Постанова від 08 березня 2026 р. у справі №904/2516/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2026 року м.Дніпро Справа № 904/2516/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Чус О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю “Фарес-КР”

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025р.

(суддя Васильєв О.Ю., м. Дніпро)

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АФС”, с. Йосипівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фарес-КР”, м. Кривий Ріг

про стягнення 68 055,00грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

ТОВ “АФС” звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ “Фарес-КР”, про стягнення 68 055,00 грн. заборгованості з оплати виконаних позивачем робіт з поставки та монтажу алюмінієвих конструкцій за договором №1528/05.12.2024 від 05.12.24р.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фарес-КР” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АФС” 68 055,00грн. – заборгованості, 3 028,00грн. - витрат на сплату судового збору та 7 000,00 грн. – витрат на професійну правничу допомогу.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарес-КР» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги Скаржник посилається на те, що Господарським судом Дніпропетровської області неповно досліджено обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, а рішення винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції не дослідив та не дав оцінки наданим відповідачем доказам на підтвердження правомірності невиконання ним зобов`язання з остаточного розрахунку по договору.

Так, місцевий господарський суд не врахував, що Акт виконаних робіт № 25 від 19.02.2025р. не було прийнято Відповідачем з підстав неналежного виконання Позивачем умов Договору. Оскільки Позивач не виконав належним чином договірні умови, на думку скаржника, строк остаточного розрахунку не настав.

На підтвердження неналежного виконання позивачем договору відповідач надав висновок судового експерта, яким встановлена невідповідність головної вхідної алюмінієвої конструкції будівлі банкетного залу будівельним нормам у галузі будівництва щодо інклюзивності.

Між тим, доказів відповідності конструкції узгодженим між сторонами умовам, матеріали справи не містять. Відтак, висновок суду, що послуги надані у відповідності до умов Договору, є хибними.

Також Скаржник посилається на недоведеність позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від Товариства з обмеженою відповідальністю " АФС " надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою та просить апеляційний суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заперечуючи проти доводів Скаржника позивач зазначає, що ним належним чином виконані передбачені договором роботи. Відтак, строк для остаточного розрахунку відповідача перед позивачем по договору є таким, що настав.

Розмір конструкції, на невідповідність будівельним нормам та стандартам якої посилається відповідач в обґрунтування своєї позиції, відповідає розміру, зазначеному у специфікації. Відповідність розміру конструкції встановленим у специфікації розмірам підтверджується інформацією з висновку експерта.

Позивач наголошує, що виконував роботи виключно згідно технічного завдання, наданого замовником (відповідачем), в межах договору, без внесення змін у проектні рішення.

На думку позивача, висновки експерта є необ`єктивними, не враховують специфіку конструкції та не відповідають фактичним обставинам справи, що підтверджується графічними матеріалами додатку.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Кощеєв І.М. (доповідач), судді – Чус О.В., Іванов О.Г..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.09.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/2516/25.

Матеріали справи №904/2516/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2025р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Фарес-КР” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025р. для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

05.12.24 р. між ТОВ “АФС” (виконавець) та ТОВ “Фарес-КР” (замовник) укладено договір на поставку та монтаж № 1528/05.12.2024, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується здійснити поставку і монтаж конструкції на об`єкті замовника, а замовник зобов`язується прийняти і своєчасно оплатити вартість конструкції та роботи по її монтажу. Для належного виконання виконавцем своїх обов`язків по договору замовник зобов`язується надати виконавцю проектну документацію, будівельний майданчик для здійснення монтажу конструкції, підготувати та передати виконавцю готові для монтажу конструкції пройоми (прорізи) (п.1.1.)

Найменування, кількість, комплектність та характеристики конструкції вказуються в специфікації (додаток №1 до договору), яка виготовляється згідно з проектом, наданим замовником ( п.1.2.)

Відповідно до п.3.2.1. прийом конструкції за кількістю, якістю, комплектністю здійснюється в місці її передачі у присутності представників сторін. Документом, що підтверджує виконання обов`язків по поставці конструкції є або підписаний акт приймання-передачі конструкції, або підписана замовником видаткова накладна на конструкцію.

Після закінчення робіт виконавець подає замовнику у двох екземплярах підписаний ним акт виконаних робіт, замовник підписує акт виконаних робіт не пізніше ніж протягом 5 днів від дати складання, або надає письмові вмотивовані зауваження до нього. В разі ненадання протягом 5 днів вмотивованих зауважень , роботи вважаються прийнятими замовником в повному обсязі без зауважень, а акт виконаних робіт вважається узгодженим ( п.3.8.)

Вартість конструкції та робіт по її монтажу вказуються у специфікації (п.4.1.) Оплата вартості конструкцій та робіт по їх монтажу здійснюється наступним чином: 1 етап – передплата у розмірі 80% від суми замовлення здійснюється замовником протягом 3 робочих днів з дня підписання цього договору; 2 етап – остаточна оплата у розмірі 20 % від суми замовлення здійснюється замовником протягом 3 робочих днів після підписання акту виконаних робіт ( п.4.2.).

Відповідно до додатку №1 до цього договору сторони поміж іншим узгодили адресу виконання робіт, вартість замовлення – 130 980,00грн., термін виконання робіт – 20 робочих днів, специфікацію ( найменування , площі, розміри конструкцій ).

Відповідно до додатку №2 до цього договору сторони узгодили адресу виконання робіт, вартість замовлення – 914 876,00грн., термін виконання робіт – 40 робочих днів, специфікацію (найменування, площі, розміри конструкцій). В позиції П.1 цієї специфікації сторони поміж іншим погодили вимоги до параметрів (площа, периметр, висота, ширина) алюмінієвої конструкції, що виконує функцію головної вхідної групи у громадське приміщення з призначенням банкетної зали. Згідно з цими даними висота конструкції складає 2 400 мм; а ширина кожної із двох дверей, з яких складається конструкція вхідної групи – становить 1000 мм; периметр конструкції – 8,8 м; площа - 4,8 кв.м.

Позивачем були виконані роботи з монтажу конструкцій в кількості та в строки, передбачені умовами договору, та сторонами підписано без зауважень акт надання послуг №24 від 19.02.25 р. за додатком №1 та відповідною специфікацією на суму 130 124,00 грн. Вартість цих робіт оплачена відповідачем на користь позивача в повному обсязі.

В той же час, відповідач відмовився від підписання акту надання послуг №25 від 19.02.25 р. за додатком № 2 до цього договору на суму 914 876,00 грн., посилаючись на невідповідність конструкції П.1 площею 4.8 кв.м. технічному завданню замовника та діючим державним стандартами про інклюзивність будівель та споруд (чистий отвір для цієї конструкції повинен бути не менше, ніж 900 мм, а згідно технічного завдання замовника -1000 мм. Але після виконання робіт з`ясувалося, що фактичний розмір отвору менший).

Як вказує позивач, відповідачем відповідно до умов цього договору було сплачено на його користь 976 945,00 грн., тоді як загальна вартість фактично виконаних ним робіт за цим договором складає 1 045 000,00 грн. Отже, за розрахунками позивача заборгованість відповідача за цим договором складає 68 055,00грн. (вартість конструкції П.1 - головної вхідної групи у громадське приміщення з призначенням банкетної зали).

Вищезазначені обставини і стали причиною виникнення спору.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до сплати заборгованості по договору на поставку та монтаж № 1528/05.12.2024 від 05.12.2024, за умовами якого виконавець (позивач) повинен здійснити поставку і монтаж конструкції на об`єкті замовника (відповідача), а замовник зобов`язується прийняти і своєчасно оплатити вартість конструкції та роботи по її монтажу.

В додатках до вказаного договору сторони уточнили, зокрема, розміри конструкцій, які позивач зобов`язаний передати відповідачу.

Так, у додатку № 2 до договору встановлено розміри спірної конструкції, позначеної як «Поз.П.1».

Сторонами визнається, що поставлена відповідачу спірна конструкція «Поз.П.1» має розміри 2000х2400 мм, (висота конструкції – 2400 мм, ширина конструкції – 2000 мм). Вказані розміри співпадаюють з розмірами, зазначеним у Додатку №2 до договору для конструкції «Поз.П.1».

У Висновку експерта з питань судової будівельно-технічної експертизи № 44-25, складеному 10.06.25р. судовим експертом Бихно М.В., зазначено: «Вхідна група представляє собою алюмінієву конструкцію, виробник Framex. Загальні розміри (по контуру рами) встановлені на рівні: ширина 2000 мм, висота 2400 мм. Ширина дверей- 900 мм. Ширина дверного прорізу (при відкритих дверях по максимально виступаючим деталям конструкції)- 870 мм.»

Окремих умов щодо розміру дверей, які є конструктивним елементом (складовою частиною) конструкції «Поз.П.1», договір не містить.

Відповідно, поставка конструкції з дверима шириною 900 мм не є відступом від умов договору.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про відповідність поставленої позивачем конструкції «Поз.П.1» умовам, встановленим в додатку № 2 до договору.

ДБН В.2.2-40:2018 ІНКЛЮЗИВНІСТЬ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД передбачено: двері доступного входу повинні мати ширину у просвіті: — за нового будівництва – не менше ніж 0,9 м; — за капітального ремонту або реконструкції – не менше ніж 0,8 м.

ДБН А.2.2-3:2014 передбачено, нове будівництво- це будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об`єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об`єктів незавершеного будівництва.

У Висновку експерта зазначено: «В ході дослідження було виявлене наступне: будівля банкетного залу, розташованого у Дніпропетровській області м. Кривий Ріг проспект Університетський, 14а представляє собою одноповерхову будівлю з антресоллю, прямокутної форми в плані, з розмірами в осях 18,0Х16,5 м.»

Висновок експерта складався щодо спірної конструкції в існуючій будівлі, а не в новому будівництві. Відтак, передбачені ДБН В.2.2-40:2018 вимоги щодо розміру дверей для нового будівництва, у даній справі не підлягають застосуванню.

Відповідно, поставка та монтаж позивачем конструкції з шириною двірного прорізу 870 мм не є порушенням будівельних норм.

З огляду на вищенаведене, суд вважає безпідставним довід скаржника про невідповідність конструкції будівельним нормам у галузі будівництва щодо інклюзивності.

Претензій щодо якості монтажних робіт відповідач не висував.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із ст. ст. 610, 611, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю " АФС " про стягнення заборгованості, у розмірі 68 055,00грн грн.,- законним і обґрунтованим.

Також в апеляційній скарзі скаржник заперечує проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 7000,00 грн.

Частиною 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, повязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Колегія суддів апеляційного суду враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц, де зазначено про наступне.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Оскільки матеріали справи не містять документального підтвердження та розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає оскаржуване рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, а тому оскаржуване судове рішення слід скасувати в частині стягнення 7000,00 грн. витрат на правничу допомогу, з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у цих вимогах; в решті рішення підлягає залишенню без змін.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом при вирішенні питання про розподіл судових витрат порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення.

Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі слід скасувати в частині стягнення 7000,00 грн. витрат на правничу допомогу; в решті рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Товариства з обмеженою відповідальністю “Фарес-КР”- задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025р р. у справі № 904/2516/25 – скасувати в частині стягнення 7000,00 грн. витрат на правничу допомогу, прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу у стягненні вказаних витрат.

В решті рішення залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Чус