Вирок від 08 березня 2026 р. у справі №190/363/26 — П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/363/26

Провадження №1-кп/190/91/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року м. П`ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1

за участю:

секретаря - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в місті П`ятихатки кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202604655000021 від 12.02.2026 року, стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с.Саксагань, П`ятихатського району, Дніпропетровської області, громадянин України, з професійно-технічною освітою, не одружений, малолітніх дітей на утриманні не має, не працює, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень,

передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_4 скоїв незаконне проникнення до житла та заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), за наступних обставин.

11.02.2026, приблизно о 09 годині 00 хвилин, більш точного часу під час проведення дізнання встановити не надалось можливим, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував поблизу території домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . В цей час у нього виник прямий умисел, спрямований на проникнення до території зазначеного домоволодіння, де на законних підставах проживає ОСОБА_6 . Реалізуючи свій прямий умисел, ОСОБА_4 , цього ж дня, приблизно о 09 годині 01 хвилині, більш точного часу лід час проведення дізнання встановити не надалось можливим, перебуваючи в тому самому місці, в порушення ст. 30 Конституції України, згідно якої кожному гарантується недоторканість житла (чи іншого володіння особи), ст. 12 «Загальної декларації прав людини» та ст. 8 «Конвенції про захист прав людини та основних свобод», не маючи визначених законом підстав та відповідного дозволу фактичного володільця ОСОБА_6 , впевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, незаконно, без відповідного дозволу володільця, зайшов через хвіртку на територію домоволодіння, яке огороджене парканом та розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . В подальшому, 11.02.2026, приблизно о 09 годині 03 хвилин, більш точного часу під час проведення дізнання встановити не виявилося можливим, перебуваючи на території зазначеного домоволодіння, ОСОБА_4 , підійшов до вхідних дверей житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ., обома руками, застосовуючи фізичну силу потягнув вхідні двері та проник в середину будинку, де порушив побутову обстановку, після чого покинув територію даного домоволодіння.

Крім цього, 10.02.2026 року приблизно о 14 год., більш точного часу під час проведення дізнання встановити не надалось можливим, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував поблизу території домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . За вказаною адресою під час особистого спілкування з раніше знайомим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у ОСОБА_4 , виник злочинний прямий умисел, спрямований на заволодінням портативною електростанцією марки «Jackery Explorer 500», чорного кольору, шляхом зловживання довірою раніше знайомого ОСОБА_7 . В той же день, тобто 10.02.2026, приблизно о 14 годині 05 хвилин, більш точного часу під час проведення дізнання встановити не надалось можливим, ОСОБА_4 , знаходячись поблизу території домоволодіння АДРЕСА_3 , реалізовуючи свій злочинний прямий умисел, спрямований на заволодіння майном ОСОБА_7 , шляхом зловживання довірою останнього, діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи у довірчих відносинах з потерпілим, отримав дозвіл ОСОБА_7 на використання вищевказаної портативної електростанції у власних цілях на умовах її повернення власнику, тобто ОСОБА_7 11.02.2026. В подальшому, отримавши від ОСОБА_7 портативну електростанцію марки «Jackery Explorer 500», чорного кольору у користування, ОСОБА_4 , не бажаючи повертати його законному власнику, розпорядився ним на власний розсуд. Так, 10.02.2026 ОСОБА_4 направився до раніше знайомого громадянина ОСОБА_8 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , де продав останньому зазначену портативну електростанцію за грошові кошти у сумі 1500 грн, тим самим обернувши вказане майно на свою користь. Таким чином, ОСОБА_4 діючи умисно, в корисливих цілях, реаяізуючи свій злочинний прямий умисел на заволодіння майном ОСОБА_7 шляхом зловживання довірою останнього, заволодів його портативною електростанцією марки «Jackery Explorer 500», чорного кольору, вартістю 21072,21 грн., чим спричинив потерпілому, майнову шкоду на вказану суму, що підтверджується висновком судової товарознавчої експертизи № 268 від 16.02.2026 року.

Угодою про визнання винуватості від 20.02.2026 року сторони погодили покарання ОСОБА_4 за ч.1 ст.162 - один рік обмеження волі, за ч.1 ст.190 КК України - один рік шість місяців обмеження волі. На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання ОСОБА_4 у виді одного року шести місяців обмеження волі, звільнивши обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком термін якого буде визначено судом з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України. ОСОБА_4 в свою чергу згоден понести покарання, визнає вину в скоєному.

Під час підготовчого судового засідання обвинувачений ОСОБА_4 вину свою в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.190 КК України визнав повністю, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити йому узгоджену міру покарання. Стверджував, що цілком розуміє свої права, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, а також наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, які йому роз`яснені судом.

Прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити ОСОБА_4 узгоджену міру покарання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходив з наступного.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти зокрема рішення про затвердження угоди.

Відповідно до ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч.4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості допускається у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких завдано шкоду правам та інтересам окремих осіб, якщо потерпілим надано письмову згоду на укладення угоди між прокурором та обвинуваченим.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим, відповідно до ст.12 КК України є проступками.

Під час досудового розслідування потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 надали письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.

Суд, переконавшись, що укладення угоди є добровільним, умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, не суперечать вимогам закону та інтересам суспільства, правова кваліфікація кримінального правопорушення є правильною, зобов`язання взяті за угодою обвинувачуваним виконані повністю, узгоджена міра покарання відповідає характеру і тяжкості обвинувачення, суд вважає можливим затвердити угоду про визнання винуватості від 20.02.2026 року, визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.190 КК України та призначити йому, узгоджене угодою покарання.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.3 ст.314, ч.2 ст.373, ст.ст.374,475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 20 лютого 2026 року, укладену у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026046550000021, між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.190 КК України та призначити йому узгоджене угодою про визнання винуватості покарання:

- за ч.1 ст.162 КК України - один рік обмеження волі;

- за ч.1 ст.190 КК України - один рік шість місяців обмеження волі;

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання ОСОБА_4 у виді одного року шести місяців обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання звільнити з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік.

У відповідності до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Речовий доказ який передано на зберігання потерпілому ОСОБА_7 , - залишити останьому, як йому належний.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя П?ятихатського районного суду

Дніпропетровської області ОСОБА_1