Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №912/3104/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2026 року м.Дніпро Справа № 912/3104/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

секретар судового засідання: Солодова І.М.

За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

від позивача: РУДЕНКО ТАРАС ВАСИЛЬОВИЧ (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) - адвокат

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Кропивницької філії Товариства з обмеженою відповідальність "Газорозподільні мережі України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2025 (повний текст ухвали складено 13.02.2025, суддя Бестаченко О.Л.) у справі № 912/3104/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"

до відповідача Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради

про стягнення 8 416 256,64 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Кропивницької філії товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради 8 416 256,64 грн, з яких: 7 921 179,14 грн заборгованість за послуги розподілу природного газу, 282 760,13 грн пеня, 32 626,17 грн 3% річних та 179 691,20 грн інфляційних втрат, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору розподілу природного газу в частині несплати за надані послуги з розподілу природного газу за період з 01.07.2024 по 31.10.2024 (включно).

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2025, в даній справі, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Кропивницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" 7 921 179,14 грн заборгованості за послуги розподілу природного газу, 141 380,07 грн пені, 32 626,17 грн 3% річних та 179 691,20 грн інфляційних втрат, а також 100 995,08 грн сплаченого судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив із того, що відповідач порушив умови договору щодо своєчасної оплати послуг, оскільки не здійснив ані попередню оплату, ані остаточний розрахунок у встановлені строки, доказів оплати за послуги з розподілу природного газу в сумі 7 921 179,14 грн не надав, при цьому відповідач у клопотанні про зменшенні пені позовні вимоги фактично визнав у повному обсязі. У зв`язку з цим, суд визнав обґрунтованими вимоги про стягнення 7 921 179,14 грн основної заборгованості, а також 32 626,17 грн 3 % річних та 179 691,20 грн інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, суд першої інстанції, врахував, що діяльність Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради має важливе значення щодо своєчасного й безперебійного забезпечення суб`єктів господарювання та соціальної сфери міста Олександрії тепловою енергією, а також майновий стан сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов`язання, та зменшив розмір неустойки на 50 %.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду, через систему «Електронний суд», Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Кропивницької філії Товариства з обмеженою відповідальність "Газорозподільні мережі України", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 12.02.2025 в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 141 381,06 грн та ухвалити нове рішення у даній частині щодо задоволення вказаних позовних вимог. Судові витрати покласти на відповідача.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення розміру пені на 50%, вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим, та таким, що не ґрунтується на засадах верховенства права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначив, що

- відповідач був обізнаний про наявність заборгованості, не заперечував її, підписував акти звірки, однак зобов`язання у добровільному порядку не виконав, що зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення простроченого грошового зобов`язання за Договором та штрафних санкцій, як способу захисту свого майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання;

- нарахована пеня є співмірною сумі основного боргу та не перевищує її;

- невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором в частині своєчасної сплати вартості наданих послуг з розподілу природного газу виключає наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати положень ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України;

- посилання господарського суду на складний фінансовий стан відповідача та воєнний стан як підстави для зменшення пені на 50% є необґрунтованими, оскільки як наполягає апелянт, що в контексті даної справи вказані доводи не є беззаперечними, а надані відповідачем докази є неналежними доказами неплатоспроможності відповідача, оскільки реальний майновий стан та платоспроможність боржника має оцінюватися в сукупності з іншими доказами, зокрема але не виключно, інформацією про всі розрахунки боржника; доказами відсутності руху коштів по банківських рахунках божника; доказами про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів; та доказами того, що задоволення вимог позивача приведе до неможливості виконання грошових зобов`язань відповідача в повному обсязі перед іншими кредиторами (і довести ці обставини відповідач має належними доказами) тощо;

- скрутне фінансове становище відповідача, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом господарської діяльності відповідача, як самостійного суб`єкта господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для беззаперечного зменшення пені;

- введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що боржник не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану;

- позивач у справі не перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі обставини, стосуються обох сторін договору;

- господарським судом порушено принцип рівності сторін та баланс інтересів. Позивачу було передано об`єкти газорозподільної системи, які на праві власності належать державі Україна та які не підлягають відчуженню/приватизації. Предметом діяльності Товариства є, зокрема розподіл та/або постачання природного газу, надання інших послуг суб`єктам ринку природного газу. Отже, під час експлуатації газорозподільної системи позивач діє для забезпечення потреб держави Україна, у власності якої перебуває газорозподільна система. Судом першої інстанції прийнято до уваги твердження відповідача про його нібито соціальну значимість на теренах м. Олександрія Кіровоградської області, оскільки відповідач надає населенню послуги з централізованого опалення. Судом залишено поза увагою, той факт, що позивач також є соціально значимим підприємством, яке здійснює ліцензовану господарську діяльність з розподілу природного газу. У свою чергу замовники послуг розподілу природного газу, зокрема і відповідач своїми діями по невиконанню умов договору в частині своєчасної оплати послуг з розподілу природного газу створили значні обсяги заборгованості, які позивач змушений стягувати в судовому порядку і як наслідок не має можливості фізично використовувати грошові кошти у своїй господарській діяльності.

- зупинення розподілу природного газу з огляду на вказані вище причини матиме наслідком неможливість здійснення розподілу природного газу зокрема на території Кіровоградської області, що в сукупності є реальною загрозою енергетичній безпеці України в цілому. На території України з 24.02.2022 введено військовий стан і в таких умовах належне функціонування ГРМ та можливість здійснювати розподіл природного газу вкрай важливе для економіки України;

- суд першої інстанції не надав належної мотивованої оцінки аргументам позивача щодо відсутності правових підстав для зменшення пені, чим допустив порушення норм процесуального права (зокрема, вимог ст. 238 ГПК України щодо обов`язку надання мотивованої оцінки доводам сторін).

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 04.03.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2025 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 912/3104/24. Доручено Господарському суду Кіровоградської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 912/3104/24.

17.03.2025 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Кропивницької філії Товариства з обмеженою відповідальність "Газорозподільні мережі України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2025 у справі № 912/3104/24 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, на належні реквізити, надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.

25.03.2025 від представника скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги докази сплати судового збору у розмірі 3 633,60 грн, відповідно до платіжної інструкції від 24.03.2025.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Кропивницької філії Товариства з обмеженою відповідальність "Газорозподільні мережі України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2025 у справі № 912/3104/24. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 30.07.2025 о 10 год. 20 хв.

30.07.2025 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-доповідача Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Кропивницької філії Товариства з обмеженою відповідальність "Газорозподільні мережі України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2025 у справі №912/3104/24, призначено у судовому засіданні на 14.01.2026 о 11:00 год.

14.01.2026 відповідач наданим процесуальним правом не скористався та не забезпечив явку в судове засідання повноважних представників.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 14.01.2026 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.

7. Встановлені судом обставини справи.

Постановою НКРЕКП від 26.12.2022 № 1839 Товариству з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, в межах території Кіровоградської області (крім м. Гайворон), (конфіденційна інформація) Харківської області.

Відтак з 01.01.2023 ТОВ "Газорозподільні мережі України" виконує функції Оператора ГРМ, визначені Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газорозподільних систем, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 та надає споживачам послуги з розподілу природного газу.

Відокремленим підрозділом позивача є Кропивницька філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", яка діє від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" та здійснює діяльність з розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи для задоволення потреб споживачів природного газу, відповідно до отриманих від газотранспортних організацій поставлених обсягів.

Між Кропивницькою філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" та Комунальним підприємством "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради укладено договір розподілу природного газу шляхом надання відповідачем підписаної заяви - приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (а.с. 7-16).

Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1384/27829, затверджено Типовий договір розподілу природного газу.

Пунктом 1.1. Типового договору зазначено, що він є публічним і регламентує порядок та умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Відповідно до пункту 1.2. Типового договору умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).

Пунктом 1.4. Типового договору розподілу природного газу визначено, що послуга з розподілу природного газу - це послуга Оператора ГРМ, яка надається споживачу і включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи та розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача.

Відповідно до пункту 2.1. Типового договору оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Згідно пункту 1 глави 6 розділу 6 Кодексу ГРС розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Розмір величини річної замовленої потужності для споживача, що не є побутовим, визначається Оператором ГРМ виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Пунктом 6.1. Типового договору передбачено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується, як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Постановою НКРЕКП від 30.12.2022 № 1944 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ТОВ "Газорозподільні мережі України" визначено тариф на послуги розподілу природного газу на період з 01 січня 2023 року у розмірі 1,49 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ) (1,79 грн за 1 м3 на місяць з урахуванням ПДВ).

Відповідно до додатку 6 до Типового договору розподілу природного газу Відповідачу встановлена річна замовлена потужність на 2024 рік в обсязі 13 290 569 куб.м з місячною вартістю послуги розподілу природного газу 1 980 294,78 грн.

Відповідно до пункту 6.2. Типового договору тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.

Положеннями пункту 10 глави 6 розділу VI Кодексу передбачено, що надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов`язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством.

Згідно з пунктом 6.6. Типового договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунку Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу із свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Пунктом 6.8. Типового договору передбачено, що надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу ГРС.

Згідно пункту 8.2. Типового договору розподілу природного газу передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

На виконання умов договору Кропивницькою філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" забезпечувалось підтримання замовленої річної потужності на об`єктах відповідача та відповідно надано послугу з розподілу природного газу, що підтверджується підписаними сторонами актами про надані послуги з розподілу природного газу, а саме:

- за липень від 31.07.2024 на суму 1 980 294,79 грн

- за серпень від 31.08.2024 на суму 1 980 294,79 грн

- за вересень від 30.09.2024 на суму 1 980 294,77 грн

- за жовтень від 31.10.2024 на суму 1 980 294,79 грн (а.с. 17-20)

В свою чергу, відповідачем не було сплачено кошти за надані позивачем послуги з розподілу природного газу за період з 01.07.2024 по 31.10.2024 (включно) в розмірі 7 921 179,14 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Кропивницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині зменшення розміру пені на 50% та просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2025 у справі № 912/3104/24 в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 141 381,06 грн та ухвалити нове рішення у даній частині щодо задоволення вказаних позовних вимог.

Отже, з урахуванням положень ст. 269 ГПК України, в іншій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Кропивницької філії та КП "Теплокомуненерго" укладений договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), що відповідає типовому договору розподілу природного газу, шляхом підписання заяви-приєднання та скріплення її печаткою.

Згідно з умовами договору позивач зобов`язується надати відповідачу послугу з розподілу природного газу, а останній зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Як вже зазначено, позивач у період з 01.07.2024 по 31.10.2024 (включно) надав відповідачу послуги з розподілу природного газу на загальну суму 7 921 179,14 грн, що підтверджується підписаними актами приймання-передачі природного газу.

В порушення п. 6.6. договору відповідач не здійснив ані попередню оплату, ані остаточний розрахунок до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 7 921 179,12 грн.

При цьому, відповідач у клопотанні про зменшенні пені, позовні вимоги фактично визнав у повному обсязі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення 7 921 179,14 грн. основної заборгованості за надання послуги з розподілу природного газу є обґрунтованими.

Також місцевим судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 282 760,13 грн пені, 32 626,17 грн 3% річних та 179 691,20 грн інфляційних втрат.

Умовами договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України (п. 8.1. договору). Відповідно до п. 8.2. договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Зазначене в силу наведених вище норм законодавства, є підставами для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених Договором, а також нарахувань згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши правильність нарахування пені та 3% річних (за періоди: з 31.07.2024 по 15.11.2024 на суму заборгованості 1 980 294,79 грн; з 31.08.2024 по 15.11.2024 на суму заборгованості 1 980 294,79 грн; з 30.09.2024 по 15.11.2024 на суму заборгованості 1 980 294,77 грн; з 31.10.2024 по 15.11.2024 на суму заборгованості 1 980 294,79 грн) та інфляційних втрат (за періоди: серпень-жовтень 2024 року на суму заборгованості 1 980 294,79 грн; вересень-жовтень 2024 року на суму заборгованості 1 980 294,79 грн; жовтень 2024 року на суму заборгованості 1 980 294,77 грн; листопад 2024 року на суму заборгованості 1 980 294,79 грн), господарський суд визнав, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства України, здійснені позивачем арифметично вірно.

