Рішення від 04 січня 2026 р. у справі №753/15569/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 753/15569/25

№ 2-а/183/121/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Городецького Д. І.,

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції проскасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

22 липня 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції проскасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що 17 липня 2025 року інспектором 2 взводу 1 роти 4 батальйону полку 2 Управління патрульної поліції в м. Києві сержантом поліції Біленьким Валентином Петровичем винесена постанова серії ЕНА № 5241798 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340,00 грн.

Адміністративне правопорушення виразилось у тому, що він 17 липня 2025 року о 08.07 год. в м. Києві Бориспільське шосе, керуючи транспортним засобом марки IVECO STRALIS, д.н.з. НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 31.4.5 ПДР України - керування водієм ТЗ, що має технічні несправності коліс і шин.

З даною постановою інспектора позивач не погоджується в повному обсязі, оскільки вона необґрунтована, недоведена, а інкримінуєме йому правопорушення не підтверджується жодним доказом. Так, згідно з п.31.4.5 «б» ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, якщо шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини. Шина є одним із елементів колеса, п. 31.4.5 ПДР України заборонена експлуатацію ТЗ, у якого колеса і шини не відповідають ДМТУ 3649:2010. Підпункти «а,е» п. 31.4.5 ПДР передбачають заборону експлуатації шин, які не відповідають вимогам ДСТУ 3649:2010, зазначених в цих підпунктах. В оскаржуваній постанові не визначено саме за яким підпунктом п. 31.4.5 ПДР позивача притягнуто до відповідальності, а лише зазначено, що підставою притягнення до відповідальності є керування водієм ТЗ, що має технічні несправності коліс і шин, що жодним підпунктом п. 31.4.5 ПДР України не передбачено. Отже, ПДР забороняють експлуатацію ТЗ за наявності не будь-яких пошкоджень (порізів, розривів тощо) шин, а лише в разі, якщо внаслідок таких пошкоджень оголений корд шини. В той же час, з відеозапису вбачається, що шина не є такою, що оголює корд, не містить розшарування каркасу та відшарування протектора і боковини. Крім того, працівниками поліції не здійснювалося вимірювання пошкодження шини.

У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, а провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121КУпАП, - закрити, а також вирішити питання щодо судових витрат.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21 серпня 2025 року зазначену адміністративну справу було передано за підсудністю до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Справа надійшла до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області 16 жовтня 2025 року.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2025 року позовну заяву було залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

28 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, згідно якої усунув недоліки первісної заяви.

Ухвалою 29 жовтня 2025 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 07 листопада 2025 року позивачу було надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

24 листопада 2025 року на виконання даної ухвали ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою в новій редакції, згідно якої усунув недоліки первісної.

У відповідності до статті 262 КАС України, 1. Розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. 2. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. 3. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного провадження не проводиться. 4. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. 5. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. 6. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. 7. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. 8. При розгляді справи за правилами спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Не погоджуючись із пред`явленим позовом, представник відповідача Департаменту патрульної поліціїзвернувся до суду з відзивом на позовну заяву, в якому посилався на правомірність ухваленої інспектором постанови з дотриманням процедури її складення та наявності всіх доказів вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а тому у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та перевіривши достатність наявних у справі доказів для їх встановлення, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 17 липня 2025 року інспектором 2 взводу 1 роти 4 батальйону полку 2 Управління патрульної поліції в м. Києві сержантом поліції Біленьким Валентином Петровичем винесена постанова серії ЕНА № 5241798 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340,00 грн.

Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 17 липня 2025 року о 08.07 год. в м. Києві Бориспілське шосе, керуючи транспортним засобом марки IVECO STRALIS, д.н.з. НОМЕР_1 ,порушив вимоги п. 31.4.5 ПДР України - керування водієм ТЗ, що має технічні несправності колес і шин.

Відповідно до ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За змістом позову, позивач визнає, що при оформленні оскаржуваної постанови він не вносив письмові заперечення до постанови і не надавав такі заперечення на окремому аркуші.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП).

Відповідно до частини першої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Частина 1 статті 9 КУпАП визначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, визначені ст. 121 КУпАП.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

В розділі 2 ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

Згідно п. 2.3 а) ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу.

Відповідно до п. 31.1 ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Приписами ст. 33 ЗУ «Про дорожній рух» передбачено, що технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку.

Згідно п. 31.4 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, п. 31.4.7 Інші елементи конструкції, а саме: відсутність передбаченого конструкцією заднього захисного пристрою, грязезахисних фартухів і бризговиків (п.п. 31.4.7 «е») ПДР) та у разі, коли шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини (п.п. 31.4.5 «б» ПДР).

