивача, відповідачем 2 безпідставно не здійснювалось нарахування надбавки за доступ до державної таємниці під час служби позивача.

Військова частина НОМЕР_1 у встановлений судом строк подала відзив на позовну заяву, яким проти позову заперечила з тих підстав, що відповідачем 1 на момент звільнення Позивача з військової служби було розраховано його як календарну, так і пільгову вислугу років військової служби, яка склала 5 років 8 місяців 23 дні. Отже, на думку відповідача 2 безпідставними є вимоги позивача в частині зобов`язання виплатити різницю між виплатою йому грошового забезпечення з надбавкою у розмірі 45 відсотків від військового звання i посадового окладу за вислугу років та грошового забезпечення з надбавкою у розмірі 50 відсотків від військового звання i посадового окладу за вислугу років за період з 01 січня 2024 року по 25 січня 2025 року у сумі 4174 грн., а також його вимоги про зобов`язання Відповідача 2 виплатити йому різницю між виплаченою грошовою компенсацією без врахування 3,3 календарних дні за невикористані ним дні основної і додаткової відпусток та грошової компенсації з врахуванням 3,3 календарних дні за невикористані ним дні основної і додаткової відпусток у період з 25 лютого 2022 року по 25 лютого 2025 року у сумі 348 557 грн. Що стосується додаткової винагороди, відповідач 2 зазначив, що в спірний період (грудень 2024 року – лютий 2025 року) така винагорода нарахована і виплачена позивачу відповідно до періодів, в які він брав участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань, за виконання яких передбачено додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн. на місяць та – у виконанні завдань, за виконання яких законом передбачено виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн. Також, відповідач 2 звертає увагу суду на невідповідність дійсності твердження позивача про не виплату надбавки у розмірі 10 відсотків від посадового окладу за доступ до державної таємниці, яка має ступінь секретності «таємно», оскільки фактично така надбавка виплачена. Відносно вимоги про перерахунок грошової допомоги, відповідач 2 заперечує проти її неї, оскільки її задоволення залежить від обґрунтованості інших вимог позивача, які є безпідставними.

У відповіді на відзив позивач звернув увагу суду, що відповідачем 2, на якого як на суб`єкта владних повноважень, покладено обов`язок довести правомірність своїх дій, не надано належних доказів в спростування позову.

Інших заяв по суті до суду не надходило.

ІІІ. Рух справи

Ухвалою від 27.05.2025 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Ухвалою від 01.09.2025 суд задовольнив клопотання позивача, замінив відповідача – військову частину НОМЕР_2 на військову частину НОМЕР_1 , прийняв до розгляду змінені позивачем позовні вимоги.

Ухвалою від 23.01.2026 суд за власною ініціативою витребував у військової частини НОМЕР_1 розрахунок календарної та пільгової вислуги років позивача (із зазначення періодів, які включені до вислуги), відомості щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора у період грудень 2024 року лютий 2025 року з відповідними доказами; розрахунок додаткової винагороди позивача за період грудень 2024 року лютий 2025 року; у разі незгоди з розрахунком позивача щодо належної йому надбавки за доступ до державної таємниці контррозрахунок такої надбавки, а також контррозрахунок (у разі незгоди з розрахунком позивача) розміру грошової допомоги за період з 25.02.2022 по 25.02.2025, грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки.

Вимоги ухвали відповідачем 2 виконані.

Справу розглянуто у письмовому провадженні.

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 20 від 25.02.2022 позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 66 від 20.02.2025 позивача, звільненого у відставку, вважати таким, що 25.02.2025 справи і посаду здав.

В наказі зазначено, що вислуга років становить: календарна – 19 років 02 місяці 13 днів, пільгова – 05 років 08 місяців 23 дні, загальна – 2 роки 11 місяців 06 днів.

Також, наказом № 66 від 20.02.2025 передбачено виплату компенсації за невикористані дні відпустки : щорічної за 2022 рік (33 доби), за 2023 рік (13 діб), за 2024 рік (15 діб), за 2025 рік (30 діб); додаткової - 14 днів за кожен рік з 2022 по 2025 рік.

Крім того, наказом визначено виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менше 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Позивач не погодився з розрахунком вислуги років, компенсації за невикористані дні відпустки, грошової допомоги, а також бездіяльність відповідача 2 щодо виплати в період служби надбавки до посадового окладу за доступ до державної таємниці, яка має ступінь секретності «таємно», додаткової винагороди за період грудень 2024 року -лютий 2025 року, що стало підставою для звернення до суду.

V. Джерела права і мотиви суду.

5.1. Щодо правомірності визначення надбавки за вислугу років.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає, що Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

За приписами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі Порядок № 260), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах: від 1 до 5 років - 25 відсотків; від 5 до 10 років - 30 відсотків; від 10 до 15 років - 35 відсотків; від 15 до 20 років - 40 відсотків; від 20 до 25 років - 45 відсотків; від 25 і більше років - 50 відсотків.

Пунктом 2 цього розділу встановлено, що вислуга років для виплати надбавки обчислюється з дня початку до дня закінчення проходження військової служби відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-XII).

Пунктом 3 розділу IV Порядку № 260 встановлені періоди, що зараховуються для виплати надбавки за вислугу років:

- зазначені в постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" (далі - Порядок №393);

- проходження військової служби, які зараховуються на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця на посадах, передбачених у штатах кораблів, катерів, морських суден або самохідних рейдових суден (далі - кораблі (судна)), у тому числі, які ремонтуються, а також на посадах, передбачених в управліннях груп, ланок, загонів, дивізіонів, бригад і центрів, до складу яких входять кораблі (судна), які постійно розміщені на кораблях (суднах);

- проходження військової служби під час виконання обов`язків у складі національного контингенту і національного персоналу, які зараховуються на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці.

Для виплати надбавки за вислугу років військовослужбовцям, призваним або прийнятим на військову службу із запасу, зараховуються всі періоди попередньої служби.

Згідно пп. «а» п. 3 Порядку № 393, в редакції, що діяла до внесення змін Постановою КМ України від 27.12 2024, № 1508, до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах, а саме один місяць служби за три місяці:

- участь у бойових діях у воєнний час;

- час перебування під вартою, час відбуття покарання в місцях позбавлення волі та висилки військовослужбовців, безпідставно притягнутих до кримінальної відповідальності, безпідставно репресованих і надалі реабілітованих;

- час виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 1 січня 1988 року;

- час проходження служби військовослужбовцями Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, направленими у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичної установи України, її співробітників та членів їх сімей;

- час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції;

- період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

- час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 № 1508 до Порядку № 393 внесено зміни, пункт 3 викладено в такій редакції:

“3. До вислуги років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, зараховується на пільгових умовах:

особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, - один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану».

Крім того, доповнено Порядок № 393 пунктом 4-1 такого змісту:“4-1. Установити, що особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, яким відповідно до пункту 3 цієї постанови в редакції, що діяла до 17 травня 2024 р. включно, зарахування періодів служби було передбачено на пільгових умовах для визначення розміру пенсії, під час призначення пенсії за вислугу років такі періоди зараховуються до вислуги років відповідно до законодавства, що діяло до 17 травня 2024 р. включно, для визначення розміру пенсії. Установити, що особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, до вислуги років для визначення розміру пенсії зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану з 24 лютого 2022 р. до 3 травня 2024 р. включно.

Установити, що особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, період участі у бойових діях під час воєнного стану з 4 травня 2024 р. до 17 травня 2024 р. включно, а також час проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України у зазначений період, зараховується на пільгових умовах до вислуги років для визначення розміру пенсії - один місяць служби за три місяці".

Повертаючись до обставин справи суд зазначає, що відповідно до витягу з наказу начальника ГУМВС України в Одеській області № 244 о\с від 22.04.2015 року на день звільнення зі служби (24.04.2015) вислуга років позивача у пільговому обчисленні становила 21 рік 05 місяців 13 днів.

В період з призову на військову службу під час мобілізації (25.02.2022) по день звільнення з військової служби за віком (25.02.2025) позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідкою військові частини НОМЕР_1 № 1451/03 від 30.01.2026.

Довідкою про нараховане і виплачене позивачу грошове забезпечення підтверджується, що в період 25.02.2022 по 25.02.2025 розмір надбавки за вислугу років становив 45 відсотків від посадового окладу, тобто виходячи з вислуги від 20 до 25 років,

Позивач вважає, що з огляду на періоди участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, його вислуга років станом на 01.01.2024 становила більше 25 років.

