Рішення від 05 березня 2026 р. у справі №646/8168/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/8168/25

Провадження 2/646/77/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Чорної Б.М.,

за участю секретаря судового засідання Жадан А.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Брек Л.О.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_8,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Брек Л.О. до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В :

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Брек Л.О., в якій просить розірвати шлюб між нею та відповідачем.

Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл судових справ між суддями Основ`янського районного суду міста Харкова визначено суддю Чорну Б.М.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 18.08.2025 справу прийнято до провадження суддею Чорною Б.М. та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Заочним рішенням Основ`янського районного суду міста Харкова від 20.10.2025 р. позов ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Брек Л.О. до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено. Розірвано шлюб, зареєстрований 09 жовтня 2004 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №1924, між громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , та громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 25.11.2025 р. заяву ОСОБА_2 , про перегляд заочного рішення Основ`янського районного суду міста Харкова від 20.10.2025, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Брек Л.О. до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено. Заочне рішення Основ`янського районного суду міста Харкова від 20.10.2025 у справі №646/8168/25 за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Брек Л.О. до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - скасоване. Призначено справу до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.

08.12.2025 р. на адресу суду відповідачем надано Відзив на позов про розірвання шлюбу, у якому останній просить надати строк на примирення терміном до шести місяців.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 26.12.2025 р. клопотання відповідача ОСОБА_2 про надання строку для примирення задоволено частково.Надано сторонам термін для примирення строком два місяці.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 27.02.2026 р узазначеній цивільній справі поновлено провадження.

Позивач в судовому засіданні свій позов підтримала повністю та просила задовольнити.

Представник позивача також наполягала на задоволенні позову.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги стосовно розірвання шлюбу визнали повністю. Заначили, що суму судових витрат на правову допомогу вважають завищеною та просили її зменшити, оскільки вона є неспівмірною з позовними вимогам, складністю справи та часом, витраченим на надання правової допомоги.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши докази, встановив фактичні обставини справи та відповідні правовідносини, які виникли між сторонами, приходить до наступного.

Відповідно до даних свідоцтва про шлюб, виданого повторно, серії НОМЕР_3 від 04 серпня 2025 року, між громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та громадянкою України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , укладено шлюб, зареєстрований 09 жовтня 2004 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м.Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №1924. Прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_1 , дружини - ОСОБА_1 .

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого Червонозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.

Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 виданого Червонозаводським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції.

Статтею 51 Конституції України, ч.1 ст. 24 Сімейного Кодексу України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.55 Сімейного Кодексу України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Положеннями ч. ч. 3, 4 ст.56 Сімейного Кодексу України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Частиною третьою статті 105 Сімейного Кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя, на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно зі ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду за № 61-8206св19 від 03.12.2020, відповідно до якої суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Судовим розглядом встановлено, що подружжя шлюбно-сімейних відносин не підтримує тривалий час, вони не бажають поновити стосунки та зберегти сім`ю, отже їх подальше спільне життя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін. Приймаючи до уваги, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та розірвання шлюбу, зареєстрованого між сторонами у справі.

Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких, в тому числі, є й витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі приписами ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На виконання вказаних вимог представник позивача надав суду: ордер, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2199, акт про прийняття-передачі наданих послуг з детальним описом наданих послуг, договір № 15/25 про надання правничої(правової) допомоги від 08 серпня 2025 року, платіжну інструкцію про сплату за юридичні послуги адвоката згідно договору 15/25 від 08.08.2025 у суммі 6000,00 грн., довідку про відкриття рахунку ФОП Брек Л.О .

Відповідно до постанови Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі №922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо в визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідач в судовому засіданні просив про зменшення правових витрат, аргументуючи, що заявлена сума є неспівмірною, а також враховуючи предмет позову, час та обсяг роботи витрачений адвокатом, заперечив проти її стягнення у заявленому розмірі.

Враховуючи заперечення відповідача про заявлений розмір витрат на правничу допомогу позивача, суд дійшов висновку, що оцінюючи обґрунтованість позовної заяви в частині стягнення витрат на правову допомогу, в контексті положення частини четвертої статті 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, що заявлена представником позивача сума є неспівмірною.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що стягненню підлягають витрати на правову допомогу у сумі 3 000,00 грн, з огляду на характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг заявнику, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру та часткове задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Положеннями статті 142 ЦПК України передбачено порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма викладена і в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, якщо відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то в судовому рішенні повинно бути вирішено питання про повернення позивачу з державного бюджету половини сплаченого ним судового збору при поданні позовної заяви, а інша половина судового збору покладається на відповідача.

На підставі викладеного, оскільки до початку розгляду справи по суті відповідач визнав позов, при подачі позову до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн, а суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви, тому суд також доходить до висновку про наявність підстав для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову та стягнення з відповідача на користь позивача інших 50 відсотків судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 23, 76-81, 200, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 273, ч.8 ст. 294 ЦПК України, ст. ст.110, 112 Сімейного Кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Брек Л.О. до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб, зареєстрований 09 жовтня 2004 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №1924, між громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , та громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Після розірвання шлюбу позивачці ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_1 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,6 грн.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 % судового збору у сумі 605,6 грн, що сплачений згідно з квитанцією №33169 від 26.12.2025, ідентифікатор в документу в Казначействі : 868859373.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на надання правничої допомоги у розмірі 3 000 (три тисячі) грн.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.

Відомості про учасників справи:

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Б.М.Чорна