Постанова від 08 березня 2026 р. у справі №908/1096/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2026 року м. Дніпро Справа № 908/1096/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю “Гірничодобувна компанія “Мінерал”

на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.06.2025р.

(суддя Федько О.А., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 23.06.2025р.)

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Гірничодобувна компанія “Мінерал”, м. Пологи

до Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” , м. Київ

про стягнення грошовї суми, у розмірі 1 929, 52 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю “Гірничодобувна компанія “Мінерал” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України”, про стягнення суми 1929,52 грн., яка складається з: 1313,52 грн. пені за порушення строків виконання платіжних операцій, 16,00 грн. збитків у вигляді витрат на оплату, стягнуту за виконання платіжних операцій з порушенням установлених чинним законодавством строків, 600,00 грн. збитків у вигляді витрат на оплату, стягнуту за обслуговування поточного рахунку за листопад 2024 року за договором з порушенням господарського зобов`язання або установленої вимоги щодо здійснення господарської діяльності.

В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив про порушення відповідачем п. 2.1 та п. 4.4.1 Договору про розрахункове обслуговування за допомогою системи іFOBS №126003000004345-980-322313 від 18.04.2019 щодо своєчасного надання послуг з розрахункового обслуговування електронних документів. Внаслідок зазначеного порушення договірних зобов`язань позивач вказує, що змушений був надати відповідачеві платіжні інструкції на перерахування залишку коштів в національній та іноземній валюті на власні рахунки, відкриті в іншому банку. Зазначене стало підставою для нарахування відповідачеві пені в розмірі 0,1 відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що становить 1313,52 грн та збитків в загальному розмірі 616,00 грн у вигляді витрат на оплату, стягнуту за виконання платіжних операцій з порушенням установлених чинним законодавством строків та у вигляді витрат на оплату, стягнуту за обслуговування поточного рахунку за листопад 2024 року за договором з порушенням господарського зобов`язання або установленої вимоги щодо здійснення господарської діяльності.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.06.2025р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Гірничодобувна компанія “Мінерал”, через систему "Електронний суд", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 23.06.2025р. у справі №908/1096/25 та прийняти нове рішеня про задоволення позову.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Скаржник посилається на те, що:

-фактичне місце розташування офісу Позивача за адресою м. Запоріжжя, провулок Покровський, 14;

- Позивач не здійснює господарську діяльність з дати тимчасової окупації міста Пологи, Запорізької області;

- призначення відхилених платежів (судовий збір; за юридичні послуги, складання документів правового характеру; комплексного юридичного супроводу процедури фіксації збитків, поповнення власного рахунку) не є за призначенням пов`язаними з господарською діяльністю;

- положення ч.2 ст.13 Закону №1207, на які посилався Відповідач, обмежуючи видаткові операції, стосується здійснення господарської діяльності юридичними особами, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, та вимоги зміни податкової адреси на іншу територію України, але ні як заборона/обмежання видаткових операцій.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Банк у відзиві заперечив проти апеляційної скарги. Посилаючись на Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, рекомендації Національного банку України, Тимчасовий порядок контролю видаткових платіжних операцій в національній валюті клієнтів, реєстрацію / розташування виробничих (офісних) приміщень яких є території, на яких ведуться активні бойові дії або які є тимчасово окупованими Російською Федерацією територіями України, та щодо яких дата припинення бойових дій / тимчасової окупації не зазначена, затверджений рішенням Правління банку від 09.10.2024, протокол №96, зазначає про обґрунтоване та законне відхилення банком платіжних інструкцій, наданих позивачем, оскільки місцезнаходженням останнього є тимчасово окупована територія України. Крім того, оскільки платіжні інструкції на суму 3000,00 грн та 150000,00 грн були відкликані самостійно позивачем 07.11.2024 та 12.11.2024, вважає безпідставним твердження позивача про порушення банком строків виконання платіжних операцій. Відповідач не погоджується з розрахунком пені, здійсненим позивачем, у зв`язку з тим, що умовами укладеного між сторонами договору передбачений інший розмір пені – 0,02% від несвоєчасно чи помилково списаних коштів або від несвоєчасно зарахованих коштів за кожний день з моменту вчинення банком дій до моменту повернення або зарахування коштів. Також відповідач вважає, що відсутні правові підстави для стягнення збитків, оскільки суми 16,00 грн та 600,00 грн. відповідачем було нараховано позивачеві як оплату за обслуговування рахунка та плату за виконання платіжних операцій відповідно до умов укладеного договору. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Позивач у відповіді на відзив не погодився з доводами відповідача.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Кощеєв І.М. (доповідач), судді – Дармін М.О., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2025р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/1096/25.