Досліджуючи зазначену вище довідку військові частини НОМЕР_1 № 1451/03 від 30.01.2026, а також довідку про нараховане і виплачене позивачу грошове забезпечення, суд встановив, що дійсно в період, зокрема, з 25.02.2022 по 31.12.2023 позивач брав участь у бойових діях. Так, довідкою про нараховане і виплачене позивачу грошове забезпечення підтверджується, що відповідачем нараховано і виплачено позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Суд враховує, що виплата такої винагороди, пов`язаної з безпосередньою участю бойових діях, свідчить про участь в березні 2022 року – 22 дні, квітні, травні, червні, вересні , жовтні листопаді, грудні 2022 року, лютому, травні , вересні 2023 року – по 21 дню, березні, квітні, липні, серпні 2023 року – по 31 дню, червні, листопаді 2023 року – по 30 днів тощо.

З огляду на те, участь у бойових діях у воєнний час дає підстави для пільгового розрахунку вислуги: один місяць служби за три місяці, суд доходить висновку, що позивач станом на 31.12.2023 набув вислугу, що перевищує 25 років.

Наслідком цього відповідно до норм 1 розділу IV Порядку № 260 мав б стати перерахунок надбавки за вислугу років з 45% до 50%.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що таких перерахунок відповідачем 2 здійснено не було, що є протиправним.

Отже, суд в цій частині висновує, що розрахунок вислуги років, проведений відповідачем 2, не відповідає вимогам Постанови № 393, відтак, суд зобов`язує відповідача 2 здійснити його перерахунок відповідно до зазначеної постанови.

Також, підлягає задоволенню вимога про перерахунок грошового забезпечення, а саме надбавки на вислугу років за період з 01.01.2024, виходячи з розміру такої надбавки – 50 % від посадового окладу.

5.2. Щодо правомірності нарахування і виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 01.12.2024 по 26.12.2025.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» КМУ прийняв Постанову №168.

Так, пунктом п.1 Постанови №168 передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до п.2-1 Постанови №168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Предметом розгляду справи є наявність у позивача права на отримання збільшеної виплати додаткової винагороди до 100000 грн. відповідно до Постанови №168.

Телеграмою від 07.03.2022 №248/1217 Міністр оборони України довів до відома, зокрема, командирів (начальників) військових частин, вимогу щодо виплати військовослужбовцям Збройних Сил України за періоди безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), визначених рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України, додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у розрахунку на місяць (пропорційно часу участі у таких діях та заходах).

Абзацом третім пункту 3 цієї телеграми наказано здійснювати документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах на підставі таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань.

Телеграмою Міністра оборони України від 18.04.2022 №248/1529 пункт 4 телеграми від 25.03.2022 №248/1298 і додаток №1 до неї викладено в новій редакції та, зокрема, деталізовано, що в підставах про видання довідки (додаток №1) необхідно обов`язково зазначати документи, визначені абзацами третім або четвертим та абзацом п`ятим пункту 3 телеграми від 25.03.2022 №248/1298.

23.06.2022 Міністр оборони України видав окреме доручення №912/з/29, яке підлягало застосуванню з 01.06.2022, тоді як попередні телеграми Міністра оборони України наказано вважати такими, що з 01.06.2022 не застосовуються (пункти 13, 14 окремого доручення).

У пункті 1 вказаного окремого доручення розширено перелік бойових завдань і заходів, які підпадають під поняття «безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів».

Водночас визначений в абзацах третьому і четвертому пункту 3 окремого доручення перелік документів, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців, у тому числі відряджених, у бойових діях або заходах, залишився таким самим, як у телеграмі Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298.

Отже, якщо в першій телеграмі Міністра оборони України від 07.03.2022 №248/1217 перелік документів, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, був визначений альтернативно й передбачав можливість використання з цієї метою насамперед таких документів як бойовий наказ (бойове розпорядження), наказ (по стройовій частині) і журнал бойових дій, а рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або виконанні бойових (спеціальних) завдань - в разі його наявності, то в наступних розпорядчих документах Міністра оборони України, починаючи з 25 березня 2022 року, перелік відповідних документів визначений імперативно та має обов`язково включати: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад) та рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань.

Вказані вище висновки щодо правозастосування викладені в постанові Верховного Суду від 25.01.2024 № 560/1216/23.

Застосовуючи ці приписи до обставин справи, суд зазначає наступне.

