Вирок від 08 березня 2026 р. у справі №333/6075/24 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/6075/24

Провадження №1-кп/333/248/26

ВИРОК

Іменем України

09 березня 2026 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №12024082040000728 від 18.05.2024 року, відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, освіта середня, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за обвинуваченням в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.1 ст.317 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 , -

В С Т А Н О В И В:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Статті (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, винними у вчиненні яких визнаний обвинувачений.

Судом визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення при таких обставинах.

ОСОБА_6 у невстановлені точні дату та час, але не пізніше 28 травня 2024 року, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи з прямим умислом та протиправно, у порушення вимог Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №589 від 03.06.2009 року, маючи прямий умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів та психотропних речовин без мети збуту, знаходячись у м. Запоріжжі (більш точного місця не встановлено) невстановленим шляхом придбав наркотичні засоби та психотропні речовини, які переніс до свого місця мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , де незаконно їх зберігав без мети збуту до моменту вилучення працівниками поліції в ході санкціонованого обшуку, а саме до 28 травня 2024 року.

28 травня 2024 року, у період часу з 17 год. 05 хв. до 17 год. 44 хв., в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 виявлено та вилучено: 2 шт. шприців об`ємом 1 мл та 2 шт шприців об`ємом 2,5 мл з невідомою речовиною, зіп-пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, паперовий згорток з речовиною сіро-зеленого кольору рослиноподібного походження, зіп-пакет з рослинною речовиною сіро-зеленого кольору, пляшку з нашарування темно-коричневого кольору невідомої речовини та металевий ковпак з залишками нашарування невідомої речовини темно-коричневого кольору, які згідно з висновками експерта являються: рослинний матеріал сіро-зеленого кольору є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - канабісом, загальна маса якого в перерахунку на висушену речовину складає 8,765 г; порошкоподібна речовина білого кольору всередині полімерного пакетика містить психотропну речовину, обіг якої обмежено, - метамфетамін, маса якого складає 0,0632 г (в перерахунку на основу); в складі в`язких смолоподібних нашарувань на внутрішній поверхні фрагмента верхньої частини полімерної пляшки та порожнистого металевого предмета виявлено особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - екстракт канабісу; виявлені поодинокі часточки речовини рослинного походження сірозеленого кольору наявні на внутрішній поверхні фрагмента верхньої частини полімерної пляшки та порожнистого металевого предмета, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - канабісом.

Своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.309 КК України, - незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів та психотропних речовин, без мети збуту.

Крім того, 28 травня 2024 року у другій половині дня, ОСОБА_6 , маючи прямий умисел на надання приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів та психотропних речовин, знаходячись за місцем свого мешкання, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, безкорисно, надав згоду ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на надання приміщення свого житла за місцем фактичного проживання для вживання наркотичних засобів та психотропних речовин, які, в свою чергу, у невстановленої особи, у невстановлений час та у невстановленому місці, придбали порошкоподібну речовину білого кольору «метамфетамін» та речовину сіро-зеленого кольору рослиноподібного походження «канабіс» і направились за місцем мешкання ОСОБА_9 . Після чого, останні, отримавши реальну згоду ОСОБА_6 на використання приміщення, за для вживання наркотичних засобів та психотропних речовин, за допомогою медичних шприців шляхом внутрішньовенної ін`єкції з використанням чотирьох медичних шприців, об`ємом по 5 мл надав вжити ОСОБА_7 наркотичний засіб, а через незначний проміжок часу ОСОБА_8 та ОСОБА_6 шляхом куріння вжили особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - канабіс.

Таким чином, ОСОБА_6 надав приміщення свого будинку стороннім особам для незаконного вживання наркотичного засобу «канабіс» та психотропної речовини «метамфетамін», тим самим надав можливість безперешкодно перебувати вищезазначеним особам в стані наркотичного сп`яніння упродовж однієї години.

Своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.317 КК України, - надання приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів та психотропних речовин.

2. Позиція обвинуваченого.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю і суду пояснив, що дійсно 28 травня 2024 року до нього прийшли знайомі хлопці, з якими він вжив марихуану. Крім того, хлопці принесли з собою якусь рідину у шприцах. Протиправні діяння, які ставляться йому в провину, він не оспорює, в скоєному щиросердно розкаюється.

3. Докази на підтвердження встановлених судом обставин вчинення кримінального правопорушення.

У судовому засіданні також оголошені документи, що характеризують особу ОСОБА_6 , і досліджено надані прокурором матеріали щодо судових витрат на проведення експертиз і речових доказів.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст.349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, обмеживши дослідження доказів допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, а також матеріалів щодо судових витрат і речових доказів.

4. Висновок суду щодо винуватості обвинуваченого.

Аналізуючи досліджені по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.1 ст.317 КК України, за викладених у вироку обставинах повністю підтверджена дослідженими в ході судового слідства доказами.

Під час допиту обвинувачений не заперечував, що він придбав та зберігав наркотичні засоби та психотропні речовини без мети збуту і надав приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів та психотропних речовин, а також беззаперечно визнав свою вину у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.1 ст.317 КК України.

Покази обвинуваченого суд вважає такими, що повністю відповідають фактичним обставинам, встановленим судом, а також дослідженим матеріалам кримінального провадження, тому розцінює їх як достовірні, приймає як доказ його вини і вважає, що вони в сукупності з дослідженими в ході судового слідства доказами можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

За таких обставин, суд вважає доведеним пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення і кваліфікує дії останнього за ч.1 ст.309 КК України як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів та психотропних речовин, без мети збуту, і за ч.1 ст.317 КК України як надання приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів та психотропних речовин.

5. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 , суд визнає щире каяття у скоєному та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 , судом не встановлено.

6. Мотиви призначення судом покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує ступінь тяжкості вчинених ними кримінальних правопорушень, які у відповідності до ст.12 КК України є кримінальним проступком і нетяжким злочином відповідно, дані, що характеризують особу винного, - раніше не судимий, його вік, стан здоров`я - на обліку у психіатра і нарколога не перебуває, є інвалідом третьої групи, має хронічні захворювання, соціальні зв`язки - неодружений, на його утриманні неповнолітніх дітей немає, офіційно не працює, має мінливий дохід.

У рішенні «Бремер проти Німеччини» від 03.10.2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати у зв`язку з відстрочкою.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно із ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - це покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Санкцією ч.1 ст.309 КК України передбачено кілька видів альтернативних покарань. При обранні виду покарання обвинуваченому, як заходу примусу, що застосовується від імені держави суд враховує, що законодавча конструкція санкції ч.1 ст.309 КК України передбачає можливість суду призначити покарання за вчинення діянь встановлених у ч.1 ст.309 КК України у виді штрафу, виправних робіт, пробаційного нагляду або обмеження волі.

Обрання покарання ОСОБА_6 у виді штрафу і випраних робіт не можливе, оскільки обвинувачений офіційно не працює, матеріали справи не містять інформації щодо матеріального стану останнього. Так, мінімальний розмір штрафу за ч. 1 ст.309 КК України становить 17000 гривень, який може бути «надмірним тягарем» для ОСОБА_6 . За таких обставин, призначення покарання ОСОБА_6 у виді штрафу є недоцільним. Так само, обвинуваченому не може бути призначено покарання у вигляді виправних робіт, оскільки вони відбувається за місцем роботи засудженого.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , зокрема, його матеріальний стан, відсутність офіційного працевлаштування і стабільного заробітку, конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, думку учасників провадження, висловлену у судових дебатах, положення ст.61 КК України, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого і для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому буде справедливим та достатнім обрати йому покарання за ч.1 ст.309 КК України у виді обмеження волі, обмежившись мінімальним строком, визначеним в межах санкції закону, а за ч.1 ст.317 КК України - у виді позбавлення волі, обмежившись мінімальним строком, визначеним в межах санкції закону, що відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання.

Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при вирішенні питання про те, який із передбачених ст. 70 КК України принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів, судам слід врахувати крім даних про особу винного й обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності тощо.

Суд, при призначенні ОСОБА_6 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, вважає за необхідне застосувати принцип поглинення більш суворим покаранням менш суворого, оскільки вважає таке покарання достатнім.

При цьому, законодавець надав дискреційні повноваження судам у визначенні можливості застосувати ст.75 КК України, оскільки застосування звільнення від покарання з випробуванням потребує врахування і оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація дискреційної функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в межах якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Враховуючи тяжкість скоєних ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, дані про його особу, його ставлення до вчиненого, яке побудоване на критичній оцінці своєї протиправної поведінки, усвідомлення скоєного та готовність понести покарання, конкретні обставини справи, наявність обставин, що пом`якшують покарання, суд з урахуванням вимог ст.75 КК України дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства і звільнення його від покарання з випробуванням, що є необхідним і достатнім для попередження нових кримінальних правопорушень, а також для того, щоб обвинувачений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.

7. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Вирішуючи питання про запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , суд, враховуючи відсутність у учасників процесу відповідних клопотань, вважає за необхідне запобіжний захід обвинуваченому до вступу вироку в законну силу не обирати.

По справі цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати за проведення судової експертизи №СЕ-19/108-24/10119-НЗПРАП від 30.05.2024 року, які складають 2271 гривень 84 копійки, судової експертизи №СЕ-19/108-24/10114-НЗПРАП від 30.05.2024 року, які складають 1893 гривні 20 копійок, судової експертизи №СЕ-19/108-24/10117-НЗПРАП від 30.05.2024 року, які складають 1514 гривень 56 копійок, на підставі ч.2 ст.124 КПК України, відповідно до якої суд у разі ухвалення обвинувального вироку стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.100, 349, 368, 369, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.1 ст.317КК України.

Призначити ОСОБА_6 покарання:

за ч.1 ст. 309 КК України - у виді одного року обмеження волі;

за ч.1 ст. 317 КК України - у виді трьох років позбавлення волі.

Призначити ОСОБА_6 остаточне покарання згідно із ч.1 ст.70 КК України за сукупністю вищевказаних кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк - один рік.

Відповідно до ст.76 КК України, у зв`язку із звільненням від відбування покарання з випробуванням, покласти на засудженого ОСОБА_6 обов`язки повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили не обирати.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів по кримінальному провадженню у розмірі 5679,60 гривень, стягнути з ОСОБА_6 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь держави.

Речові докази:

- об`єкт масою 0,0526 г. у первинному упакуванні, який поміщено у паперовий згорток вміщено у сейф-пакет та опечатаний стяжкою №А684702; об`єкти 1, 2 та об`єкти 3-8 та інше згідно опису, у первинному упакуванні, які поміщено у сейф-пакет №4150101 та об`єкти 1, 2 масами 2,907 г., 4,480 г. (в перерахунку на висушену речовину), у первинному пакуванні, які поміщено у спец. пакет №5484266, і знаходяться на відповідальному зберіганні в камері зберігання речових доказів Відділу поліції №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, -знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя ОСОБА_1