Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №727/8913/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2026 року м. Чернівці Справа № 727/8913/25

Провадження №22-ц/822/159/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Литвинюк І. М.,

суддів: Височанської Н. К., Лисака І. Н.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Акцент - Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Саламандик Андрій Іванович, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 листопада 2025 року, головуючий у І-й інстанції - Калмикової Ю. О.,

ВСТАНОВИВ:

АТ «Акцент - Банк» у липні 2025 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 14 квітня 2024 року ОСОБА_1 , будучи клієнтом банку, приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору б/н та отримання кредиту у розмірі 75 000 грн строком на 36 місяців із сплатою 75,00% щомісячно та комісії у розмірі 0,00 грн.

Банк свій обов`язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно з умовами кредитного договору. У відповідності до п. п. 3-5 Кредитного договору (Заяви клієнта, далі кредитний договір), ліміт цього договору: 75 000 грн на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 13 квітня 2027 року, терміном на 36 місяці. Згідно з п. 6 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 75% річних.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 18 липня 2025 має заборгованість - 83 553,58 грн, яка складається з наступного: 65 975,55 грн - заборгованість за кредитом; 16 855,95 грн - заборгованість по відсоткам; 722,41 грн - заборгованість за пенею.

Відповідач ухиляється від виконання зобов`язання і заборгованість за договорами не погашає, що є порушенням законних прав AT "А-БАНК".

Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» суму заборгованості за кредитним договором №АВН0СТ155101713090614102 від 14 квітня 2024 в розмірі 83 553,58 грн станом на 18 липня 2025 та судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 листопада 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101713090614102 від 14 квітня 2024 року у розмірі 82 831,17 грн станом на 18 липня 2025 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що АТ «Акцент-Банк» свої зобов`язання перед позичальником виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти, однак позичальник взяті на себе за кредитним договором зобов`язання належним чином не виконав, що призвело до утворення заборгованості.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за пенею, суд першої інстанції виходив з того, що на період воєнного стану в Україні позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

На зазначене рішення суду представник відповідача Саламандик А. І. через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.

Посилається на те, що оскаржуване рішення суду ухвалено з істотними порушеннями норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що у позовній заяві та додатках відсутній детальний розпис руху коштів. Наявний лише внутрішній односторонній розрахунок позивача, який не може підтверджувати будь-які суми.

Суд першої інстанції не вимагав від банку первинних документів та не здійснив реальної перевірки розрахунків.

Позов є передчасним, оскільки банк не довів направлення вимоги про дострокове погашення.

Судом першої інстанції не була оцінена надмірна процентна ставка.

У відзиві АТ «А-Банк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Вказує на те, що будучи клієнтом банку, відповідач скористався додатковою послугою Банку - "Швидка готівка". Відповідно до умов даної послуги відповідач з допомогою сервісу «А24» уклав в електронній формі з Банком додатковий кредитний договір № ABH0CT155101713090614102 від 14 квітня 2024 року на суму в розмірі 75 000 грн строком на 36 місяців зі сплатою процентів у розмірі 75% на рік.

Надані позивачем виписки по рахункам позичальника по даній справі повністю відповідають вимогам Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять абсолютно всі необхідні реквізити та відповідно є належними та допустимими доказами у справі. Також виписки по рахункам та розрахунок заборгованості свідчить про тривале виконання зобов`язань за Кредитним договором Позичальником і активне користування Кредитом, що вчергове підтверджує отримання Позичальником кредиту та наявну заборгованість. Також на підтвердження перерахування Відповідачу кредитних коштів до позову було додано меморіальний ордер зі значенням відповідної суми кредиту, яка була перерахована Відповідачу.

Умовами договору визначено, що в разі наявності заборгованості у Клієнта із сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів, Банк має право достроково розірвати Кредитний договір та здійснити дії, направлені на погашення залишку Заборгованості, що виникла при користуванні Клієнтом Послугою "Швидка готівка".».

Звертає увагу, що умовами кредитного договору не передбачено обов`язкове повідомлення про вимогу дострокового погашення кредиту, оскільки в даному випадку Банк з такою вимогою звернувся до суду, а відповідач знав, що він порушив вимоги кредитного договору, оскільки мав графік погашення кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

За змістом частин 4, 6 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із частинами 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанціє відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 31 березня 2024 року згідно анкети-заяви приєдналася до Умов і Правил надання банківських послуг в А-банку.

У подальшому, 12 квітня 2024 року ОСОБА_1 підписав заяву про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101713090614102 від 14 квітня 2024 року електронним підписом та уклав з Банком кредитний договір щодо надання відповідачу кредиту в розмірі 75 000 грн.

У заяві про надання послуги «Швидка готівка» АВН0СТ155101713090614102 від 14 квітня 2024 року зазначено, що до укладання цієї угоди ознайомився з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-БАНК», що розміщені за посиланням: www.a-bank.com.ua/terms , та до укладання цієї угоди ознайомлений з інформацією, яка розміщується на веб-сайті та доступна за посиланням: www.abank.com.ua, в повному об`ємі відповідно до ч.2 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Ця Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, що розміщені на сайті банку: www.a-bank.com.ua, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять Договір. Отримав їх примірники, вони мені зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Відповідно до п. п. 3-5 Кредитного договору заяви клієнта, сума кредиту складає: 75 000 грн, мета кредиту: придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг; строк кредиту: 36 місяців, 14 квітня 2024 року по 13 квітня 2027 року.

Пунктами 6-11 договору визначено, що процентна ставка (фіксована) - 75 % на рік. Проценти за користування кредитом сплачуються у складі щомісячного платежу. Розрахунок процентів здійснюється на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, за формулою: сума заборгованості * річну відсоткову ставку/360 днів (умовно) на рік.

Розмір щомісячного платежу - 5 341,07 грн та визначається за формулою: A = K*S, де: A - щомісячний платіж рівними частинами (ануїтет), K - коефіцієнт ануїтету, S - сума кредиту.

Денна процентна ставка становить - 0.14% , що розраховуються наступним чином: (117279.1/75000)/1094 ? 100%, тобто: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Платіжна картка, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту - 4323347324625992.

Загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій становить (загальна вартість кредиту) 192 279,1 грн.

Згідно з паспортом споживчого кредиту «Швидка готівка» сума кредиту 75000 грн, строк кредиту 36 місяців, процентна відсоткова ставка 75, фіксована, загальні витрати за кредитом 117 279,1. Орієнтовна загальна вартість кредиту 192 279,10. Реальна річна процентна ставка 109,02. Підписано ОСОБА_1 електронним підписом.

Пунктом 6 паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка» визначено, що в разі наявності заборгованості у Клієнта із сплати Щомісячного мінімального платежу понад 90 днів, Банк має право достроково розірвати Кредитний договір та здійснити дії, направлені на погашення залишку Заборгованості, що виникла при користуванні Клієнтом Послугою "Швидка готівка".

Згідно з таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором надано розрахунок видів платежів за кредитом на період 36 місяців з 14 квітня 2024 року по 13 квітня 2027 року. Підписано ОСОБА_1 електронним підписом.

Згідно з меморіальним ордером №TR.36259157.29306.65455 від 14 квітня 2024 року видано кредит АТ «Акцент-Банк» ОСОБА_1 в сумі 75 000 грн, призначення згідно договору №АВН0СТ155101713090614102 від 14 квітня 2024 року.

З наданого банком розрахунку вбачається, що відповідач не сплачував своєчасно та у визначеному умовами договору розмірі банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов кредитного договору від 14 квітня 2024 року, внаслідок чого у нього станом на 18 липня 2025 утворилась заборгованість у розмірі 83 553,58 грн, яка складається з наступного: 65 975,55 грн - заборгованість за кредитом; 16 855,95 грн - заборгованість по відсоткам; 722,41 грн - заборгованість за пенею.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень статей 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлені строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно статті 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку, електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 згідно анкети-заяви від 31 березня 2024 року, приєднався до Умов і Правил надання банківських послуг в А-банку.

У подальшому, 14 квітня 2024 року ОСОБА_1 підписав заяву про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101713090614102 від 14 квітня 2024 року електронним підписом, тобто уклав з Банком кредитний договір щодо надання кредиту в розмірі 75 000грн.

На підтвердження умов кредитування АТ «Акцент-Банк» надало суду копію Анкети-заяви відповідача ОСОБА_1 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в «А-Банку», копію заяви про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101713090614102 від 14 квітня 2024 року; таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, розрахунок заборгованості за договором № ABH0CT155101713090614102 від 14 квітня 2024 року; паспорт споживчого кредиту за програмою «Швидка готівка»; меморіальний ордер від 14 квітня 2024 року; виписку про рух коштів по кредиту від 18 липня 2025 року.

Відповідно до укладеного договору № ABH0CT155101713090614102 від 14 квітня 2024 року, на підставі Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 75 000 грн на платіжну картку, зазначену в п. 9 договору, строком на 36 місяців з 14 квітня 2024 року по 13 квітня 2027 року включно, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 75 % на рік ( процентна ставка фіксована).

Також умовами договору сторони визначили загальну суму до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісії, яка становить 192 279,10 грн (п. 10 Договору).

У Анкеті-заяві зазначено, що відповідач погоджується з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування складає договір банківського обслуговування; він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладання та згодний з його умовами, примірник вказаного договору погодився отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua.; зобов`язується виконувати вимоги вказаних Умов, а також регулярно ознайомлюватися із змінами.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка».

Колегія суддів звертає увагу на те, що підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» від 14 квітня 2024 року, є тією інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), викладений у формі відповідно до Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування».

Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Стаття 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 9 Закону).

Частиною 3 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначено інформацію, що надається кредитодавцем споживачу, також і в разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку (п. 12).

Зі змісту самого паспорту споживчого кредиту вбачається, що інформація в ньому зберігає чинність та є актуальною до 13 квітня 2027 до 23:59 та співпадає з умовами кредитного договору № ABH0CT155101713090614102 від 14 квітня 2024 року, зокрема, сума кредиту, строк кредитування (36 місяців), процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом.

Проте, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту, лише носить інформаційний характер.

Відповідачем 14 квітня 2024 року було підписано заяву про надання послуги «Швидка готівка», яка містить всі умови щодо надання кредиту, мету кредиту, строк кредитування, відсотки за користування кредитними коштами, розмір щомісячного платежу та загальну суму до повернення та інші умови.

Матеріали справи містять докази, які підтверджують виконання позивачем обов`язку з перерахування кредитних коштів у розмірі 75 000 грн на рахунок відповідача, що підтверджується копією меморіального ордеру № №TR.36259157.29306.65455 від 14 квітня 2024 року та випискою по картці НОМЕР_1 , з якої, крім надходження кредитних коштів на картку, також вбачається і їх використання.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що між сторонами виникли договірні зобов`язання, згідно з якими у банку - надати кредитні кошти, а відповідно, у відповідача виникло зобов`язання повернути кредитні кошти та оплатити інші погоджені сторонами платежі, зокрема відсотки.

Також на підтвердження факту укладення кредитного договору та існування у відповідача заборгованості за кредитним договором ABH0CT155101713090614102 від 14 квітня 2024 року позивачем було надано розрахунок заборгованості станом на 18 липня 2025 року у загальному розмірі 83 553,58 грн, яка складається: 65 975,55 грн - заборгованість за кредитом; 16 855,95 грн - заборгованість по відсоткам; 722,41 грн - заборгованість за пенею.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Як вбачається з наданої позивачем виписки по рахунку ОСОБА_1 та заборгованості, він здійснював періодично внесення коштів на картковий рахунок, що свідчить про те, що він був обізнаний про умови договору та погодився з ними.

Згідно з розрахунком заборгованості нарахування відсотків відбувалося за відсотковою ставкою 75% річних, тобто за ставкою, узгодженою з позичальником.

В апеляційній скарзі сторона відповідача не погодилась із визначеним позивачем розміром заборгованості, проте вказаний розмір заборгованості жодним чином не спростувала та не надала суду свої контррозрахунки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що наявні у справі докази в своїй сукупності підтверджують погодження сторонами всіх істотних умов договору, факт надання банком відповідачу кредитних коштів, користування ними та виникнення заборгованості, яка становить 83 553,58 грн, яка складається: 65 975,55 грн - заборгованість за кредитом; 16 855,95 грн - заборгованість по відсоткам; 722,41 грн - заборгованість за пенею.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості за пенею у розмірі 722,41 грн, рішення суду в зазначеній частині не оскаржується, а тому відсутні підстави для його перегляду в зазначеній частині.

Колегія суддів звертає увагу, що доводи апеляційної скарги в цілому зводяться до незгоди сторони відповідача із визначеним позивачем розміром заборгованості по відсотках, вважаючи визначений банком розмір заборгованості за відсотками необгрунтованим та завищеним, однак вказані доводи є безпідставними, оскільки проценти згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України визначаються сторонами у договорі позики (кредиту) і, відповідно, входять до основного зобов`язання за кредитним договором.

Визначена позивачем сума заборгованості за відсотками у даній справі становить 16 855,95 грн, оскільки нарахування відсотків здійснено у відповідності до умов кредитного договору, які були погоджені його сторонами, не суперечить ст. ст. 1054, 1056-1 ЦК України та вимогам Закону України "Про споживче кредитування", а тому не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про їх стягнення.

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що позов є передчасним, оскільки банк не довів направлення вимоги про дострокове погашення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Пунктом 6 паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка» визначено, що в разі наявності заборгованості у Клієнта із сплати Щомісячного мінімального платежу понад 90 днів, Банк має право достроково розірвати Кредитний договір та здійснити дії, направлені на погашення залишку Заборгованості, що виникла при користуванні Клієнтом Послугою "Швидка готівка".

Умовами договору ABH0CT155101713090614102 від 14 квітня 2024 року визначено, що щомісячний платіж становить 5341,07 грн.

З розрахунку заборгованості вбачається, що останній щомісячний платіж за кредитним договором ABH0CT155101713090614102 від 14 квітня 2024 року у визначеному розмірі відповідач здійснив 09 березня 2025 року, у період з 10 березня 2025 року по 18 липня 2025 року (день пред`явлення позову) у порушення умов договору відповідач щомісячні платежі не здійснював, у зв`язку з чим позивач має право здійснювати дії, направлені на погашення залишку заборгованості за кредитним договором.

Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Отже, пред`явивши позов 18 липня 2025 року, тобто на 131 день наявності простроченої заборгованості, банк діяв згідно з положеннями укладеного між сторонами договору.

У постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 426/4264/19 (провадження № 61-1565св23) Верховний Суд вказав на те, що суд апеляційної інстанції у справі, яка переглядається, помилково застосував положення Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування», а тому висновки апеляційного суду про те, що у позичальника не виник обов`язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що банком було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, є неправильними.

З урахуванням вищевикладеного, АТ «Акцента-Банк» належними та допустимими доказами довело наявність права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором ABH0CT155101713090614102 від 14 квітня 2024 року.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, доводи апелянта по своїй суті зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом при розгляді зазначеної справи.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом, а тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині при апеляційному розгляді відсутні.

Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Саламандик Андрій Іванович, залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач І. М. Литвинюк

Судді: Н. К. Височанська

І. Н. Лисак