Рішення від 05 березня 2026 р. у справі №216/3125/24 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 216/3125/24

провадження № 2/208/510/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Агеєвої В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за підсудністю з Центрально - Міського районнного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшли матеріали цивільної справи № 216/3125/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позову представник позивача адвокат Майоров Сергій Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 зазначає, що 14 вересня 2023 року о 10 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_2 , керуючи належним йому автомобiлем «SKODA ОСТАVIA» р.№ НОМЕР_1 , рухаючись по вулицi Захисникiв України в м. Покровськ Донецькоi областi, в порушення вимог п.10.4, 2.36 Правил дорожнього руху України, виконуючи поворот лiворуч, не дав дорогу зустрiчому автомобiлю «MITSUBISHI OUTLANDER» р. № НОМЕР_2 , пiд керуванням ОСОБА_3 , внаслiдок чого сталося зiткнення вказаних транспортних засобiв, що призвело до значних механiчних пошкоджень автомобiля «МITSUВISHI OUTLANDER» р.№ НОМЕР_2 .

Своїми дiями, водiй ОСОБА_2 порушив вимоги п. 10.4, 2.36 Правил дорожнього руху України, що вiдноситься до адмiнiстративного правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

12 жовтня 2023 року суддею Красноармiйського мiськрайонного суду Донецької областi вiйськовослужбовця ЗСУ в/ч НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та він притягнутий до адміністративної відповідальності.

З вказаною постановою суду ОСОБА_2 не погодився та оскаржив до Днiпровського апеляцiйного суду. 29.01.2024 року постановою Днiпровського апеляцiйного суду, апеляцiйна скарга залишена без задоволення, а постанова Красноармiйського мiськрайонного суду Донецькоi області від 12.10.2023 року залишена без змін і постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили негайно після її винесення - 29.01.2024 року.

Автомобiль «МITSUBISНI OUTLANDER» р.№ НОМЕР_4 , 2017 року випуску, належить ОСОБА_4 , що пiдтверджується свiдоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 08.02.2022 року.

Цивiльно-правова вiдповiдальнiсть власника транспортного засобу «SKODA ОСТАVIA» р.№ НОМЕР_6 , на момент дорожньо-транспортпої подiї була застрахована полiсом № АТ/3686293, страхової компанiї ТДВ «СК «Альфа-Гарант», з лiмiтом вiдшкодування, за шкоду заподіяну майну: 160 000,00 грн, та розміром франшизи – 3200,00 грн.

08.02.2024 року, позивач звернувся iз заявою про страхове вiдшкодування, до страхової компапiї ТДВ «СК «Альфа-Гарант», та 28.03.2024 року, отримав безготiвкове зарахування коштів у сумі 156 800,00 грн, що є лімітом відшкодування від страховика.

Відповідно до звіту оцінювача ТОВ Таран № 707 про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 20 березня 2024 року, виконаної на замовлення позивача, вартість збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «МІТSUBISHI OUTLANDER» р.№ НОМЕР_7 , становить 617 520,00 гривень. Вартість відновлювального ремонту «MITSUBISHI OUTLANDER» p. № AE3565TX становить 1 005 766,73 гривень. Відповідно до звіту оцінювача ФОП ОСОБА_5 № 709 від 20.03.2024 року: ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу «MITSUBISHI OUTLANDER» р.№ НОМЕР_7 становить 159 109,48 гривень.

Відповідно до змісту ст. 30.1. Закону України «Про обов`язкове страхування власників наземних транспортних засобів»: Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Ст. 30.2 Закону: «Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди».

Таким чином, автомобіль «МІTSUBISHI OUTLANDER» p. № AE3565TX вважається фізично знищеним.

Вартість послуг суб`єкта оціночної діяльності: виготовлення звітів експертного автотоварознавчого дослідження - складає 6000 гривень. Вказані витрати підтверджені платіжною інструкцією АТ «Райфайзен Банк» №261654586 від 13.03.2024р.

Різницю між страховим відшкодуванням та фактичним розміром шкоди, і вартістю автомобіля після ДТП, для повного відшкодування завданої шкоди, зобов`язана сплатити потерпілому особа, що застрахувала свою відповідальність, однак в недостатньому розмірі, в даному випадку винувата особа, тобто ОСОБА_2 , а саме з таких розрахунків (ціна позову): 617 520,00грн. (вартість збитків) – 159 109,48грн. (ринкова вартість пошкодженого автомобіля) - 156 800,00гривень (страхове відшкодування) = 301 610,52 гривень (розрахунок ціни позову матеріальної шкоди).

У постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від стахового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку, згідно зі статтею 1194 ЦК України, відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. На підставі цього висновку Верховний Суд визначив, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту - безпосередній винуватець. Верховний суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові № 686/17155/15-ц від 03.10.2018 року підтримав правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6- 691цс15.

ОСОБА_2 , на відповідних правових підставах, на момент ДТП, володів та керував автомобілем «SKODA OCTAVIA» р.№ НОМЕР_8 , що підтверджується обставинами, зазначеними у постанові Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12.10.2023 року, тому відповідальний за завдану своїми необережними діями, матеріальну та моральну шкоду.

Власник, права якого порушені має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Разом з матеріальною шкодою була спричинена моральна шкода, яка в порядку п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 23, 1167, 1177 Цивільного кодексу України має бути відшкодована.

Також, у відповідності із ст. 23 ЦКУ: «Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування».

Як зазначено в п. 3 Постанови Верховного суду України від 31.03.1995 року № 43 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В наслідок дії, та відповідно неправомірних дій відповідача, який грубо порушив вимоги ПДР України, позивачу ОСОБА_1 завдано значних моральних страждань, тому як автомобіль позивача був доглянутим в ідеальному стані, із мінімальним пробігом (33284 км), та порушения вимог ПДР, що призвели до ДТП, були не вимушеними якимось зовнішніми факторами, а тільки діями відповідача, який в подальшому нічого не зробив, щоб добровільно врегулювати спірні відносини. Виникли моральні страждання у позивача, також у зв`язку з отриманими ним, в наслідок ДТП тілесних ушкоджень у вигляді ЗЧМТ та струсу головного мозку, що підтверджено довідкою від 14.09.2023 року КНП «Покровська КЛІЛ» Покровської міської ради Донецької області.

3 урахуванням сукупності всіх зазначених фактів, характеру правопорушення, а саме грубого порушення Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_2 , глибини фізичних та душевних страждань позивача, що виразилось у позбавленні можливості реалізовувати свої потреби, без належного автомобіля «MITSUBISHI OUTLANDER» p. № НОМЕР_7 , що був зруйнований, не можливості його використання за призначенням, що викликало стан пригнічення, які у сукупності завдали моральної шкоди, відповідно Позивачу, завдано значних душевних переживань та страждань, тобто моральна шкода.

Враховуючи ступінь вини відповідача, характер вчиненого діяння та заподіяння шкоди у вигляді пошкодження майна, вважаю розумним, виваженим та справедливим визначити суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 коп.

Крім цього, коли позивач зіткнувся зі спором з Відповідачем, то потребував підготовчої юридичної допомоги і професійної правничої допомоги, тому звернувся до адвоката Майорова Сергія Володимировича. В Додатку №1 до договору про надання правової допомоги, а саме в акті виконаних робіт адвокатом, наведено розмір судових витрат які Позивачем понесено, відповідно до положень ст. 140 та 137 ЦПК України.

Адвокат Майоров С.В. виконав взяті на себе зобов`язання за договором №11 про надання правничої допомоги від 08 лютого 2024, відповідно до якого загальна вартість послуг адвоката, підготовчих дій та участь у суді складає 15 000,00 гривень. Згідно, до акту виконаних робіт, від 23.04.2024 року, позивач сплатив адвокату Майорову С.В. – 15 000 гривень, що і складає таким чином судові витрати Позивача, передбачені положеннями ст.ст. 134, 137, 140 ЦПК України.

