Вирок від 05 березня 2026 р. у справі №481/283/26 — Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/283/26

Провадж.№ 1-кп/481/75/2026

В И Р О К

іменем України

06.03.2026 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у порядку спрощеного провадження, без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження, кримінальне провадження, яке внесені 03.01.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026152270000004 по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Нового Бугу, Баштанського району, Миколаївської області, українки, громадянки України, яка має базову середню освіту, заміжньої, маючої на утриманні малолітню дитину, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,

Установив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Суд визнав доведеним, що в середині червня 2025 року, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_3 перебуваючи на території свого домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , виявила кущ рослини роду коноплі, який там зростав. В цей час у ОСОБА_3 виник кримінально-протиправний умисел направлений на придбання та зберігання наркотичного засобу для власного використання в лікувальних цілях, без мети збуту.

Реалізуючи свій умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів, ОСОБА_3 діючи умисно, протиправно, порушуючи вимоги Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і зловживанню ними» від 15.02.1995, якими передбачено, що діяльність, пов`язана з обігом наркотичних засобів і психотропних речовин на території України забороняється, крім здійснення такої діяльності підприємствами державної та комунальної форми власності за наявності у них відповідної ліцензії, оглянула кущ рослини роду коноплі, який зростав на території земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та переконавшись, що він дозрів, вирвала вказаний кущ рослини коноплі з ґрунту руками та перенесла до господарського приміщення, з метою його подальшого висушування та використовування у власних цілях, таким чином незаконно придбала наркотичний засіб, без мети збуту.

В подальшому ОСОБА_3 , продовжуючи реалізувати свій кримінально-протиправний умисел, направлений на незаконне зберігання наркотичного засобу, в лікувальних цілях без мети збуту, за невстановлених слідством обставин, перебуваючи на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , зберігала його до повного висихання.

На початку жовтня 2025 року, точної дати та часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, коли кущ рослини коноплі висох, ОСОБА_3 , помістила його до полімерного мішка в господарському приміщенні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 для подальшого його зберігання в лікувальних цілях, без мети збуту.

05.02.2026 під час проведення обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 виявлено та вилучено речовину рослинного походження - канабіс, який відноситься до наркотичного засобу, обіг якого обмежений, загальною масою 115,433 г., який ОСОБА_3 , незаконно придбала, та зберігала за місцем свого проживання.

Дії обвинуваченої ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.1 ст.309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів, без мети збуту.

Встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Вказані обставини встановлені органом досудового розслідування і викладені в обвинувальному акті.

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 надійшов до суду з клопотанням прокурора про розгляд обвинувального акту у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту додана заява обвинуваченої ОСОБА_3 щодо беззаперечного визнання своєї вини, згоди зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, складена та підписана в присутності захисника.

У вказаній заяві захисником підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості ОСОБА_3 , її згоду зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту у її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження (ч.2 ст.87 КПК України).

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку та її заяву, в якій вона зазначає про беззаперечне визнання своєї винуватості, згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами і згоду з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченої, яка не є наслідком будь-якого примусу, так як заява складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 , суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

При цьому, у відповідності до частини 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують обставини, встановлені судом.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, що підлягають доказуванню та мають значення для кримінального провадження, які сумніву у своїй об`єктивності не викликають та не оспорюються учасниками судового провадження, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого кримінального проступку є повністю доведеною за результатами спрощеного провадження.

За змістом ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення).

Згідно з ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

В силу положень ст. 92 КПК України у кримінальному провадженні обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ст. 94 КПК України).

Суд, оцінивши кожен доказ із погляду належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів із достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, дійшов висновку, що подія кримінального проступку мала місце, вина обвинуваченої ОСОБА_3 у скоєнні ним кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.309 КК України, знайшла своє підтвердження й доведена поза розумним сумнівом.

Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачена.

Дії обвинуваченої вірно кваліфіковано за ч.1 ст.309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів, без мети збуту.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченій відповідно ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої, відповідно ст. 67 КК України судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд.

Згідно з вимогами, визначеними ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 скоїла кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до кримінального проступку, раніше не судима, заміжня, має на утриманні малолітню дитину, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 309 КК України, суд враховує тяжкість вчиненого кримінального проступку, дані про особу обвинуваченої, її майновий та сімейний стан.

З урахуванням викладеного, за сукупності наведених вище обставин, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень призначити їй покарання у виді пробаційного нагляду в межах, встановлених санкцією ч.1 ст.309 КК України, строком на один рік.

Призначити покарання у виді штрафу чи виправних робіт суд не вважає можливим оскільки обвинувачена не працює, доказів отримання нею постійного доходу суд також не має, а тому немає підстав вважати, що таке покарання обвинувачена зможе виконати.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Суд вважає, що за правилами ч.2 ст. 124 КПК України з ОСОБА_3 слід стягнути на користь держави судові витрати на залучення експертів на загальну суму 2674,20 гривень.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку п.3 ч.9 ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 369-371, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд

Ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.309 КК України та призначити їй покарання у виді пробаційного нагляду строком на 01 ( один) рік.

На підставі статті 59-1КК України покласти на засуджену ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Речові докази: канабіс загальною масою 114,921 г, у перерахунку на висушену речовину, та стебла і гілки – 450,0 гр., якій зберігаються у спец.пакеті № NPU618095, який знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів ВП № 1 Баштанського РВР ГУНП в Миколаївській області, знищити.

Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати, які понесені на залучення експертів з проведення судових експертиз у розмірі 2674 (двох тисяч шестиста семидесяти чотирьох ) гривень 20 копійок.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.381 та ст. 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя