Рішення від 05 березня 2026 р. у справі №943/1990/25 — Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

Єдиний унікальний номер №943/1990/25

Провадження №2/943/370/2026

06 березня 2026 року м.Буськ

Буський районний суд Львівської області

в складі:головуючого-судді Журибіда Б. М.

при секретарі Пирка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Буської міської ради Золочівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно та на завершення приватизації земельної ділянки,-

встановив:

ОСОБА_2 звернулася в суд з означеним позовом, покликаючись на те, що після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина, що складається з житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями АДРЕСА_1 . Також померлій належало право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,60 га, цільове призначення,для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Тур`яЗолочівського району Львівської області. Позивачка є спадкоємцем по закону до даного майна після смерті матері ОСОБА_3 , фактично прийняла спадщину, виготовила технічний паспорт на житловий будинок, проживає в дану будинку, користується земельною ділянкою, здійснє постійний догляд та несе витрати по утриманню спадкового майна. Однак не може юридично оформити прийняття спадщини, оскільки звернулась до нотаріуса, проте було відмовлено, через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на вищевказаний житловий будинок та земельну ділянку. Оскільки мати ОСОБА_3 за життя не виготовила правовстановлюючі документи на житловий будинок та не приватизувала земельну ділянку, а отримала рішення про передачу її у безплатну приватизацію, оскільки розпочала процедуру приватизації земельної ділянки, однак не встигла належним чином зареєструвати право власності.Тому просить суд визнати за нею право власності на означене спадкове майно.

Позивачка, до початку судового засідання, подала заяву з проханням справу слухати у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному об`ємі, просить позов задовольнити.

Представник відповідача, за викликом суду, не з`явився, був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи у їх відсутності, пояснень, заперечень, відзив на позов, не подав.

За змістом ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів без фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши інші докази, зібрані в справі, суд приходить до висновку про підставність позову, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Свідоцтвом серії НОМЕР_1 , виданим Буським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22.04.2025 року підтверджується факт смерті матері позивачки ОСОБА_3 , про що зроблено актовий запис № 152.

Після смерті останньої залишилось спадкове майно, що складається з житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями АДРЕСА_1 .

Такий згідно технічного паспорту, виготовленого ФОП ОСОБА_4 . Сенчишин від 12 червня 2025 року на замовлення позивачки,вбачається, що житловий будинок 1950 року побудови, загальною площею 77,9 кв.м. придатний для проживання, відповідає технічним нормам побудови, інвентаризаційна вартість житлового будинку становить 360122 грн.

З довідки виданої Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» № 6538-с від 06.06.2025 року вбачається, що інвентаризація та реєстрація права власності житлового будинку АДРЕСА_1 , станом на 29.12.2012 року не проводилась.

Належність спадкового житлового будинку за ОСОБА_3 , підтверджується довідкою виданою Тур`янським старостинським округом Буської міської територіальної громади Золочівського району Львівської області № 58 від 01.05.2025 року.

Також померлій належало:

- право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,60 га, цільове призначення,для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Тур`яЗолочівського району Львівської області.

Належність земельної ділянки площею 0,60 га за ОСОБА_3 , підтверджується Архівним витягом виданим Золочівською РДА Львівської області № К/2-692 від 18.09.2025 року на підставі ухвали Тур`янської сільської ради народних депутатів Буського району Львівської області від 28.03.1995 року про приватизацію земельної ділянки площею 0,60 га., цільове призначення,для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Тур`яЗолочівського району Львівської області.

Як встановлено судом, спадкодавець ОСОБА_3 заповіту не залишив. Згідно ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, право на спадкування визначається в порядку черговості, згідно ст. 1258 ЦК України.

Спадкодавець ОСОБА_3 доводиться матір`ю позивачки, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Тур`янською сільською радою Буського району Львівської області від 11 жовтня 1975 року, про що зроблено актовий запис № 15та спадкоємцем першої черги спадкування за законом.

З свідоцтва про укладання шлюбу серії НОМЕР_3 , актовий запис № 6 видане Тур`янською сільською радою Буського району Львівської області від 10 серпня 1996 року, підтверджується факт, що позивачка після реєстрації шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».

Інших першочергових спадкоємців, які б претендували на дане майно, судом не встановлено і у суду немає повноваження щодо збирання доказів по справі, лише оцінка наявних у справі.

Згідно ст.1268 ЦК України вважається що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління спадковим майном.

Суд приходить до переконання, що позивачка фактично вступила в управління та розпорядження спадковим майном, оскільки на час смерті матері ОСОБА_3 проживала разом з нею та була зареєстрована в одному житловому будинку, що стверджується довідкою виданою Тур`янським старостинським округом Буської міської територіальної громади Золочівського району Львівської області№ 60 від 01 травня 2025 року.

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельні ділянки переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням їх цільового призначення. Реалізувати своє законне право спадкування на спадкове майно в позасудовому порядку позивач не може, так як відсутній оригінал державного акту на право приватної власності на землю у зв`язку з його втратою.

Відповідно до п. «г», ч.1, ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі - прийняття спадщини.

Згідно ст.131 ЗК України громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі спадкування.

Відповідно до ст. 125 3К України право власності на земельну ділянку, а тако право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а тако право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власнос без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

- цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

- свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1, 2 ст. 126 3К України).

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано, то право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п.1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 3К України, проте, розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування, а саме: права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім?я спадкоємця.

На підставі абз. 2 п. 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМ України від 26.12.1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону України від 14.09.2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу Х доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16.09.2008 року № 509-VI).

Отже, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМ України від 26.12.1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК України).

В пункті 3.5. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз?яснено, що якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім?я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 350/67/15-ц, та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі № 723/1061/17 про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зістаттею 125 3К України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім?я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Обставин, які б спростовували твердження позивачки в позовній заяві, суд не знаходить, тому кладе їх в основу рішення.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позивачка набула права власності на спадкове майно на законних підставах, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 141, 247, 258-259, 264, 265, 280-282, 354 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1220, 1222, 1223, 1225, 1258, 1261,1268 ЦК України, суд –

ухвалив :

Позов задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , жителькою АДРЕСА_1 , право власності на спадкове майно, а саме:

- житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями АДРЕСА_1 ;

- право на завершення приватизації та реєстрації права власності відповідно до Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на земельну ділянку площею 0,60 га, цільове призначення,для ведення особистого селянського господарства, що розташована на в с. Тур`яЗолочівського району Львівської області, впорядку спадкування по закону, після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя: Б. М. Журибіда