Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №908/1045/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2026 м. Дніпро Справа № 908/1045/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Соп`яненко О.Ю. (доповідач)

суддів: Джепи Ю.А., Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання: Хомеріки Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лебедченка Миколи Федоровича на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.12.2025 (суддя Дроздова С.С.; повне рішення складено 26.12.2025) у справі № 908/1045/25

за позовом: Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний номер юридичної особи 37573068)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Лебедченка Миколи Федоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради (вул. Перемоги, буд. 80, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний номер юридичної особи 05498677)

про звільнення нежитлового приміщення шляхом виселення

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовної заяви і рішення суду першої інстанції.

18.04.2025 через систему «Електронний суд» Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Лебедченка Миколи Федоровича про звільнення нежитлового приміщення № 105-107 першого поверху будівлі (літ. А-6, А2) загальною площею 87,0 кв.м. по вул. Перемоги, б. 80, м. Запоріжжя шляхом примусового виселення Фізичної особи-підприємця Лебедченка Миколи Федоровича.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.12.2025 у справі № 908/1045/25 позовні вимоги Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради до Фізичної особи-підприємця Лебедченка Миколи Федоровича задоволено. Зобов`язано звільнити нежитлове приміщення № 105-107 першого поверху будівлі (літ. А-6, А2) загальною площею 87,0 кв.м. по вул. Перемоги, буд. 80, м. Запоріжжя шляхом примусового виселення Фізичної особи-підприємця Лебедченка Миколи Федоровича. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Лебедченка Миколи Федоровича витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, на користь місцевого бюджету м. Запоріжжя в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції Фізична особа-підприємець Лебедченко Микола Федорович оскаржує його в апеляційному порядку та просить:

- скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 22.12.2025 у справі № 908/1045/25;

- постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог;

- судові витрати покласти на позивача.

На думку апелянта, рішення суду першої інстанції вказує про невиконання відповідачем зобов`язання про повернення орендованого майна за договором, при цьому, позивач та суд не зобов`язували відповідача вживати дії по звільненню приміщення, не зобов`язували його повернути. Суд взагалі не зобов`язав відповідача нічого вживати чи звільняти приміщення. Крім того, за відсутності чинного договору оренди подальше користування приміщенням є безпідставним, що є підставою для зобов`язання відповідача звільнити та повернути майно, але конкретна вимога до відповідача відсутня у позовній заяві.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради, які солідарні у своїй позиції щодо апеляційної скарги, скориставшись правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, подали відзиви на апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лебедченка Миколи Федоровича, в яких заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили відмовити у її задоволенні в повному обсязі, а оскаржуване рішення першої інстанції залишити без змін.

Позивач та третя особа вважають, що рішення суду першої інстанції у справі є законним та обґрунтованим, а апеляційні доводи відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

На дату звернення позивача до суду з позовом та розгляду справи по суті Фізична особа-підприємець Лебедченко Микола Федорович нежитлові приміщення №105-107 першого поверху будівлі (літ. А-6, А2) загальною площею 87,0 кв.м. по вул. Перемоги, б. 80, яке перебуває в оперативному управлінні Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради не звільнив та не передав комунальне майно позивачу одночасно з підписанням акту приймання-передачі.

Позивач та третя особа не погоджуються з твердженням відповідача в апеляційній скарзі, що «вимога про виселення відповідачу не направлялась, направлялась лише вимога про повернення орендованого майна на підставі п. 2.4. Договору. А тому вимога про виселення – є непередбаченою, не підлягає задоволенню».

Позивач та третя особа наголошують у відзиві, що Верховний Суд неодноразово вказував, що відповідно до положень статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Положення наведеної норми кореспондують приписам статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та статті 321 Цивільного кодексу України. Захист права власності врегульовано главою 29 Цивільного кодексу України. Зокрема, захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, передбачено статтею 391 зазначеного Кодексу, згідно з якою власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути порушене без безпосереднього вилучення майна у власника.

Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права в особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Позивач та третя особа зазначають, що однією з умов застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в разі наявності між сторонами договірних відносин здійснюється захист порушеного права за допомогою зобов`язально-правових способів (аналогічний за змістом правовий висновок наведено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 916/1666/18).

Отже жодних договірних відносин між позивачем та відповідачем немає (що встановлено письмовими доказами у справі, зокрема судовими рішеннями, якими відповідачу відмовлено у визнанні договору оренди продовженим), а тому позивач обрав вірний спосіб захисту свого порушеного права.

Заперечення апелянта на відзиви Департамента комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради і Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради до апеляційного суду не надходили.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Соп`яненко О.Ю. (суддя-доповідач), судді: Джепа Ю.А., Фещенко Ю.В..

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

06.02.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

09.02.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

25.02.2026 до апеляційного суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 26.02.2026 з`явилися представники позивача та третьої особи, відповідач в судове засідання не з`явився.

Колегія суддів протокольною ухвалою відмовила у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів у судовому засіданні 26.02.2026 оголосила скорочену постанову.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Право власності на будівлю за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 80, належить територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 40213846 від 07.07.2015.

Рішенням Запорізької міської ради № 73 від 19.12.2018 вказане майно закріплено за Комунальним некомерційним підприємством «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради на праві оперативного управління.

Між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, далі - Орендодавцем, Комунальним некомерційним підприємством «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради, далі - Балансоутримувачем, та Фізичною особою-підприємцем Лебедченком Миколою Федоровичем, далі - Орендарем, 08.01.2020 укладений Договір № 01/20 оренди нерухомого майна – нежитлових приміщень по вул. Перемоги, 80, далі - Договір.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Орендодавець, Балансоутримувач на підставі Витягу з протоколу № 7 засідання постійно діючої комісії на право оренди об`єктів права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя від 16.10.2019 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно – нежитлові приміщення № 105-108 першого поверху будівлі (Літ. А-6, А2) загальною площею 95,40 кв.м. по вул. Перемоги, 80, яке перебуває в оперативному управлінні КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР, вартість якого визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про його вартість 429984,00 грн без ПДВ станом на 31.10.2019 (Додаток № 2 до Договору).

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що майно використовується Орендарем на правах оренди з метою розміщення продовольчого магазину непідакцизної групи товарів (87,0 кв.м.) та кіоску з продажу товарів повсякденного попиту (8,4 кв.м.).

Відповідно до пункту 2.1 Договору Орендар вступає в строкове платне користування комунальним майном з моменту підписання сторонами Договору та акту прийому-передачі майна (Додаток № 3 до Договору).

За умовами пункту 3.2 Договору, орендна плата за січень 2020 року становить 11026,49 грн х І інф. (01/2020) (далі з урахуванням щомісячного індексу інфляції).

Відповідно до пункту 3.3 орендна плата за кожний наступний місяць розраховується Орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.4. Договору сторони узгодили, що орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

У випадку порушення строків оплати та обсягу платежу, Орендар зобов`язаний сплатити штраф у розмірі трьох відсотків від місячного розміру орендного платежу, щодо якого допущено відповідне порушення (пункт 3.7 Договору).

Згідно з пунктом 9.9 Договору Балансоутримувач має право здійснювати стягнення з Орендаря заборгованості за платежами, які передбачені цим договором.

Відповідно до пункту 11.1 Договору цей договір укладено з 08 січня 2020 року до 08 грудня 2022 року строком на 2 роки 11 місяців.

Актом приймання-передачі від 08.01.2020 нежитлові приміщення №105-108 першого поверху будівлі (літ. А-6, А2) загальною площею 95,40 кв.м. по вул. Перемоги, 80 передано Фізичній особі-підприємцю Лебедченку Миколі Федоровичу.

Додатковою угодою від 17.11.2020 до Договору сторонами досягнуто взаємної згоди щодо внесення змін до договору, а саме:

- до пункту 1.1 Договору: замість слів «нежитлові приміщення №№105-108 першого поверху будівлі (літ. А-6, А2) загальною площею 95,40 кв.м.» читати «...нежитлові приміщення №№105-108 першого поверху будівлі (літ. А-6, А2) загальною площею 87,0 кв. м.»;

- до пункту 1.2 Договору: замість «з метою розміщення продовольчого магазину непідакцизної групи товарів (87,0 кв.м.) та кіоску з продажу товарів повсякденного попиту (8,4 кв.м.)..» читати «...з метою розміщення продовольчого магазину непідакцизної групи товарів…»;

- до пункту 3.1 Договору: орендна плата визначається на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 06.04.2011 № 47 та складає 117637,13 грн. на рік згідно з додатком № 4 до Договору;

- до пункту 3.3 Договору: орендна плата перераховується згідно рахунків Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Орендна плата за листопад 2020 рік становить 10463,44 грн (далі з урахуванням щомісячного індексу інфляції) згідно з додатком № 4 до Договору. Розмір орендної плати визначається з попереднього розрахунку місячної орендної плати.

Актом прийому-передачі від 17.11.2020 Орендарем повернуто Орендодавцю та Балансоутримувачу зі строкового платного користування комунальне майно - нежитлове приміщення № 108, розташоване у прибудові Літ А2 до шестиповерхової будівлі міської лікарні літ А-6 першого поверху будівлі (літ. А-6), кіоск з продажу товарів повсякденного попиту загальною площею 8,4 кв.м..

Додатковою угодою від 22.02.2021 сторонами внесено зміни до розділу 5 Договору, а саме: розділ 5 «Обов`язки орендаря» Договору доповнений пунктом 5.23 наступного змісту: « 5.23. Звільнити орендоване приміщення при проведенні Балансоутримувачем капітального ремонту (реконструкції) будівлі, спричиненого амортизацією і пов`язаного з тимчасовим звільненням орендованих приміщень у 20-ти денний термін з моменту письмового повідомлення Балансоутримувача». В додатковій угоді зазначено, що дія додаткової угоди, відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, розповсюджується на правові відносини, що виникли до її укладання, а саме з 19.01.2021.

Актом прийому-передачі від 19.01.2021 засвідчено, що ФОП Лебедченко М.Ф. з 19.01.2021 не здійснює комерційну діяльність на орендованій площі.

Додатковою угодою від 05.10.2021 сторони визначили, у зв`язку із закінченням будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення № 109 першого поверху будівлі (літ. А-6, А2) по вул. Перемоги, 80, сторони дійшли згоди про внесення наступних змін, а саме: відновити нарахування орендної плати за договором, початком вважати дату акту-приймання приміщення, а саме: з 12.04.2021; дія додаткової угоди відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України розповсюджується на правові відносини, що виникли до її укладання, а саме з 12.04.2021.

Актом прийому-передачі від 12.04.2021 Балансоутримувач та Орендар засвідчили, що Орендар приймає від Балансоутримувача нежитлові приміщення №№ 105-107 загальною площею 87,0 кв.м. та може здійснювати комерційну діяльність на орендованій площі.

За поясненнями позивача, Балансоутримувачем не здійснювались нарахування з орендної плати за період з 19.01.2021 по 12.04.2021.

З наведеного вбачається, що строк дії та умови зміни, розірвання договору, передбачені Договором від 08.01.2020, та зміни до вказаних умов не вносилися.

Відповідно до умов пункту 11.1 Договору передбачено, що цей договір укладено строком на 02 роки 11 місяців: з 08.01.2020 до 08.12.2022.

Пунктом 11.9 Договору передбачено, що дія договору припиняється внаслідок, в тому числі, закінчення терміну, на який його було укладено.

У разі закінчення строку дії Договору або його дострокового розірвання Орендар передає комунальне майно Орендодавцю, Балансоутримувачу одночасно з підписанням Акту приймання-передачі вказаного майна в 10-ти добовий термін у порядку, передбаченому чинними нормативно-правовими актами з цього питання (пункт 2.4 Договору).

Пунктом 2.5. Договору передбачено, що обов`язок по складанню акту приймання-передачі покладається на строку, яка передає майно іншій стороні за Договором.

У розділі 14 Договору, зокрема, зазначені юридична адреса Орендаря: 69026, м. Запоріжжя, вул. Чайковського, буд. 32, та поштова адреса: 69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 44, кв. 52.

03.11.2022 Балансоутримувач звернувся з листом до ФОП Лебедченка М.Ф., у якому повідомив, що приміщення, яке перебуває у останнього в оренді, необхідно Балансоутримувачу для власних потреб. Окрім того, у Орендаря наявна заборгованість з Орендної плати за період з лютого 2020 року по теперішній час. На підставі чого було повідомлено про припинення договору № 01/20 від 08.01.2020 року з 08.12.2022 року. Вказаний лист було направлено на юридичну адресу ФОП Лебедченко М.Ф. 03.11.2022, що підтверджується чеком поштового відправлення №6911805687058.

Балансоутримувач 03.11.2022 звернувся з листом № 01-14/1493 до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та повідомив, що приміщення, яке перебуває у останнього в оренді, необхідно Балансоутримувачу для власних потреб. Окрім того, у Орендаря наявна заборгованість з орендної плати за період з лютого 2020 року по теперішній час. На підставі чого було повідомлено про припинення договору №01/20 від 08.01.2020 року з 08.12.2022 року. Вказаний лист було отримано адресатом 08.11.2022, що підтверджується поштовим повідомленням.

У відповідь на вказаний лист Департамент комунальної власності та приватизації надіслав лист від 16.11.2022 № 2841/01/01-07/5197, який отриманий Балансоутримувачем 23.11.2022, відповідно до змісту якого повідомлено, що договір №01/20 від 08.01.2020 припиняє свою дію з 08.12.2022 та продовженим не буде. Окремо у листі вимагалося погашення наявної заборгованості та передачу Балансоутримувачу орендованого комунального майна з підписанням акту приймання-передачі вказаного майна.

Балансоутримувач з метою повідомлення ФОП Лебедченка М.Ф. про зміст листа Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 16.11.2022, вручило 24.11.2022 копію вказаного листа співробітниці магазину Степаненко О.О., що розташований на орендованій території, про що свідчить її підпис на копії листа. Даний факт також встановлений судовими рішеннями у справі № 908/2292/23.

16.12.2022 Балансоутримувач звернувся до ФОП Лебедченка М.Ф. з претензією щодо звільнення орендованого приміщення, у якій зазначив, що термін дії Договору № 01/20 від 08.01.2020 сплив 08.12.2022. Отже, останній день для звільнення та повернення орендованого приміщення - 18 грудня 2022 року, у зв`язку з припаданням 18 грудня 2022 року на вихідний день останнім днем звільнення та повернення орендованого приміщення слід вважити - 19 грудня 2022 року. ФОП Лебедченку М.Ф. запропоновано виконати належним чином зобов`язання за пунктом 2.4 Договору та звільнити орендовані нежитлові приміщення та повернути їх за актом прийманням-передачі Орендодавцю та Балансоутримувачу.

Вказаний лист направлений на юридичну адресу ФОП Лебедченка М.Ф. засобами рекомендованого поштового зв`язку, що підтверджується чеком поштового відправлення від 19.12.2022 за № 6909300728049 та накладною № 6909300728049 та за інформацією трекінгу відстеження поштових відправлень лист не був отриманий адресатом.

Копія вказаного листа була вручена 16.12.2022 співробітниці магазину Степаненко О.О., що розташований на орендованій території, про що свідчить її підпис на копії листа.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо сплати орендних платежів стала підставою для звернення Балансоутримувача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.01.2023 у справі № 908/2226/22 позов задоволений та стягнуто з Фізичної особи-підприємця Лебедченка Миколи на користь Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської 266076,10 грн основного боргу, 8349,25 грн штрафу за несплату орендних платежів за період з лютого 2020 року по вересень 2022 року.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2023 рішення Господарського суду Запорізької області від 13.11.2022 по справі № 908/2226/22 залишено без змін та набрало законної сили 20.03.2023.

Згідно з актом від 03.04.2025, складеним відповідальними працівниками позивача та третьої особи, станом на день його складання орендоване приміщення не звільнено ФОП Лебедченком М.Ф. та не повернуто власнику. Також встановлено, що ФОП Лебедченко М.Ф. продовжує здійснювати підприємницьку діяльність на території Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради.

У липні 2023 року відповідач звертався до Господарського суду Запорізької області з позовом у справі № 908/2292/23 до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради про визнання договору оренди № 01/20 нерухомого майна по вул. Перемоги, 80 від 08.01.2020 (разом з додатковими угодами від 17.11.2020, 22.02.2021, 05.10.2021) таким, що продовжено на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.10.2023 в задоволенні позовних вимог Фізичній особі-підприємцю Лебедченку Миколі Федоровичу було відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2025 апеляційна скаргу Фізичної особи – підприємця Лебедченка Миколи Федоровича на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2023 у справі № 908/2292/23 - залишена без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2023 у справі № 908/2292/23 - залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 17.12.2025 касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Лебедченка Миколи Федоровича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2025 та рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2023 у справі № 908/2292/23 закрито.

6. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, погоджується з правовим обґрунтуванням та висновками Господарського суду Запорізької області з огляду на наступне.

Відповідно до частин 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своєю правовою природою Договір оренди комунального майна, за яким між позивачем, відповідачем та третьою особою склалися господарські правовідносини, є договором найму.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Суд першої інстанції вірно встановив, що укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак орендна плата відповідачем в обумовлені укладеним ним з позивачем Договором розмірі та строки не внесена, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за Договором.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно з частинами 1-3 статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

Згідно з частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Спірні правовідносини сторін виникли щодо припинення дії договору оренди нежитлового приміщення від 08.01.2020 № 01/20, який за змістом закріплених у ньому прав та обов`язків сторін є договором оренди комунального майна, та повернення орендованого майна.

Спеціальним Законом, який регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, є Закон України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до частин 1, 2 статті 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його укладено;

- укладення концесійного договору з орендарем державного майна відповідно до закону;

- приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря);

- припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника);

- смерті фізичної особи - орендаря;

- визнання орендаря банкрутом;

- знищення об`єкта оренди або значне пошкодження об`єкта оренди.

Договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін.

Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.10.2023 в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Лебедченка Миколи Федоровича до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради про визнання договору оренди № 01/20 нерухомого майна по вул. Перемоги, 80 від 08.01.2020 (разом з додатковими угодами від 17.11.2020, 22.02.2021, 05.10.2021) таким, що продовжено на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2025 апеляційна скаргу Фізичної особи – підприємця Лебедченка Миколи Федоровича на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2023 у справі № 908/2292/23 - залишена без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2023 у справі № 908/2292/23 - залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 17.12.2025 касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Лебедченка Миколи Федоровича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2025 та рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2023 у справі № 908/2292/23 закрито.

Як передбачено частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судовими рішеннями у справі № 908/2293/23 встановлено.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк якого в подальшому був неодноразово продовжено та який тривав на момент виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду цієї справи.

Отже, закінчення строку спірного договору оренди припало на час дії воєнного стану в Україні.

У зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні Законом України від 01.04.2022 № 2181-IX «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який доповнено пунктом 61.

За змістом пункту 61 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо продовження договору оренди, шляхом запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.

На виконання цього Закону України від 01.04.2022 № 2181-IX Кабінетом Міністрів України прийнято 27.05.2022 постанову № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», яка набрала законної сили 01.06.2022.

Відповідно до пункту 5 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Пункт 5 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України визначає умови автоматичного продовження договорів оренди державного та комунального майна, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану.

Підстави для відмови у продовженні договору оренди визначені статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно з частиною 1 статті 19 цього Закону рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято, зокрема, якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю; якщо орендар порушував умови договору оренди та не усунув порушення, виявлені балансоутримувачем або орендодавцем у строк, визначений у приписі балансоутримувача та/або орендодавця; якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців; якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої частиною шостою статті 18 цього Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об`єкта оренди, чи має заборгованість зі сплати страхових платежів.

Відповідно до пункту 114 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, рішення про відмову в передачі в оренду відповідного об`єкта оренди може бути прийняте орендодавцем у випадку, зокрема, наявності обґрунтованих власних потреб уповноваженого органу управління та/або балансоутримувача, або потреб іншої бюджетної установи, що розміщена в будівлі, споруді, їх окремій частині.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у межах розумної та добросовісної поведінки орендодавець може відмовити орендарю в продовженні договору оренди, повідомивши орендаря у строк за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди, про наявність обґрунтованих власних потреб у використанні об`єкта оренди.

Форма такого повідомлення про відмову в продовженні договору оренди не визначена законодавством. Водночас за змістом наведених норм, таке повідомлення (звернення) у розумінні пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 повинно містити обґрунтування необхідності використання об`єкта оренди саме для власних потреб з посиланням на конкретно визначені цілі такого використання, які повинні відповідати законодавству, а також статуту чи положенню. При цьому в розумінні наведених норм власними потребами можуть бути потреби у використанні об`єкта оренди з урахуванням його функціонального призначення для забезпечення здійснення статутної діяльності.

Повідомлення, в якому не зазначено про необхідність використання об`єкта оренди для власних потреб та не наведено обґрунтування необхідності такого використання, не відповідає вимогам абзацу 2 частини 1 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки орендар як більш уразлива сторона в таких правовідносинах має право вимагати дотримання щодо нього загальних засад цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Як зазначено судом першої інстанції, за 30 днів до закінчення строку дії договору Балансоутримувач листом від 03.11.2022 повідомив орендаря про припинення дії договору з посиланням на те, що нежитлове приміщення буде використовуватися балансоутримувачем під власні потреби – площа орендованих приміщень буде використовуватись балансоутримувачем для розміщення гардеробу для відвідувачів та пацієнтів лікарні. Окремо, балансоутримувач вказав про наявність заборгованості за орендними платежами з лютого 2020 року. Вказані обставини наявності боргу підтверджуються і рішенням суду у справі № 908/2226/22.

03.11.2022 Балансоутримувач надіслав Орендодавцю повідомлення про припинення дії договору, яке було погоджено Орендодавцем, про що свідчить лист останнього № 2481/01/01-07/5197.

Отже, у встановлений строк, визначений пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», балансоутримувач повідомив орендодавця і орендаря про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.

Суд першої інстанції зауважив, що орендодавець, відповідно до приписів частини першої статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пункту 114 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, має право прийняти рішення про відмову у продовженні договору оренди за умови належного обґрунтування необхідності спірного приміщення для власних потреб.

Для застосування вказаних приписів необхідно як своєчасно повідомити орендаря про зазначені обставини, так і навести мету такого використання, яка узгоджується із законодавством, статутом чи положенням, яке регулює спірні правовідносини, діяльність орендодавця (балансоутримувача).

Вказані норми не визначають обсягу мотивування такої відмови і як саме має підтверджуватися наявність необхідності такого приміщення для власних потреб.

Орендодавець (балансоутримувач), у межах розумної та добросовісної поведінки, має вжити заходів для виконання вимог статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» і навести обґрунтування відмови у продовженні договору, яке не повинно мати ознак явної безпідставності.

Встановлено, що відмова у продовженні спірного договору є обґрунтованою, відповідне повідомлення містило посилання на конкретні цілі подальшого використання об`єкта оренди і вказане використання відповідає предмету діяльності Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради.

Суди у справі № 908/2292/23 дійшли висновку, що зі встановлених у справі обставин не вбачається ознак недотримання принципів добросовісності та розумності під час прийняття рішення про відмову у продовженні договору. Мотиви такої відмови надають можливість встановити, для яких потреб балансоутримувач має намір використовувати приміщення. Очевидної безпідставності відповідне повідомлення також не містить.

В судових рішеннях у справі № 908/2292/23 дана оцінка заперечень відповідача щодо неналежного повідомлення третьою особою про небажання продовжувати строк дії договору оренди.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, направлення орендарю заяви про відмову від продовження орендних правовідносин на визначену ним адресу є обов`язковою складовою процедури припинення орендних правовідносин, передбаченої положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Постановою № 634.

Зазначений лист балансоутримувача про відсутність наміру продовжувати договір оренди був направлений орендарю на юридичну адресу, вказану ним у договорі, а саме: м. Запоріжжя, вул. Чайковського, буд. 32, яка також є адресою місцезнаходження відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Надсилання листа підтверджується фіскальним чеком та копією конверту, який повернувся відповідачу у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Судами встановлено, що Орендар, у порядку пункту 5.20. Договору, не повідомляв балансоутримувача про зміну своєї юридичної адреси.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 22.10.2024 у справі № 910/18480/20).

Фізична особа-підприємець Лебедченко Микола Федорович є фізичною особою-підприємцем, на якого відповідно до частини 1 статті 4, пункту 5 частини 4 статті 9 покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем), які відповідно до статті 10 зазначеного Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Отже, вказане дає підстави вважати, що така адреса Фізичної особи-підприємця Лебедченка Миколи Федоровича є актуальною, а відтак саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

Суди у справі № 908/2292/23 зазначають, що вказівка Фізичною особою-підприємцем Лебедченком Миколою Федоровичем у договорі оренди додатково поштової адреси не свідчить, що юридична адреса не є дійсною, тоді як правдивість даних, внесених до реєстру щодо адреси, презюмується як така, що дозволяє здійснити зв`язок з особою.

Окрім того, встановлено, що додатково кореспонденція була вручена і співробітниці магазину Степаненко О.О., що розташований на орендованій території, про що свідчить її підпис на копії листа.

Суди дійшли висновку, що балансоутримувач належно виконав свій обов`язок щодо повідомлення орендаря про відсутність наміру продовження орендних правовідносин за визначеною ним адресою відповідно до вимог законодавства та умов Договору.

У справі № 908/2292/23 судами була надана оцінка аргументам щодо автоматичного продовження договору оренди відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України.

Зокрема, зазначено, що правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди визначені у статті 764 Цивільного кодексу України.

Суть продовження договору оренди згідно зі статтею 764 Цивільного кодексу України полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору у його поновленні.

Відсутність такого заперечення може мати прояв у «мовчазній згоді» і у такому випадку орендар у силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Однак, фактично відповідачами у справі № 908/2292/23 (позивачем і третьою особою у даній справі) було вчинено достатньо дій для вираження волі щодо припинення орендних правовідносин з позивачем, а тому договір не може вважатись продовженим на підставі статті 764 Цивільного кодексу України.

Сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь який час протягом всього строку дії такого договору (аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справах № 906/742/18, № 906/743/18, № 906/746/18, від 16.07.2019 у справі № 906/744/18, від 13.08.2019 у справі № 906/740/18, від 21.02.2022 у справі № 910/17533/20, від 02.02.2022 у справі № 914/1598/20).

Положення Постанови № 634 не передбачають необхідності вчинення орендодавцем додаткових дій, зокрема направлення окремих заперечень орендарю після закінчення строку дії договору оренди. Відповідно до пункту 5 Постанови № 634, саме направлення балансоутримувачем орендарю повідомлення про відмову від продовження договору оренди є ключовою умовою для припинення орендних правовідносин, а додаткові дії з боку орендодавця для досягнення цієї мети не передбачені.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13 листопада 2024 року у cправі № 910/18626/23.

Безпідставне утримання Фізичною особою-підприємцем Лебедченком М.Ф. орендованого майна після закінчення строку дії договору та сплата орендних платежів не змінюють факту того, що позивач і третя особа до закінчення договору неодноразово та недвозначно виражали свою волю на припинення орендних правовідносин, у тому числі, ініціюючи судові спори щодо виселення позивача з приміщення після закінчення строку дії договору.

Наведеним вище спростовується позиція скаржника, що рішення суду першої інстанції вказує про невиконання відповідачем зобов`язання про повернення орендованого майна за договором, при цьому, позивач та суд не зобов`язували відповідача вживати дії по звільненню приміщення, не зобов`язували його повернути чи звільнити приміщення. В силу приписів статті 14 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ГПК України в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи (диспозитивність господарського судочинства), що обрала відповідні способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, припинення дії, яка порушує право, примусове виконання обов`язку в натурі тощо. Позивачем у даній справі обраний належний спосіб захисту порушеного права.

Згідно зі статтями 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 73, 77 Господарського процесуального кодексу України).

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами перегляду рішення суду.

Апеляційний господарський суд, здійснивши апеляційний перегляд справи у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про відсутність порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Запорізької області – таким, що підлягає залишенню без змін.

8. Розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається, судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

З підстав наведеного та керуючись статями 129, 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лебедченка Миколи Федоровича на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.12.2025 у справі № 908/1045/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 22.12.2025 у справі № 908/1045/25 – залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова підписана 09.03.2026 року.

Головуючий суддя О.Ю. Соп`яненко

Суддя Ю.А. Джепа

Суддя Ю.В. Фещенко