Пункт 5.1, 6.8.13 ДСТУ 3649/2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» (далі - ДСТУ 3649/2010) передбачає, що технічний стан колісних транспортних засобів повинен відповідати вимогам законодавства, чинних нормативних документів щодо безпеки дорожнього руху й охорони навколишнього середовища; мають бути обладнані за конструкцією пристроями захисту від викидання з-під коліс КТЗ сторонніх предметів і бруду. Ширина цих пристроїв має бути не менше ніж ширина встановлених шин.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У позові ОСОБА_1 вказує на відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, а відповідач в свою чергу на правомірність винесеної постанови.

Відповідно до ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 72 КАС України визначено поняття доказів, якими у адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно з вимогами ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При цьому, оскаржувана постанова не може оцінюватися судом, як належний та допустимий доказ в розумінні ст. 72 КАС України.

Суд звертає увагу на те, що працівники патрульної поліції наділені повноваженнями щодо фіксування події адміністративного правопорушення, мають відповідні технічні засоби та спеціальні знання.

Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Частиною 1 у ст. 40 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

Тобто, належним доказом правопорушення є фото або відеофіксація вчиненого правопорушення розміщена на видному місці.

В силу ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім визначених частиною 2 статті 283 КУпАП, зокрема, повинна містити відомості щодо технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис.

Зазначена правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року по справі № 201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року по справі № 743/1128/17, від 15 листопада 2018 року по справі № 524/5536/17.

В той же час, у оскаржуваній постанові інспектора про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відсутні будь-які докази на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, крім того, постанова не містить й порядку та строку її оскарження.

Отже, за відсутності належних доказів вчинення позивачем правопорушення, суд дійшов висновку, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення особою адміністративного правопорушення. Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Однак, в матеріалах справи відсутній будь-який належний та допустимий доказ, який би підтвердив факт порушення позивачем вимоги п. 31.4.5 ПДР України, що свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірність прийнятої останнім постанови.

Дана позиція викладена в постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року (справа № 357/10134/17, провадження № К/9901/32368/18).

Інших доказів суб`єктом владних повноважень на підтвердження вчинення позивачем адмінправопорушення суду не надано.

В той же час, на підтвердження відсутності складу адміністративного правопорушення позивачем ОСОБА_1 було надано DVD-R диск з відеозаписом, який було відтворено судом та з якого вбачається, що шина не є такою, що оголює корд, не містить розшарування каркасу та відшарування протектора і боковини. Крім того, працівниками поліції не здійснювалося вимірювання пошкодження шини.

В оскаржуваній постанові не визначено саме за яким підпунктом п. 31.4.5 ПДР позивача притягнуто до відповідальності, а лише зазначено, що підставою притягнення до відповідальності є керування водієм ТЗ, що має технічні несправності колес і шин, що жодним підпунктом п. 31.4.5 ПДР України не передбачено. Отже, ПДР забороняють експлуатацію ТЗ за наявності не будь-яких пошкоджень (порізів, розривів тощо) шин, а лише в разі, якщо внаслідок таких пошкоджень оголений корд шини, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що в діях позивача ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення та останнього було безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

За таких обставин, всупереч положенням ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідач не навів належних доказів на підтвердження правомірності рішення інспектора при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення останнім адміністративного правопорушення та не виконав обов`язок щодо доведення обґрунтованості притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 121 КУпАП є недоведеним.

Така правова позиція висловлене в постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року в справі №463/1352/16-а.

За наведених вище обставин, суд вважає, що оскаржувана постанова у справі про адміністративні правопорушення була ухвалена інспектором без врахуванням принципу правомірної адміністративної поведінки, тобто без урахування обставин, що мають значення для прийняття рішення, характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Згідно із ст. 288 КУпАП оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Так, приписамип. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП передбачено, що в разі оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності орган (посадова особа) при перевірці законності та обґрунтованості винесеної постанови може прийняти рішення про скасування постанови і закриття справи.

За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

У зв`язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду із дотриманням строку, встановленого КУпАП та КАС України, позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню, постанова серії ЕНА № 5241798 у справі про адміністративне правопорушення від 17 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тобто, якщо відповідачем у справі виступала посадова чи службова особа, то судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, в якому працює ця особа. При цьому, залучення такого суб`єкта владних повноважень до участі у справі в якості окремого учасника не вимагається.

При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 484,48грн., а тому відповідно до вимог ст. 139 КАС України вказана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 77, 79, 120, 139, 241-246, 250-251, 257-263, 268-271, 286, 297 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції проскасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.

Постанову інспектора 2 взводу 1 роти 4 батальйону полку 2 Управління патрульної поліції в м. Києві сержанта поліції Біленького Валентина Петровича серії ЕНА № 5241798 від 17 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121КУпАП, - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108866, адреса місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20-а) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири грн. 48 коп.).

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Ф.Ернста, буд. 3 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Повне рішення складено 05 січня 2026 року.

Суддя Д. І. Городецький