Рішення від 05 березня 2026 р. у справі №473/5671/25 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/5671/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"06" березня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Ротар М.М., за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики

встановив:

30 жовтня 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 25 249,50 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10.07.2019 року між сторонами був укладений позики №88576. Відповідно до вказаного договору сума позики 5 000 грн., строк повернення позики до 08.08.2019 року, строк дії договору до повного виконання позичальником зобов`язань за договором, процентна ставка складає 0,01 % в день від поточного залишку позики, комісія складає 1,5 % в день від початкового розміру позики відповідно пп.1.1.1. договору.

Позичальник свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 25 249,50 грн., у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 5 000 грн., заборгованість за процентами в розмірі 74,50 грн., заборгованість по комісії 20 175 грн..

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача в повному обсязі.

Ухвалою суду від 03 листопада 2025 року відкрито провадження по справі та справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача Рудзей Ю.В. не з`явився, згідно поданої заяви просив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи за місцем її реєстрації, причину неявки суду не повідомила.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача проти цього не заперечував.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема суд встановив, 10.07.2019 року між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений позики №88576. Відповідно до вказаного договору сума позики 5 000 грн. (п 1.1.1 договору), строк повернення позики до 08.08.2019 року (п 1.1.5 договору), строк дії договору до повного виконання позичальником зобов`язань за договором (п 2.1 договору), процентна ставка складає 0,01 % в день від поточного залишку позики (п 1.1.2.1 договору), комісія складає 1,5 % в день від початкового розміру позики відповідно пп.1.1.1. договору (п 1.1.2.2 договору). Відповідно до п 1.2 договору позика надається позичальнику в сумі, що зазначена в пп.1.1.1. договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника).

Позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі. Відповідно до довідки ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» від 01.09.2025 року № 88576 на підставі договору № 04/08-17 ПК про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку ) від 04.08.2017 р. укладеного між ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» та ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» було успішно перераховано грошові кошти в сумі 5 000 грн., дата проведення платежу 10.07.2019, отримувач коштів ОСОБА_1 , платник ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_1 .

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Вищевказаний договір був укладений з дотриманням вимог щодо укладення електронних правочинів, передбачених ч.ч. 1-3 ст.207, ч. 1 ст.1054, ч. 1 ст.1055 ЦК України, ст.ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію», який містить усю інформацію та умови, що є необхідними для даного виду договорів, складений в передбаченій законом формі, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема, повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник свої зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим за кредитним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 25 249,50 грн., у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 5 000 грн., заборгованість за процентами в розмірі 74,50 грн., заборгованість по комісії 20 175 грн..

Денна процента ставка за договором розрахована згідно ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», виходячи з умов кредитного договору.

Що стосується комісії, яка передбачена п. 1.1.2.2 договору позики №88576 від 10.07.2019 року, то суд вважає за необхідним зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем у межах споживчого кредитування додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

З урахуванням викладеного, комісія може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Суд встановив, що кредитний договір містить перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що можуть надаватися відповідачу, та за які позивачем встановлена щомісячна комісія. Однак позивач не надав доказів надання таких послуг споживачу.

Таким чином, нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості у вказаному договорі є безпідставним, а тому вказана комісія не підлягає стягненню.

Таким чином, з огляду на викладене з відповідача на користь позивача належить до стягнення заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 074,50 грн., у тому числі заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5 000 грн., заборгованість за процентами в розмірі 74,50 грн..

Позивачем понесені витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн., що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 09.07.2025 року, актом №88576 наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року складений 01.09.2025 року в якому зазначено склад, обсяг та види надання адвокатом послуг, час витрачений на надання послуг, вартість наданих послуг, розмір витрат разом 5 000 грн..

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час розгляду справи стороною відповідача не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

З платіжної інструкції №2077 від 21.10.2025 року встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2 423 грн.

Таким чином, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, враховуючи ступінь задоволення позовних вимог (20 %), з оплати судового збору в розмірі 484,48 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 гривень.

Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265,280-282,289 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», заборгованість за договором позики №88576 від 10.07.2019 року в розмірі 5 074,50 грн., судові витрати з оплати судового збору в розмірі 484,48 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ», місцезнаходження: 01054, місто Київ, вулиця Липинського В`ячеслава, будинок, 10/1, код ЄДРПОУ: 41229318.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Суддя М.М. Ротар