Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №131/1543/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 131/1543/25

Провадження № 22-ц/801/551/2026

Категорія: 42

Головуючий у суді 1-ї інстанції Коваль А. М.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 рокуСправа № 131/1543/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Копаничук С.Г.

суддів: Голоти Л.О., Рибчинського В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллінецького районного суду, постановлене під головуванням судді Коваля А.М від 28.11.2025 року за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначило, що 06.02.2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 в електронній формі ,шляхом використання останньою електронного підпису надісланим одноразовим ідентифікатором, було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2908567, за умовами якого відповідачці надані кредитні кошти на споживчі потреби в сумі 3 000 грн на 360 днів , які вона зобов`язалась повернути ,сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов`язки передбачені умовами договору. Товариство свої зобов`язання виконало, надавши кошти, проте відповідач належним чином не виконала своїх зобов`язань, не сплатила кредит та проценти за користування ним.

10 серпня 2023 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу №ККЛУ-10082023, згідно якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань, станом на дату подання позову, заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» становить 14 371,10 грн, з яких: 3 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11 371,10 грн - заборгованість за процентами.

Рішенням Іллінецького районного суду від 28.11.2025 року позов ТОВ«ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», заборгованість за договором №2908567 від 06.02.2022 у розмірі 14371,10 грн. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», судовий збір у розмірі 2422, 40 грн та 8000 грн витрат на правову допомогу .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вищезазначене рішення скасувати через порушення норм матеріального та процесуального права ,а у справі ухвалити нове рішення ,яким у задоволенні позову відмовити. Зазначила, що в матеріалах справи відсутні платіжні доручення чи чеки квитанції, які б підтверджували, що кошти дійсно перерахував саме позивач, а також докази того, що саме ОСОБА_1 (а не інша особа) будь-яким способом застосувала ідентифікатор електронного підпису. Договір в електронній формі не укладений, оскільки на ньому немає ні фізичного ,ні електронного підпису ОСОБА_1 . Крім того, позивачем договір підписано не електронним цифровим підписом, а звичайним підписом з проставленням печатки, тому такий договір не має статусу підписаного в електронній формі, оскільки електронний договір - це договір підписаний за допомогою електронного цифрового підпису обома сторонами. Окрім того, суд не врахував не доведення позивачем набуття правонаступництва і наявності правових підстав вимагати від ОСОБА_1 виконання грошового зобов?язання,оскільки немає реєстру боржників підписаного обома сторонами факторингу, а є тільки витяг з реєстру, то виходить, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач викупив борг ОСОБА_1 . Суд не врахував той факт, що у всіх договорах факторингу , які надав позивач, не має доказів того, що сторона (Фактор) у всіх цих договорах мав ліцензію на здійснення факторингових операцій.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення без змін.

Перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає залишенню без задоволення , а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду таким вимогам відповідає.

Згідно статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч.2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний договір був укладений сторонами в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12.12.2024 у справі No298/825/15-ц (61-998св24) суд зазначив, що «Відсутність виписки за картковим рахунком відповідача або іншого первинного облікового документу не може бути підставою для відмови в позові через його недоведеність, оскільки сукупність інших доказів, що містяться в матеріалах справи, а також процесуальна позиція відповідача, з урахуванням стандарту доказування «balance of probabilities» («баланс ймовірностей»), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, аніж не мав місце, свідчать про те, що заборгованість особи за кредитним договором має місце, у зв`язку із чим позов правомірно задоволений».

Судом встановлено, що 06 лютого 2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2908567 на суму 3000 грн, що підтверджується копією договору № 2908567 від 06.02.2022 року та копією додатку №1 до договору. Факт ідентифікації відповідача ОСОБА_1 підтверджується копією довідки про ідентифікацію. Укладення договору відбулося шляхом використання нею електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Виконання первісним кредитором своїх зобов`язань із надання коштів у повному обсязі підтверджується копією листа-повідомлення ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» №4903-0403 від 04.03.2024 про успішне перерахування коштів ,довідкою АТ КБ "ПриватБанк" №20.1.0.0.0/7-251001/34360-БТ від 07.10.2025 про емітування на ім`я ОСОБА_1 карти № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ), на яку здійснено переказ коштів 06.02.2022 на суму 3000 грн.

10 серпня 2023 року між ТОВ«ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № ККЛУ-10082023, згідно якого право вимоги заборгованості за кредитним договором № 2908567 перейшло до останнього , що підтверджується копією договору факторингу № ККЛУ-10082023, копією витягу з реєстру боржників та копією акту приймання-передачі реєстру боржників. Перехід права вимоги також підтверджується копією платіжної інструкції до договору факторингу.

Незважаючи на направлення позивачем ОСОБА_1 досудової вимоги про погашення заборгованості , остання залишилась непогашеною, станом на дату подання позову її заборгованість перед позивачем складає 14 371,10 грн ,із них :заборгованість за тілом кредиту - 3000 грн, заборгованість за процентами - 11371,1 грн, що підтверджується копією розрахунку заборгованості за договором № 2908567 .

Позивач набув право вимоги до відповідача відповідно до договору факторингу , що як і попередні договори з первісним кредитором ,у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювалися та не визнавалися недійсними.

Задовольняючи позов суд виходив із доведення позивачем фактів укладення первісним кредитором ТОВ«ЛІНЕУРА УКРАЇНА» з ОСОБА_1 договору споживчого кредиту в електронній формі,надання їй на виконання цього договору кредитних коштів у розмірі 3000 грн ,невиконання його умов відповідачкою із виникненням у неї заборгованості ,та з врахуванням переходу права вимоги до позивача і ненадання доказів погашення , суд дійшов висновку та необхідність її стягнення у вказаному позивачем розмірі на користь останнього.

Колегія суддів, вважає ,що суд вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, вірно визначив спірні правовідносини та застосував норми права ,внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову тому доводи апеляційної скарги є безпідставними з огляду на наступне.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір споживчого кредиту не є укладеним у зв`язку з відсутністю на ньому власноручного чи електронного підпису ОСОБА_1 , а також через те, що зі сторони позивача договір підписано не електронним цифровим підписом, а звичайним підписом із проставленням печатки, є необґрунтованими.

У позовній заяві вказано і з матеріалів справи вбачається, що 06 лютого 2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2908567 на суму 3000 грн, строком на 360 днів, який також регулює порядок його укладення. (а.с.8 зворот). На підтвердження представником позивача було надано копію підписаного електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Договору про споживчий кредит No2908567, Графік платежів за договором про споживчий кредит, Паспорт споживчого кредиту.

Згідно п.1.1 договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет в порядку, передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

Згідно п.1.13 - перед укладенням цього договору товариством була здійснена електронна ідентифікація клієнта для входу в особистий кабінет, відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» та з метою надання фінансових послуг клієнту товариством залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги було використано один із зазначених способів ідентифікації та верифікації клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення фінансового моніторингу : - отримання через систему BankID НБУ ідентифікаційних даних; - отримання копії ідентифікаційного документа та довідки про присвоєння РНОКПП, засвідченої КЕП власника ідентифікаційного документа; - отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій та коректного введення особою, верифікація здійснюється, одноразового ідентифікатора, надісланого установою на фінансовий номер телефону та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки яка містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником товариства та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото; - використання інструменту покладання шляхом отримання інформації від третьої особи - первинного фінансового моніторингу про ідентифікацію, верифікацію клієнтів. (а.с.8 зворот)

Згідно п.2.1 - товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_3 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити, якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту. (а.с.8 зворот)

Відповідно до п.2.2 договору ,товариство перераховує суму кредиту протягом двох робочих днів з моменту укладення цього договору. Дата надання кредиту: 06.02.2022 або 07.02.2022 року.

Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ «ЛІНЕУРА Україна», остання підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , з яким укладено договір №2908567 від 06.02.2022 року ,ідентифікована ТОВ «ЛІНЕУРА Україна». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) : Одноразовий ідентифікатор - Р099; Час відправки ідентифікатора позичальнику - 06.02.2022 року о 14:38:58 год; Номер телефону на який було відправлено - 380964818855.(а.с.11).

Укладення відповідачкою договору №2908567 відбулося 06.02.2022 року о 14:54:55 год шляхом підписання його ОСОБА_1 електронним цифровим підписом, надісланим позивачем на номер її телефону одноразовим ідентифікатором Р099.У вказаному договорі ОСОБА_1 вказала адресу проживання, паспортні та контактні дані, зокрема. й номер свого мобільного телефону НОМЕР_5 ,а також реквізити належного їй поточного рахунку для перерахування їй коштів за кредитним договором - картку № НОМЕР_3 .

Також 06.02.2022 року о 14:53:45 год ОСОБА_1 підписала електронним підписом ,надісланим одноразовим ідентифікатором Р099 , паспорт споживчого кредиту ,у якому наведені основні умови кредитування ,інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача і додаткові умови щодо наслідків прострочення виконання зобов`язань за договором у виглядів розмірів пені, штрафів, а також щодо її права на дострокову відмову від договору протягом 14 днів та дострокове погашення кредиту. (а.с.8, 10 зворот).

Безпідставними є доводи про відсутність доказів ,що саме вона (а не інша особа) будь-яким способом застосувала ідентифікатор електронного підпису ,оскільки вони спростовуються вищевказаними матеріалами справи :довідкою про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 де вона ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» була ідентифікована з датою народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ТОВ, що відповідає пункту 1.13 кредитного договору в якому йдеться про ідентифікацію клієнта перед укладенням кредитного договору ; умовами договору : п.8.2. - яким ОСОБА_1 підтверджує, що зазначені нею додаткові контактні дані та електронна адреса, які вказані в реквізитах клієнта в розділі 10 «Реквізити та підписи сторін» належать саме їй та знаходяться в її користуванні, володінні та розпорядженні ;п. 8.3. - яким передбачено, що з метою уникнення доступу третіх осіб до інформації, що може надходити на додаткові контактні дані або електронну адресу ОСОБА_1 від товариства у процесі укладення, виконання та припинення договору , ОСОБА_1 бере на себе зобов`язання обмежити доступ третіх осіб. Сукупність встановлених обставин свідчить про те, що укладення договору відбулося з дотриманням передбачених законом та договором процедур і з належною ідентифікацією особи відповідача. Підстав вважати, що електронний правочин був укладений іншою особою або без відома відповідача, не встановлено, що підтверджує правомірність виникнення зобов`язань за договором.

Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19 дійшов висновку, про те , що «без отримання листа на адресу електронної пошти і смс- повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Схожу позицію Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду висловив й у постанові від 12.01.2021 р. у справі 524/5556/19,де зокрема зазначено «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Надані докази та норми Закону України «Про електронну комерцію» підтверджують, що договір про споживчий кредит був належним чином укладений та підписаний ОСОБА_1 із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що за правовими наслідками прирівнюється до письмової форми договору. Факт укладення договору підтверджений сукупністю електронних документів і відповідає усталеній практиці Верховного Суду.

Посилання ОСОБА_1 на постанову Верховного Суду від 29.05.2024 року у справі №?545/1750/21 є безпідставним, оскільки наведена судова практика не є релевантною до обставин справи, що розглядається. У зазначеній справі відповідач заперечував факт отримання коштів та стверджував, що став жертвою шахрайських дій, при цьому матеріали справи не містять інформації щодо підписання договору електронним ідентифікатором, що є протилежним до справи що розглядається.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Оскільки ТОВ «ЛІНЕУРА Україна направило ОСОБА_1 пропозицію укласти у електронній формі договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту , паспорт кредиту ,яка вчинила дії, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, тобто була прийнята відповідачкою, з моменту отримання відповіді про прийняття цієї пропозиції електронний договір вважається укладеним.

Таким чином ,факт укладення ОСОБА_1 з ТОВ « ЛІНЕУРА УКРАЇНА» кредитного договору у електронній формі підтверджено належними, допустимими, достовірними доказами ,які відповідачем не спростовані.

Доводи апеляційної скарги щодо в матеріалах справи відсутні платіжні доручення чи чеки квитанції, що підтверджували б факт перерахування коштів саме позивачем, є безпідставними.

Виконання первісним кредитором своїх зобов`язань із надання коштів ОСОБА_1 у передбаченому розмірі підтверджується копією листа-повідомлення ТОВ «Унівесальні платіжні рішення» №4903-0403 від 04.03.2024, згідно якого ним на підставі договору про переказ коштів з ТОВ « ЛІНЕУРА УКРАЇНА» ФК-П-19 від 12.03.2019 року, було 06.02.2022 о 14:56:24 було успішно перераховано кошти у сумі 3000 грн на платіжну картку клієнта, маска картки № НОМЕР_3 , номер транзакції в системі іРау.ua -136085760,призначення платежу- зарахування 3000 грн. на карту № НОМЕР_3 ,тобто номер картки збігається із зазначеним ОСОБА_1 у договорі. (а.с.11)

Згідно повідомлення АТ КБ "ПриватБанк" №20.1.0.0.0/7-251001/34360-БТ від 07.10.2025 на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ), на яку здійснено переказ коштів 06.02.2022 на суму 3000 грн.(а.с.32)

Законодавство не містить вимог щодо перерахування коштів самостійно і заборони перерахування коштів на підставі договору про надання платіжних послуг через відповідні платіжні системи .Лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» засвідчує успішний переказ 3000 грн на платіжну картку відповідача, а повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» підтверджує, що зазначена картка також належить ОСОБА_1 , що свідчить про фактичне отримання нею коштів та належне виконання кредитодавцем своїх зобов`язань.

Таким чином факт перерахування кредитних коштів відповідачу від первісного кредитора - ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» в сумі 3000грн. також знайшов підтвердження.

Доводи про те, що позивач не довів належного правонаступництва і не має правових підстав вимагати від ОСОБА_1 виконання грошового зобов?язання спростовуються матеріалами справи, оскільки в них наявні копія договору факторингу № ККЛУ- 10082023 відповідно до якої ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило право грошової вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» , копією витягу з реєстру боржників та копією акту приймання-передачі реєстру боржників від 10 серпня 2023 року, відповідно до якого кількість боржників 5946, а загальна заборгованість 85 781 740,34 грн. Перехід права вимоги також підтверджується копією платіжної інструкції до договору факторингу. Також позивач позбавлений можливості надати цілий реєстр боржників до договору факторингу № ККЛУ-10082023 від 10.08.2023 року з метою захисту інформації, яка містить банківську таємницю щодо осіб, що не є учасниками даної справи (ст. 60 ЗУ «Про банківську таємницю»). Тому представником надано витяг з реєстру боржників з якого слідує, що «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2908567 від 06.02.2022 року.

Доводи ОСОБА_1 про нікчемність договорів факторингу з підстав відсутності доказів наявності у фактора ліцензії на здійснення факторингових операцій є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства і судовій практиці. ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» є фінансовою установою у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», включеною до Державного реєстру фінансових установ, та має право на надання фінансових послуг, у тому числі факторингу. Інформація про наявність відповідної ліцензії, обсяг дозволених фінансових послуг, дату її видачі та чинність є відкритою, публічною та загальнодоступною і розміщена як у державних реєстрах, так і на офіційному вебсайті позивача - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Чинне законодавство не покладає на позивача обов`язку долучати до матеріалів справи саме паперову копію ліцензії як єдиний можливий доказ правомочності фінансової установи. Наявність у юридичної особи статусу фінансової установи та відповідної ліцензії підтверджується фактом внесення до державного реєстру, а перевірка актуальності ліцензії не потребує спеціальних доказів, оскільки така інформація є офіційною та може бути перевірена самостійно з відкритих джерел.

Крім того, сам по собі факт укладення договорів факторингу між суб`єктами господарювання, які професійно здійснюють діяльність на ринку фінансових послуг, презюмує наявність у фактора необхідного обсягу цивільної правоздатності та спеціальної правосуб`єктності. ОСОБА_1 не надано жодного належного та допустимого доказу того, що станом на момент укладення спірних договорів факторингу ліцензія позивача була відсутня, зупинена або анульована.

Інші доводи апеляційної скарги також правильні висновки суду не спростовують .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.)

Вагомих доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права ,а тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд,

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Іллінецького районного суду від 28.11.2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий С. Г. Копаничук

судді: Л.О. Голота

В.П. Рибчинський