Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: завданої майну фізичних або юридичних осіб
Дата: 23 лютого 2026 р.
Справа: №522/20871/25-Е
Суддя: Сегеда С. М.
Номер провадження: 22-ц/813/1100/26
Справа № 522/20871/25-Е
Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.
Доповідач Сегеда С. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Комлевої О.С.,
за участю:
секретаря Козлової В.А.,
представника ОСОБА_1 - адвоката Стаматової Н.І.,
представник відповідача – адвоката Стороженко О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла адвокат Бец Наталія Андріївна, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2025 року, постановлену під головуванням судді Бондара В.Я., в частині відмови в забезпеченні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,
встановив:
17.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.
Також, разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на: кв. АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 ; транспортний засіб: «CНЕVROLЕТ BOLТ», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 ; всі банківські рахунки, що відкритті на ім`я ОСОБА_2 .
Заява була обґрунтована тим, що матеріальна шкода завдана у значному розмірі, а позасудовий порядок вирішення спору не привів до досягнення компромісу, тому існує реальна загроза, що ОСОБА_2 скористається своїм правом в будь-який момент змінити правовий режим належного йому майна.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.09.2025 року, у тому числі було відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову (а.с.13-15).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Бец Н.А. ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали суду, прийняття нового судового рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.21-22).
Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, за участю представника апелянта ОСОБА_3 та представника відповідача – адвоката Стороженко О.П., колегія суддів виходить із того, що всі учасники були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи (а.с.44-46).
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було наведено у заяві обставин, за яких можна вважати, що відповідач має намір вчинити будь-які дії щодо відчуження майна. Існування ймовірності відчужити відповідачем квартири та автомобіля та зняти кошти з рахунків на разі не свідчить про існування ризику неможливості виконання рішення суду, якщо таке буде прийнято на користь позивача (а.с.13-15).
Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.ч.1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ст. 150 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити засоби забезпечення позову, в тому числі шляхом забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 вказаної статті, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Згідно ч. 3 цієї статті види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 244 487,00 грн., завданої внаслідок залиття квартири (а.с.1-3).
Колегія суддів зазначає, що у даному випаду у суді виник спір з приводи відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, та враховуючи можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном, що належить йому на праві власності, є безперечною, що в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим необмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11.12.2023 року у справі №904/1934/23.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що на час розгляду даної справи існує реальна загроза того, що відповідач скористається своїм безперечним правом в будь-який момент змінити правовий режим належного йому майна, з метою ухилення від виконання зобов`язання, яке може бути покладено на нього судом у разі ухвалення рішення на користь позивача.
З врахуванням викладеного, апеляційний суд вважає за необхідне заяву позивача про забезпечення позову задовольнити частково та накласти арешт на кв. АДРЕСА_2 , яка належить відповідачу на праві власності.
Такий вид забезпечення позову буде відповідати вимогам щодо співмірності із заявленими позовними вимогами.
Разом з тим, заява про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на транспортний засіб «CНЕVROLЕТ BOLТ», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 та на всі банківські рахунки, що відкритті на ім`я ОСОБА_2 , то колегія суддів вважає, що заява в цій частині задоволенню не підлягає, так як у даному випадку будуть порушені вимоги щодо співмірності позовних вимог вжитому заходу забезпечення позову, враховуючи також те, що заявник не вказав суду де і в якій сумі відкриті рахунки на ім`я відповідача ОСОБА_2 .
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 – адвоката Бец Н.А. підлягає частковому задоволенню, ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 19.09.2025 року, в частині відмови в забезпеченні позову – скасуванню, з ухваленням постанови про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла адвокат Бец Наталія Андріївна, задовольнити частково.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2025 року, в частині відмови в забезпеченні позову, скасувати і ухвалити в цій частині постанову, якою заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна 21300123, та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , в межах суми позовних вимог 244 487 грн. (двісті сорок чотири тисячі чотириста вісімдесят сім гривень).
В іншій частині заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишити без задоволення, хвалу суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повне судове рішення складено 06.03.2026 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Р.Д. Громік
О.С. Комлева
Оригінал: reyestr.court.gov.ua