Постанова від 05 лютого 2026 р. у справі №585/642/24 — Сумський апеляційний суд

Справа №585/642/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Євтюшенкова В. І.

Номер провадження 33/816/164/26 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,з участю захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Турчак М.В. постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 03 лютого 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 03 лютого 2025 року, ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік за те, що 07 лютого 2024 року о 01 год. 45 хв. в м. Ромни по вул. Рятувальників, 51 керував автомобілем Audi A6 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, медичний огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки та у медичному закладі, що підтверджується висновком лікаря КНП СОР «ОКСЛ» №21 від 07 лютого 2024 року, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Турчак М.В., звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову судді суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі за ч. 1 ст.130 КУпАП відносно її підзахисного закрити, за відсутністю події та складу даного адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог, захисник не навела жодних доводів, а зазначила лише, що скарга у такому вигляді подана нею з метою дотримання встановленого законом 10-ти денного строку на апеляційне оскарження. Крім того, захисник зазначала, що після ознайомлення з матеріалами справи та повним текстом оскаржуваного рішення, який вона не отримала, нею буде подано доповнення та уточнення до апеляційної скарги, з викладенням мотивів незаконності оскаржуваного нею рішення суду першої інстанції.

Однак, доповнення до апеляційної скарги апелянтом - захисником Турчак М.В. так подано і не було.

У свою чергу, захисник Шевченко Д.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав доповнення до апеляційної скарги, в яких вказував на те, що з самого початку транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції безпідставно, оскільки жодних доказів наявності порушень в діях останнього ПДР до матеріалів справи не долучено. При цьому, відеозапис, який було враховано як доказ винуватості його підзахисного, не є безперервним, вівся він не до завершення спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 і на ньому не зафіксовано закінчення процедури його огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння, крім того, поліцейські, перед тим як пропонувати огляд на встановлення стану сп`яніння, не повідомили останньому, які у нього ознаки сп`яніння вони виявили. Також, з відеозапису не вбачається, що працівник поліції запропонував ОСОБА_1 огляд на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, а одразу запропонував огляд у закладі охорони здоров`я, а проводячи незаконно огляд на місці зупинки транспортного засобу, після пропозиції огляду у закладі охорони здоров`я, не дотримався наведених вище вимог та здійснив пробний забір повітря без встановленого у фіксаторі мундштука, що ставить під сумнів достовірність отриманих результатів та свідчить про суттєві порушення порядку огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння, визначеного Законом.

Також, захисник зауважує і на інші порушення, які були допущені працівниками поліції при оформленні адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 , а саме, що не було складено обов`язкового процесуального документу - Акту огляду, направлення на такий огляд, роздруківка газоаналізатора Драгер відсутня, що унеможливлює встановити, чи має цей прилад сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки та чи пройшов він обов`язкове калібрування, крім того, матеріалами справи не підтверджено проведення відібрання зразків біологічного середовища у ОСОБА_1 для лабораторного дослідження, що вказує на недійсність отриманих результатів за оглядом останнього у медичному закладі.

При цьому, захисник вказує, що якщо вже поліцейські і збирались складати протокол про адміністративне правопорушення, навіть незаконно, безпідставно і з суттєвими порушеннями вимог чинного законодавства, то повинні були роз`яснити останньому права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, а також відсторонити його від керування транспортним засобом, чого зроблено не було та свідчить про те, що і ці вимоги Закону працівниками поліції були проігноровані.

Також, захисник Шевченко Д.С. подав клопотання, в яких просив, з метою повного та всебічного розгляду даної справи, викликати в судове засідання та допитати в якості свідка поліцейського Роменського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_2 та лікаря КНП СОР «ОКСЛ» ОСОБА_3 , визнати процедуру огляду на встановлення стану сп`яніння такою, що не відповідає нормам чинного законодавства, її результати – недійсними, а відеозапис – недопустимим доказом, скасувати постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 03 лютого 2025 року, а провадження у справі за ч. 1 ст.130 КУпАП відносно його підзахисного закрити, за відсутністю події та складу даного адміністративного правопорушення.