Також при подачі даного позову позивачем понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 227 грн 31 коп, які також просить суд стягнути з відповідача на його користь.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги той факт, що ОСОБА_2 в добровільному порядку не відшкодував спричинену ним шкоду, спросить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2025 року цивільну справу № 216/3125/24 було розподілено судді Величко О.В.

Ухвалою суді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_6 від 13.02.2025 року відкрито провадження по справі № 216/3125/24 та призначено до підготовчого судового розгляду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2025 року цивільну справу № 216/3125/24 було розподілено судді Гречаній В.Г. у зв`язку з відставкою судді Величко О.В.

Ухвалою суду від 29.05.2025 року цивільну справу № 2016/3125/24 прийнято до свого провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 01.12.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

03.02.2026 року в судовому засіданні представник позивача – адвокат Майоров Сергій Володимирович, який діє в інтерсах П`ятниці Артема Володимировича позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі. Суду пояснив, що 14.09.2023 року за участю позивача та відповідача по справі сталося дорожньо-транспортра пригода, винуватцем якої був відповідач по справі. Його вина повністю встановлена на підтвердження постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12.10.2023 року, яку Постановою Дніпровського апеляційного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області залишено без змін. Відповідно до звіту оцінювача ФОП ОСОБА_5 , № 707 вартість збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «МІTSUBISHI OUTLANDER» p. № AE3565TX склала 617 520,00 грн. Оскільки на момент ДТП ОСОБА_2 був застрахований у страховій компанії ТДВ «СК «Альфа-Гарант», то спочатку позивач звернувся до даної страхової компанії, якою було відшкодовано сума спричиненої матеріальної шкоди в розмірі 156 800,00 грн. Таким чином, враховуючи суму відшкодування, яке сплачено страховою компанією, залишилась невідшкодована сума матеріальних збитків у розмірі 301 610,52 грн. Окрім того, позивач також, в результаті ДТП пережив сильні душевні страждання, оскільки повністю втратив майже новий автомобіль, був позбавлений можливості його використовувати та користуватися ним, окрім того ним були отроиманні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми та струсу головного мозку, що в свою чергу погіршило його стан здоров`я. Отриману моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 15 000,00 грн. Також на користь позивача просить стягнути й витрати з оплати оцінки спричиненої автомобілю шкоди та його ринкової вартості після ДТП, яка становить 6000,00 грн, понесені витрати на надання правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 227,31 грн.

27.02.2026 року в судовому засідання представник відповідача Урсаленко Богдан Олександрович, який діє в інтересах ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволленні позову у повному обсязі. В обгрунтування своїх доводів зазначив, що відповідно до норм діючого законодавства визначено, що транспортні засоби є джерелом підвищеної небезпеки, а тому всіх громадян України зобов`язанов в примусовому порядку здійснювати страхування наземних транспортних засобі. Оскільки відповідач по справі на момент ДТП був застрахованою особою, то Страхова компанія здіснила відшкодування страхового випадку в межах суми старухання на користь позивача. Оскільки ОСОБА_2 є військовослужбовцем та Учасником бойових дій, то іншу частину невідшкодованих виплат повинно здіснити позивачу Моторно-транспортне страхове бюро, що гарантується нормами чинного законодавства саме для учасників бойових дій, однак позивач не звертався до даного органу з метою отримання виплат і не залучив його до справи як співвідповідача чи третю особу. А тому вважає, що в даному випадку позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

27.02.2026 року в судовому засіданні представник позивача –адвокат Майоров Сергій Володимирович, який діє в інтерсах ОСОБА_1 зазначив, що дійсно, страхова компанія частково відшкодувала позивачу заподіяну матеріальну шкоду, яка була спричинена його транспортному засобу в наслідок отриманих пошкоджень в результаті ДТП, винуватцем якої є ОСОБА_2 . Однак зазначив, що Моторно-транспорте страхове бюро України здійснює відшкодування матеріальних збитків від ДТП за осіб, які є військовослужбовцями лише в тому разі, якщо на момент ДТП вони не мали страхування належного їм транспортного засобу. Тому в даному випадку є всі правові підстави різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відкодуванням стягнути саме з винуваться ДТП, яким в даному випадку є ОСОБА_2 . Окрім того, з нього також підлягають стягненню й заподіянна моральна шкода, витрати на оцінку вартості спричиненої шкоди, витрати на правничу допомогу та зі сплати судового збору.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

