Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №398/7416/25 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/7416/25

провадження №: 2/398/1029/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"04" березня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Петренко С.Ю.

за участі секретаря судового засідання – Шаповал Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олександрії у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (надалі ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №71846172 від 04.06.2025 року в розмірі 14747,50 грн., судового збору в розмірі 2422,40 грн., а також витрат на правничу допомогу в сумі 4500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 04.06.2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (надалі ТОВ «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВОНЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ»)та ОСОБА_1 укладено договір позики №71846172 в електронній формі шляхом накладення електронного підпису з одноразовим електронним і дентифікатором. На підставі платіжної інструкції відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 8500,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом розмірі 0,35% (денна процентна ставка/фіксована) в день. 16.10.2025 року між ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» укладено договір факторингу №16/10/25, відповідно до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема до відповідача за договором про надання коштів у кредит №71846172 від 04.06.2025 року. Взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 14747,50 грн, з яких: 8500,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 892,50 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 1275,00 грн – заборгованість за комісією, 4 080,00 грн – заборгованість за відсотками за понадстрокове користування кредитом.

Ухвалою від 10.12.2025 року справу прийнято до провадження та призначено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення судом.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність, а також відзиву не подав.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не надав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов до наступного висновку.

Із матеріалів справи встановлено, що 04.06.2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (надалі ТОВ «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВОНЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ»)та ОСОБА_1 укладено договір позики №71846172 в електронній формі шляхом накладення електронного підпису з одноразовим електронним і дентифікатором. На підставі платіжної інструкції відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 8500,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом розмірі 0,35% (денна процентна ставка/фіксована) в день.

16.10.2025 року між ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» укладено договір факторингу №16/10/25, відповідно до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема до відповідача за договором про надання коштів у кредит №71846172 від 04.06.2025 року.

Відповідно до реєстру прав вимог ТОВ«ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 10993,08 грн., з яких: 14747,50 грн, з яких: 8500,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 892,50 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 1275,00 грн – заборгованість за комісією, 4 080,00 грн – заборгованість за відсотками за понадстрокове користування кредитом.

Вказану заборгованість просить стягнути в примусовому порядку, оскільки відповідачкою не виконано взятих на себе зобов`язань

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема : електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги – це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до відповідача за договором про надання коштів у кредит 71846172 від 04.06.2025 року.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в загальному розмірі 14747,50 грн, з яких: 8500,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 892,50 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 1275,00 грн – заборгованість за комісією, 4 080,00 грн – заборгованість за відсотками за понадстрокове користування кредитом.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8500,006 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом, в розмірі 892,50 грн та заборгованості за комісією, пов`язаною з наданням кредиту, в розмірі 1 275,00 грн, є обґрунтованими.

Щодо правомірності нарахування відсотків в розмірі 4% в день за понадстрокове користування кредитом, що встановлено п.п. 2.2.4 п. 2.2 кредитного договору, та стягнення з відповідача відповідних відсотків у розмірі 4 080,00 грн, суд зазначає наступне.

За змістом ст. 1048 ЦК України право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування позикою припиняється після спливу визначеного договором строку надання позики чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18.

В постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналіз зазначених норм ЦК України дає підстави зробити висновок, що у разі прострочення позичальником у період з 24 лютого 2022 року по цей час (оскільки дія воєнного стану не припинена), позичальник звільняється від сплати любих платежів (перелік таких платежів не є вичерпним) за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором та такі нараховані платежі підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У пункті 122 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 висловлена правова позиція, що важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що встановлена у п.п. 2.2.4 п. 2.2 кредитного договору можливість нарахування відсотків в розмірі 4% в день за понадстрокове користування кредитом є мірою відповідальності після закінчення строку надання кредиту та застосовується у випадку прострочення позичальника, а відтак в силу закону відповідач звільнений від сплати таких платежів, які у випадку нарахування підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 8500,00 грн, за відсотками за користування кредитом в розмірі 892,50 грн та комісія – 1 275,00 грн, а всього – 10667,50 грн.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з необґрунтованістю нарахування відсотків, як міри відповідальності, за користування кредитом після закінчення строку надання кредиту.

Щодо заявлених витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Ста 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи незначну складність справи, ціну позову та час, витрачений на підготовку адвокатом документів для подання до суду, при цьому розгляд справи відбувся без участі представника позивача в судовому засіданні, суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення вират на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України та абз. 1 п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.526,527,530,625,629,1048,1050,1054 ЦК України, ст.ст.12,13,76-81,89,141,178,223,263-265,273,279, 280-282, 354,355 ЦПК України,суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації, установлена судом: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (адреса місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, код ЄДРПОУ 43311346, банківські реквізити: рахунок № НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», код банку 334851) заборгованість за договором позики №71846172 від 04.06.2025 року в розмірі 10 667,50 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 8500,00 грн, заборгованістьза відсотками за користування кредитом в розмірі 892,50 грн та комісія – 1 275,00 грн

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації, установлена судом: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (адреса місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, код ЄДРПОУ 43311346, банківські реквізити: рахунок № НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», код банку 334851) судовий збір в розмірі 1752,22 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації, установлена судом: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9-А офіс 204, код ЄДРПОУ 43311346) 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 04.03.2025 року.

Суддя С.Ю.ПЕТРЕНКО