Рішення від 26 січня 2025 р. у справі №932/4060/24 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/4060/24

Провадження № 2/932/1718/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 січня 2025 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Кондрашова І.А., розглянувши у приміщенні суду в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 932/11417/20 від 30 листопада 2021 р. на утримання дитини - сина, з 1/6 до 1/8 частини зі всіх видів заробітної плати (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач послається на те, що 25.08.2007 року він перебував у шлюбі з відповідачкою, від шлюбу у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружнє життя між ними не склалося, у звязку із чим подружжя прийняло рішення про розірвання шлюбу. Судовим наказом № 932/4684/20, що виданий Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська від 12.05.2020 року вирішено, що ОСОБА_1 повинен сплачувати аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до його повноліття на користь матері ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22.04.2020 року. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська № 932/11417/20 вирішено змінити розмір стягуваних аліментів за судовим наказом Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 травня 2020 року з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини на 1/6 частину всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили. Позивач зазначає, що з 2021 року його звільнено з роботи. Також змінився стан здоров`я, він погіршився. Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, повний діагноз - ОСН: Нейрофіброматоз II типу, Стан після видалення об`ємного новоутворення вестибулярної шваноми лівого иприсінково-завиткового нерву (23.05.2023 р.) Об`ємне новоутворення мосто-мозочнового кута. Хронічна двобічна сенеснеоневральна приглуваність; ліворуч V ступеню-глухота, праворуч ІІІІ (ступеня) нажна. Змішений астпзматизм. Пресбіопія. Вказане підтверджується мрт головного мозку, випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, аудіограмою консультаційним висновком спеціаліста, довідка невропатолога, мрт дослідження головного мозку з контрасною речовиногю. Також позивач зазначає, що він сплачував аліменти регулярно, оскільки дбав про належне матеріальне забезпечення свого сина, проте в звьязку із зміною стану здоровья та зміною матеріального стану не має такої можливості. З огляду на викладене він вимушений звернутися до суду з відповідним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2024 року справу передано на розгляд судді Кондрашову І.А.

13 травня 2024 року відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом зроблено запит щодо визначення зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання відповідача.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 625693 від 04.06.2024 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.06.2024 року було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом (повідомлення) сторін.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день, час розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій також зазначено, що позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити та не заперечує проти ухвлення заочного рішення.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про день, час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, жодних клопотань відповідачем не надіслано.

Згідно із ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, доказів про поважність неявки до суду не надано, також не надіслано відзив на позовну заяву та позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи тому у відповідності з вимогами ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідачів, постановивши по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до таких висновків.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, відповідно до судового наказу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.05.2020 року ОСОБА_1 повинен сплачувати аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до його повноліття на користь матері ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22.04.2020 року.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.11.2021 року змінено розмір стягуваних аліментів за судовим наказом Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 травня 2020 року з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини на 1/6 частину всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили.

Позивач, посилається на зміну стану свого здоровья та зміну матеріального стану, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, повний діагноз - ОСН: Нейрофіброматоз II типу, Стан після видалення об`ємного новоутворення вестибулярної шваноми лівого иприсінково-завиткового нерву (23.05.2023 р.) Об`ємне новоутворення мосто-мозочнового кута. Хронічна двобічна сенеснеоневральна приглуваність; ліворуч V ступеню-глухота, праворуч ІІІІ (ступеня) нажна. Змішений астпзматизм. Пресбіопія. Вказане підтверджується мрт головного мозку № 32067, № 32757, випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2432/23, аудіограмою консультаційним висновком спеціаліста, довідка невропатолога, мрт дослідження головного мозку з контрасною речовиногю.

Наразі, через вищевказані обставини матеріальний стан позивача є таким, що не дозволяє йому сплачувати аліменти у розмірі 1/6 частину всіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

Враховуючи ці обставини, він вимушений звертатися до суду із позовними вимогами про зменшення розміру аліментів.

За загальними положеннями, визначеним ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу кожна особа має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес особи в один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідних для розвитку дитини.

У національному законодавстві України право дитини на утримання, що також прямо кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.

Згідно із ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

У роз`ясненнях, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" та ст. 182 СК України зазначено, що при вирішенні питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають значення. У цьому випадку суд виходить з того, що відповідач не відноситься до категорії непрацездатних осіб, має можливість самостійно визначати обсяг забезпечення себе роботою та відповідно отримання доходів від такої роботи, інших осіб на утриманні не має.

За нормативними правилами статті 3 Конвенції Організації об`єднаних націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, за вимогами якої способами захисту сімейних прав та інтересів, зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Так, Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.

У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може постановити рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.

Отже, при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено підстави для задоволення позову, передбачених ст. 192 СК України.

Відповідно до ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів: а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як убік погіршення так і у бік покращення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України№789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отже, з положень ст. 181 та ст. 192 СК України вбачається, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Таким чином, із викладеного вище вбачається, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного рішенням суду.

У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.

Суд вважає, що позивач, як платник аліментів, довів свої вимоги про зменшення розміру аліментів, зокрема тому, що на даний час змінився його матеріальний та стан здоров`я, які погіршилися у порівнянні з положенням, яке існувало на час винесення рішення суду про зміну розміру стягуваних аліментів за судовим наказом Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 травня 2020 року, через хворобу позивач потребує постійного лікування.

Суд, виходячи з встановлених дійсних обставин справи, та враховуючи принцип рівності обов`язку батьків щодо утримання дитини, необхідності рівного забезпечення та утримання кожної дитини позивача, матеріальне становище платника аліментів, вважає за можливе задовольнити позовні вимоги.

Виходячи з закріплених принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідності моральним засадам суспільства, беручи до уваги, що позивач на даний час потребує довготривалого лікування, суд вважає за можливе зменшити розмір аліментів, які стягуються з позивача на користь відповідачки на утримання сина з 1/6 до 1/8 частки з усіх видів доходу платника аліментів, що стягуються на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.11.2021 року у справі №932/11417/20.

Такий розмір аліментів, на переконання суду, є розумним, та не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом щодо захисту прав дитини.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати по справі слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 274, 352-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - задовольнити.

Зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 932/11417/20 від 30 листопада 2021 р. на утримання дитини - сина, з 1/6 до 1/8 частини зі всіх видів заробітної плати (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ігор КОНДРАШОВ