Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №197/1309/25 — Широківський районний суд Дніпропетровської області

Справа №197/1309/25

провадження №2-а/197/3/26

ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====================================================================

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2026 року

приміщення суду за адресою: вул. Соборна, 86, с-ще Широке, 53700

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гері О.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Слобідської Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

У грудні 2025 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що дізнавшись, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів містить записи такого змісту: «Порушення правил військового обліку; Причина звернення до Нацполіції: Не стали на військовий облік за новою адресою; Дата звернення: 21.08.2025.», через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста позивач подав відповідачу заяву, в якій зазначив, що не оспорює допущене правопорушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності останнього. 24.11.2025 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста позивач отримав електронний файл постанови по справі про адміністративне правопорушення. Ознайомившись зі змістом постанови про адміністративне правопорушення позивач дізнався, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 24 листопада 2025 року на останнього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП. Позивач зазначає, що строк притягнення до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення мав обчислюватися з 21 серпня 2025 року по 21 листопада 2025 року, а отже, адміністративне стягнення на позивача накладено після закінчення строків, передбачених ст.38 КУпАП. У зв`язку з вищевикладеним позивач просить суд скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності останнього та закрити справу про адміністративне правопорушення, а також стягнути з відповідача понесені відповідачем судові витрати.

Провадження у справі відкрито 08.12.2025.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дізнався про записи такого змісту: «Порушення правил військового обліку; Причина звернення до Нацполіції: Не стали на військовий облік за новою адресою; Дата звернення: 21.08.2025.».

24.11.2025 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста позивач отримав електронний файл постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Зі змісту постанови про адміністративне правопорушення вбачається, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 24 листопада 2025 року на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП.

Вказаною постановою встановлено те, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за новою адресою (ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»), чим допустив порушення правил військового обліку.

Як зазначає позивач, у розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у розділі «Правопорушення» щодо останнього датою порушення справи є 21 серпня 2025 року. Окрім того, у розділі «Сповіщення» мобільного застосунку «Резерв+» міститься сповіщення від 21 серпня 2025 року наступного змісту: «Виявлено порушення. В реєстрі Оберіг зафіксовано порушення військового обліку або законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Отже, позивач вважає, що саме дату «21.08.2025» слід вважати датою виявлення відповідачем вчиненого правопорушення.

У зв`язку з вищевикладеним позивач просить суд скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини першої ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права.

Судом встановлено, що 24 листопада 2025 року Начальником, Військовим комісаром ОСОБА_2 винесено постанову №R217987, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у сумі 17 000 грн.

З вказаної постанови від 24.11.2025 вбачається, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за новою адресою (ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»), чим допустив порушення правил військового обліку.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (стаття 68 Конституції України).

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності передбачені статтею 286 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як передбачено статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Нормами частин першої, другої та третьої статті 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 235 КУпАП визначена підвідомчість розгляду справ про адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 КУпАП (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки. Частиною другою даної статті встановлено, що від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити в тому числі найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Згідно із ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Однак, у постанові про адміністративне правопорушення №R217987 від 24.11.2025 не зазначено дати вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, що позбавляє суд можливості встановити, чи у позивача на той момент був обов`язок визначений законодавством про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Частиною другою статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Поряд з цим, як вбачається із копії витягу із застосунку «Резерв+», сформованого 28.11.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) з 27.02.2017 року, дата уточнення даних 24.11.2025.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено належними та допустимим доказами винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що оскільки вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами, тому постанова про адміністративне правопорушення №R217987 ТЦК від 24.11.2025 підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.

Крім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати в загальному розмірі 605,60 грн.

Керуючись статтями 242, 244, 245, 246, 271, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову, складену начальником військовим комісаром ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення №R217987 від 24 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в Третьому апеляційному адміністративному суді шляхом подання апеляційної скарги на судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 09 березня 2026 року.

Суддя О.Г. Геря