Матеріали справи № 908/1096/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2025р. відкрито апеляційне провадження у справі, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю “ГІРНИЧОДОБУВНА КОМПАНІЯ “МІНЕРАЛ” (позивач у справі) є юридичною особою, резидент України, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань – 00191253, дата державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі – 20.10.1994.

Місцезнаходженням юридичної особи є: Україна, 70600, Запорізька область, Пологівський район, місто Пологи, вул. Кар`єрна, буд. 28.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “ГІРНИЧОДОБУВНА КОМПАНІЯ “МІНЕРАЛ” та Акціонерним товариством “Державний експортно-імпортний банк України” (Відповідач) укладено Договір банківського рахунка № 5405 від 28.12.2010 року.

Згідно п. 1.1 договору, Банк відкриває Клієнту банківський рахунок, проводить операції, визначені положеннями чинного законодавства України та внутрішніми правилами Банку, та надає інші банківські послуги, а Клієнт зобов`язується оплачувати банківські послуги на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.3. Договору сторони передбачили, що обмеження прав Клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на рахунку, допускається лише у випадках, встановлених чинним законодавством України.

Праву Клієнта на подання до банку на виконання розрахункових документів (п. 2.1 договору) кореспондує обов`язок банку своєчасно здійснювати розрахункові операції за рахунком відповідно до вимог чинного законодавства України та умов цього договору (п. 2.4.1).

У разі невиконання розрахункових документів Клієнта, Банк повертає їх Клієнту не пізніше наступного банківського дня із зазначенням причини невиконання (п. 4.7 Договору).

Відповідно до п. 4.8 договору, клієнт може відкликати свої розрахункові документи лише у повній сумі і лише до моменту списання коштів з рахунку за такими розрахунковими документами шляхом подання до банку відповідного листа про відкликання.

Розділом 6 договору сторони передбачили відповідальність, зокрема у п. 6.2 зазначено, у разі, якщо з вини банку відбудеться несвоєчасне чи помилкове списання коштів з рахунка або несвоєчасне зарахування коштів, що належать клієнту, на рахунок, банк сплачує клієнту пеню у розмірі 0,02% від несвоєчасно чи помилково списаних коштів або від несвоєчасно зарахованих коштів за кожний день з моменту вчинення банком вказаних дій до моменту повернення або зарахування коштів.

Банк звільняється від відповідальності за часткове або повне невиконання будь-якого з положень цього договору у разі зміни чинного законодавства України, що призведе до зміни чи припинення відносин, регульованих цим договором. (п. 6.10).

Згідно з п. 9.1, 9.2 Договору, він укладений строком на 12 місяців. Строк дії цього Договору щоразу автоматично продовжується на 12 місяців у разі, якщо будь-яка зі Сторін не пізніше ніж за 20 календарних днів до закінчення строку дії Договору, не надішле іншій Стороні письмову заяву про припинення дії цього Договору.

Доказів припинення договору матеріали справи не містять.

18.04.2019 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір про розрахункове обслуговування за допомогою системи iFOBS №126003000004345-980-322313, за умовами якого Банк за допомогою системи iFOBS надає Позивачу послуги щодо його розрахункового обслуговування на підставі Електронних документів, створених і переданих Клієнтом до Банку (у тому числі в частині здійснення операцій з відкриття, зміни і закриття рахунків, операцій з документарного оформлення, проведення і підтвердження розрахунків, операцій, що забезпечують виконання розрахунків або є їх складовою, а також інших операцій і дій, які є можливими у рамках Системи), а Клієнт зобов`язується оплачувати послуги на умовах визначених цим Договором. Надання послуг здійснюється банком після прийняття банком відповідних електронних документів (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 4.1. Клієнт має право, зокрема, вимагати від Банка своєчасного надання Послуг за умови їх ініціювання з дотриманням вимог, встановлених чинним законодавством України, внутрішніми правилами (процедурами) Банка і цим Договором (п. 4.1.1); надсилати Банку за допомогою Системи Електронні документи, якими, зокрема, ініціювати перекази коштів з Рахунка, надання Клієнту виписок за Рахунком, а також вчинення інших дій, якщо це є можливим у рамках Системи (п. 4.1.2).

Банк, у свою чергу, відповідно до п. 4.3. має право, зокрема, надсилати Клієнту за допомогою Системи будь-яку інформацію, відомості, повідомлення тощо, які стосуються правовідносин Сторін, у тому числі у рамках цього Договору та інших договорів, укладених між ними. Відповідні інформація, відомості, повідомлення тощо вважаються такими, що отримані Клієнтом у день їх надіслання Банком за допомогою Системи (п. 4.3.5); мотивовано, із посиланням на підстави, передбачені чинним законодавством України та/або цим Договором, не приймати до виконання Електронні документи (п. 4.3.8).

Відповідно до п. 4.4. Договору Банк зобов`язується, зокрема, забезпечити надання Клієнту Послуг відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством України, цим договором та Договором про відкриття Рахунка (п. 4.4.1).

Згідно з п. 11.1, 11.2 Договору, він укладений строком на 12 місяців. Строк дії цього Договору щоразу автоматично подовжується на 12 місяців у разі, якщо будь-яка зі Сторін не пізніше ніж за 20 календарних днів до закінчення строку дії Договору, не надішле іншій Стороні письмову заяву про припинення дії цього Договору.

Доказів припинення договору матеріали справи не містять.

06.11.2024 року Позивач за допомогою системи iFOBS надав Відповідачеві платіжні інструкції в національній валюті на загальну суму 171 118,08 суму:

- платіжна інструкція №26, призначення платежу “Судовий збір за позовом ТОВ “Гірничодобувна компанія “Мінерал”, Господарський суд Запорізької області” на суму 18 118,08 грн;

- платіжна інструкція №27, призначення платежу “За послуги зі складання документів правового характеру згідно рахунку 76 від 05.11.2024р. Без ПДВ” на суму 3 000,00 грн;

- платіжна інструкція № 28, призначення платежу “За комплексний юридичний супровід процедури фіксації збитків Замовника, підготовка та подання судового позову щодо відшкодування нанесених збитків до відповідного суду в Україні, юридичний супровід процедури отримання компенсації перший етап, згідно рахунку 121 від 28.10.2024 Без ПДВ” на суму 150 000,00 грн.

Листом від 06.11.2024 вих. №0751900/30765-24 Відповідач повідомив позивача, що оскільки місцезнаходженням позивача є тимчасово окупована територія України, банком обмежуються видаткові операції ТОВ “Гірничодобувна компанія “Мінерал” до зміни місцезнаходження товариства на іншу територію України. Додатково банк повідомив про направлення запиту на погодження платіжних інструкцій, отриманих від ТОВ “Гірничодобувна компанія “Мінерал” 06 листопада 2024 р. до профільного підрозділу Головного банку АТ “Укрексімбанк” в м.Києві.

06.11.2024 відповідачем була утримана з рахунку позивача плата за розрахункове обслуговування поточного рахунку за листопад 2024 р. в сумі 600,00 грн.

07.11.2024 року Позивач за допомогою системи iFOBS надав Відповідачеві платіжні інструкції на перерахунок коштів в іноземній та національній валюті на власний рахунок, відкритий в іншому банку:

- платіжна інструкція №1 на суму 139800,10 дол.США;

- платіжна інструкція №29, призначення платежу “поповнення рахунку Без ПДВ”, сума 231609,00 грн.

Відповідач виконав платіжну інструкцію №1 від 07.11.2024 на суму 139800,10 дол. США.

11.11.2024 року Позивач за допомогою системи iFOBS надав Відповідачу платіжні інструкції в національній валюті на загальну суму 171118,08 суму:

- платіжна інструкція №30, призначення платежу “Судовий збір за позовом ТОВ “Гірничодобувна компанія “Мінерал”, Господарський суд Запорізької області” на суму: 18118,08 грн;

- платіжна інструкція № 31, призначення платежу “За послуги зі складання документів правового характеру згідно рахунку 76 від 05.1.2024р.” на суму: 3 000,00 грн;

- платіжна інструкція №32, призначення платежу “За комплексний юридичний супровід процедури фіксації збитків Замовника, підготовка та подання судового позову щодо відшкодування нанесених збитків до відповідного суду в Україні, юридичний супровід процедури отримання компенсації перший етап, згідно рахунку 121 від 28.10.2024 Без ПДВ” на суму 150 000,00 грн.

Відповідач виконав одну з наданих платіжних інструкцій № 30 на суму 18118,08 грн та утримав з рахунку позивача плату за переказ коштів в національній валюті у розмірі 3,50 грн.

12.11.2024 Позивач за допомогою системи iFOBS надав Відповідачеві платіжну інструкцію №36 на перерахування коштів в національній валюті в сумі 215955,06 грн на власний рахунок, відкритий в іншому банку. Відповідач виконав вказаний платіжний документ та утримав з рахунку позивача плату за переказ коштів в національній валюті в сумі 12,50 грн.

Згідно листа банку від 05.12.2024 вих. №0751900/33-173-24 залишок коштів на рахунку після виконання платіжної інструкції від 12.11.2024 відсутній.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 24.12.2024 вих. №1224, якою вимагав сплатити на його користь пеню за порушення строків виконання платіжних операцій в розмірі 1313,52 грн та відшкодувати витрати позивача в розмірі 600,00 грн, які були утримані банком за обслуговування рахунку за листопад 2024 року. У відповіді на претензію від 22.01.2025 вих. №0751900/2321-25 відповідач повідомив, що не вбачає правових підстав для її задоволення.

У відповіді на вимогу від 07.05.2025 №0751900/12595-25 відповідач повідомив позивачеві про часткове виконання платіжних інструкцій та правомірне відхилення інших.

Указані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені за порушення строків виконання платіжних операцій в розмірі 0,1 відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в сумі 1313,52 грн, збитків у вигляді витрат на оплату, стягнутих за виконання платіжних операцій з порушенням установлених чинним законодавством строків в сумі 16,00 грн, збитків у вигляді витрат на оплату за обслуговування поточного рахунку за листопад 2024 року за договорами з порушенням господарського зобов`язання або установленої вимоги щодо здійснення господарської діяльності в сумі 600,00 грн.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Відмовляючи в позові, Господарський суд послався на наявність у відповідача законних підстав для відмови у здійсненні видаткових операцій за дорученням позивача, дії відповідача у даному випадку визнав правомірними, зазначивши, що у діях відповідача відсутній склад господарського правопорушення, відтак законні підстави для відшкодування збитків позивачеві внаслідок відмови відповідача у здійсненні видаткових операцій за дорученням позивача відсутні.

Також, суд зазначив, що витрати на оплату за виконання платіжних операцій в розмірі 16,00 грн були стягнуті відповідачем з рахунку позивача як плата, встановлена договором, за виконання доручення позивача на перерахування коштів, а стосовно оплати позивачем на користь відповідача 600,00 грн, то вказана сума є комісією Банку за обслуговування рахунку.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Предметом позову у справі є стягнення з Відповідача пені за порушення строків виконання платіжних операцій, передбачених чинним законодавством та Договором про розрахункове обслуговування за допомогою системи iFOBS №126003000004345- 980-322313 від 18.04.2019 р. в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення в сумі: 1 313,52 грн.; збитків у вигляді витрат на оплату, стягнуту за виконання платіжних операцій з порушенням установлених чинним законодавством строків в сумі: 16,00 грн.; збитків у вигляді витрат на оплату, стягнуту за обслуговування поточних рахунків за листопад 2024 року за договорами з порушенням господарського зобов`язання або установленої вимоги щодо здійснення господарської діяльності в сумі: 600,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу платіжні інструкції на перерахування грошових коштів, а саме:

06.11.2024 №26 на суму 18118,08 грн; №27 на суму 3000,00 грн, №28 на суму 150000,00 грн; 07.11.2024 №29 на суму 231 609,00 грн; 11.11.2024 №31 на суму 3000,00 грн; №32 на суму 150000,00 грн.

Відповідачем у прийнятті вказаних платіжних інструкцій відмовлено з посиланням на частину 2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Положення ч.2 ст.13 Закону №1207 стосується здійснення господарської діяльності юридичними особами, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, та вимоги зміни податкової адреси на іншу територію України.

Правовий висновок стосовно застосування положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо заборони господарської діяльності на тимчасово окупованій території чітко викладений в постанові Верховного Суду від 26 березня 2024 року по справі № 913/768/21 (далі – Постанова).

Так, у вказаній постанові Верховний Суд зазначає, що відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності (ст.2 Господарського кодексу України).

Стаття 13 Закону № 1207-VII має назву "Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території", втім у ч.2 ст.13 вживається термін саме господарська діяльність. Отже, можна дійти висновку, що положення ч.2 ст.13 Закону №1207-VII поширюється на договори, які укладаються суб`єктом господарювання при здійсненні ним господарської діяльності, тобто у випадках, коли він виробляє, реалізує продукцію, виконує роботи, надає послуги.

Здійснення Товариством оплати таких витрат як: судовий збір; юридичні послуги, юридичний супровід, поповнення власного рахунку в іншому банку не є господарською діяльністю та, отже, не підпадає під заборону в розумінні статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»

Отже, з наданих Позивачем суду доказів вбачається, що призначення відхилених платежів не є за призначенням пов`язаними з господарською діяльністю ( судовий збір; юридичні послуги, юридичний супровід, поповнення власного рахунку в іншому банку), фактичне місце розташування офісу Позивача: м. Запоріжжя, провулок Покровський, 14., а також те, що Позивач з моменту окупації м. Пологи, Запорізької області не здійснює господарську діяльність.

Зазначені обсавини відповідачем не спростовуються та не заперечуються.

Необхідно також зазначити, що в матеріалах справах наявний лист відповідача, згідно якого він повідомляю, що платіжне доручення позивача виконане, та вважає, внаслідок виконання доручення, ситуацію врегульованою (а.с. 37).

Наведене свідчить про помилкове застосування відповідачем обмежень видаткових операцій Позивача.

Що стосується пені, нарахованої позивачем за порушення відповідачем строків виконання платіжних операцій.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Розділом 6 договору сторони передбачили відповідальність, якщо з вини банку відбудеться несвоєчасне чи помилкове списання коштів з рахунка або несвоєчасне зарахування коштів, що належать клієнту, на рахунок, банк сплачує клієнту пеню у розмірі 0,1% від несвоєчасно чи помилково списаних коштів або від несвоєчасно зарахованих коштів за кожний день з моменту вчинення банком вказаних дій до моменту повернення або зарахування коштів. За порушення строків виконання платіжних операцій Позивач просить стягнути з Відповідача пеню в розмірі 1313,52 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність у відповідача законних підстав для відмови у здійсненні видаткових операцій за дорученням позивача, відтак наявні правові підстави для притягнення його до відповідальності у вигляді стягнення пені. З огляду на викладене, колегія суддів задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1313,52 грн.

Матеріали справи не містять заперечень відповідача, щодо правильності розрахунку пені за порушення строків виконання платіжних операцій відповідно до п. 6.4 Договору та ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги».

Щодо нарахування збитків витрат на оплату, стягнуту за виконання платіжних операцій у розмірі 16,00 грн. та 600,00 грн.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З аналізу ст. 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що відшкодування шкоди можливе за таких умов: 1) завдано шкоди особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи; 2) дії або бездіяльність, якими завдана шкода, є неправомірними. 3) причинний зв`язок між протиправними діями правопорушника і шкодою, яка виникла; 4) вина особи, яка завдала шкоду.

Під час розгляду даної справи апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у відповідача законних підстав для відмови у здійсненні видаткових операцій за дорученням позивача, дії відповідача у даному випадку є неправомірними. Отже, у діях відповідача є склад господарського правопорушення, відтак наявні законні підстави для відшкодування збитків позивачеві внаслідок відмови відповідача у здійсненні видаткових операцій за дорученням позивача.

У разі б своєчасного виконання вдповідачем своїх обов`язків з розрахункового обслуговування, стягнуті витрати на оплату мали би статус оплати тарифу за обслуговування, а в цоьму випадку ці нарахування є збитками позивача внаслідок не виконання відповідачем наданих платіжних інструкцій та введенням обмежень на видаткові операції позивача.

З огляду на викладене, здійснивши дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються предмета спору, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення господарського прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а зазначене рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, про задоволення позову у повному обсязі.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України.

Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Гірничодобувна компанія “Мінерал” підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути скасоване, позов задоволено у повному обсязі.

10. Судові витрати.

Відповідно до п. б ч. 4 ст. 282 ГПК України, у зв`язку зі скасуванням судового акту попередньої інстанції і ухваленням нового рішення про задоволення позову, підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги Позивача, судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю “Гірничодобувна компанія “Мінерал”, підлягають відшкодуванню та покладаються на Відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Гірничодобувна компанія “Мінерал” у справі №908/1096/25- задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.06.2025р. у справі №908/1096/25 - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства “ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ГІРНИЧОДОБУВНА КОМПАНІЯ “МІНЕРАЛ” 1313,52 грн. пені за порушення строків виконання платіжних операцій, 16,00 грн. збитків у вигляді витрат на оплату, стягнуту за виконання платіжних операцій з порушенням установлених чинним законодавством строків, 600,00 грн. збитків у вигляді витрат на оплату, стягнуту за обслуговування поточного рахунку за листопад 2024 року, про що видати наказ.

Стягнути з Акціонерного товариства “ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ГІРНИЧОДОБУВНА КОМПАНІЯ “МІНЕРАЛ” 2422, 40 грн. судового збору за розгляд позовної заяви та 3633,60 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги, про що видати наказ.

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін