Рішення від 05 березня 2026 р. у справі №505/3525/25 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/3525/25

Провадження № 2/505/1832/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дзюбинського А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Антонюк А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Подільськ Подільського міськрайонного суду Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Зміст позовної заяви

Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги мотивує тим, що 28.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 8622445, умовами якого встановлено розмір кредиту 8 000,00 грн. на строк 360 днів, з 28.03.2025 по 22.03.2026, із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.95 %, проценти нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17.25% від суми наданого кредиту - 1 380,00 грн. Договором передбачено неустойку в розмірі 400,00 грн. за кожен день понадстрокового користування кредитом. Зазначає, що позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 8 000 грн, шляхом їх зарахування на платіжну картки № НОМЕР_1 .

Зазначає, що відповідач, всупереч вимогам закону та умовам договору, обов`язки щодо своєчасного повернення кредиту та сплати нарахованих платежів належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 22.08.2025 утворилась заборгованість в сумі 32 296 грн, в тому числі 8 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6 916,00 грн - сума заборгованості за процентами, 1 380,00 грн - сума заборгованості за комісією, 16 000,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості за кредитним договором в сумі 32 296 грн, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на надання професійної правничої допомоги в сумі 4 500 грн.

Відповідачем заяви по суті справи не надано.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Представник позивача у позовній заяві просив проводити судове засідання за його відсутності, проти ухвалення заочного судового рішення не заперечував.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

При цьому, суд бере до уваги позицію Верхового Суду, сформульовану у Постанові КЦС ВС від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23) згідно якої, якщо сторони чи їх представники, інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У ситуації, що розглядається, суд дійшов висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення у справі не відкладаючи її розгляду.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою суду від 06.03.2026 постановлено провести заочний розгляд цивільної справи на підставі наявних у ній доказів.

Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що 28.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії (Надійний) № 8622445, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 8 000 грн на строк 360 днів, із (фіксованою) денною процентною ставкою у розмірі 0,95 %, проценти нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25 % від суми наданого Кредиту, що складає 1 380 грн. Договором визначено, що у разі порушення строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується пеня.

Договором визначено одночасно два порядки нарахування неустойки. Відповідно до п. 2.2.8. визначено неустойку у розмірі 400 грн в день, а п. 9.5. неустойку у вигляді пені за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15 відсотків від суми простроченого платежу.

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор «047113», що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу -andrejpastusenko32@gmail.com) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитодавець ідентифікував відповідача за допомогою системи BankID НБУ - отримавши від «privatbank» персональні данні останнього в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис «047113» - 28.03.2025 о 00:06:42, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору № 8622445 від 28.03.2025, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 8 000 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку Кредитодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією № f0250038-774f-4a73-90c9-1e9ae2e95379 від 28.03.2025, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі.

Згідно довідки № КД-000044999 від 22.08.2025 ТОВ «ФК «Фінекспрес» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», код ЄДРПОУ 39861924, відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між ТОВ «ФК «Фінекспрес» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції 28.03.2025, про зарахування грошових коштів на банківську карту ОСОБА_2 .

Відповідно до розрахунку заборгованості наданої позивачем заборгованість за договором станом на 22.08.2025 складає 32 296 грн, в тому числі 8 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6 916,00 грн - сума заборгованості за процентами, 1 380,00 грн - сума заборгованості за комісією, 16 000,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою. Нарахування процентів здійснено за період з 28.03.2025 до 26.06.2025 (впродовж 91 дня) по 76 грн, що складає 0.95 % в день. У період з 27.04.2025 до 05.06.2025 здійснено нарахування неустойки в розмірі 400 грн щоденно впродовж 40 днів, усього 16 000 грн.

Відповідно до змісту позовної заяви при здійсненні розрахунку враховано додаткову угоду без зазначення її реквізитів, разом з тим до позовної заяви позивачем доказів укладення додаткової угоди не додано.

Позивач у позовній заяві не зазначає про період здійснення нарахування процентів за кредитним договором, однак відповідно до розрахунку, такі нарахування здійснено лише за 91 день.

Станом на день звернення до суду - 07.10.2025, кредитний договір є діючим.

