Постанова від 08 березня 2026 р. у справі №912/776/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2026 року м.Дніпро Справа № 912/776/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

фізичної особи ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.05.2025р.

(суддя Кабакова В.Г., м. Кропивницький, повний текст рішення складено 26.05.2025р.)

у справі

за позовом Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград", м. Кропивницький

до Фізичної особи-підприємця Прилуцького Олександра Семеновича, м. Світловодськ

про стягнення заборгованості у сумі 12 224,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" (далі - ОКВП "Дніпро-Кіровоград", позивач) до Фізичної особи-підприємця Прилуцького Олександра Семеновича (далі - ФОП Прилуцький О.С., відповідач) з вимогою про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення №56 від 07.05.2013 в сумі 12 224,79 грн.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 26.05.2025р. у справі №912/776/25 позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Прилуцького Олександра Семеновича на користь Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" 12 224,79 грн заборгованості, а також 2 422,40 грн судового збору.

3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Фізична особа Прилуцький Олександр Семенович звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.05.2025р. у справі № 912/776/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові у повному обсязі.

4.Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно не звернув уваги на ненадання позивачем в обґрунтування вимог Акту звірки розрахунків, доказів надсилання проекту Акту звірки розрахунків Відповідачу та доказів дотримання позивачем передбаченого договором порядку досудового врегулювання спорів.

Скаржник вказує на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження його статусу фізичної особи-підприємця.

В апеляційній скарзі скаржник заперечує факт здійснення підприємницької діяльності за адресою вул. Богуна, 11 у м. м. Світловодськ та зазначає, що за вказаною адресою він проживає разом зі своєю родиною. Відтак, безпідставним є нарахування позивачем заборгованості за послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення за тарифами, встановленими для юридичних осіб.

5.Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" надійшов відзив, в якому позивач зазначає що викладені відповідачем в апеляційній скарзі заперечення та доводи не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та письмових доказах, не спростовують встановлені судом першої інстанції обставини. Позивач зазначає, що відповідач не сплатив за спожиті послуги, і доводи апеляційної скарги вказане не спростовують.

Від Скаржника надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій просить закрити провадження у справі №912/776/25 за позовом Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" до Фізичної особи - підприємця Прилуцького Олександра Семеновича з підстав порушення предметної юрисдикції.

6.Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 17.06.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя – Кощеєв І.М. (доповідач), судді – Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2025р. витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 912/776/25.

Матеріали справи № 912/776/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025р. апеляційну скаргу Прилуцького Олександра Семеновича на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.05.2025р. у справі № 912/776/25 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме: для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 3 633,60 грн..

Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2025 після усунення недоліків апеляційної скарги відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Прилуцького Олександра Семеновича на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.05.2025р. у справі № 912/776/25, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Від Скаржника на адресу суду надійшла заява, про розгляд справи за участю сторін у справі, з викликом сторін у судове засідання.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2025 року відмовлено в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Прилуцького Олександра Семеновича про розгляд справи № 912/776/25 з повідомленням (викликом) учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

01.05.2013 ОКВП "Дніпро-Кіровоград" (Виконавець) та ФО Прилуцький О.С. уклали Договір № 56 про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення (для госпрозрахункових підприємств та фізичних осіб-підприємців), 22.02.2019- Додаткову угоду № 1 до Договору та 22.08.2022- Додаткову угоду №1, за умовами яких:

- Виконавець бере на себе зобов`язання своїми силами та засобами надавати Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги централізованого питного водопостачання та водовідведення в об`ємах визначених лімітом відпуску води та прийняття стоків (Додаток № 1), а Споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, визначених цим договором,

- під час виконання цього договору, а також вирішення всіх інших питань, що цим договором не обумовлені, сторони керуються чинним законодавством України, зокрема Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", "Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України", "Правилами користування системами центрального комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", "Правилами приймання стічних вод до централізованих систем водовідведення", "Порядком визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення", місцевими правилами приймання стічних вод (п. 3.1. Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 22.09.2019),

- Споживач зобов`язується оплачувати послуги та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, передбачених цим Договором (п. 3.3.),

- ціна на послуги централізованого водопостачання та водовідведення встановлюється згідно з затвердженими тарифами, які на момент укладення Договору складають: за послуги централізованого водопостачання 25,212 грн за 1 куб. м в т.ч. ПДВ, за послуги централізованого водовідведення 20,76 грн за 1 куб. м в т.ч. ПДВ.

Оплата наданих послуг здійснюється згідно банківських реквізитів зазначених у виставленому рахунку на оплату послуг визначених цим Договором.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну тарифів на послуги виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам із зазначенням рішення відповідних органів шляхом публікації такого повідомлення у засобах масової інформації на вебсайті виконавця https://dnipro-kirovograd.com.ua.

У разі зміни тарифів в період дії договору нові тарифи застосовуються з моменту їх введення в дію без внесення додаткових змін до договору (без підписання додаткових угод) (п. 8.1. Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 22.08.2022),

- плата за послуги складається з: 1) плати за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів на послугу та обсягу спожитих послуг, визначеного відповідно до законодавства; 2) плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.

Плата за абонентське обслуговування становить на момент укладення договору 50,00 грн на місяць.

У разі прийняття Виконавцем рішення про зміну розміру плати за абонентське обслуговування визначеної цим договором, Виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам шляхом публікації такого повідомлення у засобах масової інформації на вебсайті виконавця https://dnipro-kirovograd.com.ua.

У разі зміни плати за абонентське обслуговування у період дії договору нові розцінки застосовуються з моменту їх введення в дію без внесення додаткових змін до договору (без підписання додаткових угод) (п. 8.2. Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 22.08.2022),

- за даним Договором розрахунковим визначається період між контрольними зняттями показників приладів обліку.

Споживач після отримання рахунків, Виконавця, на протязі 5 банківських днів, але не пізніше останнього банківського дня поточного місяця, здійснює оплату послуг у відповідності до: а) рахунку-фактури за фактичні об`єми споживання води та скиду стоків згідно актів виконаних робіт.

Плата за надані послуги вноситься Споживачем відповідно до показань засобів обліку води на підставі платіжного документа (п. 8.3. Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 22.08.2022),

Додатками до цього договору є додаток №1 "Ліміт відпуску води та прийняття стоків", додаток №2 "Акт про надання послуг", додаток №3 "Гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у стічних водах", додаток №4 "Акт розмежування". Всі додатки до цього договору викладені в письмовій формі і є його невід`ємною частиною (п. 11.4.),

- цей договір набирає чинності з 2013 року і укладається терміном на один рік з можливістю продовження його дії на той же термін у випадку коли Сторони за місяць до припинення дії Договору не заявлять бажання про його розірвання (п. 12.1.).

Договір та додаткові угоди підписано сторонами.

До Додаткової угоди №1 від 22.08.2022 Споживач вніс запис про зауваження в п. 8.2. "14 грн 70 коп".

Додатки до Договору, зокрема, "Ліміт відпуску води та прийняття стоків", "Допустима концентрація забруднюючих речовин", "Схема розмежування балансової належності", підписані з боку споживача фізичною особою - підприємцем Прилуцьким О.С. за адресою споживача - м. Світловодськ вул. Богуна, 11.

Додаткові угоди №1 від 22.02.2019 та № 1 від 22.08.2022 підписані ФОП Прилуцьким О.С.

За Договором купівлі-продажу приміщення від 22.08.2002, зареєстрованого за №224а-2 від 03.09.2002, приміщення гуртожитку за адресою м. Світловодськ вул. Богуна, 11 перейшло у власність "Приватного підприємця Прилуцького Олександра Семеновича.

Листом №717/12/07-21 від 13.04.2022 ОКВП "Дніпро-Кіровоград", адресованим ФОП Прилуцькому О.С., доведено до відома, що відповідно до внесених змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" запроваджено плату за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України. До листа додано додаткову угоду з метою приведення договірних відносин по наданню послуг до вимог чинного законодавства.

Листом від 22.08.2022 ФОП Прилуцький О.С. повернув ОКВП "Дніпро-Кіровоград" додаткову угоду та зазначив, що її підписано із зауваженням, а саме п. 8.2. додаткової угоди вважати чинним у наступній редакції: "Плата за абонентське обслуговування становить на момент укладання договору 14 грн. 17 коп. на місяць".

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що за наказом №273 від 31.12.2021 ОКВП "Дніпро-Кіровоград" встановило з 01.01.2022 розмір плати за абонентське обслуговування на місяць:

при наданні послуги централізованого водопостачання споживачам будинків, обладнаних приладами комерційного обліку - 35,00 грн з ПДВ;

при наданні послуги централізованого водопостачання юридичним особам, обладнаним приладами комерційного обліку - 35,00 грн з ПДВ (за кожен прилад обліку);

при наданні послуги централізованого водопостачання споживачам будинків без приладів комерційного обліку - 16,00 грн з ПДВ;

при наданні послуги централізованого водовідведення - 15,00 грн з ПДВ.

Також ОКВП "Дніпро-Кіровоград" складено розрахунок плати за абонентське обслуговування з 01.01.2022.

Позивач заявляє, що відповідач не сплатив за спожиті послуги та має заборгованість в сумі 12224,79 грн згідно доданого до позову розрахунку, де, зокрема, в зв`язку зі змінами бухгалтерського обліку плати за абонентське обслуговування і її відображення в рахунках фактурах, 31.05.2023 року здійснено узагальнення суми заборгованості з плати за абонентське обслуговування за період з 01.08.2022 по 31.05.2023, на загальну суму 500,00 грн (50,00 грн*10 міс).

Вищезазначені обставини і стали причиною виникнення спору.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Першочерговим питанням у цій справі, яке винесено на розгляд суду, є визначення юрисдикції цього спору за позовом юридичної особи про стягнення вартості послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення до фізичної особи- власника нерухомого майна, яка має статус фізичної особи-підприємця.

Вирішуючи поставлене питання, Суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 р. у справі № 911/1834/18, від 11.01.2022 р. у справі № 904/1448/20).

Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно Позивачеві.

