Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №522/16964/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/812/26

Справа № 522/16964/25

Головуючий у першій інстанції Вінська Н. В.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Доброславського районного суду Одеської області від 11 вересня 2025

року

у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви

встановив:

24 липня 2025 року засобами електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд», ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гаврилюк О.В., звернувся із заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви у якій просив:

1.Витребувати у Територіального сервісного центру №5142 наступні письмові докази:

належним чином завірені копії документів щодо відчуження на ім`я ОСОБА_2 причіпа «STAS 34-FK», VIN НОМЕР_1 , перереєстрація якого відбулася 28 жовтня 2022 року;

належним чином завірені копії документів щодо відчуження на ім`я ОСОБА_3 причіпа «STAS 34-FK», VIN НОМЕР_1 , перереєстрація якого відбулася 30 вересня 2023 року;

2.Витребувати у Територіального сервісного центру №5152 наступні письмові докази:

належним чином завірені копії документів щодо відчуження на ім`я ОСОБА_4 причіпа «STAS 34-FK», VIN НОМЕР_1 , перереєстрація якого відбулася 10 жовтня 2023 року.

3.Зобов`язати Територіальний сервісний центр №5142 та Територіальний сервісний центр №5152 надати належним чином завірені копії документів протягом 2 (двох) днів з дати отримання ухвали, шляхом надсилання на адресу Приморського районного суду м. Одеси та електронну адресу представника заявника.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є власником вказаного вище причепу, який за усною домовленістю з ОСОБА_5 , передав останньому в 2018 році у користування, а взамін мав отримати грошові кошти. В кінці 2019 року він звертався до ОСОБА_5 з вимогою віддати кошти або повернути майно, однак такі його вимоги залишилися без задоволення у зв`язку з чим він звертався до правоохоронного органу.

В червні 2023 року заявником виявлено, що належний йому причіп знаходиться у продажу та він повторно звернувся до поліції. Згодом його представник подав адвокатські запити до Територіальних сервісних центрів з метою отримання обсягну необхідної інформації, втім суб`єкт надання інформації повідомив, що відсутні правові підстави для повідомлення відомостей, які містять інформацію про персональні дані осіб, які не надавали запитувачу інформації дозволу на збирання, зберігання та використання інформації відносно них.

Також заявник зазначив, що має намір звернутися до суду з позовом до

ОСОБА_4 та залучити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як третіх осіб у справі про скасування перереєстрації транспортного засобу, витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на транспортний засіб. З метою виконання вимог ст. 175 ЦПК України., заявник має отримати інформацію, що міститься в матеріалах справ про перереєстрації вказаного вище причепа, які були сформовані у зв`язку з укладенням договір купівлі-продажу 28 жовтня 2022 року, 30 вересня 2023 року, 10 жовтня 2023 року, предметом якого був вказаний вище причеп. Заявник не має можливості самостійно або через представника отримати вказану вище інформацію, необхідну для ідентифікації відповідача та третіх осіб для складання позову, оскільки такі відомості містять персональні дані вказаних вище осіб.

Витребування вказаних вище доказів-можуть встановити обставини та факти, які будуть слугувати обґрунтуванням підстав майбутнього позов.

Крім цього, посилаючись на відомчі нормативно-правові акти звертає увагу, що вказані документи, зважаючи на строки їх зберігання, можуть бути знищені.

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 11 вересня 2025 року вказану вище заяву повернуто заявнику.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гаврилюк О.В, просить скувати ухвалу Доброславського районного суду Одеської області від 11 вересня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про витребування доказів.

Окрім підстав, якими обґрунтована заява про витребування доказів, скаржник посилається на порушення судом норм процесуального права, зокрема ст. 117 ЦПК України, зазначаючи про те, що у вказаній вище заяві наведені правові підстави для витребування доказів до подання позову.

У іншій спосіб, заявник позбавлений можливості отримати інформацію, необхідну для подання позову, а оскаржувана ухвала позбавляє його права на доступ до правосуддя.

Днем вручення судового рішення є день: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (п. 2 ч. 6 ст. 272 ЦПК України).

Копію ухвали Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року та апеляційну скаргу Територіальні сервісні центри №5142 та №5152 отримали в електронний кабінет, що підтверджується довідками про доставку електронного документа та квитанцією про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26 лютою 2026 року, з огляду на положення ч. 2 ст. 369 ЦПК України, розгляд цієї справи призначено в порядку письмового провадження за матеріалами, що містяться у справі, зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є ухвала суду про заяви, право на апеляційне оскарження якої регламентовано п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Повертаючи позивачу заяву про забезпечення доказів до подання позову на підставі ч.4 ст. 117 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не надано докази, що необхідно забезпечити та жодного об`єктивного факту на підтвердження того, що витребувані ним документи можуть бути втрачені або їх збирання чи подання стане згодом неможливим чи утрудненим.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.

Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом (частини перша та друга статті 116 ЦПК України).

Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду/від 03 липня 2019 року у справі N 9901/845/18 тау постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі N 9901/385/19.

Звертаючись із заявою про забезпечення доказів до подання позову, ОСОБА_1 зазначив конкретний перелік документів, питання про витребування яких він порушував перед судом, тому є необґрунтованими висновки суду про те, що заявником не наведено докази, що необхідно забезпечити.

Крім цього, до вказаної вище заяви про забезпечення доказів, представник заявника долучив копію відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях №31/30/15/708-аз/08-2025-726-2025 від 16 червня 2025 року на адвокатський запит, у якій зазначено, що для надання належним чином засвідчених копій документів, на підставі яких здійснювалась перереєстрація транспортного засобу, відсутні правові підстави, так як в них міститься інформація про персональні дані осіб, які не надавали адвокату дозволу на збирання, зберігання та використання інформації відносно них (а.с. 8-9).

З викладеного вище убачається, що на виконання вимог ст. 117 ЦПК України, заявник зазначив докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні, крім цього навів обгрунтування необхідності їх забезпечення та неможливість отримання цих доказів у інший спосіб, а ніж на підставі ухвали суду.

Зазначаючи про те, що заявником не доведено, що витребувані ним документи можуть бути втрачені або їх збирання чи подання стане згодом неможливим чи утрудненим, суд першої інстанції на навів будь-яких мотивів на спростування тверджень скаржника про строковість зберігання вказаних вище документів у Територіальних сервісних центрів, які за минуванням строків їх зберігання можуть бути знищені.

Наведеного вище місцевий суд не урахував, та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для повернення заяви на підставі ч.4 ст. 117 ЦПК України, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції про повернення заяви про забезпечення доказів, тому колегія суддів, переглядаючи справу у межах доводів апеляційної скарги, не надає правову оцінку доводам заяви про забезпечення доказів на предмет її обґрунтованості чи не обґрунтованості.

Частиною першою статті 381 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами статті 35 і глави 9 розділу III цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Стаття 374 ЦПК України містить норму, яка визначає перелік повноважень суду апеляційної інстанції.

Відповідно до змісту частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині: 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі і прийняти постанову про направлення справи для розгляду .до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 8) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-7 частини першої цієї статті.

Повноваження суду апеляційної інстанції скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, кореспондуються зі статтею 379 ЦПК України, якою передбачено підстави для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Стаття 379 ЦПК України передбачає підстави для скасування ухвали суду з направленням справи для продовження розгляду справи, що означає, що розгляд справи не було завершено, а ухвала, якою такий розгляд завершено, не відповідає нормам процесуального права та розгляд справи потрібно продовжити по суті.

Нормами ЦПК України визначено порядок вирішення судом питання забезпечення доказів.

Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу (частини третя, четверта статті 116 ЦПК України).

За результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви (частина п`ята статті 118 ЦПК України).

Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів (пункт другий частини першої статті 353 ЦПК України).

З огляду на положення статті 379 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до постановления помилкової ухвали, повинен направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а не вирішувати питання забезпечення доказів по суті, до вирішення цього питання місцевим судом.

Враховуючи викладене вище, апеляційний суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування ухвали Доброславського районного суду Одеської області від 11 вересня 2025 року і направлення справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

У відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір підлягає відшкодуванню за наслідками розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст.367, 374,379, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Доброславського районного суду Одеської області від 11 вересня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді О.Ю. Карташов

М.В. Назарова