Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №126/2299/22 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 126/2299/22

Провадження № 22-ц/801/521/2026

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Хмель Р. В.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 рокуСправа № 126/2299/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Ковальчука О. В.,

з участю секретаря судового засідання Куленко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області у складі судді Хмеля Р. В. від 18 грудня 2025 року (дата складання повного тексту судового рішення у справі відсутня) про часткове задоволення скарги ОСОБА_2 на дії, бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука Валентина Васильовича щодо визначення оцінки арештованого майна в межах зведеного виконавчого провадження № 78945911,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ОСОБА_2 через свого представника – адвоката Каленяка Е. А. звернулася до суду з цією скаргою, за якою просила:

- визнати незаконним дії приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука В. В. щодо визначення оцінки арештованого майна в межах зведеного виконавчого провадження № 78945911, зокрема: земельної ділянки, площею 1,6195 га, кадастровий номер 0520485600:04:002:0054; земельної ділянки, площею 0,5942 га, кадастровий номер 0520485600:04:002:0400;

- визнати недійсними звіти фізичної особи – підприємця (далі ФОП) ОСОБА_3 .

На обґрунтування доводів скарги покликалася на те, що на примусовому виконанні у приватного виконавця Собчука В. В. перебувало зведене виконавче провадження №78945911 з виконання:

- виконавчого листа №126/2299/22, виданого 07 серпня 2025 року Бершадським районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 коштів, сплачених згідно з розпискою від 26 листопада 2018 року в розмірі 40 000 доларів США 00 центів, а також 3 % річних на суму 3 603 доларів США 28 центів;

- виконавчого листа № 126/2299/22, виданого 07 серпня 2025 року Бершадським районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судового збору у розмірі 31 012 грн 05 к.

В межах провадження виконавцем накладено арешт та проведено опис двох земельних ділянок сільськогосподарського призначення: площею 1,6195 га, кадастровий номер 0520485600:04:002:0054, та 0,5942 га, кадастровий номер 0520485600:04:002:0400, розташованих у Гайсинському районі Вінницької області.

Згідно зі звітами ФОП ОСОБА_3 від 29 вересня 2025 року ринкова вартість вказаних ділянок була визначена у розмірі 200 630 грн 00 к. та 68 900 грн 00 к. відповідно.

Вказувала, що проведена оцінка майна є недійсною, тому що була здійснена з грубим порушенням методології, що призвело до суттєвого заниження вартості активів.

Оцінювач та приватний виконавець не проводили огляд земельних ділянок за їх місцезнаходженням. В матеріалах провадження відсутні докази звернення до боржника щодо забезпечення доступу до майна, що є обов`язковою умовою згідно зі статтею 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

В експертному висновку та постанові про опис та арешт майна боржника не зазначено чи знаходяться на земельних ділянках нерухоме майно або інші будівлі (приміщення), чи використовується земельна ділянка за своїм цільовим призначенням, якщо використовується то яка культура на ній вирощується (або не вирощується) на даний час, які обмеження є в використанні земельних ділянок, яка якість земель (облік якості земельних угідь відображає дані, що характеризують землі за природними і набутими властивостями, впливають на їх продуктивність та економічну цінність, а також за ступенем техногенного забруднення ґрунтів).

Використання принципу заміщення (зіставлення цін продажу подібного майна) без візуального обстеження ділянок є формальним, оскільки неможливо встановити реальну подібність об`єктів порівняння до об`єкта оцінки.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 18 грудня 2025 року скаргу задоволено частково. Визнано недійсними звіти ФОП ОСОБА_5 :

- № ZLV-250929-02 від 29 вересня 2025 року про експертну грошову оцінку земельної ділянки, площею 1,6195 га, кадастровий номер 0520485600:04:002:0054;

- № ZLV-250929-03 від 29 вересня 2025 року про експертну грошову оцінку земельної ділянки, площею 0,5942 га, кадастровий номер 0520485600:04:002:0400.

В іншій частині заявлених вимог відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що під час оцінки арештованого майна було порушено процедуру, передбачену Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Національними стандартами оцінки. Зокрема оцінювач та приватний виконавець не проводили особистого огляду земельних ділянок, не зверталися до боржника для забезпечення доступу до них та не відобразили у звітах важливі характеристики об`єктів (наявність будівель, якість ґрунтів, обмеження у використанні), що поставило під сумнів об`єктивність визначеної вартості.

Суд дійшов висновку, що такі порушення призвели до заниження ціни майна та є підставою для визнання звітів про оцінку недійсними. Оскільки ознайомлення з об`єктом є обов`язковим підготовчим етапом, а належних доказів неможливості огляду або звернень щодо доступу надано не було, скарга боржника в частині визнання звітів недійсними підлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 18 грудня 2025 року скасувати і постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги покликався на те, що чинне законодавство та Національні стандарти оцінки не передбачають обов`язкового особистого огляду об`єкта чи його фотографування, а прямо допускають проведення оцінки без натурного обстеження за умови надання відповідних обґрунтувань у звіті. Крім того суб`єкт оціночної діяльності мав у розпорядженні всі необхідні вихідні дані про правовий статус та технічні характеристики майна для підготовки висновку.

Зазначав, що суб`єкт оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 має чинний сертифікат, а при визначенні вартості було застосовано належний порівняльний підхід, результати якого суд першої інстанції безпідставно нівелював, проявивши надмірний формалізм

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частинами першою – третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення або змінює рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права або неправильним застосуванням норм матеріального права (стаття 376 ЦПК України).

Суд установив, що на примусовому виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука В. В. перебуває зведене виконавче провадження №78945911 з виконання:

- виконавчого листа №126/2299/22, виданого 07 серпня 2025 року Бершадським районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 коштів, сплачених згідно з розпискою від 26 листопада 2018 року в розмірі 40 000 доларів США 00 центів, а також 3 % річних на суму 3 603 доларів США 28 центів;

- виконавчого листа №126/2299/22, виданого 07 серпня 2025 року Бершадським районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судового збору у розмірі 31 012,5 грн.

Постановою від 25 серпня 2025 року приватним виконавцем накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржниці.

29 серпня 2025 року приватний виконавець провів опис та арешт належного боржниці майна:

- земельної ділянки, площею 1,6195 га, кадастровий номер 0520485600:04:002:0054;

- земельної ділянки, площею 0,5942 га, кадастровий номер 0520485600:04:002:0400;

Цільове призначення обох ділянок – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Вінницька область, Гайсинський район, Флоринська сільська рада.

У звіті фізичної ФОП ОСОБА_3 № ZLV-250929-03 та № ZLV-250929-02 від 29 вересня 2025 року про експертну грошову оцінку земельних ділянок, визначено ринкову вартість:

- земельної ділянки, площею 1,6195 га, кадастровий номер 0520485600:04:002:0054, без урахування ПДВ – 200 630 грн;

- земельної ділянки, площею 0,5942 га, кадастровий номер 0520485600:04:002:0400, без урахування ПДВ – 68 900 грн.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 447-1 ЦПК України).

За змістом частини першої, пункту 1 частини другої, пункту 15 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна – суб`єктів оціночної діяльності – суб`єктів господарювання.

Згідно із статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Зі змісту Закону України «Про виконавче провадження» убачається, що виконавець не наділений повноваженням ставити під сумнів об`єктивність проведеної оцінки, або проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд, а зобов`язаний лише залучити експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомити сторонам результати визначення вартості майна.

Отже визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа – сам виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності – здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду, тому суд першої інстанції, з урахуванням висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 та від 12 червня 2019 року у справі №308/12150/16-ц, правильно виснував, що оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавця.

Суд так само правильно визначався з нормами права, які регулюють оцінку майна боржника у виконавчому провадженні, але помилково виснував, що незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього..

Так згідно з частинами першою, четвертою статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі Закон № 2658-III) оцінка майна, майнових прав (далі – оцінка майна) – це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.

Оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності – суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна (частина перша статті 10 Закону № 2658-III).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 2658-III звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

За змістом частини першої, четвертої – шостої статті 9 Закону № 2658-III методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Положення (національні стандарти) оцінки майна повинні містити визначення понять, у тому числі поняття ринкової вартості, принципів оцінки, методичних підходів та особливостей проведення оцінки відповідного майна залежно від мети оцінки, вимоги до змісту звіту про оцінку майна та порядок його рецензування.

Положення (національні стандарти) оцінки майна визначають випадки застосування оцінювачами методичних підходів оцінки ринкової вартості майна та випадки і обмеження щодо застосування методичних підходів до визначення неринкових видів вартості майна. При цьому, якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість.

Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10 вересня 200 року № 1440 (далі – Національний стандарт №1) є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Національний стандарт №2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 (далі – Національний стандарт № 2), також є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

У пункті 50 Національного стандарту №1 установлено, що проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.

Відповідно до пункту 51 Національного стандарту №1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Згідно з пунктами 15, 16 Національного стандарту №1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

Відповідно до пункту 52 Національного стандарту №1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

У пункті 54 Національного стандарту №1 установлено, що зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства.

Звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду – відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість (пункт 56 Національного стандарту №1).

Згідно частиною другою статті 11 Закону № 2658-III замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Відповідно до пункту 56 Національного стандарту № 1 звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду – відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

З огляду на зазначене, ознайомлення з об`єктом оцінки полягає у дослідженні оцінювачем вихідних даних та іншої інформації, необхідної для здійснення оцінки, та у особистому огляді оцінювачем об`єкта оцінки. Однак, пункт 56 Національного стандарту № 1 за наявності вихідних даних, істотних відомостей про об`єкт оцінки, зокрема вихідних даних про його правовий статус, відомостей про склад, технічні та інші характеристики, ознаки зносу, неукомплектованості, пошкодження тощо, зафіксовані у письмовій, електронній формах, у фотоматеріалах, надає право оцінювачу здійснити оцінку об`єкта оцінки без особистого огляду такого об`єкта.

Крім того апеляційний суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Завданням цивільного судочинства, яким повинні керуватися як суд, так і усі учасники процесу, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

Серед основних засад (принципів) цивільного судочинства частина третя цієї статті визначає, зокрема, верховенство права, обов`язковість судового рішення та розумність строків розгляду справи судом.

Такі ж засади виконавчого провадження визначено у статті 2 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже у будь-якому випадку у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності держаного або приватного виконавця першочерговому встановленню підлягає факт порушення таким діями прав відповідної сторони виконавчого провадження, що згідно зі статтею 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України має бути доведено скаржником належними, допустимими, достатніми і достовірними доказами.

Тобто у даному випадку принцип змагальності цивільного судочинства саме на боржницю покладав обов`язок доведення того, що порушення приватним виконавцем, допущені на її думку, при оцінці арештованого майна, призвели до порушення її прав, зокрема заниження ринкової вартості земельних ділянок.

Проте жодних доказів щодо невідповідності визначеної експерткою вартості арештованого майна його реальній ринковій вартості (експертної оцінки земельних ділянок, виконаної на її замовлення, чи, принаймні, оголошень про продаж аналогічних за розміром та місцем розташування земельних ділянок) боржниця не надала, що вказує на те, що реальною метою звернення з цією скаргою було не захист законних прав боржниці у виконавчому провадженні, а створення штучних перешкод у своєчасному виконанні судового рішення, що є неприпустимим.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 18 грудня 2025 року скасувати.

У задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії, бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука Валентина Васильовича щодо визначення оцінки арештованого майна в межах зведеного виконавчого провадження № 78945911 відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Повний текст судового рішення виготовлено 06 березня 2026 року).

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. Ю. Береговий

О. В. Ковальчук