Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №450/2810/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/2810/25 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.

Провадження № 22-ц/811/3623/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Підлужного В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», в інтересах якого діє представник Тараненко Артем Ігорович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

В червні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 12.03.2024 ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір №969697095 на суму 20300,00 гривень у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора KWWC-9887. Перед укладенням Кредитного договору відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі інтернет: перейшов на офіційний сайт Первісного кредитора - www.moneyveo.ua; зареєструвався на даному сайті, створивши Особистий кабінет Позичальника; за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора заповнив та подав Заявку на отримання грошових коштів в кредит (далі - Заявка), в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання; пройшла належну перевірку (верифікацію); ознайомилася та підтвердила згоду з офертою, індивідуальною частиною Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною Кредитного договору; отримав на номер телефону персональний одноразовий ідентифікатор; надав згоду на пропозицію Первісного кредитора на укладення кредитного договору. Згідно умов Кредитного договору, Первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі: 20300,00 гривень на банківську карту № НОМЕР_1 хх-хххх-7425, яку відповідач вказав у заявці. Позивач акцентує, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу укладались Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії основного Договору факторингу. ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №288 від 11.06.2024. 19.12.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №19/1224-01. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №1 від 19.12.2024. 29.05.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено Договір факторингу №29/05/20-Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників №б/н від 29.05.2025 за Договором факторингу №29/05/20-Е від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 95917,50 гривень. Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників №б/н від 29.05.2025 до позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №29/05/20-Е.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить 95917,50 гривень, яка складається з: 20300,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 75617,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 0,00 заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штраф).

Оскаржуваним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 вересня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за кредитним договором № 969697095 від 12.03.2024 в розмірі 95917,50 (дев`яносто п`ять тисяч дев`ятсот сімнадцять грн. 50 коп.) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ: 42986956) судовий збір в розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) гривні та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зокрема покликається на те, що приєднаний до матеріалів справи кредитний договір не містить підписів сторін договору. Позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов?язковим реквізитом електронного документа. Тому, наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору.

Крім того, наданий позивачем витяг з реєстру відступлення прав вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс» не містить підписів сторін, що укладали вказаний договір факторингу, а тому не може свідчити про відступлення права вимоги.

Також звертає увагу суду на те, що за умовами договору кредитної лінії передбачена процентна ставка за користування кредитними коштами, що становить 2,50 % від суми кредиту за кожен день користування ним, починаючи з 21 дня користування кредитними коштами по день повернення кредиту, однак частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування», є нікчемними. Домовленість сторін договору про врегулювання відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням, не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення, тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, у 07.11.2025 року подав відзив на апеляційну скаргу, де зазначив про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а вимоги скарги є безпідставними та не підтвердженими жодним доказом, де мотиви скарги зводяться до переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції у достатній мірі.

В судове засідання, сторони не з`явилися, будучи повідомленими належним чином у відповідності до ст. 128 ЦПК України.

Отже, з урахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "ЮніонАліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність учасників справи, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що таку слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання відповідачем договірних зобов`язань порушує право кредитодавця на своєчасне та в повному обсязі повернення грошових коштів, наданих в кредит, а також отримання процентів як плату за користування кредитними коштами, а враховуючи те, що заборгованість відповідача за кредитним договором № 969697095 від 12.03.2024 року становить 95 917, 50 грн., така підлягає стягненню на користь позивача, який набув право вимоги за цим кредитним договором.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що 12.03.2024 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір №969697095 на суму 20300,00 гривень у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора KWWC-9887.

Відповідно до Договору сторони погодили наступні умови кредитування:

Згідно із п.2.1. Кредитодавець зобов`язався надати Позичальникові Кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 20300,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути Кредит та сплачувати проценти Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога».

Відповідно до п.2.2., 2.3., 2.5., сума Кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. Договору, це максимальна сума Кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника. Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 20300,00 грн. Загальна сума Кредиту за цим Договором складається з сум Кредиту, що отримані Позичальником протягом всього строку дії Договору.

Згідно із п.8.1. за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом.

З платіжного доручення від 12.03.2024 та довідки вбачається, що ОСОБА_1 зараховано грошові кошти у розмірі 20300,00 гривень на платіжну картку № НОМЕР_1 хх-хххх-7425.

Також встановлено, що грошові кошти в сумі 20300,00 грн. були зараховані 12.03.2024 на банківську карту ОСОБА_1 , № НОМЕР_1 хх-хххх-7425, що підтверджується відповіддю АТ «Універсал Банк».

Таким чином, первісний кредитор виконав своє зобов`язання, передбачене кредитним договором №969697095 від 12.02.2022.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01.

Відповідно до п.2.1. Договору факторингу, ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зобов`язалося відступити ТОВ «Таліон Плюс» Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до витягу з реєстру боржників №288 від 11.06.2024, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1

19.12.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №19/1224-01. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №1 від 19.12.2024.

З Реєстру прав вимог №1 від 19.12.2024 вбачається, що до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за загальною заборгованістю 95917,50 грн., з них залишок по тілу кредиту 20300,00 грн., 75617,50 грн. заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.

29.05.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено Договір факторингу №29/05/20-Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором.

З Реєстру прав боржників від 29.05.2025 вбачається, що до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за загальною заборгованістю 95917,50 грн., з них залишок по тілу кредиту 20300,00 грн., 34264,87 грн. заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.

З виписки з особового рахунку за Кредитним договором №969697095 від 12.03.2024 вбачається, що заборгованість становить 95917,50 грн., з них залишок по тілу кредиту 20300,00 грн., 75617,50 грн. заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.

Відповідачем наведені розрахунки не заперечено, доказів їх неправильності не надано та власного контррозрахунку не проведено. З огляду на таке у суду немає підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунків, які беруться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абзац другий частини другої статті 639 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

В силу статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" від 03.09.2015 року, який набрав чинності 30.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію"; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію"; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України "Про електронну комерцію".

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.81 ЦПК України).

12.03.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 969697095 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Одноразовий персональний ідентифікатор – KWWC-9887, направлено Відповідачу на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів, одноразовий персональний ідентифікатор введено Відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства.

Доказі того, що вказаний номер мобільного телефону не належить відповідачеві надано не було.

Відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з Договором на Сайті Товариства в Особистому кабінеті.

Враховуючи вищевикладене, Позивач надав беззаперечні докази того, що Відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

В договорі зазначені персональні дані Відповідача, які в переважній більшості збігаються із зазначеними даними в апеляційній скарзі, а саме ПІБ, РНОКПП та місце реєстрації. У свою чергу, доказів того, що персональні дані Відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки на яку первісним кредитором

здійснено перерахування позичених грошових коштів, номер телефону), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, до Суду не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Також слід звернути увагу на те, що ОСОБА_1 до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення

відносно нього шахрайських дій не звертався.

Зобов`язання з повернення кредитних коштів відповідач не виконав у зв`язку із чим на момент розгляду справи наявна заборгованість, яку позивач просить стягнути.

Отже, Позивачем до Суду надано документи, які свідчать про те, що 12.03.2024 р. між сторонами укладено договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором на суму 20 300,00 грн., сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Позичальника для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, твердження Відповідача про відсутність підпису на Кредитному договорі є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Кредитний договір підписаний Відповідачем з використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та за відсутності належних доказів про те, що Договір укладено іншою особою, можна дійти обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідного договору недійсними.

Розмір заборгованості розраховано у відповідності до умов укладеного договору з урахуванням строку його дії та розміру встановлених до сплати відсотків.

Окрім цього, судом першої інстанції також обґрунтовано правомірність нарахування відсотків за користування кредитом, оскільки відсотки за користування кредитом нараховані з урахуванням строку кредитування, передбаченого умовами договору.

Сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання Позичальник зобов`язаний сплачувати на користь Кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 912,50 % річних.

Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (пункт 12.4.).

Таким чином, алгоритм нарахування заборгованості узгоджений Кредитним

договором.

Що стосується відступлення прав вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс», то укладання договору факторингу до виникнення кредитних правовідносин з ОСОБА_1 від 12.03.2024 р. не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним. Право вимоги по кредитному договору № 969697095 від 12.03.2024 р. передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» та в подальшому Позивачу на підставі Реєстру, який оформлений належним чином.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Скаржником у справі не спростовано доводів позивача щодо отримання, використання,, кредитних коштів та наявності зобов`язання щодо їх повернення.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки не спростовують висновків суду та встановлені ним обставини, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, вважає, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи.

Належних, достовірних та достатніх доказів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційні скарги не містять.

Апеляційні скарги не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційних скаргах доводи фактично зводяться до незгоди сторін з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку з приводу доведеності укладання зазначеного кредитного договору, на підставі наданих позивачем доказів, наявності несплаченої заборгованості, а також факту переходу права вимоги до позивача. При цьому доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують встановлені обставини у справі, оскільки відповідач категорично не заперечує факт укладання вказаного кредитного договору, доказів безгрошовості угоди або шахрайських дій у відношенні себе, не надає.

Ухвалюючи рішення у цій справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п.1, 375, 381 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

у х в а л и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 вересня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 16.02.2026 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.