Рішення від 04 березня 2026 р. у справі №587/5555/25 — Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/5555/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Вортоломей І. Г., за участю секретаря судового засідання Бондаренко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який у подальшому уточнив, збільшивши позовні вимоги, просить розірвати шлюб та стягнути аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини з усіх видів її заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення сином повноліття. Свою заяву мотивує тим, що з 19 жовтня 2007 року перебуває з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі. Від цього шлюбу у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Починаючи з січня місяця 2025 року, в сім`ї склалися неприязні відносини, вони мають різні погляди на життя, втратили взаєморозуміння, почуття любові та поваги один до одного. Подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить його інтересам і інтересам дітей. Фактично з липня місяця 2025 року спільного господарства не ведуть, не мають спільного бюджету, проживають окремо. ОСОБА_3 проживає разом з ним, а донька ОСОБА_4 проживає разом з відповідачкою. На утримання доньки він також надає матеріальну допомогу, купує одяг, взуття та інші речі, надає кошти на її витрати та потреби. У зв`язку з тим, що син проживає разом із ним, просить стягнути аліменти з відповідачки на його утримання.

Ухвалою суду від 03 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.

Від представника відповідачки за первісним позовом ОСОБА_2 – адвоката Шаповаленка Р. О. 23 грудня 2025 року надійшла зустрічна позовна заява, в якій ОСОБА_2 просить стягнути із ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що після розлучення дитина буде проживати разом із матір`ю, тому ОСОБА_2 вважає необхідним стягнути аліменти на утримання доньки із ОСОБА_1 в такому розмірі. Батьки зобов`язані піклуватися про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, забезпечувати необхідне харчування, медичний догляд, лікування дитини, створювати умови для проживання, виховання та розвитку.

Ухвалою суду від 25 грудня 2025 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду за первісним позов. Об`єднано матеріали цивільної справи за зустрічним позовом з матеріалами цивільної справи за первісним позовом в одне провадження, присвоєно номер справи № 537/5555/25, провадження № 2/587/1531/25. Вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначити підготовче судове засідання.

Від позивача за первісним позовом ОСОБА_1 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому він зазначає, що дійсно перебуває у шлюбі з відповідачкою за первісним позовом. З зустрічним позовом він не погоджується, оскільки він в добровільному порядку надає допомогу на утримання доньки, яка проживає з відповідачкою. Щодо стягнення з нього витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн він також не погоджується, вважає, що справа про розірвання шлюбу не складна, тому витрати на правову допомогу не підлягають стягненню.

02 січня 2026 року від позивача за первісним позовом ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення позовних вимог в частині стягнення з відповідачки за первісним позовом аліментів на утримання сина.

Ухвалою суду від 29 січня 2026 року прийнято заяву про збільшення позовних вимог, вирішено в подальшому розглядати справу з урахуванням збільшених позовних вимог, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги за зустрічним позов щодо стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 не заперечує. В частині стягнення витрат на правничу допомогу заперечує, зазначив, що справа не складна, таке стягнення має бути співмірним зі складністю справи. Також направив до суду заяву разом з додатками, в якій зазначив, що надає донці матеріальну допомогу від кишенькових витрат до купівлі речей, одягу, оргтехніки для навчання, поповнює рахунок мобільного телефону тощо.

Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 та її представник у судове засідання не з`явились, від представника відповідача за первісним позовом надійшла заява про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 підтримують в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позови такими, що підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 19 жовтня 2007 року позивач з відповідачкою уклали шлюб, зареєстрований виконкомом Садівської сільської ради Сумського району Сумської області, актовий запис №32, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 7).

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується актовими записами про народження серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 (а.с. 5, 6, 21).

Згідно з Витягом з реєстру територіальної громади Садівської територіальної громади №2025/017888073 від 29 листопада 2025 року ОСОБА_1 , 1981 року народження, з 23 січня 1998 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8), але фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою №111 від 18 лютого 2026 року про фактичне місце проживання особи на території Садівської сільської ради (а.с.77), згідно з Витягом з реєстру територіальної громади №2026/001776071 від 03 лютого 2026 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 24 листопада 2022 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 78).

