Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №644/8589/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Зайцева М. С.

Справа № 644/8589/25

Провадження № 3/644/44/26

05.03.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року Суддя Індустріального районного суду міста Харкова Зайцева М.С., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

07 вересня 2025 року о 04.06 годині ОСОБА_2 в м. Харкові по проспекту Індустріальному, б. 31 керував транспортним засобом BMW Х5 державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди ОСОБА_2 проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Драгер Алкотест 6820. Результат огляду 1,64 проміле алкоголю. З результатом ОСОБА_2 був згоден. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України.

ОСОБА_2 подав письмове клопотання, в якому просив закрити провадження у справі, в зв`язку із діями в стані крайньої необхідності. Зазначив, що 07.09.2025 року приблизно о 04.00 год. він разом з військовим ОСОБА_3 отримали наказ керівника про терміновий виїзд на бойове завдання по м. Харкову на автомобілі BMW Х5. Це був незапланований виїзд, але обставини вимагали негайного реагування та виїзду. Вони виконували бойове завдання та воно було безпосередньо пов`язане із забезпеченням оборони України від збройної агресії рф. Про ці обставини він повідомляв поліцейських, проте вони склали відносно нього протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Він є діючим військовослужбовцем, старшим офіцером відділу організації управління та взаємодії управління планування застосування військ штабу військової частини НОМЕР_2 , він має прямий обов`язок виконувати накази командира. Виконання бойового завдання в умовах воєнного стану, особливо в Харківській та Донецькій областях, де він виконує службові обов`язки, пов`язані із забезпеченням оборони України та захистом безпеки громадян та державності. У цьому випадку наслідки від можливого скоєння адміністративного правопорушення є менш значними, ніж відвернена шкода, оскільки відмова від негайного виконання наказу могла призвести від невиконання бойового завдання, що є загрозою життю побратимів та обороноздатності країни. З огляду на термінову необхідність виконувати завдання, він був змушений негайно їхати до пункту призначення. Таким чином керувати транспортним засобом у зв`язку з необхідністю прибуття для виконання службових обов`язків, пов`язаних із захистом України, є вчиненими в стані крайньої необхідності. Просив не позбавляти його права керування автомобілем, оскільки йому необхідно керувати транспортним засобом для безпосередньої участі у заходах по забезпеченню оборони України від збройної агресії рф.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 2.9 А Правил дорожнього руху України, водієві забороняється, керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (пункт 6 розділу І Інструкції).

Обставини скоєного ОСОБА_2 адміністративного правопорушення викладені в протоколі про адміністративне правопорушення Серії ЕПР1 №446053 від 07.09.2025 року і підтверджуються зібраними по справі доказами, а саме:

- Рапортом інспектора від 07.09.2025 року, згідно якого 07.09.2025 року під час несення служби, в комендантську годину за адресою: м. Харків, пр-т Індустріальний, б. 31 було зупинено транспортний засіб BMW Х5 державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , у якого під час спілкування були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди ОСОБА_2 проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Драгер Алкотест 6820. Результат огляду 1,64 проміле алкоголю. Водій з результатом був згоден.

- Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно яких був проведений огляд ОСОБА_2 з виявленими ознаками, результат огляду 1,64 проміле алкоголю.

- Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого огляд ОСОБА_2 в медичному закладі не проводився.

- Результатом тестування газоаналізатору Драгер Алкотест 6820, згідно якого ОСОБА_2 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, результат 1,64 проміле алкоголю.

- Відомостями з відеозаписів фіксації обставин правопорушення, згідно яких 07 вересня 2025 року о 04.06 годині ОСОБА_2 в м. Харкові по проспекту Індустріальному керував транспортним засобом BMW Х5 державний номерний знак НОМЕР_1 та був зупинений працівниками поліції. Під час перевірки документів у ОСОБА_2 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. Зі згоди ОСОБА_2 було проведено тестування на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Результат огляду 1,64 проміле алкоголю. З результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 був згоден.

-Довідкою інспектора ВАП УПП в Харківській області, згідно якої ОСОБА_2 отримував посвідчення водія.

Щодо клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі, в зв`язку з діями в стані крайньої необхідності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

В постанові Верховного Суду від 21.12.2018, суд зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності, така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Суд роз`яснив, що стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.

Сам факт проходження ОСОБА_2 військової служби, заслуговують на повагу, але є такими, що не свідчать про те, що за обставинами вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, він діяв у стані крайньої необхідності.

Суд критично відноситься до доводів про те, що ОСОБА_2 діяв в стані крайньої необхідності, так як він їхав на виконання бойового завдання згідно наказу командира, оскільки з відеозапису, долученого працівниками поліції до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_2 на місці події не зазначав, що діє у стані крайньої необхідності та не повідомляв працівників поліції про те, що повинен виконати наказ командира, що їде виконувати бойове завдання. З моменту його зупинки та до ознайомлення зі складеним відносно нього протоколом, ОСОБА_2 будь-яких зауважень не мав, щодо того, що вони з військовим, який перебував поруч із ним, виконували бойове завдання та воно було безпосередньо пов`язано із забезпеченням оборони України, ОСОБА_2 працівникам поліції не повідомляв.

Таким чином, зважаючи на конкретні обставини справи, правопорушення, яке вчинив ОСОБА_2 є умисною, суспільно небезпечною дією, а тому зазначені у клопотанні обставини не можуть вважатись такими, що є підставою для закриття справи у зв`язку з вчиненням дій особою в стані крайньої необхідності.

Оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд враховує наявні дані про особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, тяжкість ймовірних наслідків. При цьому суд враховує, що відсутні обставини, що виключають адміністративну відповідальність ОСОБА_2 ,які передбачені ст. 17 КУпАП.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що з метою виховання та попередження скоєння нових правопорушень на ОСОБА_2 слід накласти стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. При цьому, суд бере до уваги, що клопотання ОСОБА_2 не позбавляти його права керування транспортними засобами не може бути задоволено, так як позбавлення права керування транспортними засобами за ч. 1 ст. 130 КУпАП є не альтернативним адміністративним стягненням, а обов`язковим поряд зі штрафом.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Таким чином, одночасно з накладенням адміністративного стягнення суд, у відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягує з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначити адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить – 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Відповідно до положень ст.ст. 307-308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти діб через суд першої інстанції.

Строк пред`явлення постанови до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Повний текст постанови складений 09.03.2026 року.

Суддя М.С. Зайцева