Відповідно до п. 6.13. договору у разі прострочення Позичальником сплати Першого обов`язкового платежу/Мінімального обов`язкового платежу (що включають в себе нараховану Комісію за надання кредиту та/або проценти за користування кредитом та/або сплати суми Кредиту) на шістдесят другий календарний день, Кредитодавець має право вимагати повне погашення кредиту, навіть якщо термін його виплати ще не настав. В такому разі Позичальник зобов`язаний здійснити дострокове повне погашення Заборгованості.

Пунктом 6.13.1. договору передбачено, що вимога надсилається у вигляді повідомлення на електронну адресу Позичальника, зазначену в Договорі та/ або шляхом направлення вимоги в особистий кабінет Позичальника. Повідомлення вважається отриманим Позичальником з моменту отримання Кредитодавцем електронного підтвердження про таке направлення. Після отримання вимоги Позичальник зобов`язаний здійснити повне погашення Заборгованості за Договором протягом тридцяти календарних днів з дня отримання від Кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом тридцяти календарних днів Позичальник усуне порушення умов Договору та здійснить погашення простроченої Заборгованості, вимога Кредитодавця втрачає чинність. У разі невиконання умов, зазначених у вимозі або не здійснення погашення простроченої Заборгованості - вимога залишається чинною, а Позичальник зобов`язаний повернути Заборгованість в повному обсязі. В такому разі після спливу строку вимоги, Кредитодавець має право відступити право вимоги за Договором новому кредитору.

Позивачем не надано обгрунтування та доказів настання обставин, що дають право позивачу достроково вимагати виконання зобов`язання за кредитним договором.

Докази надіслання вимоги відповідачу щодо повного погашення кредиту суду не надано.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, та дострокового отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання, у другу чергу сплачуються проценти і неустойка, у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Щодо стягнення неустойки за кредитними договорами в період дії воєнного стану

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Згідно з ч. 1, 2 ст. 249 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжений та діє на даний час.

Разом з тим, Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень.

Водночас, відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Так основним регулятором договірних відносин є Цивільний кодекс України, а не окремі закони, що відповідно до аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Норма п. 18 Прикінцевих положень ЦК України є спеціальною нормою в період воєнного стану, що прямо регулює відповідальність за кредитними зобов`язаннями, а тому підлягає безпосередньому застосуванню.

Відтак, твердження, про те, що за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань є безпідставним, таким, що ґрунтується на хибному тлумаченні норм матеріального права та прямо спростовується актуальною практикою Верховного Суду.

Вказана правова позиція щодо імперативного та пріоритетного застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України закріплена у Постанові Пленуму Верховного Суду від 07 лютого 2025 року № 6 «Про відмову у зверненні до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України...».

У вказаній постанові Пленум Верховного Суду наголосив, що законодавець чітко передбачив особливості регулювання наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань у період дії воєнного стану. Ці особливості полягають у встановленні спеціальних правових наслідків, а саме: позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплатити на користь кредитодавця неустойку (штраф, пеню) та інші платежі за таке прострочення, а вже нараховані суми підлягають списанню. При цьому Пленум констатував, що такі законодавчі обмеження не можуть розглядатися як порушення права кредитора на мирне володіння майном, оскільки ці заходи мають виключно тимчасовий характер та спрямовані на захист інтересів боржника в умовах воєнного стану.

Більше того, Верховний Суд вже неодноразово робив висновки щодо застосування п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі договорів, незалежно від дати їх укладення в межах дії воєнного стану. Зокрема, судом касаційної інстанції сформовано сталу практику, згідно з якою дія зазначеного пункту поширюється на кредитні договори (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23, усі види кредитних (позикових) боргових зобов`язань перед юридичними та фізичними особами (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.06.2024 у справі № 910/13689/23).

За таких обставин суд доходить висновку, що штрафи, неустойка, пеня та інші платежі, як захід відповідальності на період воєнного стану не нараховуються за такими договорами і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюється на усі види кредитних (позикових) боргових зобов`язань, як перед юридичними, так і перед фізичними особами та поширюється як на відповідальність, визначену статтею 625 ЦК України, так і на інші види відповідальності, визначені відповідними кредитними договорами: штрафи, неустойку, пеню та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами.

Щодо законодавчого обмеження розміру процентної ставки

Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 265/6582/16-ц від 04.09.2019.

Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX, який набув чинності 24.12.2023, пунктом 5 розділу І цього Закону, внесені зміни до ст. 8 та Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Так, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено ч. 5, у якій зазначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» доповнені п. 17 у якому зазначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (з 25.12.2023 до 22.04.2024) - 2,5 %, протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024).

