Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №732/953/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

03 березня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 732/953/25

Головуючий у першій інстанції – Карпинська Н. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/542/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,

із секретарем – Піцан В.М.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гетьманське»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Наука-Незалежна експертиза якості»,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 17 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» про розірвання договору оренди землі та припинення речового права,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Гетьманське», в якому просила розірвати договір оренди землі, укладений 31.03.2014, змінений додатковою угодою (невід`ємною його частиною) до договору від 01.01.2018, предметом яких є земельна ділянка (рілля) загальною площею 4,558 га, кадастровий номер 7421485600:04:000:0299 та припинити речове право – право оренди земельної ділянки (номер запису про інше речове право: 52842893) із кадастровим номером 7421485600:04:000:0299, яке зареєстровано у встановленому законом порядку за ТОВ «Гетьманське».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.03.2014 між ОСОБА_1 та СТОВ «Іскра» укладено договір оренди землі № 28, відповідно до акту визначення меж земельної ділянки від 31.03.2014 та п. 2 цього договору в строкове платне користування передалась земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:0299 – рілля загальною площею – 4,5580 га, яка розташована в адміністративних межах Лемешівської сільської ради Городнянського району.

01.01.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ «Гетьманське» укладено додаткову угоду № 638 (про зміну сторони та внесення змін до договору оренди) до договору оренди землі № 28 від 31.03.2014, відповідно до п. 1 Додаткової угоди новий орендар приймає на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені в договорі оренди землі.

Зазначає, що згідно змін внесених додатковою угодою від 16.11.2021 у п. 4.1 передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 8888,01 грн. З моменту укладення додаткової угоди та по 31.12.2022 відповідач вчасно сплачував орендну плату, проте за 2023-2024 роки не сплатив, тому внаслідок систематичної несплати орендної плати, позивач бажає розірвати договір оренди.

Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 17.11.2025 розірвано договір оренди землі № 28, укладений 31.03.2014, змінений додатковими угодами (невід`ємною його частиною) до договору від 01.01.2018, 16.11.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Гетьманське», предметом яких є земельна ділянка (рілля) загальною площею 4,558 га, кадастровий номер 7421485600:04:000:0299. У задоволенні решти вимог позову - відмовлено. Вирішено питання розподілу судових втрат.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що ТОВ «Гетьманське» є належним відповідачем, оскільки про наявність договору про продаж (відчуження) ТОВ «Гетьманське» права оренди позивачка дізналась під час розгляду цієї справи, додаткових угод вона не укладала, тому саме ТОВ «Гетьманське» мають бути виконані обов`язки за 2023-2024 роки.

Районний суд установив, що відповідачем (орендарем) всупереч умов договору не виплачено позивачеві орендну плату за користування земельними ділянками за 2023-2024 роки, що згідно з п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України є підставою для їх розірвання. Суд дійшов висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не лише самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Отже, сам по собі воєнний стан не є безумовною підставою для застосування положень ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ТОВ «Гетьманське» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованим та невмотивованим, та таким, що суперечить чинному законодавству України.

За доводами апеляційної скарги, районний суд, ухвалюючи рішення про розірвання договорів оренди, дійшов хибного висновку про те, що ТОВ «Гетьманське» є належним відповідачем у справі, оскільки фактично матеріально-правові відносини існують саме між позивачем та ТОВ «Наука-Незалежна експертиза якості».

Вказує на те, що земельна ділянка позивачки розташована на території Лемешівського старостинського округу Городнянської міської ради Чернігівського району Чернігівської області на відстані близько 3 км від кордону з республікою білорусь та 9 км від кордону з рф. Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, Городнянська міська територіальна громада з 22.06.2022 відноситься до території можливих бойових дій.

Зазначає, що 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на своєму офіційному веб-сайті засвідчила, що військова агресія рф проти України з 24.02.2022 до її офіційного закінчення є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). З урахуванням наведеного, з початку повномасштабного вторгнення рф на територію України ТОВ «Гетьманське» позбавлено можливості обробляти земельну ділянку, належну позивачці, а отже і виплачувати їй орендну плату.

Наголошує на неможливості використання земельної ділянки через її розташування на тимчасово окупованій території, фактичне знищення майна товариства, потенційне замінування та пов`язана з цим загроза життю та здоров`ю працівників є прямим наслідком збройної агресії, що об`єктивно унеможливило виконання зобов`язань за договорами оренди. Наведені обставини є такими, за які орендар не відповідає, і які відповідно до ст. 617, ч. 6 ст. 762 ЦК України та п. 13.2 (42) договорів оренди звільняють його від сплати орендної плати за період, протягом якого таке користування було неможливим. Несплата орендної плати відповідачем до моменту підтвердження безпечного стану земельної ділянки є наслідком обставин непереборної сили, за які товариство не відповідає. Наведене унеможливлює розірвання договорів оренди землі з підстав систематичної несплати орендної плати за спірний період.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційних скарг та додані до них матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу не подано.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За матеріалами справи, 31.03.2014 між ОСОБА_1 (орендодавцем) та СТОВ «Іскра» (орендарем) укладено договір оренди землі № 28, за умовами якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,5580 га з кадастровим номером 74214855600:04:000:0299. Договір укладено на 10 років. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає – 1482,57 грн, із якої вираховується податок з доходів орендодавця згідно Податкового кодексу України. Орендна плата вноситься впродовж року, але не пізніше 31 грудня поточного року (а.с. 10-12).

01.01.2018 між ОСОБА_1 (орендодавцем), СТОВ «Іскра» (орендарем) і ТОВ «Гетьманське» (новим орендарем) укладено додаткову угоду № 638 (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди) до договору оренди землі № 28 від 31.03.2015, за умовами якої зі згоди орендодавця орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені в договорі оренди. За умовами додаткової угоди сторони узгодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 7% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 5 184,67 за рік оренди. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 74 066,74 грн. Сторони домовились, що строк дії договору продовжується до 31.12.2025, сплив якого починається з моменту підписання сторонами даної угоди, але в будь-якому випадку даний договір та право оренди за даним договором є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем (а.с. 9).

Речове право – право оренди на земельну ділянку площею 4,558 га з кадастровим номером 7421485600:04:000:0299 зареєстровано за ТОВ «Гетьманське» у встановленому законом порядку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 7).

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2022 року по грудень 2024 року ТОВ «Гетьманське» у 2023-2024 роках орендну плату ОСОБА_1 не сплачувало (а.с. 8, 44).

У листі заступника начальника ГУ ДСНС України у Чернігівській області, наданому на звернення директора ТОВ «Гетьманське», зазначено про відсутність в управлінні інформації щодо можливості ведення сільськогосподарської діяльності та безпечності проведення таких робіт на земельних ділянках, указаних в листі товариства. Міністерством оборони з міркувань безпеки для особового складу неурядових організацій з гуманітарного розмінування введені певні обмеження, відповідно до яких оператором протимінної діяльності заборонено проводити свою діяльність в межах 20 км зони від кордону з рф та республікою білорусь, а урядовими організаціями у вище зазначеній зоні здійснюється лише оперативне розмінування (а.с. 33).

01.01.2025 між ТОВ «Гетьманське» (продавець) та ТОВ «Наука-Незалежна експертиза якості» (покупець) укладено договір № 0101/25-9 відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок, за умовами пунктів 2.1.-2.3. якого продавцю належить зареєстроване право оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Продавець за цим договором продає (відчужує), а покупець придбаває право оренди зазначених земельних ділянок, що є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством. До покупця переходять усі права й обов`язки орендаря щодо земельних ділянок за договорами оренди землі (зі змінами та доповненнями додатковими угодами) (а.с. 74-75).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 05.11.2025, орендарем земельної ділянки площею 4,558 га з кадастровим номером 7421485600:04:000:0299 зазначено ТОВ «Наука-Незалежна експертиза якості» на підставі договору відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок № 0101/25-14 від 01.01.2025 (а.с. 65-66).

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції прийшов до висновку, що ТОВ «Гетьманське» є належним відповідачем, оскільки про наявність договору про продаж (відчуження) ТОВ «Гетьманське» права оренди позивачка дізналась під час розгляду цієї справи, додаткових угод вона не укладала, тому саме ТОВ «Гетьманське» мають бути виконані обов`язки за 2023-2024 роки.

Районний суд установив, що відповідачем (орендарем) всупереч умов договору не виплачено позивачеві орендну плату за користування земельними ділянками за 2023-2024 роки, що згідно з п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України є підставою для їх розірвання. Суд дійшов висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не лише самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Отже, сам по собі воєнний стан не є безумовною підставою для застосування положень ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої, оскільки до таких висновків суд першої інстанції прийшов з порушенням норм процесуального права, враховуючи наступне.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 555/1289/14-ц, від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, від 08 липня 2020 року у справі № 200/5153/15, від 08 липня 2021 року у справі № 264/632/19, від 26 вересня 2023 року у cправі № 910/2392/22).

Отже, встановлення належності відповідачів є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Якщо у справі наявна обов`язкова співучасть відповідачів, то неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача. Тому пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (див. Постанову Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі № 932/163/21).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Матеріалами справи підтверджено, що 31.03.2014 між ОСОБА_1 та СТОВ «Іскра» укладено договір оренди землі № 28, за умовами якого в оренду передано земельна ділянка загальною площею 4,5580 га строком на 10 років.

01.01.2018 між ОСОБА_1 (орендодавцем), СТОВ «Іскра» (орендарем) і ТОВ «Гетьманське» (новим орендарем) укладено додаткову угоду № 638 (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди) до договору оренди землі № 28 від 31.03.2015, за яким зі згоди ОСОБА_1 СТОВ «Іскра» передає, а новий орендар ТОВ «Гетьманське» приймає на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені в договорах оренди (а.с. 9).

01.01.2025 між ТОВ «Гетьманське» (продавець) та ТОВ «Наука-Незалежна експертиза якості» (покупець) укладено договір № 0101/25-9 відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок, за умовами пунктів 2.1.-2.3. якого продавцю належить зареєстроване право оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Продавець за цим договором продає (відчужує), а покупець придбаває право оренди зазначеної земельної ділянки, що є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством. До покупця переходять усі права й обов`язки орендаря щодо земельних ділянок за договорами оренди землі (зі змінами та доповненнями додатковими угодами) (а.с. 74-75).

Ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області від 04.11.2025 залучено до участі у цій справі ТОВ «Наука-Незалежна експертиза якості», в якості третьої особи на стороні відповідача. За мотивами цієї ухвали судом встановлено, що 01.01.2025 укладено договір про відчуження (продаж) права оренди.

Районним судом зобов`язано третю особу надати для вивчення в судовому засіданні належним чином посвідчену копію договору від 01.01.2025 про відчуження (продаж) права оренди між ТОВ «Гетьманське» та ТОВ «Наука-Незалежна експертиза якості» (а.с. 67).

На виконання ухвали суду ТОВ «Наука-Незалежна експертиза якості» надало копію договору № 0101/25-9 про відчуження (продаж) права оренди земельних ділянок від 01.01.2025. За умовами цього договору відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно продавцю належить зареєстроване право оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Продавець за цим договором продає (відчужує), а покупець придбаває право оренди зазначених земельних, що є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством. До покупця переходять усі права й обов`язки орендаря щодо земельних ділянок за договорами оренди землі (зі змінами та доповненнями додаткових угод) (п. 2.1.-2.3. договору) (а.с. 74-75).

Державну реєстрацію речового права – права оренди земельної ділянки площею 4,558 га з кадастровим номером 7421485600:04:000:0299 проведено на підставі договору № 0101/25-14 відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок від 01.01.2025 (а.с. 65).

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, виходив з того, що ТОВ «Гетьманське» є належним відповідачем, оскільки про наявність договору про продаж (відчуження) ТОВ «Гетьманське» права оренди ТОВ «Наука-Незалежна експертиза якості» позивачка дізналась під час розгляду цієї справи, додаткових угод ТОВ «Наука-Незалежна експертиза якості» із ОСОБА_1 не укладало, тому саме ТОВ «Гетьманське» мають бути виконані обов`язки за 2023-2024 роки.

Апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції не погоджується через те, що на підставі договору № 0101/25-9 відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок від 01.01.2025 право оренди земельної ділянки площею 4,558 га з кадастровим номером 7421485600:04:000:0299 перейшло до ТОВ «Наука-Незалежна експертиза якості», який є правонаступником усіх прав та обов`язків попереднього орендаря ТОВ «Гетьманське» за договорами оренди землі № 28 від 31.03.2014, а отже саме ця юридична особа є належним відповідачем у справі.

Схожі за змістом висновки зазначено у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 198/346/24.

Те, що ОСОБА_1 дізналась про продаж (відчуження) ТОВ «Гетьманське» права оренди ТОВ «Наука-Незалежна експертиза якості» під час розгляду цієї справи, не свідчить належність відповідача ТОВ «Гетьманське». Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права, а за укладеним між юридичними особами договором відчуження (продажу) права оренди земельної ділянки від 31.03.2014 до покупця (ТОВ «Наука-Незалежна експертиза якості») перейшли усі права й обов`язки (у тому числі боргові) орендаря щодо земельних ділянок за договорами оренди землі.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим Законом, та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до Закону (ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Аналогічні підстави виникнення прав у орендарів закріплені й ЗК України, зокрема, ст. 125, 126 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 06 березня 2024 року у справі № 902/1207/22 дійшла висновку про те, що слід розмежовувати момент укладення договору оренди землі (це момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов), з якого у його сторін виникають права і обов`язки зобов`язального характеру, і момент виникнення на підставі вказаного правочину речового права, який пов`язаний з моментом державної реєстрації такого права.

Установлено, що договір відчуження (продажу) права оренди земельної ділянки, за яким до ТОВ «Наука-Незалежна експертиза якості» перейшли усі права та обов`язки орендаря, що визначено п. 2.3. Договору № 0101/25-9 відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок щодо належної позивачці земельної ділянки за договором оренди землі, датований 01.01.2025. Тобто, фактично змінилась сторона орендаря укладеного позивачкою 31.03.2014 (з урахуванням заміни новим орендарем згідно додаткової угоди до цих договорів від 01.01.2018) договору оренди, що не потребує укладення з ТОВ «Наука-Незалежна експертиза якості» додаткових угод.

Судом першої інстанції під час розгляду справи 05.11.2025 сформовано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №450744558, на підставі якої встановлено, що орендарем належної ОСОБА_1 земельної ділянки зазначено ТОВ «Наука-Незалежна експертиза якості» на підставі договору відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок від 01.01.2025.

Крім того, відповідно до відомостей із бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав рішення про державну реєстрацію прав було вчинено від 03.11.2025, що відповідає даним документів наданих для державної реєстрації прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права ) (а.с. 124-143).

Наведене свідчить про те, що у ТОВ «Наука-Незалежна експертиза якості» право оренди спірних земельних ділянок вже існувало станом на 05.11.2025 законним орендарем належної ОСОБА_1 земельної ділянки було ТОВ «Наука-Незалежна експертиза якості», отже суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позову до ТОВ «Гетьманське» у зв`язку з його пред`явленням до неналежного відповідача.

На користь цього висновку свідчить і те, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, відмовив ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог про припинення речового права – права оренди, пославшись на те, що воно зареєстроване за ТОВ «Наука-Незалежна експертиза якості», а не ТОВ «Гетьманське». Суд виснував, що належним способом захисту права позивачки буде пред`явлення позову до ТОВ «Наука-Незалежна експертиза якості» про визнання відсутнім права оренди, та констатував, що таких вимог ОСОБА_1 до цього товариства не заявляла. Тобто фактично за результатом цього судового розгляду порушене право позивачки остаточно не відновлено і для його поновлення ОСОБА_1 має звернутися до суду ще з одним позовом, тобто завдання цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав у цьому випадку в ході розгляду справи не досягнуто.

Висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу її учасників.

Виходячи з наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що наявний склад сторін не відповідає реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах, оскільки ТОВ «Наука-Незалежна експертиза якості» не залучено до участі у справі, як співвідповідач. Визначення іншого процесуального становища ТОВ «Наука-Незалежна експертиза якості» на стадії апеляційного провадження діючим законодавством не передбачено. Таким чином, незалучення до участі у справі указаної особи як співвідповідача є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Колегія суддів не надає правову оцінку доводам позову та іншим доводам апеляційної скарги з огляду на неналежний суб`єктний склад учасників справи.

Таким чином, дослідивши обставини справи в сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції суперечить нормам процесуального закону, тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

При подачі апеляційної скарги ТОВ «Гетьманське» сплатило 1453,44 грн судового збору (а.с. 110 зворот). Ураховуючи те, що апеляційну скаргу слід задовольнити, з позивачки на користь ТОВ «Гетьманське» належить стягнути 1453,44 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» - задовольнити.

Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 17 листопада 2025 року – скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» про розірвання договору оренди землі та припинення речового права – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» 1453,44 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гетьманське», місцезнаходження: вул. ім. Ющенка В. буд. 61, м. Батурин Ніжинського району Чернігівська обл., код ЄДРПОУ 41105190.

Повне судове рішення складено 05.03.2026.

Головуючий Судді: