Постанова від 05 березня 2026 р. у справі №398/1323/24 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2026 року м. Кропивницький

справа № 398/1323/24

провадження № 22-ц/4809/444/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Ісмайлової Анни Вікторівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 жовтня 2025 року у складі судді Дубровської Н. М. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви

В березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила:

- стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію належної їй частки майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя в розмірі 79 202 грн 50 коп;

- право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на автомобіль «Geely», модель Emgrand, 2014 року випуску, колір білий, вважати припиненим з моменту сплати вартості його частки;

- стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 211 грн 20 коп.

Позовна заява мотивована тим, що за час перебування у шлюбі сторони придбали автомобіль марки «Geely», модель Emgrand 2014 року випуску, колір білий.

Вартість придбаного автомобіля, згідно довідки ТОВ «Агенція рішень нерухомості» становить 158 405 грн.

У зв`язку з неможливістю досягти домовленості щодо поділу спільного сумісного майна подружжя у виді транспортного засобу позивач вважала за можливе здійснити розподіл, шляхом стягнення з відповідача коштів в сумі 79 202 грн 50 коп в рахунок компенсації половини вартості автомобіля, а тому звернулась до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 жовтня 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду мотивовано тим, щоспірний автомобіль був придбаний сторонами під час перебування у шлюбі та відчужений відповідачем у період шлюбу до звернення позивача до суду.

Суд першої інстанції вважав, що позивачем не доведено, що відчуження транспортного засобу було здійснено без її згоди та не в інтересах сім`ї, а також не надано належних і допустимих доказів того, що відповідач отримав від його продажу кошти та розпорядився ними всупереч інтересам сім`ї.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Ісмайлова А. В., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , просить рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, щосуд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Спірний автомобіль Geely Emgrand 2014 року випуску був придбаний сторонами під час перебування у шлюбі, а тому відповідно до вимог Сімейного кодексу України (далі - СК України) є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, незалежно від того, що право власності на нього було зареєстровано за відповідачем.

При цьому, ОСОБА_2 відчужив зазначений автомобіль без згоди позивача, однак суд першої інстанції безпідставно поклав на позивача обов`язок доведення того, що таке відчуження було здійснено не в інтересах сім`ї, тоді як відповідач не надав доказів використання коштів від продажу транспортного засобу в інтересах сім`ї.

Крім того, позивач вказує, що на момент відчуження автомобіля сторони фактично спільно не проживали, а дії відповідача були спрямовані на уникнення поділу спільного майна подружжя.

Відзив на апеляційну скаргу

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.

За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки ціна позову становить 79 202 грн 50 коп, тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (на 01.01.2025 становило 90 840 грн, станом на 01.01.2026 становить 98 840 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 07 червня 2022 року по день набрання рішенням про розірвання шлюбу законної сили, тобто до 16 червня 2024 року.

Середня вартість продажу транспортного засобі марки Geely», модель Emgrand 2014 року випуску, в Україні складає 4 150 доларів США, що у гривневому еквіваленті, за курсом НБУ, складає 158 405 грн.

Згідно даних НАІС Єдиного державного реєстру МВС за громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровано 20.02.2020 автомобіль ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до бази даних НАІС Єдиного державного реєстру МВС України, 19 травня 2023 року зареєстровано автомобіль марки «Geely», модель Emgrand 2014 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 за громадянином ОСОБА_2 та 12 березня 2024 року перереєстровано на іншого власника.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 св 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частини перша, четверта статті 65 СК України).

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з частинами першою, другою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Частинами першою, четвертою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21)).

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна чи майнових прав, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті чи оформлені (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року у справі № 755/12204/18 (провадження № 61-2401св21)).

Як поділ спільного сумісного майна в натурі, так і визначення розміру часток кожного з них, може здійснюватися на підставі: договору подружжя; рішення суду при наявності спору між подружжям. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року в справі № 648/3137/15-ц (провадження № 61-17560св21)).

В доктрині зазвичай виокремлюється компенсаційна функція приватного права, яка спрямована на відновлення порушених цивільних прав і полягає в наданні таких засобів (зазвичай, грошей), завдяки яким це стало б можливим. Так, при пошкодженні майна особи сплачується його вартість або гроші, необхідні для ремонту; при завданні шкоди здоров`ю особи - кошти для лікування, протезування, реабілітації тощо; при поширенні неправдивої інформації про особу - її спростування та грошова компенсація моральної шкоди та ін. «Сompensare» (з лат.)) означає відшкодовувати або урівноважувати. По своїй суті компенсація в приватному праві - це певні дії задля справедливого «урівноваження» майнової чи немайнової втрати (внаслідок, наприклад, завдання шкоди чи припинення повністю або частково певного суб`єктивного права) шляхом сплати особі грошей, як загального еквіваленту всіх цінностей, або передання їй будь-якого майна такого роду, якості та вартості, що дадуть змогу «залагодити» понесену втрату (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2024 року в справі № 369/3056/21 (провадження № 61-8040св23)).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) вказано, що «у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року в справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21) зазначено, що: «з метою захисту порушеного права власності одного з подружжя при відчуженні іншим з подружжя спільного майна без отримання відповідної згоди, визначаючи розмір грошової компенсації частини вартості спірного майна, стягненню у вигляді компенсації підлягає дійсна (ринкова) вартість відчуженого майна або ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четверта статті 12 ЦПК України).

Матеріалами справи підтверджується, що згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 07 червня 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб (а. с. 7).

Згідно копії довідки ТОВ «Агенція рішень-нерухомість» за № 130 від 15 лютого 2024 року середня вартість продажу транспортного засобу марки Geely», модель Emgrand 2014 року випуску, в Україні, згідно «Бюлетень автоварознавця», Перший довідник, ІОЦ СЕУ, Київ та наявних пропозицій на ринку (інтернет оголошення), складає 4 150 доларів США, що у гривневому еквіваленті, за курсом НБУ, складає 158 405 грн (а. с. 8).

