Постанова від 08 березня 2026 р. у справі №908/2003/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2026 року м.Дніпро Справа № 908/2003/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Запорізької міської ради

на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.09.2025р.

(суддя Педорич С.І., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 17.09.2025р.)

у справі

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “АВТОЗАВОДСЬКА-48” , м. Запоріжжя

до територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “АВТОЗАВОДСЬКА-48” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, про стягнення заборгованості за внесками на утримання будинку, за період з 01.04.2020р. до 31.05.2025р., в розмірі 18 282,10 грн. Судові витрати у справі щодо сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2900,00 грн. просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань щодо оплати внесків на витрати з утримання та експлуатації багатоквартирного будинку № 48 по вул. Автозаводська, м. Запоріжжя, як власником неприватизованої квартири № 138 загальною площею 68,38 кв.м. Позов заявлено на підставі ст. ст. 10, 12, 16, 17, 22, 23 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", ст. ст. 1, 13, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.09.2025р. позов задоволено частково. Стягнуто з Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “АВТОЗАВОДСЬКА-48” суму 18 130,70 грн. заборгованості по внескам на управління будинком (квартира № 138 за адресою: м. Запоріжжя вул. Автозаводська, 48), за період з 01.04.2020р. по 30.04.2025р.. Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по внескам на управління будинком, в розмірі 151,40 грн.. Стягнуто з Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “АВТОЗАВОДСЬКА-48” суму 3002,87 грн. витрат зі сплати судового збору та 2900,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Запорізька міська рада, через систему "Електронний суд", звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 10.09.2025р. у справі № 908/2003/25 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача залишити без задоволення у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, обґрунтовуючи оскаржуване рішення нормами ст. ст. 316, 317, 319, 322, 360, 382, 385 Цивільного кодексу України та ст. ст. 4, 13, 15, 16, 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», дійшов висновку, що відповідальність за сплату внесків за управління багатоквартирним будинком несе власник нерухомого майна. Водночас, на думку апелянта, суд не врахував, що особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку врегульовані спеціальним Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі — Закон № 417), ч. 4 ст. 12 якого прямо передбачає, що зобов`язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир комунальної власності несуть наймачі таких квартир.

Апелянт наголошує, що створення ОСББ є лише однією з форм управління багатоквартирним будинком відповідно до ст. 9 Закону № 417, а обов`язок співвласників щодо сплати внесків та платежів за ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» є лише різновидом витрат на управління, тоді як спеціальною нормою, що встановлює виключення із цього загального правила, є саме ч. 4 ст. 12 Закону № 417, яка покладає зобов`язання зі здійснення витрат на управління будинком на наймачів квартир комунальної власності.

Апелянт вказує, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не взято до уваги та не надано правової оцінки нормам Житлового кодексу України, зокрема ст. ст. 9, 58, 61, 66– 68, 179 ЖК України, які визначають правовий статус наймачів квартир державного та комунального житлового фонду, їх права та обов`язки. Зокрема, за ст. 61 ЖК України мешканці неприватизованих квартир є наймачами, а за ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Таким чином, не лише ч. 4 ст. 12 Закону № 417, а й норми ЖК України покладають обов`язок зі сплати витрат на управління будинком на наймача квартири комунальної власності.

Апелянт зазначає, що квартира АДРЕСА_1 була передана наймачам на підставі ордеру № 509 від 28.12.2005, виданого ОСОБА_1 на склад сім`ї з чотирьох осіб. За інформацією Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради за вказаною адресою зареєстроване місце проживання 4 осіб. Згідно з Актом обстеження житлового приміщення від 16.07.2025, складеним КП «Запоріжремсервіс», за цією адресою проживають та зареєстровані: ОСОБА_1 (1960 р.н.), ОСОБА_2 (1984 р.н.), ОСОБА_3 (1994 р.н.), ОСОБА_4 (2012 р.н.). Вселення зазначених осіб на підставі ордеру свідчить про законність найму квартири комунальної власності, а отже саме наймачі повинні здійснювати оплату внесків на управління будинком.