Водночас у п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" зазначено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Тобто, вимоги п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", діють лише щодо договорів про споживчий кредит, які були укладені до набрання чинності цим Законом (до 24.12.2023) і лише, якщо строк їх дії продовжувався після набрання чинності цим Законом.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку, що оскільки кредитний договір у цій справі укладений після набуття чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", то на нього не поширюється п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», відтак у зазначених договорах максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Щодо порядку обчислення максимального розміру денної процентної ставки 1 %

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Порядок обчислення денної процентної ставки регламентований ч. 4 ст. 8 Закону «Про споживче кредитування», де визначено формулу: ДПС = (ЗВСК / ЗРК) / t ? 100%, де ЗВСК - це загальні витрати за споживчим кредитом (які включають комісії), а не лише номінальні проценти, ДПС - денна процентна ставка, ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом, ЗРК - загальний розмір кредиту, t - строк кредитування у днях.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом, до яких включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо, інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Відтак, обмеження денної процентної ставки в 1 % стосується не лише номінальної відсоткової ставки, зазначеної в договорі, а сукупного показника вартості кредиту.

Відтак, встановлене обмеження у розмірі 1% на день є граничною межею для денної процентної ставки (ДПС), яка обчислюється з урахуванням усіх витрат споживача, зокрема й сплати комісії за видачу кредитних коштів.

Отже, для визначення відповідності умов кредитного договору частині 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», враховується фактичне здорожчання кредиту за рахунок нарахованих комісій та інших обов`язкових платежів, оскільки вони, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону, є невід`ємною складовою загальних витрат за споживчим кредитом (ЗВСК).

У разі зазначення в договорі номінальної денної процентної ставки в розмірі 1 % та наявності інших платежів, зокрема комісії за видачу кредиту, сукупний розмір такої ставки, в розумінні ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», буде виходити за дозволені законом межі. Відтак, згідно з ч. 6 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», такі положення договору в частині перевищення максимального розміру денної процентної ставки є нікчемними, в силу ч. 5 ст. 12 зазначеного закону.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Оцінюючи подані позивачем докази у їх сукупності, суд виходить із того, що позичальник зобов`язаний повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними у строки та на умовах, визначених договором.

Разом із тим судом встановлено, що відповідно до пункту 6.13 кредитного договору право кредитодавця вимагати дострокового повернення всієї заборгованості виникає лише у разі прострочення позичальником сплати першого або мінімального обов`язкового платежу після спливу шістдесяти двох календарних днів такого прострочення. При цьому пунктом 6.13.1 договору передбачено обов`язок кредитодавця направити позичальнику відповідну вимогу про дострокове погашення заборгованості шляхом направлення повідомлення на електронну адресу або до особистого кабінету позичальника.

Однак матеріали справи не містять належних та допустимих доказів настання передбачених договором обставин, що надають кредитодавцю право вимагати дострокового повернення кредиту, оскільки не надано доказів направлення відповідачу вимоги про дострокове повне погашення заборгованості.

За таких обставин суд дійшов висновку, що право позивача на дострокове стягнення всієї суми кредиту на момент звернення до суду не виникло, а отже заявлені позовні вимоги у цій частині є передчасними.

Разом з тим, відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів за користування позикою у розмірі та порядку, встановлених договором. Як убачається з розрахунку позивача, проценти за користування кредитом нараховано за період з 28.03.2025 по 26.06.2025 упродовж 91 дня, в сумі 6 916 грн, що відповідає умовам договору щодо розміру процентної ставки та не перевищує встановлених законом обмежень.

У межах періоду 91 дня ставка не перевищує 1% з урахуванням комісії, доказів неправомірності такого нарахування суду не надано, у зв`язку з чим заявлені вимоги у частині стягнення процентів за зазначений період є обґрунтованими.

Визначаючи період за який суд вважає за необхідне стягнути нараховані проценти, суд зважає на принцип диспозитивності, визначений у ст. 13 ЦПК України, відповідно до якого суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, враховуючи те, що позивачем у позовній заяві період нарахування процентів не зазначений та не обґрунтований, а розрахунок заборгованості, наданий позивачем, містить саме цей період - 91 день.