Відповідно до відповіді Головного сервісного центру МВС у Винницькій, Черкаській та кіровоградській областях (філія ГСЦ МВС) Територіальний сервіс МВС № 3542 (ТСЦ МВС № 3542) за № 31/31/3542 від 21 червня 2025року, наданої на вимогу суду першої інстанції, згідно бази даних НАІС Єдиного державного реєстру МВС України, 19 травня 2023 року зареєстровано автомобіль марки «Geely», модель Emgrand 2014 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 за громадянином ОСОБА_2 та 12 березня 2024 року перереєстровано на іншого власника (а. с. 98).

З аналізу викладеного слідує, що спірний автомобіль було придбано в період шлюбу, укладеного між сторонами, а тому останній в силу вимог ст. 60 СК України належав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.

Даних про те, що відповідачем спірний автомобіль був відчужений за письмовою згодою позивача або даних про те, що кошти, отримані внаслідок відчуження транспортного засобу, були витрачені в інтересах сім`ї, матеріали справи не містять.

Таким чином, враховуючи що сторони придбали автомобіль марки «Geely», модель Emgrand 2014 року випуску, під час перебування у зареєстрованому шлюбі і що відповідач розпорядився зазначеним спільним майном подружжя на власний розсуд без повідомлення та письмової згоди ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що в такому випадку позивач має право на грошову компенсацію половини вартості спірного транспортного засобу.

Звертаючись до суду з позовом, позивач на обґрунтування вартості спірного автомобіля надала довідки ТОВ «Агенція рішень-нерухомість» за № 130 від 15 лютого 2024 року середня вартість продажу транспортного засобі, яка становить 158 405 грн.

В свою чергу, відповідач на спростування розміру ринкової вартості автомобіля інших доказів суду не надав, не звертався із клопотанням про призначення відповідної судової експертизи, а тому надана позивачем інформація підлягає врахуванню під час визначення належного розміру компенсації частини спільного майна колишнього подружжя.

Визначаючи розмір грошової компенсації 1/2 частини вартості автомобіля, суд виходить з того, що розмір компенсації за належну частку в майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя та відчужене без згоди одного з них, визначається виходячи з вартості аналогічних транспортних засобів на час поділу майна, що відповідає правовому висновку, викладеному, зокрема у вищенаведеній постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації належної їй частки майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя в розмірі 79 202 грн 50 коп.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог у частині припинення права спільної сумісної власності з моменту сплати відповідачем вартості частки у спірному майні, з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 71 СК України та статті 364 ЦК України у разі поділу спільного майна суд може присудити одному із співвласників грошову компенсацію вартості його частки у випадку, якщо спільне майно не може бути поділено в натурі або фактично вибуло з володіння сторін. При цьому компенсація є способом захисту порушеного права особи, спрямованим на відновлення її майнового становища, що узгоджується з компенсаційною функцією приватного права.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, автомобіль марки «Geely», модель Emgrand, 2014 року випуску, 12 березня 2024 року був відчужений відповідачем та перереєстрований на іншу особу, а тому на момент розгляду справи спірний транспортний засіб вже вибув із власності сторін та перебуває у власності третьої особи.

З огляду на викладене, між сторонами відсутній об`єкт спільної сумісної власності, право на який могло б бути припинено судом у порядку поділу майна подружжя. За своєю правовою природою припинення права спільної сумісної власності є наслідком поділу майна між співвласниками або переходу права власності на відповідне майно до одного з них, однак у даному випадку спірне майно вже відчужене третій особі та фактично не належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

За таких обставин, належним способом захисту порушеного права позивача є саме стягнення грошової компенсації вартості її частки у спільному майні, відчуженому одним із подружжя без згоди іншого, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування компенсаційного механізму захисту у подібних правовідносинах.

За таких обставин, вимоги позову в частині припинення права спільної сумісної власності на спірний автомобіль задоволенню не підлягають, оскільки на момент розгляду справи та ухвалення рішення відсутній об`єкт такого права.

Розглядаючи позов, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення компенсації вартості спірного автомобіля.

Зокрема, суд першої інстанції, встановивши факт придбання спірного автомобіля під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, не врахував презумпцію спільності майна подружжя, передбачену статтею 60 СК України, та безпідставно поклав на позивача обов`язок доводити використання відповідачем коштів, отриманих від відчуження майна, не в інтересах сім`ї.

Крім того, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки встановленій обставині відчуження відповідачем спірного транспортного засобу без письмової згоди позивача, що суперечить вимогам статті 65 СК України, а також правовим висновкам Верховного Суду щодо права одного з подружжя на отримання грошової компенсації вартості частки у спільному майні у разі його відчуження іншим із подружжя.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

За таких обставин, апеляційна скарга адвоката Ісмайлової А. В., яка представляє інтереси ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позову у розмірі 1 211,20 грн та апеляційної скарги у розмірі 1 816,80 грн.

Незважаючи на те, що у задоволенні однієї з позовних вимог відмовлено, спір має майновий характер та по суті вирішений на користь позивача, оскільки судом задоволено основну вимогу про стягнення грошової компенсації вартості частки у спільному майні подружжя.

За таких обставин з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 3 028 грн судового збору (1 211,20 грн+1 816,80 грн).

Керуючись ст. ст. 362, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката Ісмайлової Анни Вікторівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) 79 202 (сімдесят дев`ять тисяч двісті два) грн 50 коп грошової компенсації частини вартості автомобіля марки Geely Emgrand, 2014 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 .

В задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. Л. Карпенко