Апелянт вважає, що висновок Верховного Суду у постанові від 02.09.2020 у справі № 906/884/19, на який послався суд першої інстанції, не є подібним до правовідносин у даній справі. По-перше, спір у справі № 906/884/19 стосувався орендованого нежитлового приміщення, а не квартири комунальної власності, що перебуває в безоплатному та безстроковому користуванні наймачів (фізичних осіб). Житло, як об`єкт нерухомості, виокремлено в окрему правову категорію (Глава 59 ЦК України «Найм (оренда) житла») і не може ототожнюватися з об`єктами, речові права щодо яких виникають з підстав, визначених параграфом 4 «Найм будівлі або іншої капітальної споруди» глави 58 ЦК України. По-друге, відносини щодо користування житлом на підставі договору найму регулюються ЦК України та ЖК України, а підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла комунальної власності встановлюються законом (ч. 2 ст. 810 ЦК України). Різниця між договором найму житла й договором оренди полягає в приналежності житла до форми власності: наймач квартири комунальної власності зобов`язаний оплачувати витрати на управління будинком, при цьому здійснення орендної плати за користування житловим приміщенням комунальної власності чинним законодавством не передбачено.

Апелянт також зазначає, що територіальна громада, передаючи безоплатно та безстроково житло в найм громадянам, виконує гарантоване ст. 47 Конституції України право громадян на житло, а наймачі зі свого боку повинні забезпечувати виконання своїх зобов`язань щодо належного утримання наданого у користування житла, оплати комунальних послуг та витрат на управління будинком. При цьому ОСББ має законне право вимагати сплати внесків від наймачів квартир комунальної власності на підставі ч. 4 ст. 12 Закону № 417, закріпивши відповідний обов`язок у статуті та установчих документах об`єднання.

Апелянт підсумовує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми ч. 4 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» щодо зобов`язання наймачів здійснювати витрати на управління багатоквартирним будинком у разі найму квартир комунальної власності, не надав правової оцінки нормам Житлового кодексу України та Цивільного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення спору.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АВТОЗАВОДСЬКА-48" не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Кощеєв І.М. (доповідач), судді – Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.10.2025р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/2003/25.

Матеріали справи № 908/2003/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2025р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.09.2025р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

В житловому багатоквартирному будинку № 48 (далі – будинок), що розташований за місцезнаходженням: м. Запоріжжя, вул. Автозаводська, створено та діє Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Автозаводська-48” (позивач), яке зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (дата запису 07.12.2016, номер запису 1 103 102 0000 041773).

Установчими зборами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Автозаводська-48” 27.11.2026 затверджено статут ОСББ “Автозаводська-48”.

Пунктом 2 Розділу IІІ Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Автозаводська-48” визначено, що вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об`єднання.

Згідно рішення загальних зборів ОСББ, оформленого протоколом загальних зборів №1 ОСББ від 18.12.2016, затверджено тариф на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 2,80 (дві гривні 80 коп) за 1 кв.м загальної площі квартири або нежитлового приміщення(питання порядку денного №3).

Згідно рішення загальних зборів ОСББ, оформленого протоколом загальних зборів ОСББ від 25.08.2021, затверджено з 01 жовтня 2021 року розмір щомісячних внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком у розмірі 5,00 грн/кв.м для квартир, розташованих на 2-9 поверхах (питання порядку денного № 6).

За інформацією Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради, яка викладена в листі № 1591/01-37/01 від 25.06.2025, станом на 23.06.2025 квартира АДРЕСА_1 обліковується як неприватизована. Перебуває у власності Запорізької територіальної громади. Загальна площа квартири складає 68,38 кв.м.(а.с. 30).

Згідно листа Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради №01/01-38/1359 від 04.07.2025 вищезазначена квартира належить Запорізькій міській раді та перебуває у господарському віданні комунального господарства “Запоріжремсервіс” Запорізької міської ради. Згідно з архівних даних департаменту управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради ордер виданий на ОСОБА_1 зі складом сім`ї: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с. 84).

В матеріалах справи наявна копія корінця ордеру №509 квартира АДРЕСА_1 виданий ОСОБА_1 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 28.12.2005 (а.с. 83).

Відповідно до листа Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради №06.4-02/02/2083 від 08.07.2025 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації щодо реєстрації права власності Запорізької територіальної громади за адресою: АДРЕСА_2 – відсутня.

Також в листі вказано, що за адресою: АДРЕСА_2 зареєстроване місце проживання 4 (чотирьох) осіб.

Позивачем нараховані внески за утримання будинку та прибудинкової території за квартиру АДРЕСА_3 за період з 01квітня 2020 року по 31 травня 2025 року на загальну суму 18 282,10 грн, які позивач просить стягнути з територіальної громади в особі Запорізької міської ради.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до ст. ст. 316, 317, 319, 322, 360, 382, 385 Цивільного кодексу України та ст. ст. 10, 13, 15, 16, 17, 20, 23 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" відповідальність за сплату відповідних внесків несе власник нерухомого майна в багатоквартирному будинку. Суд встановив, що власником квартири АДРЕСА_1 є територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради. Рішеннями загальних зборів ОСББ "АВТОЗАВОДСЬКА-48" затверджено тарифи на утримання будинку: протоколом № 1 від 18.12.2016 — у розмірі 2,80 грн за 1 кв.м, а рішенням зборів від 25.08.2021 — з 01 жовтня 2021 року у розмірі 5,00 грн/кв.м. Суд, посилаючись на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 02.09.2020 у справі № 906/884/19, зазначив, що прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ є обов`язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов`язань для осіб, які не є власниками приміщень у такому будинку, у тому числі для орендарів (наймачів) нерухомого майна. За відсутності відповідного договору, який би передбачав обов`язок наймача зі сплати внесків на управління будинком, такий обов`язок несе власник квартири. Суд також здійснив самостійну перевірку розрахунку позивача та встановив, що тариф 5,00 грн/кв.м підлягає застосуванню з жовтня 2021 року, а не з вересня 2021 року, у зв`язку з чим визнав безпідставними нарахування за вересень 2021 року у розмірі 151,40 грн та визначив загальний розмір заборгованості у сумі 18 130,70 грн.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За приписами ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує.

Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 360 ЦК України, співвласник, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до ч.2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ч.1 ст. 385 ЦК України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» №2866-III від 29.11.2001р. (із наступними змінами), ст. 1 якого передбачено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Згідно зі ст. ст. 4, 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Приписами ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» унормовано, що органами управління об`єднання є загальні збори об`єднання, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема, затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Статтею 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що співвласник зобов`язаний, зокрема: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.

Положеннями ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема, вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Аналогічний принцип закріплений і у Статуті Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Автозаводська-48”, відповідно до якої частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Статтею 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Системний аналіз приписів ст.ст. 10, 13, 15, 16, 17, 20, 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» дає підстави для висновку, що зазначений закон передбачає комплекс взаємопов`язаних прав та обов`язків власників квартир (приміщень) та об`єднання співвласників, які мають забезпечити належне функціонування та утримання співвласниками житлового будинку їхньої спільної часткової власності. Зокрема, праву об`єднання в особі його загальних зборів на встановлення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів (ст.ст. 10, 16 Закону) кореспондує обов`язок співвласника виконувати рішення статутних органів об`єднання, своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, частка яких визначається пропорційно до загальної площі квартири (ст.ст. 15, 20 Закону).

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління регулюється Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» №417-VIII від 14.05.2015р. (із наступними змінами).

За приписами ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна.

В силу приписів ч.4 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує.

Згідно зі ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об`єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов`язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати в силу прямої норми ст. 322 ЦК України та ч. 2 ст. 7, ч.ч.1-3 ст. 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Як вбачається з матеріалів справи, власником квартири АДРЕСА_4 є територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

За приписами ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З матеріалів справи вбачається, що рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Автозаводська-48”, оформлені протоколами від 18.12.2016р. № 1 та від 28.08.2021р. б/н, у тому числі про встановлення розмірів внесків та затвердження кошторису ОСББ та про встановлення розміру щомісячних внесків на утримання (обслуговування) будинку та прибудинкової території для співвласників з 01.10.2021р. в судовому порядку не оскаржувались, відповідно ці рішення є чинними та обов`язковими для виконання всіма співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_5 , у тому числі і для відповідача.

Зважаючи на вказані приписи Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», колегія суддів зазначає, що рішення загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, у тому числі встановлення розмірів внесків та затвердження кошторису ОСББ та про встановлення розміру щомісячних внесків на утримання (обслуговування) будинку та прибудинкової території для співвласників з 01.10.2021р., є обов`язковими для Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, яка, в свою чергу, є власником квартири № 138 у будинку № 48 по вул. Автозаводській у м. Запоріжжя, і в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного їй майна, а отже, зобов`язана виконувати прийняті відповідно до Статуту рішення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Автозаводська-48”.

Доводи Скаржника про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що Запорізька міська рада не є належним відповідачем, оскільки квартира №138, була передана наймачам і саме наймачі повинні здійснювати оплату внесків на управління будинком, колегія суддів відхиляє, як безпідставні, з огляду на наступне.

Частиною 4 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що зобов`язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 02.09.2020р. у справі №906/884/19 зробив правовий висновок про застосування норми ч.4 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

За приписами ч.4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В п.п. 24-26, 31-32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021р. у справі № 233/2021/19 викладено наступний правовий висновок.

Для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Велика Палата Верхового Суду звертає увагу на те, що слово «подібний» в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому, термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.

Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема п. 1 ч.2 ст. 389 (п. 1 ч.2 ст.287 ГПК України; п. 1 ч.4 ст. 328 КАС України) та п.5 ч.1 ст. 396 ЦПК України (п. 5 ч.1 ст. 296 ГПК України; п. 5 ч. ст. 339 КАС України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. На те, що зміст спірних правовідносин визначальний для їхнього порівняння на предмет подібності вказує, зокрема, ч.9 ст. 10 ЦПК України, щодо можливості застосування аналогії закону, якщо правовідносини подібні саме за змістом.

Отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому, з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018р. у справі №910/17999/16 (п.32); від 25.04.2018р. у справі №925/3/17 (п.38); від 16.05.2018р. у справі №910/24257/16 (п.40); від 05.06.2018р. у справі №243/10982/15-ц (п.22); від 31.10.2018р. у справі №372/1988/15-ц (п.24); від 05.12.2018р. у справах № 522/2202/15-ц (п.22) і № 522/2110/15-ц (п.22); від 30.01.2019р. у справі №706/1272/14-ц (п.22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Спірні правовідносини у даній справі № 908/2003/25 виникли у зв`язку з наявною перед Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Автозаводська-48” заборгованістю зі сплати внесків на управління будинком, яка утворилася відносно квартири №138, власником якої є Територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, яка, в свою чергу, вважає відсутнім у неї обов`язку з оплати наведених внесків, оскільки на підставі ч.4 ст. 12 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”, здійснювати сплату внесків на управління будинком та цільових внесків повинен саме користувач квартири (наймач).

У справі №906/884/19 спір виник у зв`язку з ухиленням об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (відповідача) від укладення договору про сплату внесків на утримання орендованого майна з орендарем (позивачем) нежитлових приміщень, власником яких є міська рада, в редакції орендаря, у якій останній запропонував сплачувати витрати на утримання об`єкта оренди в розмірі, що є відмінним від того розміру, який установлений рішенням загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.12.2019р., залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2020р., у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із мотивувальними частинами прийнятих у справі №906/884/19 судових рішень, позивач подав касаційну скаргу, доводи якої зводились до того, що рішення відповідача про сплату внеску на утримання приміщення є обов`язковим для позивача суперечить приписам ч.4 ст.12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Пропорційна компенсація витрат об`єднання співвласників багатоквартирного будинку на утримання будинку має здійснюватися позивачем, як орендарем, на підставі відповідного договору, а рішення відповідача щодо розміру сплачуваного внеску на утримання будинку є обов`язковими до виконання тільки для власника приміщень у будинку - Житомирської міської ради і не породжують зобов`язань для третіх осіб (ст.511 ЦК України), у тому числі для позивача. Проте, відсутній відповідний висновок Верховного Суду про застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах (п.10 постанови від 02.09.2020р. у справі №906/884/19).

У постанові від 02.09.2020р. у справі №906/884/19 Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що визначаючи зобов`язання орендарів зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, чинне законодавство не передбачає механізму реалізації такого зобов`язання, у тому числі механізму захисту прав об`єднання співвласників, зокрема не встановлює для об`єднання співвласників багатоквартирного будинку права примусового стягнення відповідних коштів з орендарів у судовому порядку, передбачаючи таке право лише щодо співвласників майна (ч.6 ст. 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

За таких обставин, Верховний Суд у постанові від 02.09.2020р. у справі №906/884/19 підтримав доводи касаційної скарги, викладені в п.10 цієї постанови, та дійшов висновку, що, з урахуванням приписів ст. 511 ЦК України, прийняті відповідно до статуту рішення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є обов`язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов`язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів нерухомого майна. Відповідно, висновки судів попередніх інстанцій щодо обов`язковості для орендарів рішень загальних зборів відповідача та положень статуту останнього зроблені внаслідок неправильного застосування вищевказаних норм матеріального права.

Таким чином, доводи апелянта про неправильне врахування судом першої інстанції постанови Верховного Суду від 02.09.2020р. у справі №906/884/19 є безпідставними, оскільки відносини у справі №908/2003/25 та у справі №906/884/19 є подібними у розумінні критеріїв подібності.

З огляду на викладене, Центральний апеляційний господарський суд зазначає, що з урахуванням приписів ст. 511 ЦК України, прийняті відповідно до статуту рішення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Автозавоська-48” є обов`язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов`язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів (наймачів) нерухомого майна.

Верховний Суд у згаданій вище постанові (п.20) також зазначив, що виходячи із загальних підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. 11 ЦК України), відповідні правовідносини щодо сплати орендарем витрат на управління будинком мають бути врегульовані або шляхом укладення окремого договору між орендарем та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку, або шляхом встановлення обов`язку орендаря з відшкодування відповідних витрат власнику приміщення (орендодавцю) безпосередньо в умовах договору оренди нерухомого майна. Тобто, обов`язок орендаря зі сплати (відшкодування) внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому рішенням об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, виникає тільки у разі передбачення такого обов`язку в умовах укладеного ним правочину (договору) з власником майна або з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку.

Відтак, особа, яка не являється власником квартири, зобов`язана сплачувати внески на утримання цієї квартири тільки за умови, якщо такий обов`язок встановлений відповідним правочином (договором). Між тим, матеріали справи не містять відповідного договору.

Враховуючи відсутність відповідного договору, який би передбачав обов`язок орендаря (наймача) зі сплати (відшкодування) внесків на управління будинком та цільових внесків, відповідний обов`язок зі сплати таких платежів несе власник квартири – Територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, для якого положення статуту та рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Автозаводська-48”, є обов`язковими, в силу закону.

Доводи Скаржника відносно того, що судом першої інстанції не надано правової оцінки нормам Житлового кодексу України, які регулюють та визначають правовий статус договорів найму, прав та обов`язків наймачів квартир комунальної власності, що призвело до не правильного застосування норм матеріального права, колегія суддів також відхиляє, як необґрунтовані та такі, що спростовуються вищевикладеним.

За здійсненим судом першої інстанції перерахунком заявлених позивачем до стягнення внесків на управління будинком, заборгованість по внескам на управління будинком (квартира №138, за адресою: м. Запоріжжя, вул. 7Автозаводська, буд. 48) складає 18 130 грн. 70 коп., за період з 01.04.2020р. по 30.04.2025р..

Враховуючи те, що сума заборгованості відповідача по сплаті внесків на управління багатоквартирним будинком, в розмірі 18 130 грн. 70 коп. підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач не надав доказів на спростування наявності такої заборгованості та її сплати в повному обсязі, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості, в розмірі 18 130 грн. 70 коп..

В частині висновків суду щодо відмови у задоволенні стягнення заборгованості по внескам на управління будинком за вересень 2021р., у розмірі 151,40 грн. рішення суду сторонами не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Стосовно висновку суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, в розмірі 2 900,00 грн., апеляційним судом порушень ст.ст. 126, 129 ГПК України не встановлено.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

10. Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.09.2025р. у справі № 908/2003/25 - залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін