Постанова від 08 березня 2026 р. у справі №908/3282/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2026 м. Дніпро Справа № 908/3282/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Джепи Ю.А., Соп`яненко О.Ю., Фещенко Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Запорізького обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 29.12.2025 у справі №908/3282/25 (суддя Мірошниченко М.В.)

за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м.Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-г, ідентифікаційний код 00032129) в особі філії – Запорізького обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 48, ідентифікаційний код 02760363)

до відповідачів:

1) Фізичної особи-підприємця Науменка Анатолія Івановича (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 ; адреса фактичного місця перебування: військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 )

2) ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ; фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 )

про стягнення 258 578,42 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та ухвали суду першої інстанції.

До Господарського суду Запорізької області звернулося Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії – Запорізького обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» з позовом до відповідача 1: Фізичної особи-підприємця Науменка Анатолія Івановича, відповідача 2: ОСОБА_1 про стягнення солідарно заборгованості за договором кредитної лінії №1222 від 07.02.2022, укладеного відповідачем 1 із позивачем, в сумі 258578,42 грн, з яких прострочена заборгованість за основним боргом – 240924,38 грн, прострочені проценти за користування кредитом – 5549,99 грн, прострочена комісія – 12104,05 грн.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем 1 зобов`язань за договором кредитної лінії №1222 від 07.02.2022, укладеного відповідачем 1 із позивачем, щодо сплати кредиту, забезпеченого державною гарантією, а також процентів та комісії. Позовні вимоги до відповідача 2 пред`явлені як до поручителя відповідача 1 за договором поруки №1 від 07.02.2022.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.12.2025 у справі №908/3282/25 задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Науменка Анатолія Івановича. Зупинено провадження у справі № 908/3282/25 на період перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України під час воєнного стану.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та просить скасувати ухвалу про зупинення провадження у справі № 908/3282/25 від 29.12.2025, а справу направити для продовження розгляду до Господарського суду Запорізької області.

На думку апелянта, суд першої інстанції неправильно застосував пункт 3 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, оскільки сам факт перебування відповідача у складі Збройних Сил України не є безумовною підставою для зупинення провадження у справі. Суд повинен був встановити наявність об`єктивної неможливості участі відповідача у судовому процесі, зокрема перевірити характер його служби, місце дислокації військової частини, виконання бойових завдань та інші обставини, що могли б реально перешкоджати участі у розгляді справи. Натомість таких обставин судом не досліджено і належними доказами не підтверджено.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Відповідач є фізичною особою-підприємцем, і його підприємницька діяльність станом на 08.01.2026 не припинена.

Тобто Відповідач одночасно проходить службу у складі Збройних Сил України та здійснює підприємницьку діяльність.

Крім того, позов стосується стягнення заборгованості за кредитом, наданим під державну гарантію на портфельній основі, а норми бюджетного законодавства зобов`язують банк-кредитор вживати заходів щодо врегулювання та стягнення такої заборгованості у найкоротші строки. Зупинення провадження фактично унеможливлює виконання цих обов`язків та порушує принцип розумних строків судового розгляду, закріплений у процесуальному законодавстві та практиці Європейського суду з прав людини.

Таким чином, апелянт вважає, що суд першої інстанції формально застосував норму про зупинення провадження, не врахував баланс інтересів сторін і принцип пропорційності, що призвело до безпідставного затягування розгляду справи, у зв`язку з чим ухвала підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

У межах встановлених судом процесуальних строків відповідачами не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносин.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.11.2025 відкрито провадження у справі № 908/3282/25, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання. Повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 12.12.2025.

Копію ухвали доставлено до електронного кабінету позивача та його філії 12.11.2025 о 19:50 год., що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Відповідачам копію ухвали було надіслано поштою на встановлену адресу фактичного проживання відповідачів.

08.12.2025 дані копії ухвал повернулися до суду без вручення.

Крім того, копію ухвали було надіслано відповідачам 17.11.2025 на електронну скриньку та розміщено до відома відповідачів на сайті Господарського суду Запорізької області 13.11.2025, що підтверджується роздруківкою з даного сайту.

01.12.2025 від відповідача 1 надійшло клопотання, в якому він повідомив, що є військовослужбовцем, що унеможливлює належну участь у справі без попереднього надання матеріалів. Надав довідку про перебування на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 у АДРЕСА_3 з 07.11.2022. Оскільки копію позовної заяви з додатками відповідач 1 не отримував, він просив зобов`язати позивача надіслати копію позовної заяви з додатками на адресу фактичного місця перебування відповідача 1, встановити відповідачу 1 новий процесуальний строк для надання відзиву з моменту фактичного вручення позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.12.2025 ухвалено розгляд справи № 908/3282/25 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Зобов`язано позивача негайно надіслати копію позовної заяви з додатками на адресу фактичного місця перебування відповідача 1: військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 . Продовжено відповідачу 1 строк для надання відзиву на 15 днів, який обчислюється з моменту отримання даної ухвали суду відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України.

Копію ухвали доставлено до електронного кабінету позивача та його філії 09.12.2025 о 18:33 год., що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Відповідач 1 отримав копію ухвали суду 16.12.2025, а відповідач 2 19.12.2025 що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

В судовому засіданні 29.12.2025 були присутні представник позивача та відповідач 1, здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

Відповідач 1 заявив клопотання про зупинення провадження у справі №908/3282/25 у зв`язку з його перебуванням на військовій службі. В обґрунтування клопотання відповідач 1 посилався на те, що він перебуває військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 у місті Полтава, про що надав відповідні докази.

Розглянувши клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі №908/3282/25 суд дійшов висновку про його задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених: пунктом 3 частини першої статті 227 цього Кодексу - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач 1, ОСОБА_2 , перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 з 07.11.2022, що підтверджується довідкою про проходження військової служби №1445 від 26.12.2025 виданою тимчасово виконуючим обов`язки командиром військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_3 .

Враховуючи вищезазначене, суд ухвалив зупинити провадження у справі №908/3282/25 на період перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України під час воєнного стану.

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, постановлена на підставі п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України у зв`язку із перебуванням відповідача 1 у складі Збройних Сил України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

У контексті доводів апеляційної скарги про недоведеність перебування відповідача на службі у військовому формуванні, переведеному на воєнний стан або залучення ОСОБА_2 до проведення антитерористичної операції чи до виконання відповідних завдань в зоні бойових дій, колегія суддів звертається до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 у справі №754/947/22.

Так, у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду вказала, що загальновідомим фактом є те, що 24 лютого 2022 року російська федерація розпочала чинити злочин агресії проти України у формі широкомасштабного військового нападу.

У зв`язку із цим Президент України Указом від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (далі - Указ), ввів в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався. Станом на момент прийняття цієї постанови воєнний стан не скасований.

У пункті 2 Указу Президент України постановив: військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати визначені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Крім того, Президент України у пункті 1 Указу від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» постановив: оголосити та провести загальну мобілізацію (пункт 1).

Отже, враховуючи зазначені вище акти Президента України, з 24 лютого 2022 року та станом на момент прийняття цієї постанови в Україні (на всій її території) діє воєнний стан та проводиться загальна мобілізація. А отже, з настанням особливого періоду вся структура Збройних Сил України та інші військові формування як цілісний організм почали функціонувати в умовах особливого періоду та були переведені на організацію і штати воєнного часу.

Судова колегія погоджується із скаржником, що із однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства.

Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов`язаний зупинити провадження у справі.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.

Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.

Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зазначена норма права забезпечуює дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Отже, правила, визначені пунктом 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.

Щодо тлумачення терміну «переведені на воєнний стан» Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2025 у справі №754/947/22 зазначає таке.

Указом Президента України введено воєнний стан на всій території України. Цим же Указом на військове командування усіх рівнів покладено обов`язок здійснювати заходи, необхідні для забезпечення оборони України.

Профільне законодавство, зокрема Закон № 3543-XII та Закон №1932-ХІІ, хоч і не використовує термін «переведення на воєнний стан», натомість оперує поняттям «переведення на організацію і штати воєнного часу». Така трансформація військових формувань є одним із ключових заходів, що вживаються у випадку введення в державі воєнного стану та загальної мобілізації.

З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з`ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з`єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗC України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них.

Колегія суддів зауважує, що приписи пункту 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України не пов`язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2025 у справі №754/947/22 також зазначає, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан». Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про недоведеність перебування відповідача на службі у військовому формуванні, переведеному на воєнний стан або залучення ОСОБА_2 до проведення антитерористичної операції чи до виконання відповідних завдань в зоні бойових дій, колегія суддів відхиляє, оскільки з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріали справи містять довідку про проходження військової служби №1445 від 26.12.2025, видану тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_3 , відповідно до якої ОСОБА_2 з 07.11.2022 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , що дислокується у АДРЕСА_3 .

Доказів на спростування факту перебування відповідача 1 на військовій службі у складі ЗСУ позивачем (скаржником) суду не надано.

Сам по собі факт того, що відповідач 1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та що його підприємницька діяльність станом на 08.01.2026 не припинена, не спростовує встановленого судом факту його перебування на військовій службі та не свідчить про наявність у нього реальної можливості брати участь у судовому процесі. Вказана обставина також не усуває передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 227 ГПК України обов`язку суду зупинити провадження у справі на час перебування сторони у складі Збройних Сил України.

У контексті доводів апеляційної скарги колегія суддів також зазначає, що обов`язок суду зупинити провадження у справі, на підставі пункту 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, не залежить від виду стягуваної простроченої заборгованості за кредитами, зокрема й такими, що надані суб`єктам господарювання під державні гарантії на портфельній основі.

Мета законодавця у формулюванні вказаної вище норми в тому, щоб гарантувати недоторканність прав тих осіб, які у запроваджений в Україні воєнний стан виконують конституційний обов`язок, пов`язаний із захистом Батьківщини - військовослужбовців.

Тож норма пункту 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.

6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про зупинення провадження у справі №908/3282/25 до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України, на підставі пункту 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи заявника апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали про зупинення провадження у справі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

7. Розподіл судових витрат

Відповідно до приписів ст. 129 та пп. «в» п.4 ч.1 ст. 282 Господарського процесуального кодексу України Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 275, 276, 282 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Запорізького обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 29.12.2025 у справі №908/3282/25 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 29.12.2025 у справі №908/3282/25 - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Ю.А. Джепа

Судді: О.Ю. Соп`яненко

Ю.В. Фещенко