Також, вказаний захисник просив, у разі визнання ОСОБА_1 винуватим за ч. 1 ст. 130 КУпАП, застосувати до останнього адміністративне стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами, з застосуванням, за аналогією закону, ст. 69 КК України, або зупинити провадження до звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

У призначене судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, проте, присутній у судовому засіданні захисник Шевченко Д.С. не заперечувала щодо здійснення апеляційного розгляду у відсутність його підзахисного.

А тому, заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Шевченка Д.С., який подану апеляційну скаргу та доповнення до неї підтримав та просив їх задовольнити, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Апеляційний суд вважає, що розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції вищезазначені вимоги дотримав у повному обсязі та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, була встановлена суддею з врахуванням зібраних у справі доказів, а саме, протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №655005 від 07 лютого 2024 року, висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння №21 від 07 лютого 2024 року та відеозапису, який було долучено працівниками поліції до складеного адміністративного матеріалу.

Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку, є належними та допустимими і ставити їх під сумнів у апеляційного суду підстави відсутні.

При цьому, відеозапис, який було враховано суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, було проглянуто і апеляційним судом.

Саме його даними, підтверджується зупинка транспортного засобу Audi A6 під керуванням, як було встановлено, ОСОБА_1 , і вважати таку зупинку незаконною, підстави відсутні, з огляду на те, що рух останній здійснював у комендантську годину, що в умовах воєнного стану, який діє на даний час, заборонено.

Вказаним відеозаписом, також, підтверджується і те, що під час спілкування, працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що від нього відчувається запах спиртного та запропонував водієві пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі. ОСОБА_1 пройти огляд на місці за допомогою приладу Драгер погодився, за результатом проведення якого було отримано результат – 0,72 проміле, при допустимі нормі 0, 2 проміле. Працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що зазначене свідчить про те, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння і з`ясував, чи згоден останній з таким результатом, а також запропонував проїхати пройти огляд у найближчому медичному закладі - КНП СОР «ОКСЛ». ОСОБА_1 зазначив, що з таким результатом не згоден та погодився пройти огляд на встановлення стану сп`яніння у лікарні, куди і був доставлений на службовому автомобілі

У медичному закладі було проведено огляд ОСОБА_1 , за результатом якого лікар склав висновок №21 від 07 лютого 2024 року, в якому зазначив, що останній перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд зауважує, що вважати вказаний висновок недійсним, як просить у поданому клопотанні захисник, у апеляційного суду підстави відсутні, з огляду на те, що обставин, які б вказували на те, що складений він був з порушенням Порядку проведення огляду на стан сп`яніння, затвердженому Постановою Кабміну № 1354 від 22 листопада 2018 року, а також наказу МОЗ № 1335 від 22 листопада 2018 року, встановлено не було, як і не доведено наявність обставин, які б впливали на його об`єктивність. Стосовно встановленого результату ОСОБА_1 не заперечував взагалі, а складений лікарем висновок підписав особисто без жодних на те зауважень.

З врахуванням складеного лікарем висновку, працівниками поліції було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, від підпису якого ОСОБА_1 не відмовлявся, і щодо зазначених в ньому обставин, заперечень, також, не склав.

Таким чином, саме вказаним відеозаписом підтверджується і факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, і законність його зупинки працівниками поліції, і ознаки сп`яніння, які були виявлені у останнього – запах алкоголю з порожнини рота, і проходження водієм огляду на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», результат тестування 0,72‰ та огляд у медичному закладі, та з врахуванням чого суддя суду першої інстанції і встановив наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, а саме, керування транспортним засобом Audi A6 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, що знайшло своє відображення в оскаржуваній постанові.

При цьому, не відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, на що вказує захисник, на обсяг його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не впливає і апеляційним судом не було встановлено обставин, які б вказували на те, що при спілкуванні з останнім, чи при складанні відносно нього адміністративного матеріалу, працівниками поліції не було дотримано Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103.

Крім того, апеляційний суд наголошує, що прохаючи визнати вказаний відеозапис недопустимим доказом, захисник не наводить жодних доводів, що здійснений він був з порушенням ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» чи «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», порушення ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» чи «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» і не надає доказів на підтвердження того, що даний відеодоказ було спотворено, змонтовано чи сфальсифіковано, а тому підстави для задоволення вказаного клопотання відсутні.

З огляду на вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП було встановлено суддею суду першої інстанції за результатом повного, всебічно та об`єктивно дослідження наявних у справі доказів, яким була надана належна правова оцінка, та якими не підтверджено наявність обставин, за яких справа підлягала б закриттю за відсутністю в діях останнього складу вказаного адміністративного правопорушення.

При цьому, саме з врахуванням того, що у даній справи достатньо належних та допустимих доказів, яким суддею суду першої інстанції була надана вірна правова оцінка та якими підтверджено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачав підстав для виклику у судове засідання поліцейського Роменського РВП ГУНП в Сумській області Каплуна В.В. та лікаря КНП СОР «ОКСЛ» ОСОБА_3 , а тому, у задоволенні і вказаного клопотання захисника, слід відмовити.

Що стосується доводів захисника про застосування у даному випадку аналогії права з призначенням ОСОБА_1 адміністративного стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами, то апеляційний суд зауважує, що такі доводи, у даному випадку, є безпідставними, з врахуванням наступного.

Так, відповідно ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

У свою чергу, ЄСПЛ, дійсно, неодноразово звертав увагу на недосконалість законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11 жовтня 2011 року (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним, поширивши тим самим певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. ЄСПЛ також за певних умов поширює стандарти Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30 січня 2015 року у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09 червня 2011 року у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03).

При цьому, виходячи із системного аналізу законів України, в тому числі і КУпАП, а також усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення питання накладення на особу адміністративного стягнення, гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не поширюються, оскільки прогалини у законодавстві України про адміністративні правопорушення у цій сфері немає, і про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання мова не йде, що у свою чергу не надає можливості застосувати аналогію закону, як просить захисник у поданій апеляційній скарзі.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП чітко визначено, що на осіб, які дане правопорушення вчинили, накладається штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

За встановлених обставин винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення на останнього було вірно накладено суддею з врахуванням діючого законодавства, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, яке є безальтернативним.

Щодо клопотання захисника ОСОБА_4 про зупинення провадження до звільнення останнього з військової служби, то апеляційний суд зазначає наступне.

Так, нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не врегульовано порядок зупинення провадження у справі, за виключенням справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією.

Відповідно до ст. 335 КПК України, у разі якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби.

Згідно з ч.1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

При цьому, наведені вище положення ст. 268 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не була позбавлена можливості подавати свої письмові пояснення щодо обставин справи, при цьому, має адвокатів, які представляють його інтереси під час розгляду справи, один з яких подавав апеляційну скаргу на прийняте рішення, а інший був безпосередньо присутнім у судовому засіданні під час апеляційного розгляду, що свідчить про те, що ОСОБА_1 належним чином забезпечив свій захист.

З врахуванням вищезазначеного, апеляційний суд вважає, що у даному випадку підстави для зупинення провадження у вказаній справі відсутні, і у задоволенні поданого захисником Шевченко Д.С. клопотання про зупинення провадження до звільнення ОСОБА_1 з військової служби, також, слід відмовити.

За таких обставин, всупереч доводів апелянта, апеляційний суд вважає оскаржувану постанову законною, обґрунтованою та вмотивованою, не вбачає підстав для її скасування, а тому, вказане рішення судді суду першої інстанції слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд –

П О С Т А Н О В И В:

Постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 03 лютого 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника Турчак М.В. на цю постанову – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.