Відповідно до положень ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (частина перша ст. 2 ЦК України ).

У свою чергу відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України, частиною першою якої унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 цього Кодексу.

Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

З огляду на положення частини першої ст. 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності ( аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 р. у справі № 904/1083/18).

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції ( така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 р. у справі № 916/385/19, від 13.02.2019 р. у справі № 910/8729/18 ).

Разом з тим відповідно до частини першої ст. 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Статтями 25, 26 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки ( цивільну правоздатність ) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом ( ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до частини другої ст. 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання.

У свою чергу наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 р. у справі № 2-7615/10, від 05.06.2018 р. у справі № 522/7909/16-ц ).

Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських (такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 916/1261/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 р. у справі № 548/981/15-ц також звернула увагу, що наявність такого статусу (ФОП) в особи, яка є стороною в справі, не підтверджує те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи підприємцем вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах.

Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю фізичної особи-підприємця залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.

Ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами ( п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Житлово-комунальні послуги»).

Споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів ( п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ).

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з Позивачем не позбавляє Відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Колегія суддів враховує, що юрисдикція таких спорів визначається залежно від суб`єктного складу правовідносин, тобто якщо Споживачем послуг є фізична особа, то такі спори повинні розглядатися за правилами цивільного судочинства, а якщо споживачем послуг є юридична особа чи фізична особа-підприємець, то за суб`єктним складом такі спори мають розглядатися в порядку господарського судочинства ( аналогічні висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі № 757/45133/15-ц та від 20.09.2018 р. у справі № 751/3840/15-ц ).

Положеннями статей 316, 317, 319 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності ( ч.1 ст. 320 ЦК України ).

Колегія суддів не погоджується висновком місцевого суду, що спірний договір був укладений відповідачем як фізичною особою- підприємцем.

Так, на підставі Договору купівлі-продажу приміщення від 22.08.2002 за Скаржником зареєстрована на праві власності будівля за адресою м. Світловодськ вул. Богуна, 11.

Законодавство, яке діяло на момент набуття відповідачем права власності на зазначену будівлю, та чинне законодавство не виділяють такого суб`єкта права власності, як фізична особа-підприємець.

Отже, наявність у вище згадуваному договорі купівлі-продажу запису, що покупцем є Фізична особа - підприємець Прилуцький Олександр Семенович, не спростовує визначення суб`єктом права власності відповідача як фізичної особи. При цьому правовий статус відповідача як фізичної особи-підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власностію.

Докази використання Відповідачем спірного нерухомого майна саме у підприємницькій діяльності у справі відсутні і це не впливає на правовий статус його як власника вказаного об`єкта нерухомого майна, набутого ним у власність саме як фізичною особою.

Оскільки власником нерухомого майна є відповідач, як фізична особа, то і споживачем комунальних послуг є відповідач як фізична особа.

Обласне комунальне виробниче підприємство "Дніпро-Кіровоград"просило стягнути з Фізичної особи-підприємця Прилуцького Олександра Семеновича заборгованість за спожиті за адресою м. Світловодськ вул. Богуна, 11 послуги централізованого питного водопостачання та водовідведення, які відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Житлово-комунальні послуги» належать до житлово-комунальних послуг.

Наведене дає підстави для висновку, що спір виник не у зв`язку із здійсненням відповідачем підприємницької діяльності, що є однім з критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, якщо стороною спору про надання комунальних послуг є громадянин як фізична особа - власник об`єкта нерухомого майна, який має статус суб`єкта підприємницької діяльності, і якщо немає доказів використання його майна у господарській діяльності, це зумовлює наслідки у вигляді зміни юрисдикційності такої справи і відповідно закриття провадження у ній, оскільки на час відкриття місцевим господарським судом провадження розгляд цієї справи належав до повноважень суду цивільної юрисдикції, тому що у цьому спорі вказана особа виступає як фізична особа - власник нерухомого майна, а не суб`єкт підприємницької діяльності ( аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 920/50/19 ).

Відповідно до частини другої ст. 278 ГПК України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно з ч. 4 ст. 278 ГПК України, у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 цього Кодексу суд за заявою Позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором Позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Частиною 2 ст. 231 ГПК України визначено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз`яснити Позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити Позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, скасувати оскаржуване рішення, як таке, що ухвалено з порушенням правил юрисдикції господарських судів та закрити провадження у справі.

При цьому, суд апеляційної інстанції роз`яснює Позивачеві, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а також про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

З огляду на зазначене, вищезгадана заява ОСОБА_1 про закриття провадження у справі підлягає задоволенню.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів апеляційного суду не бере до уваги, адже, як зазначалося вище, першочерговим у цій справі питанням є визначення юрисдикції цього спору.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення- скасуванню, а провадження у справі- закриттю.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України.

Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути скасоване, провадження у справі закрите.

10. Судові витрати.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями п. 1 ч. 1 ст. 231, 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.05.2025р. у справі №912/776/25- скасувати.

Провадження у №912/776/25- закрити.

Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, у сумі 3 633,60 грн., про що видати наказ.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.В. Чус