Згідно з Витягом з реєстру Садівської териоріальної громади №2025/018572766 від 11 грудня 2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована з 24 листопада 2022 року: АДРЕСА_2 (а.с. 25).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що причиною розірвання шлюбу стала відсутність взаєморозуміння між подружжям, що робить неможливою подальшу побудову сімейних відносин. Сторони подружні стосунки не підтримують, сімейних відносин не поновлювали і не мають наміру цього робити. Позивач категорично наполягає на розірванні шлюбу з відповідачкою, а відповідачка за первісним позовом не заперечує проти розірвання шлюбу.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе. Позивач скористався вказаним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивача не має наміру зберігати шлюб з відповідачкою. Приймаючи до уваги заяву позивача, суд вважає, що причини, які спонукають його наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу України.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 114, абз. 2 ч. 3 ст. 115 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

За таких обставин суд вважає, що сім`я існує формально, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, суперечить як інтересам подружжя, так і інтересам їхніх дітей, а тому шлюб необхідно розірвати.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Приписами ст. 182 Сімейного кодексу України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Оскільки позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом є батьком дитини ОСОБА_4 , 2014 року народження, яка знаходяться на вихованні матері, а відповідачка за первісним позовом та позивачка за зустрічним позовом є матір`ю дитини ОСОБА_3 , 2009 року народження, який знаходиться на вихованні батька, то відповідно до законодавства як батьки повинні надавати кошти на їх утримання, є особами працездатного віку та з урахуванням обставин, викладених в ст. ст. 182, 184 СК України, суд вважає необхідним задовольнити первісний позов в частині стягнення аліментів та зустрічний позов та стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі по частини з усіх видів їх заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для відповідного віку дитини, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

Щодо вимоги представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом стосовно стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 4000, 00 гривень, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч. 3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка понесла витрати на правову допомогу, пов`язану із розглядом вказаної справи.

На підтвердження надання правничої допомоги та визначеного розміру на її оплату до матеріалів справи долучено копію договору про надання правничої допомоги №11/12-01 від 11 грудня 2025 року, розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу, в якому зазначено, що розмір наданих послуг становить 4000,00 грн, та ордер.

Відповідач не погоджується з такою сумою, звернувся з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30 січня 2023 року №910/7032/17).

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, наявність заяви про зменшення витрат на правничу допомогу, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Проте, положеннями статті 142 ЦПК України передбачено порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма викладена і в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, якщо відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то в судовому рішенні повинно бути вирішено питання про повернення позивачу з державного бюджету половини сплаченого ним судового збору при поданні позовної заяви, а інша половина судового збору покладається на відповідача.

На підставі викладеного, оскільки до початку розгляду справи по суті від відповідачки за первісним позовом ОСОБА_2 надійшла заява про визнання позову, при подачі позову до суду позивачем за первісним позовом сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн, а суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви про розірвання шлюбу, тому наявні підстави для повернення позивачу за первісним позовом з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову, та стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом інших 50 відсотків судового збору.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням вимог про стягнення аліментів з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі по 1211 грн 20 коп., оскільки позивач за первісним позовом та позивачка за зустрічним позовом були звільнені від сплати судового збору при подачі позову за вказаною вимогою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 105, 110, 112, 114, 115, 180, 181, 182, 183 Сімейного кодексу України, ст. ст. 280, 247 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 ), який зареєстрований 19 жовтня 2007 року виконкомом Садівської сілької ради Сумського району Сумської області, актовий запис № 32.

Стягувати із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 02 грудня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.

Зустрічний позов ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити.

Стягувати із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) аліменти на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 23 грудня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.

В порядку ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) з державного бюджету 50 відсотків судового збору шляхом зобов`язання Головного Управління державної казначейської служби України у Сумській області повернути судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп., сплаченого згідно з квитанцією до платіжної інструкції № 2194622553 від 02 грудня 2025 року.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І. Г. Вортоломей