У матеріалах справи наявна довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, видана позивачу військовою частиною НОМЕР_1 № 1451/03/2184 від 30.01.2026

Зазначена довідка підтверджує, що позивач дійсно в період з 18.07.2024 по 26.12.2024, з 13.01.2025 по 25.02.2025 брав безпосередню участь у заходах для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Довідкою про нараховане грошове забезпечення підтверджується, що за грудень 2024 року позивачу нараховано додаткову винагороду, виходячи із 100000,00 грн на місць, пропорційно часу участі у таких діях та заходах, в сумі 70967,74 грн, за січень 2025 року – в сумі 38709,68 грн, за лютий 2025 року – в розмірі 78571,43 грн. Також, позивачу нараховано додаткову винагороду, виходячи з 30000,00 грн на місць – 3870,00 грн за грудень 2024 року, 6774,19 грн за січень 2025 року, в сумі 3214, 29 грн за лютий 2025 року.

Відповідач 2 пояснив, що в період з 01 грудня 2024 року по 26 грудня 2024 року позивач брав участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань, за виконання яких передбачено додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн. на місяць пропорційно дням участі у виконання таких бойових (спеціальних) завдань лише 22 дні, а 4 дні – у виконанні завдань, за виконання яких законом передбачено виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн. на місяць пропорційно дням участі у виконання таких завдань; в січні 2025 року – 12 днів і 7 днів відповідно, у лютому 2025 року - 22 дні і 3 дні відповідно.

Водночас, позивач в підтвердження свого права на отримання додаткової винагороди із розрахунку 100000,00 грн на місць посилається на довідку про безпосередню участь у заходах для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Оцінюючи доводи сторін в цій частині суд зазначає, що належними доказами для встановлення права позивача на отримання зазначеної додаткової винагороди є бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад) та рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань.

Відповідачем на вимогу суду документи в підтвердження розрахунку додаткової винагороди не надані.

Разом з тим, довідка військової частини НОМЕР_1 № 1451/03/2184 від 30.01.2026 містить посилання на такі журнали бойових дій як на підставу для внесення до довідки відповідної інформації.

Суд нагадує, що частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Тобто, в адміністративні процесі закріплено презумпцію винуватості суб`єкта владних повноважень.

Отже, суд вважає, що відповідачем 2 не виконано процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності своїх дій щодо ненарахування позивачу додаткової винагороди, в розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі позивача у бойових діях, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, а саме: за 4 дні грудня 2024 року, за 7 днів січня 2025 року, за 3 дні лютого 2025 року.

Відтак, суд доходить висновку, що відповідача 2 слід зобов`язати здійснити перерахунок і виплату додаткової винагороди з урахуванням раніше виплаченої додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн на місяць пропорційно дням участі у виконанні таких бойових завдань.

5.3. Щодо правомірності нарахування і виплати надбавки у розмірі 10 відсотків від посадового окладу за доступ до державної таємниці, яка має ступінь секретності «таємно»

Розділом XI Порядку № 260 передбачена виплата надбавки військовослужбовцям, які працюють в умовах режимних обмежень.

Так, відповідно до п.2. зазначеного розділу розмір надбавки військовослужбовцям (крім військовослужбовців режимно-секретних органів), які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється у відсотках до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації:

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків;

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків;

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків.

В обґрунтування позову в цій частині позивач зазначив, що під час перебування на військової служби у період з 25.02.2022 по 25.02.2025 відповідач 2 не нарахував і не виплатив йому передбачену вказаною нормою надбавку в розмірі 10% від посадового окладу.

Натомість, відповідачем 2 у відзиві зазначено, що за місяці, в яких Позивач здійснював роботу із документами з грифом «таємно», за відповідними наказами командира військової частини НОМЕР_2 , йому було виплачено таку надбавку:

-за грудень 2022 року – у розмірі 176 грн.74 коп.; -за січень 2023 року – у розмірі 507 грн.; -за лютий 2023 року – у розмірі 507 грн.; -за березень 2023 року – у розмірі 507 грн.; -за жовтень 2023 року – у розмірі 470 грн. 20 коп.; -за листопад 2023 року – у розмірі 465 грн.; -за січень 2024 року – у розмірі 208 грн. 94 коп.; всього на суму 2842 грн. 10 коп.

Вказані відповідачем відомості підтверджуються довідкою про нараховане позивачу грошове забезпечення.

Позивачем у відповіді на відзив не зазначено, що він працював в умовах режимних обмежень в інші періоди, за які надбавка не нарахована.

За таких обставин суд не встановив порушення прав позивача відповідачем 2, а, відтак, позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

5.4. Щодо правомірності визначення грошової компенсації за невикористані дні відпустки.

З заяв по суті позивача вбачається, що він пов`язує порушення свої прав в цій частині в незастосуванні відповідачем при розрахунку компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток коефіцієнту 3,3 до днів відпустки.

Як на правову підставу позивач посилається на згідно пунктами 3 та 6 розділу XXXI Порядку № 260, за якими: у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

При цьому грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку:

тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня;

тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня;

тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня;

тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня.

Суд враховує, що питання застосування положень пункту 3 розділу XXXI Порядку № 260 при вирішенні питання щодо обчислення грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних і додаткових відпусток було предметом дослідження Верховного Суду у постанові від 30.06.2022 у справі № 420/2803/21 у подібних правовідносинах, де при звільненні позивача з військової служби за станом здоров`я (підпункт "б" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ) останньому нарахували грошову компенсацію за дні невикористаних відпусток без застосування (до усіх цих днів) кратності.

Так, у цій справі Верховний Суд зауважив, що у разі звільнення військовослужбовців з інших підстав, крім тих чотирьох, які зазначено в абзаці першому пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 (за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів ), тривалість щорічної основної відпустки (яка за загальним правилом має надаватися протягом календарного року) - у році звільнення - залежить від кількості повних місяців служби у році звільнення і має надаватися з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до згаданого пункту 1статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ. Приміром, якщо відпустка військовослужбовця, який має вислугу понад 20 календарних років (як-от позивач у справі № 420/2803/21) становить 45 календарних днів, то 1/12 від цієї тривалості становитиме 3,8 дні (45:12) за один повний місяць служби.

Суд касаційної інстанції також підкреслив, що грошове забезпечення за період наданої відпустки або грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної і додаткової відпусток - виплата яких тут пов`язується зі звільненням військовослужбовців з військової служби - залежить від підстав звільнення з військової служби, відповідно й від умов (правил) надання їм відпустки, які визначені Законом № 2011-ХІІ(абзаци перший, другий пункту 14статті 10-1 цього Закону). Опосередковано до такого висновку наштовхують також положення абзацу четвертого пункту 14статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, які передбачають відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця (за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів).

Верховний Суд зазначив, що при звільненні з військової служби з таких підстав, як за віком, за станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів військовослужбовцю - у році звільнення - надається можливість піти у відпустку повної тривалості, на яку він має право відповідно до пункту 1, а також пункту 2статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, або отримати замість них грошову компенсацію, у тому числі за невикористані дні відпусток за минулі періоди.

Інакша ситуація з тими військовослужбовцями, які звільняються з інших підстав, аніж згадані чотири. Їм - у році звільнення - дається можливість піти у щорічну основну відпустку, але тривалість цієї відпустки, по суті, буде пропорційна часу військової служби у році звільнення. Алгоритм визначення цієї пропорції написано вище (абзац перший пункту 14статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ).

На підставі аналізу означених норм Верховний Суд у справі № 420/2803/21 дійшов висновку, що кратність, яку треба застосовувати при обчисленні цих виплат відповідно до абзацу третього пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260, може стосуватися тих військовослужбовців й умов/правил надання їм відпусток, які передбачені абзацом першим пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, тобто коли це стосується військовослужбовців, які звільняються з інших підстав, ніж як за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів (у тексті пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 (абзац другий) їх синтаксично виокремлено як "інші військовослужбовці"), і яким при звільненні відпустка надається (чи замість якої вони можуть отримати грошову компенсацію) з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ. Водночас, ця кратність, якщо зважити на синтаксичну побудову норми абзацу третього пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260, стосується обчислення грошового забезпечення/грошової компенсації щодо відпусток військовослужбовців у рік звільнення.

Іншими словами, застосування кратності при обчисленні грошового забезпечення/грошової компенсації щодо всіх днів невикористаної щорічної відпустки (основної і додаткової) військовослужбовців у зв`язку зі звільненням зі служби - тим паче незалежно від підстав їх звільнення - не передбачено і це суперечило б (наведеним вище) положенням Закону № 2011-ХІІ щодо надання відпусток військовослужбовцям.

Висновки й підходи, наведені Верховним Судом у цій постанові, є релевантними до обставин цієї справи.

Варто також зауважити, що ані нормами статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, ані пунктом 3 розділу XXXI Порядку № 260 не передбачено застосування "кратності" 2.5 календарних днів за всі дні невикористаної відпустки (на чому наполягає позивач) при обчисленні грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 13.04.2023 у справі № 420/139/21, від 28.04.2023 у справі № 280/7318/20 за подібних правовідносин.

Керуючись наведеними висновками Верховного Суду, при вирішенні цієї справи суд зазначає, що між сторонами відсутній спір стосовно кількості фактично невикористаних позивачем днів основної та додаткової відпустки. Предметом спору є застосування «кратності» до кількості таких днів.

Тобто, на думку позивача, пункт 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 містить норми про певні «коефіцієнти», які застосовуються до кількості днів невикористаних відпусток.

Проте, такі твердження є помилковими, оскільки норми пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 у зазначеній частині містять лише посилання на кількість днів відпустки за один місяць служби. Жодних посилань на «кратність» або «коефіцієнт» наведений пункт не містить.

За наведених обставин суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання нарахувати грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки з розрахунку 3,3 календарних дня за невикористаний кожен день щорічної основної та додаткової відпусток

Таким чином, при розрахунку компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки військова частина НОМЕР_1 діяла правомірно, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

5.5. Щодо правомірності розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

Статтею 15 Закону України від 20.11.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) передбачено виплату військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Так, ч. 2 цієї статті передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби, зокрема за віком.

Разом з тим, абзацом 24 підпункту 3 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 1 розділу ХХХІІ Порядок 260) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Пунктом 4 розділу ХХХІІ Порядку №260 визначено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, при звільненні з військової служби виплачується одноразова грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 (далі – Порядок №460). Відповідно до пункту 1 Порядку №460 військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Пунктом Порядку № 460 передбачено, що допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від № 66 від 20.02.2025 передбачено виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менше 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

За позицією позивача невірний розрахунок надбавки за вислугу років та ненарахування надбавки за доступ до державної таємниці, яка має ступінь секретності «таємно» вплинули на розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні.

Суд враховує викладені вище висновки в цій справі , відповідно до яких позивач мав право на отримання надбавки за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу. Водночас, наявність права на отримання надбавки за роботу в режимних умовах на час звільнення зі служби не встановлено.

Отже, суд погоджується з позивачем, що зобов`язання відповідача 2 здійснити перерахунок грошового забезпечення з урахуванням надбавки за вислугу років призведе до зміни одноразової допомоги при звільненні.

VІ. Висновки суду

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що у позов підлягає задоволенню частково.

Додатково до викладених вище висновків суд зазначає, що оскільки нарахування грошового забезпечення є дискреційним повноваженням військової частини, втручання в які є неприпустимим, суд не вбачає підстав для визначення конкретних сум, які мають бути нараховані відповідачем 2 на виконання рішення в цій справі.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо визначення розміру календарної, пільгової та загальної вислуги років військової служби без врахування Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» в частині зарахування на пільгових умовах одного місяця служби за три місяці часу, протягом якого ОСОБА_1 брав безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану в період з 25 лютого 2022 року по 25.02.2025 року.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 обчислити календарну, пільгову та загальну вислугу років військової служби станом на 25.02.2025 року згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» із зарахуванням на пільгових умовах один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого ОСОБА_1 брав безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану в період з 25 лютого 2022 року по 25.02.2025 року.

4. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з визначенням надбавки за вислугу років в розмірі 50 відсотків від військового звання і посадового окладу за період з 01.01.2024 року по 25.02.2025 року з урахуванням раніше виплачених сум.

5. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі ОСОБА_1 у бойових діях, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, а саме: за 4 дні грудня 2024 року, за 7 днів січня 2025 року, за 3 дні лютого 2025 року.

6. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі ОСОБА_1 у бойових діях, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, а саме: за 4 дні грудня 2024 року, за 7 днів січня 2025 року, за 3 дні лютого 2025 року, з урахуванням раніше виплаченої додатковї винагороди в розмірі 30000 грн в розрахунку на місяць.

7. Визнати протиправними дії посадових осіб військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 розміру грошової допомоги при звільненні в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць в період з 25.02.2022 року по 25.02.2025 року без врахування надбавки за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу і окладу за військовим званням.

8. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення з врахування надбавки за вислугу років на військовій службі у розмірі 50 відсотків від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням, за кожний повний календарний місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.

9. В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко