Рішення від 05 березня 2026 р. у справі №738/2908/25 — Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 738/2908/25

№ провадження 2/738/160/2026

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

06 березня 2026 року місто Мена

Менський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді – Савченка О.А.

за участі:

секретаря судового засідання – Лях Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мена цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС»

до

відповідача ОСОБА_1

вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором

учасники справи – не з`явились

ВСТАНОВИВ:

І.Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача.

У грудні 2025 до суду через підсистему «Електронний суд», що є складовою частиною Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшла позовна заява ТОВ «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивований тим, що 29 березня 2023 року ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» уклали Кредитний договір № 1308822764237, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» надало відповідачу кредит в сумі 4 800,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» взяті на себе зобов`язання виконало, надавши відповідачу кредит відповідно до умов кредитного договору. ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ТОВ «Діджи фінанс» 04 жовтня 2023 року уклали договір факторингу № 04102023/2, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором від 29.03.2023 № 1308822764237 перейшло до ТОВ «Діджи фінанс». Відповідач не виконав умови кредитного договору, не повернув кредит позивачу, а також не виконав всі інші грошові зобов`язання перед позивачем за кредитним договором. Згідно з договором факторингу сума боргу перед новим кредитором ТОВ «Діджи фінанс» становить 13 683,36 грн. Позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1308822764237 від 29.03.2023 в розмірі 13 683,36 грн., 2 422,40 грн судового збору та 6 000 грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

ІІ. Заяви та клопотання учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причину своєї неявки суд не повідомив.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 16 січня 2026 року судом відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у справі, при цьому роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов та заперечення, а позивачу, у разі подання відповідачем відзиву, право подати відповідь на відзив, а також визначено необхідні для вчинення вказаних дій строки.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин та не надав відзив на позовну заяву, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Зважаючи на неявку у судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Суд встановив, що 29 березня 2023 року між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 1308822764237 за умовами якого: сума кредиту 4 800,00 грн (пункт 1.3 договору); кредит надається строком на 15 днів (пункт 1.6 договору) (а.с. 22-28).

Згідно довідки ТОВ «Платежі Онлайн» 29.03.2023 о 09.56 год. проведене успішне зарахування грошових коштів на рахунок НОМЕР_1 в сумі 4 800,00 грн (а.с.38).

04 жовтня 2023 між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ТОВ «Діджи фінанс» укладений договір факторингу № 04102023/2, відповідно до якого ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» передало ТОВ «Діджи фінанс» право грошової вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 1308822764237 на суму 13 683,36 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 800,00 грн; заборгованості за відсотками в розмірі 8 883,36 грн. (а.с.12, 33-36).

З досудової вимоги від 15.08.2025, яка була направлена на адресу відповідача, вбачається, що відповідача було повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором № 1308822764237 від 29.03.2023 та запропоновано сплатити заборгованість за кредитом на банківські реквізити ТОВ «Діджи фінанс» та вказано, що у разі невиконання зобов`язань щодо погашення заборгованості ТОВ «Діджи фінанс» буде змушене звернутися до суду (а.с.41).

Відповідач не подав докази, які б підтвердили виконання ним умов договору, станом на дату визначення позивачем суми заборгованості та станом на дату ухвалення рішення.

Розмір заборгованості відповідача за договором № 1308822764237 від 29.03.2023 становить 13 683,36 грн, яка складається з: 4 800,00 грн – заборгованості за тілом кредиту, 8 883,36 грн – заборгованості за відсотками (а.с.13-14).

V. Мотиви, з яких суд виходить при постановленні рішення, і положення закону, яким він керується.

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами першою, другою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Що стосується договору факторингу, суд зазначає наступне. Відповідно до вимог статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України передбачено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору.

Відповідач ОСОБА_1 не скористався своїми процесуальними правами, несучи ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій, не подав відзиву на позов, не надав будь-яких заперечень проти позову чи доказів на спростування позиції позивача, не спростував суми заборгованості, заявленої до стягнення, не надав контррозрахунку у разі незгоди з таким розрахунком.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

VI. Розподіл судових витрат між сторонами.

Щодо вимог представника позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Також Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені».

Представництво інтересів позивача у даному провадженні здійснювала адвокат Лівак І.М. на підставі Договору про надання правничої допомоги № 42649746 від 01 січня 2025 року (а.с.17-19).

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви додані Акт про підтвердження факту надання правничої допомоги від 17 листопада 2025 року, Детальний опис робіт, Додаткова угода № 1308822764237 від 17.11.2025, копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 10, 15, 37, 43).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Така ж позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.

Враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та ціну позову, а також відсутність будь – яких заперечень з боку відповідача, суд приходить до висновку, що вказаний розмір витрат на правничу допомогу (6 000 грн) є обґрунтованим та співмірним з обсягом наданих послуг адвоката, а тому приходить до висновку про необхідність їх стягнення з відповідача на користь позивача.

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

Так, згідно платіжної інструкції № 17120492 від 17 грудня 2025 року (а.с.51) позивачем було сплачено 2 422 гривні 40 копійок судового збору, які підлягають стягненню з відповідача.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746, адреса: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) заборгованість за Кредитним договором № 1308822764237 від 29.03.2023 в розмірі 13 683 (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят три) гривні 36 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746, адреса: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 6 000 (шість тисяч гривень) 00 копійок понесених витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: О.А. Савченко