14 вересня 2023 року о 10 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_2 , керуючи належимим автомобiлем «SKODA ОСТАVIA» р.№ АЕ6894OМ, рухаючись по вулицi Захисникiв України в м. Покровськ Донецькоi областi, в порушення вимог п.10.4, 2.36 Правил дорожнього руху України, виконуючи поворот лiворуч, не дав дорогу зустрiчому автомобiлю «MITSUBISHI OUTLANDER» р.№ НОМЕР_2 , пiд керуванням ОСОБА_3 , внаслiдок чого сталося зiткнення вказаних транспортних засобiв, що призвело до значних механiчних пошкоджень автомобiля «МITSUВISHI OUTLANDER» р.№ НОМЕР_2 .

Вина відповідача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12.10.2023 року у справі № 235/1347/23, яку Постановою судовиї палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області залишено без змін.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За викладених обставин зазначена постанова суду, яка ухвалена за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме ДТП за участі сторін, має преюдиційне значення для розгляду цієї справи.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 ЦПК України визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

За змістом ст.ст.12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 9 Закону Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума, це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно ч. 2 ст. 22 Закону, у разі настання події, яка є підставою для виплати страхового відшкодування, страховик, у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Постановою Правління Національного банку України "Про розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 109 від 30.05.2022, затверджено розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цією постановою : 1) за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 160 000 гривень на одного потерпілого; 2) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, у розмірі 320000 гривень на одного потерпілого. Постанова набрала чинності з 01.07.2022.

Між тим, за положеннями ст. 7 Закону України Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна при визначенні збитків або розміру відшкодування передбачено в обов`язковому порядку.

Як вбачається зі змісту звіту № 707 від 20.03.2024 року (дата оцінки 14.09.2023 року) про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «MITSUBISHI OUTLANDER» р.№ НОМЕР_2 становить 617 520,00 грн.

Відповідно до звіту № 708 від 20.03.2024 року (дата оцінки 14.09.2023 року) про оцінку ринкової вартості колісного транспортного засобу в пошкодженому стані, ринкова вартість транспортного засобу «MITSUBISHI OUTLANDER» р.№ НОМЕР_2 після ДТП становить 159 109,48 грн.

Автомобiль «МITSUBISНI OUTLANDER» р.№ НОМЕР_4 , 2017 року випуску, належить ОСОБА_4 , що пiдтверджуеться свiдоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 08.02.2022 року.

Цивiльно-правова вiдповiдальнiсть власника транспортного засобу «SKODA ОСТАVIA» р.№ НОМЕР_6 , на момент дорожпьо-транспортпої подiї була застрахована полiсом № АТ/3686293, страхової компанiї ТДВ «СК «Альфа-Гарант», з лiмiтом вiддшкродування, за шкоду заподіяну майну: 160 000,00 грн, та розміром франшизи – 3200,00 грн.

08.02.2024 року, позивач звернувся iз заявою про страхове вiдшкодування, до страхової компапiї ТДВ «СК «Альфа-Гарант», та 28.03.2024 року, отримав безготiвкове зарахування коштів у сумі 156 800,00 грн, що є лімітом відшкодування від страховика.

Таким чином вбачається, що різниця між страховим відшкодуванням та фактичним розміром шкоди і вартістю автомобіля після ДТП складає: 617 520,00грн. (вартість збитків) – 159 109,48грн. (ринкова вартість пошкодженого автомобіля) - 156 800,00гривень (страхове відшкодування) = 301 610,52 гривень (розрахунок ціни позову матеріальної шкоди).

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Судом ретельно дослідженні надані позивачем докази, перевіривши на належність, допустимість, достовірність кожного вказаного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок всіх наявних у справі доказів у їх сукупності, суд не вбачає підстав вважати зазначенні докази в підтвердження фактичної вартості ремонту не належними, або не допустимими.

В свою чергу заперечення відповідача про те, що відповідачем по даній справі повинен бути не ОСОБА_2 , а саме Моторне (транспортне) страхове бюро України, є безпідставним, оскільки Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо компенсації витрат певних категорій осіб» № 4369-IX У розділі VI "Прикінцеві та перехідні положення" внесено зміни, а саме доповнено пунктом 4-1 такого змісту:

З 1 січня 2025 року до 31 грудня року, наступного після року припинення чи скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, страхувальники - учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни мають право на отримання повної компенсації сплаченої ними страхової премії за внутрішнім договором страхування, укладеним відповідно до статті 13 цього Закону. Порядок та умови виплати такої компенсації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності внутрішнього договору страхування у особи, яка належить до категорій, зазначених в абзаці першому цього пункту, за шкоду, заподіяну такою особою у період з 1 січня 2025 року до 30 червня 2025 року, здійснюється регламентна виплата за рахунок коштів фонду захисту потерпілих на умовах, встановлених цим Законом, з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 43 цього Закону. При цьому МТСБУ не має права зворотної вимоги, визначеного пунктом 1 частини другої статті 37 цього Закону, до особи, яка належить до категорій, зазначених в абзаці першому цього пункту, крім випадків, якщо така особа:

1) керувала транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції;

2) керувала транспортним засобом без права на керування транспортним засобом, у тому числі відповідної категорії;

3) після дорожньо-транспортної пригоди за її участю самовільно залишила місце дорожньо-транспортної пригоди чи відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, або така особа до проведення зазначеного огляду вжила алкоголь, наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги, а також лікарські засоби (лікарські препарати), виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником);

4) використовувала транспортний засіб для вчинення кримінального правопорушення.

Однак, на момент вчинення ДТП ОСОБА_2 мав діяючий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому клопотання представника відповідача - адвоката Урасленка Богдана Олександровича про необхідність долучення в даній справі Моторне (транспортне) страхове бюро України як належного, на його думку, відповідача є безпідставним та таким, що не підлягає задоволнню

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що на підставі заяви про виплату страхового відшкодування страхова компанія відшкодувала позивачу суму в рамках суми стархової виплати відповідно до страхового договору за мінусом франшизи в загальному розмірі 156 8010,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

За приписами частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу. Отже страхова виплата має певні обмеження та може не у повній мірі покривати потерпілому заподіяний збиток (фізичний знос, за наявності франшиза, ПДВ, ліміт відповідальності).

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 19 липня 2021 року у справі № 203/3219/15-ц, від 02 вересня 2019 року у справі № 545/425/17, від 11 березня 2020 року та у справі № 754/5129/15-ц.

У постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 757/54513/16 зазначено, що системний аналіз статті 22 ЦК України частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню потерпілому для відновлення його порушеного права у повному обсязі є саме різниця між страховим відшкодуванням та фактичним розміром шкоди і вартістю автомобіля після ДТП складає: 617 520,00грн. (вартість збитків) – 159 109,48грн. (ринкова вартість пошкодженого автомобіля) - 156 800,00гривень (страхове відшкодування) = 301 610,52 гривень (розрахунок ціни позову матеріальної шкоди).

Суд також зазначає на практику Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивачем доведено у повному обсязі заявлені вимоги про стягнення спричиненої матеріальної шкоди, яка складає 301 610 грн 52 коп., а тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також задоволенню у повному обсязі підлягають і витрати, які позивач поніс при здійсненні оцінки спричиненої шкоди та вартості пошкодженого майна після ДПТ, які відповідно до квитанції про оплату № 261654586 складають - 6 000,00 грн

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, слід зазначити наступне.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 15 000 грн., позивач вказує, що внаслідок ДТП був спричинений очевидний емоційним дискомфортом, фактчине знищення траснпортного засобу, що призвело до неможливості в подальшому користуватися належним йому транспортним засобом, отриманням в результаті ДТП тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми та струсу головного мозку. Також представник позивачка зазначає, що відповідач змушений був вживати заходів з метою відновлення порушених прав, проводити та сплачувати витрати на визначення вартості пошкодження майна, а також визначення його вартості, хвилюватися та вживати заходів для відшкодування спричиненої йому шкоди.

У ч. 4,5 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 засади та сутність інституту моральної шкоди розкриваються в Цивільному кодексі України, у статті 23 якого встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга); моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частини четверта, п`ята).

З огляду на викладене слід зазначити, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

В даному випадку, суд вважає, що позивачем доведено факт заподіяння йому моральної шкоди, яка полягає у певних душевних стражданнях, яких він зазнав внаслідок пошкодження з вини відповідача належного йому майна, а також отриманням тілесних ушкоджень, які підтверджуються наданими медичними докмуентами..

Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц визначено, що визначаючи розмір відшкодування, суд керується принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

ЄСПЛ зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, від 12 липня 2007 року).

Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Отже, виходячи із засад розумності, справедливості та співмірності, моральну шкоду, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд визначає в розмірі 3 000,00 грн., що, на думку суду, є достатнім та співмірним із характером завданої шкоди, що буде відповідною, достатньою та справедливою грошовою компенсацією за завдану моральну шкоду. Стягнення у такому розмірі не є надто мізерним та надто надмірним, не призведе до порушення балансу прав та інтересів конкретного громадянина і суспільного інтересу.

Щодо вимог з приводу витрат на правничу допомогу та судового збору, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно доп.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 759/2952/20 (провадження 61-16694св21).

У справі заявлено до відшкодування витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

08.02.2024 року позивачем укладено договір про надання правничої допомоги №11 з адвокатом Майоровим С.В.

Відповідно до акту виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 23.04.2024 року надано наступні послуги:

1) Підготоввка та збір матеріалів, щодо позовної заяви про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, подання адвокатськимх запитів, витребування інформації -

- 08.02.2024 року( 6 годин) - 1500,00 грн

- 02.03.2024 року (6 годин) - 1500,00 гнн

- 16.03.2024 року( 6 годин) - 1500,00 грн

- 20.03.2024 року (6 годин) - 1500,00 грн

- 01.04.2024 року( 6 годин) - 1500,00 грн

2) підготовка та участь у судовому розгляді позовного провадження

- початок 24.04.2024- з мементу подачі позову - 3000,00 грн.

3) робота з документами, виготовлення позовної заяви та копій документів для сторін

- 19.04.2024 року (6 годин) - 1500,00 грн,

- 22.04.2024 року (6 годин) - 1500,00 грн,

- 23.04.2024 року (6 годин) - 1500,00 грн,

Загальна вартість 15000 грн.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При вирішенні питання розподілу судових витрат враховуються: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням матеріальної та моральної шкоди матеріали справи містять велику кількості письмових доказів на дослідження та збирання яких адвокат витратила значний час.

За таких обставин, беручи до уваги предмет позову, часткове задоволення позовних вимог, та суму до стягнення, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, враховуючи розмір задоволених позовних вимог із відповідача на користь позивача також підлягає до стягнення сплачений при подані позову судовий збір: за матеріальну шкоду - 3016 грн.11коп. та моральну шкоду - 242 грн.24 коп., що складає - 3258 грн. 35 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,11,16,23,167,170,173,509,524,633-535,611,625 ЦК України,ст.ст.12,13,76,81,137,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_10 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 завдану матеріальну шкоду, а саме різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, у зв`язку з пошкодження автомобіля «МІTSUBISHI OUTLANDER» p. № НОМЕР_7 у розмірі – 301 610 (триста одна тисяча шістсот десять) гривень 52 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_10 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 завдану моральну шкоду в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_10 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 вартість дослідження оцінювача в розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок, понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 3258 (три тисячі двісті п`ятдесят вісім) грн. 35 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

В задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_10 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення виготовлено та проголошено 06 березня 2026 року о 13:00 годині.

Суддя В.Г. Гречана