Щодо вимог про стягнення неустойки суд зазначає, що відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання, а нараховані після 24 лютого 2022 року суми такої неустойки підлягають списанню. Враховуючи, що нарахування позивачем пені здійснено у період дії воєнного стану, заявлені вимоги про її стягнення є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Також підлягає стягненню комісія за надання кредиту в розмірі 1 380,00 грн, що передбачена п. 1.1 договору та є складовою загальних витрат за споживчим кредитом, оскільки п. 1.26. кредитного договору передбачено, що перший обов`язковий платіж це грошові кошти, які включають в себе Комісію за надання кредиту та фактично нараховані Проценти за користування кредитом, що сплачуються Позичальником в Першому обов`язковому платежі (тривалість якого встановлена відповідно до п. 2.2.4. договору - 30 днів).

Отже, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що право позивача на дострокове стягнення основного зобов`язання (тіла кредиту) в сумі 8 000 грн на момент звернення до суду не виникло, оскільки доказів направлення відповідачу вимоги про дострокове повне погашення заборгованості матеріали справи не містять, відтак у цій частині позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.

Також, вимоги про стягнення неустойки (пені) у розмірі 16 000 грн є безпідставними, оскільки нарахування здійснено у період дії воєнного стану, що суперечить вимогам пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у зв`язку з чим у цій частині позов задоволенню не підлягає.

Разом з тим, позивачем належними та допустимими доказами доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів та порушення зобов`язання щодо їх повернення у частині сплати процентів, а тому вимоги про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 6 916 грн за період з 28.03.2025 до 26.06.2025 (впродовж 91 дня та в межах заявлених вимог), а також щодо стягнення комісії в сумі 1 380 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в сумі 8 296 грн, в тому числі заборгованість зі сплати процентів в сумі 6 916 грн та заборгованість зі сплати комісії в сумі 1 380 грн.

В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат у справі

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стягнення судового збору

При поданні позовної заяви до суду ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 7f135b від 03.10.2025, банк платника АТ «Універсал банк».

Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог в сумі 622,25 грн (2 422,40 грн х (8 296 грн / 32 296 грн)).

Стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За змістом ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Судом встановлено, що представником позивача ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 4 500 грн.

На підтвердження цього позивачем до матеріалів справи долучено: договір про надання правничої допомоги № 20-08/25 від 20.08.2025, витяг з акту № 1-МК від 08.09.2025 приймання-передачі справі на надання правничої допомоги від 08.09.2025, акт від 08.09.2025 приймання-передачі справі на надання правничої допомоги від 08.09.2025, ордер на надання правничої допомоги № 1287255 від 03.09.2025.

Відповідно до витягу в Акту № 1-МК вивчення у клієнта документів щодо відповідача, визначення правової позиції, аналізу судової практики, збір документів та доказів вартує 500 грн, судовий супровід в суді першої інстанції (підготовка/складання та направлення позовної заяви) вартує 4 000 грн.

Дана категорія справ є поширеною, а сама по собі позовна заява є не складною та не потребує особливих витрат часу на її складання, а сама справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Враховуючи конкретні обставини справи, що розглядалась в спрощеному провадженні з викликом сторін, сторони у судове засідання не з`являлись, беручи до уваги відсутність заяв по суті справи відповідача, суд робить висновок, що витрати на правничу допомогу у зазначеній сумі 4 500 грн є співмірними, відповідають критерію їх розумності, і є співмірними із складністю справи та виконаними роботами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути частину судових витрат на надання професійної правничої допомоги у розмірі 1155,93 грн (4 500 грн х (8 296 грн / 32 296 грн)).

Отже, на користь позивача з відповідача слід стягнути судові витрати у розмірі 1 778,18 грн (622,25 грн + 1155,93 грн).

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 11, 202, 207, 526, 534, 610, 612, 626, 638, 1048, 1054 ЦК України, п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованість за кредитним договором № 8622445 від 28.03.2025 у сумі 8 296 (вісім тисяч двісті дев`яносто шість) гривень 00 копійок, в тому числі заборгованість за процентами у розмірі 6 916 гривень за період з 28.03.2025 до 26.06.2025 та заборгованість зі сплати комісії в сумі 1 380 гривень.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» судові витрати у сумі 1 778 (одна тисяча сімсот сімдесят вісім) гривень 18 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 06.03.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ідентифікаційний код юридичної особи 39861924, місцезнаходження: м. Київ, пл. Арсенальна, буд. 15 тел. +380634707590

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_3

Суддя

Подільського міськрайонного суду

Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