Однак, розглянувши клопотання відповідача про зменшення суми пені на 70 %, суд узяв до уваги наступні обставини, зокрема:

- скрутний майновий стан підприємства, що підтверджується статистичною фінансовою звітністю за 2023 рік та довідкою про заборгованість за податками та обов`язковими платежами, відповідно до яких заборгованість по податках станом на 01.07.2024 становила 55330,8 тис. грн (рядок 1621 форми 1 Балансу за 1 півріччя 2024 року);

- низький рівень платоспроможності всіх категорій споживачів також істотно впливає на виконання зобов`язань підприємства перед позивачем;

- дестабілізація, пов`язана з введенням воєнного стану на території країни, погіршила матеріальне становище багатьох мешканців міста, спостерігається тенденція до втрати постійного працевлаштування, що є додатковою вагомою причиною зниження сплати за спожиту теплову енергію від населення;

- підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають фактично понесеним витратам під час виробництва, транспортування та постачання теплової енергії;

- в структурі тарифів не передбачено статтю з відшкодування нарахованих штрафних санкцій, тому дані додаткові нарахування призводять до накопичення прямих збитків підприємства і відволіканню коштів, які мали б бути сплачені за погашення кредиторської заборгованості за послуги з розподілу природного газу, на додаткові витрати;

- станом на 01.07.2024 заборгованість перед Комунальним підприємством "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради різних категорій споживачів складала 142 398,40 тис. грн;

- несвоєчасна сплата за спожиту теплову енергію має істотний вплив на накопичення заборгованості підприємства за послуги з розподілу природного газу;

- сума непокритих збитків по підприємству станом на 01.07.2024 становить 99 868 тис. грн, що підтверджується даними статистичної фінансової звітності за відповідні періоди (рядок 1420 форми 1 Балансу за перше півріччя 2024 року);

- відповідач є підприємством стратегічного значення, від безперебійного та сталого функціонування якого залежить надання послуг з виробництва та транспортування теплової енергії різним категоріям споживачів в місті Олександрія, в тому числі: пологовим будинкам, лікарням, дитячим садкам, школам, державним, адміністративним органам, підприємствам усіх форм власності, громадянам, тощо.

З урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд зменшив пеню на 50%, визначивши її до стягнення у розмірі 141 380,07 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Конституційний Суд в рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі № 916/2268/18, від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 року у справі № 904/4071/18, від 18.02.2020 у справі № 920/694/19, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

При цьому, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Також, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що зменшення пені на 50% є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами Кредитора і Боржника, що узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у Кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання Боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/13801/19.

У справі, що розглядається, господарський суд першої інстанції правомірно скористався наданим йому законом правом на зменшення розміру неустойки відповідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України. Суд урахував об`єктивні соціально-економічні обставини, зокрема критично важливу роль відповідача в забезпеченні населення теплом, обмеженість його впливу на тарифоутворення, а також залежність від бюджетного фінансування. Ці фактори, хоча й не передбачені законом як прямі підстави для зменшення неустойки, проте можуть бути враховані судом відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

Крім цього, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про відсутність підстав для застосування приписів ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, оскільки суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що в матеріалах справи відсутні докази понесених позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань саме за даним Договором або погіршення матеріального стану товариства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов цього Договору.

При цьому, господарський суд також врахував, що окрім пені позивач нарахував проценти річних та інфляційні втрати, які визнані судом обґрунтованими, та в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем у вказаний період прострочення оплати.

З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги майновий стан сторін та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені на 50% до 141 380,07 грн. і таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Окрім цього, колегія суддів наголошує на відсутності правових підстав для ототожнення інституту зменшення розміру неустойки зі звільненням відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки зменшення судом розміру штрафних санкцій є лише передбаченим законом проявом обмеження відповідальності боржника за наявності відповідних підстав для цього, що жодним чином не суперечить принципам розумності та справедливості.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно з вимогами ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Кропивницької філії Товариства з обмеженою відповідальність "Газорозподільні мережі України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2025 у справі № 912/3104/24 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2025 у справі № 912/3104/24 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 09.03.2026.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін